Національний  авіаційний університет

Інститут  аеропортів

Кафедра комп’ютерних технологій дизайну 
 
 
 

реферат

     на  тему: «Органічний стиль в архітектурі, дизайні інтер'єрів та меблів»

з дисципліни «Теорії і концепції дизайну» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ - 2010 

 

 

ВСТУП 

     Сенс  існування всіх видів мистецтв, у  тому числі і інтер'єру, полягає  у втіленні почуттів. Інтер'єр не відносится до вільних форм мистецтва. Його призначення - створення оптимального середовища життєдіяльності людини.

     Ми  завжди прагнули до комфортабельного житла. Для нас завжди було важливо, щоб місце, де ми живемо, працюємо, відпочиваємо відповідало нашому внутрішньому світогляду.

     Споконвіку  великі уми зодчества ведуть пошуки нових стилів в інтер'єрі. Починаючи від римської класики й закінчуючи шедеврами сучасного стилю людство шукало, знаходило, втілювало. Знову шукало, знову знаходило й знову втілювало. І так по колу нескінченно.

     Сьогодні  світу відомо багато стилів інтер'єру: романський, готика, ренесанс, бароко, романтизм, модерн, класицизм, неокласицизм, біоніка. Безперечно, кожен з цих стилів по-своєму цікавий і вартий уваги.

     У даній роботі я хочу розповісти про дизайн інтер'єру та меблів в органічному стилі.

 

     

1. РОЗВИТОК  ОРГАНІЧНОГО СТИЛЮ

 

     Органічна архітектура - напрям в архітектурі XX ст., Який було вперше сформульовано в 1890-х р.р. американським архітектором Луісом Генрі Саллівеном (Sullivan, Louis Henry ,1856-1924) який позначав ним відповідність функції і форми, він використовав цей термін в своїх працях з архітектури, щоб відмежуватися від пануваючого у той час еклектизму. Поняття органічної архітектури дуже багатозначне і навряд чи піддається точному визначенню, проте до наслідування органічним формам воно ніякого відношення не має.

     Сам термін "органічний" застосовується переважно в трьох значеннях. У першому "органічний" позначає наслідування природою свого призначення і матеріалів". При цьому під призначенням розуміють не тільки практичні, але й духовні потреби людей. Друге і найбільш характерне значення терміна "органічний" означає "підлеглий умов природного ландшафту", тобто кліматичних умов середовища та сукупності її естетичних якостей. Третє значення поняття "органічний" - "наступний природних форм як зразкам". Таку інтерпретацію терміна приймають далеко не всі. Наприклад, Бруно Дзеві вважав її помилковою. Він різко протестував і проти біологічних метафор у традиції Вазарі, і проти натуралістичного підходу Берендта, який порівнював обриси вікон у будинках Райта з малюнком і угрупуванням листя.

     Полемізуючи з крайнощами функціоналізму, протиставляючи йому прагнення до обліку індивідуальних потреб і психології людей, органічна  архітектура в середині 30-х рр.. стає одним з провідних напрямків. Під впливом її ідей склалися регіональні  архітектурні школи в скандинавських країнах (наприклад, творчість Алвара Аалто (Hugo Alvar Henrik Aalto, 1898 - 1976).

     У створенні органічного дизайну  велику роль зіграв Ч. Макінтош та Ф. Райт. Тут предмети органічно вплітаються  в середу інтер'єру. Скульптурні  форми носять м'які, плавні лінії. Велику роль у його розвитку зіграв фінляндський дизайнер Альвар Аалто. Розвиток в кінці 20 століття технологій роботи з матеріалами, величезні можливості у створенні  нових форм породило друга поява  органічного дизайну. У розробку своїх речей Росс Лавгрув закладає найсучасніші матеріали. Щодо його теорії, найцікавіші вишукані форми утворюються при злитті органіки і неорганіки, тобто живого і неживого.

       Тоді ж виникає і явище «технологічного»  дизайну.

