Антична культура і містецтво

§ «під рукою» (лат. cum manu), тобто дочка, виходячи заміж, переходила з-під влади батька під  владу чоловіка, точніше голови його родини, і її приймали в сім'ю чоловіка. Такий вид шлюбу існував до пізньої Республіки.

§ «без руки» (лат. sine manu) - форма шлюбу, що частково змінила cum manu. При ньому жінка, одружившись, не переходила під владу чоловіка, а залишалася членом старої фамілії, під владою батька або опікуна. Такий  шлюб більш скидався на співжиття, адже жінка могла у будь-який момент залишити чоловіка і повернутися додому.

Освіта. За часів  ранньої Республіки не існувало публічних  школ, тому хлопців навчали читати і писати їх батьки, або письменні  раби. Найпершою метою навчання в  той час було дати молодим людям знання з сільського господарства, військової справи, римських традицій та суспільних відносин. Юнаки багато чому навчалися, допомагаючи батькам виконувати їх релігійні чи політичні функції. У віці 16 років сини аристократів йшли в помічники до видатних політичних діячів, а з 17 років брали участь у воєнних діях. 

Право. Джерела  правових принципів і практики давніх римлян беруть початок від Законів  Дванадцяти таблиць (449 р. до н. е.) та Кодифікації  Юстиніана (530 р.). Римське право, що збереглося в Зведеннях Юстініана, продовжувало діяти у Візантійській імперії та сформувало основу для подібних кодифікацій в Західній Європі. У найширшому своєму сенсі римське право використовувалося майже по всій Європі до кінця XVII ст.

Економіка. Стародавній  Рим володів безкраїми просторами землі з величезними природничими та людськими ресурсами. По суті, давньоримська економіка залишалася сфокусованою на землеробстві та торгівлі. Вільна торгівля сільськогосподарською продукцію змінила італійський ландшафт, і до I ст. до н. е. широкі виноградні та оливкові плантації витіснили дрібних землевласників, які вже не могли конкурувати з дешевим імпортним зерном. Анексія Єгипту, Сицилії та Тунісу у Північній Африці забезпечила постійне постачання зерна. У свою чергу, основними статтями експорту Італії стали оливкова олія та вино. Практикувався збір врожаю двічі на рік, але продуктивність ферм в цілому була низька, приблизно 1 тонна з гектара.

Військова справа. У випадку стратегічної погрози  Риму чи Італії, або достатньо серйозної воєнної загрози зупинялися всі роботи, зупинялося виробництво і в армію набиралися усі, хто міг просто нести озброєння - громадяни такої категорії називалися tumultuarii (subitarii), а військо - tumultuarius (subitarius)exercitus. Через те, що звичайна процедура набору займала більше часу, командуючий цим військом магістрат виносив з Капітолію спеціальні прапори: червоне, що позначало набір у піхоту, та зелене - у кінноту, після чого традиційно оголошував:: «Qui rempublicam salvam vult, me sequatur» («Кто хоче врятувати республіку, нехай слідує за мною»). Воєнна присяга також промовлялася не індивідуально, а разом.

Побут. Для найкращого використання денного світла римляни  зазвичай вставали дуже рано, іноді  о четвертій ранку і, поснідавши, починали займатися суспільними справами. Як і греки, римляни їли тричі на день: перший сніданок рано вранці, другий - приблизно опівдні, десь надвечір - обід. У перші століття існування Риму мешканці Італії їли переважно густу, круто зварену кашу з полби, проса, ячміня чи бобової муки, але вже на світанку римської історії у домашньому господарстві варилася не тільки каша, але й випікався хліб. Кулінарне мистецтво почало розвиватися у III ст. до н. е. і за часів Імперії досягло небачених висот.

Розваги та відпочнок. Римська молодь мала різні види ігор та фізичних вправ, такі як стрибки, боротьба, кулачні бої та скачки. У сільській місцевості дозвілля заможних людей також включало полювання та рибалку. Також у римлян було декілька різновидів гри в м`яч, один з яких був схожий на сучасний гандбол. Гра в кості, настольні та азартні ігри в ті часи бул вкрай популярні. Жінки не брали участі в цих іграх. Для заможних людей, звані обіди давали можливість розважитися, адже на них часто були музика, танці та поетичні читання. Плебеї іноді також організовували подібні вечірки в межах певного клубу чи асоціації, хоча обідній відпочинок для них переважно означав відвідування таверн. Діти бавилися іграшками та різними іграми, такими як чехарда.

Популярним видом  розваги були гладіаторські бої. Гладіатори билися або до смерті, або до «першої крові» різноманітною зброєю та за безліччю сценаріїв. Ці бої досягли вершини популярності за імператора Клавдія, який започаткував традицію вирішення імператором кінцівки бою. Всупереч популярному образу в кіно, деякі експерти вважають, що жестом, який засуджував гладіатора на смерть, було не обертання великого пальця донизу. Хоча досі точно не відомо, якими були жести, деякі експерти припускають що імператор висловлював «смерть», тримаючи кулак з піднятим великим пальцем у напрямку гладіатора-переможця, в той час, як «помилування» показувалося просто піднятим кулаком. Також серед римлян були популярні покази тварин, які іноді поєднувалися з гладіаторськими боями. В'язня чи гладіатора, озброєного чи ні, виштовхували на арену і випускали звірів.

