Бухгалтерська звітність як інформаційна основа економічного аналізу

     Прийом  ланцюгових підстановок здійснюється шляхом порівняння фактичних показників із плановими, при якому чисельне розходження між ними приймається  за величину впливу відповідного фактора.

     Кожний  з основних досліджуваних показників (фактичний і плановий) розглядається  як добуток складових їхніх приватних  показників (за числом факторів). Для  визначення впливу кожного фактора, роблять підстановки показників, у яких визначається вплив лише одного фактора, а інші повинні нейтралізовуватися шляхом приведення в обох рядах підстановки  аналогічних планових чи фактичних  показників.

     У першому ряді першої підстановки  записують планові значення показників, у другому – ті ж показники, крім першого, котрий записують як фактичний  показник. Він і буде характеризувати  вплив першого фактора, тому що інші показники обох рядів підстановки  будуть плановими, тобто не впливають  на величину першого фактора. Вплив  цього фактора обчислюється як різниця  між добутком приватних показників другого ряду і плановою величиною  досліджуваного основного показника  в першому ряді.

     Потім виконують другу підстановку, у  якій перший рядок відсутній, а замість  її приймається другий рядок першої підстановки, а за нею приводиться  рядок, у якій першим показником є  фактичний показник, а другим записується  фактичний показник, який характеризує вплив другого фактора. Інші приватні показники нейтралізовані (перший показник в обох рядах – фактичний, а  починаючи з третього інші показники  – планові). Вплив цього фактора  обчислюється так само, як і у  першій підстановці, по різниці між  добутком показників цього ряду з  величиною досліджуваного показника  з другого рядка першої підстановки.

     Подальший розрахунок впливу третього і подальшого факторів виробляється в третій і  наступній підстановках, аналогічно розрахунку приведеному в другій підстановці.

     Прийом  різниць показників є різновидом прийому ланцюгових підстановок. Він  заснований на визначення різниць між  фактичними і плановими (базисними) значеннями показників і множенні їх за кожним показником на абсолютне значення іншого взаємозалежного з ними показника. При цьому, визначаючи вплив кількісного фактора, різницю по відповідному показнику помножують на планове значення якісного показника. Для визначення впливу якісного фактора різницю за відповідним приватним показником помножують на фактичне значення кількісного показника.

     Прибуток  від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів:

• обсягу реалізації продукції (VРПі);
• її структури (УДі);
• рівня середньореалізаційних цін (Ці);
• собівартості виробу (Сі).

     У такий спосіб факторна модель аналізу  прибутку від реалізації продукції  має наступний вид: 

                                    ПР = VРП· УДі · Ці · Сі ,                                          (1.1) 

     Обсяг реалізації продукції може мати позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного  збільшення прибутку. Якщо ж продукція  є збиткової, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення  суми прибутку.

     Структура товарної продукції може мати як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції  в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної і збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться. Собівартість продукції і прибуток знаходяться  у зворотно пропорційній залежності.

     Зміна рівня середньореалізаційних цін  і величина прибутку знаходяться  у зворотно пропорційній залежності. Тобто якщо збільшується рівень цін, то зростає і прибуток, і навпаки.

     Зміна суми прибутку від реалізації за рахунок  обсягу реалізації продукції визначається за формулою: 

     DП_VRП = П_усл1 – П_пл ,     (1.2) 

     Зміна прибутку від реалізації за рахунок  структури: 

     DП_УД = П_усл2 – П_усл1 ,     (1.3) 

     Зміна прибутку від реалізації за рахунок  цін: 

     DП_Ц = П_усл3 – П_усл2 ,     (1.4) 

     Зміна прибутку від реалізації за рахунок  собівартості: 

     DП_С = П_ф – П_усл3 ,      (1.5) 

     Загальне  відхилення прибутку від реалізації: 

     DП_общ = П_ф – П_пл      (1.6) 

     Варто проаналізувати також виконання  плану і динаміку прибутку від  реалізації окремих видів продукції, величина якого залежить від трьох  факторів:

     обсяг продажу;

     собівартість;

     середньо  реалізаційні ціни.

     Факторна  модель прибутку від реалізації окремих  видів продукції має наступний  вид: 

     ПР = VRПі·( Ці - Сі),     (1.7)  

     де  ПР – прибуток від реалізації продукції і – го виду;

     VRПі  – обсяг реалізації і –  го виду продукції;

     Ці  – ціна і – го виду продукції;

     Сі  – собівартість і – го виду продукції.