     Популярні мотиви:

• рослинні: витягнуті плавні лінії, асиметричні форми, бутони, паростки, нирки;
• природні: хвилеподібні лінії; природні елементи, що перетікають один в одного; м'які, звивисті лінії

 

Основна концепція  дизайну 40-50-х років - це скасування кордонів між дорогими творами мистецтва  і серійними промисловими речами. В основу її були покладені принципи комбінованого і взаємозамінності, багатофункціональності та зовнішньої простоти. Також за основу приймається  і постулат «психологічної ергономіки», який приймає до уваги внутрішній комфорт людини. У цей період виникає  цікавий дизайнерський напрямок - це американський органічний дизайн. 
 

     1.1 Скандинавський дизайн

     У середині XX століття скандинавська  культура і скандинавський дизайн привертають  загальну увагу. Адже тоді в Скандинавії  народилася самобутня і несподівана  філософія оформлення внутрішнього простору і особливий тип меблів. Це меблі з дерева - бука чи дуба, витончені, легкі і гнучкі. Конструкції прості і функціональні, її основу складають модулі, завдяки чому меблі прості в зборці і зручні для складування. Багатошарові дерев'яні конструкції стало можливо виготовляти завдяки новій технології одержання лущеного шпону, запатентованої данськими дизайнерами. Дерево в таких меблях вдало поєднується з хромованим металом, склом, плетеними деталями, декоративними тканинами і шкірою.

     Скандинавський  дизайн відрізняє врівноваженість, комфортабельність і природність. Своєрідності лінії меблів та аксесуарів досягають завдяки ефектному  симбіозу: Інтерес до національних традицій, широке використання прикладного  мистецтва в побуті, і пошук  нових функціональних рішень.

       Своєю широкою популярністю скандинавський дизайн зобов'язаний кільком по істині великим іменам. Це шведський архітектор Ерік Асплунд; данський дизайнер Коре Клінт - багато в чому визначив обличчя датського меблевого та інтер'єрного дизайну, широко відомого в світі, і самий знаменитий фін в історії мистецтва Алвар Аалто, чиє «крісло № 41» стало родоначальником багатьох ліній сучасних меблів. 

     1.2 Німецький дизайн

     Говорячи  про німецький дизайні 40-50-х років, ми, перш за все, маємо на увазі Ульмську школу і браунстиль.

     Школа в Ульмі стала зразком, за яким будувалися інші центри дизайн-освіти в усьому світі. Саме їй ми зобов'язані  появою промислового дизайну в його сучасному вигляді. Тут були закладені  основи співробітництва дизайну  з великою промисловістю, що працює на масовий ринок.

     Завдяки розробкам представників Ульмської школи з'явився і так званий «технологічний» дизайн. Його яскравим прикладом є створення Браунсиля. Це історія про те, як за допомогою дизайну можна було перетворити невелике виробництво у фірму зі світовою популярністю. Компанія «Braun» була заснована в 1921 році як невелике підприємство. А з 50-х років починається період її другого народження.

     Браунстиль увазі створення утилітарних технічних приладів для кухні та побуту, які в першу чергу повинні служити людині. Вони створюються не для вітрини, щоб привернути особливу увагу серед загальної нав'язливості, а як прилади, з якими можна жити. Компанія «Braun» стала керуватися єдиною концепцією формоутворення в дизайні. З невеликого підприємства вона перетворилася в одну з найбільших фірм, що визначили обличчя всієї світової електротехнічної промисловості. Таким чином вдалий експеримент відкрив дорогу новому підходу до дизайну і нової психології промислового технічного дизайну.  

2. ПРЕДСТАВНИКИ ОРГАНІЧНОГО ДИЗАЙНУ

 

     2.1 Органічна архітектура Райта

     Органічний  стиль в архітектурі та інтер'єрі  в основному зв'язаний з ім'ям видатного американського зодчого  Ф. Л. Райта - учня Л. Саллівена. Розділяючи раціональні принципи функціоналізму /наукову, гігієнічну і технологічну обґрунтованість проекту/, він вважав настільки ж істотною естетику формованих просторів і обсягів. У якості її основи служив органічний зв'язок будинку  з навколишнім ландшафтом, а його устаткування, меблів - з композицією  внутрішнього середовища будинку. Природно така установка реалізована тільки при індивідуальному проектуванні кожного об'єкта. За майже 70- літнє  творче життя Ф. Л. Райт побудував  багато видатних споруджень різного  призначення: багатоповерхові офіси, лабораторії, музеї, храми, частні будинки. Принципи органічної архітектури диктували  Райту застосування традиційних  матеріалів /каменю, цегли, дерева/ і  збіг фактур конструкцій на фасаді й в інтер'єрі/ наприклад, неоштукатуреної  цегельної кладки/, а найбільшу  популярність Райту принесли особняки, у композиціях яких йому удалося  в найбільшій мірі реалізувати принципи органічної архітектури. Простір цих  будинків він, як правило, членує на зони - загальний і інтимну, причому  простір загальної зони проектує " між холом, що перетікає" без  стаціонарних перегородок, загальною  кімнатою і їдальнею. Крім того, Райт проектує "перетікаючим" внутрішній простір у зовнішній: стіни, що відокремлюють  загальні кімнати, а іноді і спальні, він проектує на усю висоту скляними, зі скляними дверима, що ведуть на відкриту терасу й у сад. Таким чином, ліквідується візуальна перешкода між внутрішнім і зовнішнім простором. У той  же час стіни, орієнтовані у бік  міста, він проектує глухими, або  з вузькими стрічковими вікнами  під самою стелею, що дозволяє поліпшити  освітленість, але виключає візуальний контакт із вулицею.

     Інтимну зону /спальні і туалети/ у залежності від величини будинку і його композиції Райт розташовує на одному рівні з  загальною /уздовж загальної осі  або під кутом до неї/, або /у великих будинках/, на другому і третьому поверхах, як наприклад, у будинку Кауфмана "над водоспадом".

     Формально ідеї вільного плану будинку з  плоским дахом у Ле Корбюзьє і  Райта збігаються, але їхня реалізація йде різними шляхами і приводить  до різних естетичних результатів. Для  забезпечення волі планування Ле Корбюзьє застосовував каркас з регулярною сіткою колон. Райт відмовився від каркаса, але досяг великої волі компонування, ув'язав розташування вертикальних несучих  конструкцій з об'ємно-планувальними  рішеннями будинків. Як несучі опори  він застосовує стіни або окремі пілони, виконані в кладці з цегли  або блоків природного каменю, причому  залишає кладку не оштукатуреною  і на фасадах і в інтер'єрах. Кам'яні стіни він розташовує по контурі санітарних приміщень  і кухонь, а розміщення інших стін і пілонів погоджує з плануванням  будинку і вимогами його загальної  стійкості.

     Плоску  або дуже положистий дах Райт, як і Корбюзьє, проектує безчердачною, але не з внутрішнім, а з зовнішнім  неорганізованим водостоком. Це визначило  настільки характерний для будинків Райта дуже великий звис даху. Він  не тільки виключає влучення дощової  води на стіни, але і забезпечує гарну  сонцезахисну, що особливо важливо  для скляних садових фасадів  будинків у кліматі південних  штатів.

     Конструкції даху різні - в одноповерхових особняках  це, як правило, тришарові дерев'яні  конструкції з ефективним утеплювачем, у двох- і триповерхових - залізобетонні, що дозволяє збільшити їхні консольні  звиси й улаштувати на них тераси. Так, у "будинку над водоспадом" тераси улаштовані в трьох рівнях, звернені в різні сторони і  мають різні розміри виносів. На півдні Райт часто прибігав до прийому  пристрою частини покрівельних звисів ґратчастими - типу пергол.

     При всій композиційній розмаїтості  особняків Райта єдиною залишається  гармонія з навколишнім ландшафтом або скромною садовою ділянкою. У  той же час настільки ж постійним  залишається неприйняття Райтом міського середовища, у яку вони принципово не вписуються і до якої звичайно звернені глухими стінами. Справедливість вимагає відзначити, що до такого рішення Райт прийшов у пору творчої зрілості в 1930-1950-і рр. Його особняки 1900-1910-х рр. розкриті в двірський і вуличний простір.