     Методика  розрахунку впливу факторів способом ланцюгових підстановок має наступний  вид: 

     ПР_пл = VRП_пл·( Ц_пл - С_пл),    (1.8) 

     ПР_усл1 = VRП_ф·( Ц_пл - С_пл),    (1.9) 

     ПР_усл2 = VRП_ф·( Ц_ф - С_пл),    (1.10) 

     ПР_ф = VRП_ф·( Ц_ф – С_ф).    (1.11) 

     Відхилення  прибутку від реалізації за рахунок  впливу перерахованих вище факторів виконується  за  формулами:

     а) за рахунок впливу обсягу реалізації продукції: 

     DПР_VRП = ПР_усл1 – ПР_пл ,    (1.12)  

     б) за рахунок зміни ціни:

     DПР_Ц = ПР_усл2 – ПР_усл1 ,     (1.13) 

     в) за рахунок зміни собівартості: 

     DПР_С = ПР_ф – ПР_усл2 ,     (1.14) 

     г) загальне відхилення прибутку від реалізації: 

     DПР_общ = ПР_ф – ПР_пл .     (1.15) 

     Рівень  рентабельності виробничої діяльності, обчислений у цілому по підприємству, залежить від трьох основних факторів:

     1)зміни структури реалізації продукції;її собівартості;

     2)середніх цін реалізації.

     Факторна  модель рентабельності в цілому по підприємству має наступний вид: 

      ,    (1.16) 

     де  ПР– прибуток від реалізації;

     ПС  – витрати (повна собівартість).

     Розрахунок  впливу факторів на зміну рівня рентабельності в цілому по підприємству  можна  виконати способом ланцюгових підстановок: 

      ,    (1.17) 

         (1.18)  

      ,   (1.19)  

       ,   (1.20)  

      ,   (1.21)

     Відхилення  рентабельності за рахунок впливу перерахованих  вище факторів визначається за формулами:

     а) за рахунок впливу обсягу реалізації продукції: 

     DR_VRП = R_усл1 – R_пл ,     (1.22) 

     б) за рахунок зміни структури: 

      DR_УД = R_усл2 – R_усл1 ,     (1.23) 

     в) за рахунок зміни ціни: 

     DR_Ц = R_усл3 – R_усл2 ,     (1.24) 

     г) за рахунок зміни собівартості: 

     DR_С = R_ф – R_усл3 ,      (1.25)

     д) загальне відхилення рентабельності: 

     DR_заг = R_ф – R_пл .      (1.26) 

     Факторний аналіз у цілому по підприємству варто  доповнити аналізом рентабельності окремих видів виробів. Факторна модель аналізу має наступний  вид:  

      ,    (1.27) 

      ,     (1.28) 

     Факторний аналіз рівня рентабельності I-го виробу можна здійснити за допомогою  методу ланцюгових підстановок. 

        R_пл = ( Ці _пл – Сі _пл)/ Сі _пл ,    (1.29)  

        R_усл1 = ( Ці _ф – Сі _пл)/ Сі _пл ,    (1.30) 

     R_ф = ( Ці _ф – Сі _ф )/ Сі _ф ,    (1.31) 

     Зміна рентабельності за рахунок зміни  ціни: 

      Rц = Rусл1 - Rпл  ,     (1.32) 

     Зміна рентабельності за рахунок зміни  собівартості:   

      Rc = Rф - Rусл1,     (1.33)

       Загальне відхилення рентабельності: 

      R_заг = Rф – Rпл,     (1.34) 

     Підводячи підсумки по даному розділу, можна беззаперечно сказати, що ринок цінних паперів відіграє важливу роль у суспільному відтворенні. Адже основна функція ринку цінних паперів - мобілізація грошових засобів інвесторів для організації та розширення виробництва.

     Друга функція - інформаційна. Вона полягає  в тому, що ситуація на ринку цінних паперів повідомляє інвесторам інформацію про економічну кон’юнктуру в  країні, і дає їм орієнтири для  вкладання своїх капіталів. В  цілому ж функціонування капіталу у  формі цінного паперу сприяє формуванню эфективної та раціональної економіки, оскільки він стимулює мобілізацію  вільних грошових ресурсів в інтересах  виробництва та їх розподіл у відповідності  до потреб ринку.

     Як  показує світовий досвід, ефективне  функціонування ринку цінних паперів  неможливе без регулюючої та контролюючої діяльності державних органів. В  умовах становлення ринку цінних паперів функціонування подібних структур має велике значення.

     На  світовому ринку існує дві  основні моделі організації ринку  цінних паперів. Одна з них передбачає перевагу на ринку комерційних банків (Німеччина, Японія, Франція). Інша передбачає активну роль як банківських установ  так і небанківських фінансово-кредитних  інститутів (США, Великобританія). У  тих країнах, де на ринку переважає  обмежена кількість комерційних  банків, їх діяльність контролюється  національним банком та іншими державними агенціями, державне регулювання більш  жорстке.