Наука. Давньоримська  наука дістала у спадок низку  грецьких досліджень, але на відміну  від них (особливо у сфері математики та механіки) набула переважно прикладного  характеру. Через це всесвітнє розповсюдження здобули саме римська нумерація та юліанський календар. У той же час характерною рисою римської науки були виклад наукових питань у літературно-цікавій формі. Особливого розквіту досягли юриспруденція та сільськогосподарські науки, багато творів було присвячено архітектурі, містобудівній та воєнній техніці.

2. Античне мистецтво 
 

2.1 Мистецтво  Греції 
 

Скульптура була улюбленим видом мистецтва еллінів. Статуї богів ставилися в храмах і на міських площах, споруджувалися переможцям Олімпійських ігор і великим  драматургам. Оволодіння, дуже поступове, досконалістю у цьому вигляді мистецтва сходить до архаїчних часів. Археологами знайдені десятки дуже схожих одна на одну архаїчних статуй двох типів, так звані, куроси -- статуї оголених юнаків і кори -- задраповані жіночі статуї. Ці фігури виглядають ще дуже скуто, можна побачити тільки спроби передати живий рух. 

Шедеври скульптури, якими не втомлюється захоплюватися  людство, дала світу епоха древньогрецької  класики. Сучасниками були великі майстриФідій, Мирон, Поліклет із Аргоса. Фідія сучасники називали «творцем богів». До нас його головні роботи не дійшли, судити про них можна лише за захопленими описами і римськими копіями. Статуя Зевса, облицьована золотом і слоновою кісткою, в головному храмі Зевса в Олімпії була справедливо причислена сучасниками до семи чудес світу. Він же створив видатні барельєфи і скульптури Парфенона, в тому числі головну статую -- Афіни Парфенос (Афіна-діви). 

Мирон досяг  висот у прагненні передати у  скульптурному зображенні руху людини. У його знаменитому Дискоболі вперше у мистецтві розв'язане завдання передачі моменту переходу від одного руху до іншого, подолана статичність. У той же час відповідно до загального естетичного ідеалу, обличчя атлета скульптор зображає абсолютно спокійним. Поліклету належить цикл статуй атлетів -- переможців Олімпійських ігор. Найвідоміша фігура -- Дорифор (юнак зі списом). Поліклет теоретично узагальнив досвід своєї майстерності в трактаті «Канон». Найпрославленішим творцем жіночих скульптурних образів був Пракситель. Його Афродіта Кнідська викликала безліч наслідувань. Пропорційність класичних скульптур стала зразком для майстрів багатьох епох. 

Епоха завоювання Александра Македонського, подальшого краху його імперії, сповнена пристрастей, зльотів і падінь людських доль, цілих держав, принесла нову атмосферу у мистецтво. Якщо порівнювати скульптури епохи еллінізму з попереднім, класичним періодом, то їх вигляд втратив незворушність, спокій. Художників почали цікавити душевні пориви, метання людей, їх стан у трагічні моменти (наприклад, скульптурна група Лаокоон). З'являються скульптурні портрети, що передають індивідуальні риси. Яскравою була творчість Скопаса (до нас зберігся скульптурний портрет Александра Македонського). Успіхи науки розширили технічні можливості мистецтва. Одне з «семи чудес світу» -- Колос Родоський, що являв собою бронзову статую бога Сонця Геліоса (висота колоса була близько 35 м). 

Живописні твори (фрески, картини) час не зберіг, але  про їх рівень дозволяє судити чудовий  вазовий живопис. Із вдосконаленням керамічної технології ріс її художній рівень: для архаїки характерний, так званий, чорнофігурний стиль зображення (малювалися темні фігури на світлому фоні), який у класичну епоху змінився червонофігурним, що зробив зображення більш реалістичними. 

2.2 Мистецтво  Риму 
 

Живопис. Стиль  давньоримського живопису відображає грецький вплив, і зразками, що збереглися, є переважно фрески, які використовувалися  для прикрашання стін та стелі  заміських вілл, хоча у римській літературі є згадки про малюнки на дереві, слоновій кістці та інших матеріалах. Декілька зразків римського живопису було знайдено в Помпеях, і на основі цих зразків історики поділяють розвиток давньоримського живопису на 4 періоди. Первісний стиль практикувався з початку II ст. до н. е. до початку чи середини I ст. до н. е. Переважно то були імітації мармуру чи кам'яної кладки, хоча іноді зустрічалися зображення міфологічних персонажів. Другий стиль живопису почав розвиватися з початку I ст. до н. е., коли художники намагалися відобразити реалістичні тривимірні архітектурні деталі та ландшафти. Третій стиль розвинувся за правління Октавіана Августа і відмовився від реалізму попереднього стилю на користь звичайного орнаменту. Невеликі архітектурні види, пейзажі чи абстрактні візерунки розміщувалися по центру, з монохромним заднім планом. Четвертий стиль, який виник у 1 ст., зображував сцени з міфології, хоча малюнки архітектурних деталей чи абстрактні візерунки ще залишалися. 

Скульптура. Портретна  скульптура у Давньому Римі використовувала як класичні, так і енергійні пропорції, з часом перетворившися на суміш реалізму та ідеалізму. За правління династій Антонінів та Северів, у скульптурах почали переважати більш пишні волосся та бороди, що створювалося глибшим різьбленням і висверлюванням. Вдалими були також рельєфні скульптури, які зображували перемоги римлян. 

Література. Латинська  література із самого початку знаходилася  під впливом грецької. Деякі з  найдавніших існуючих творів являють  собою історичні епоси, що розповідають про ранню римську воєнну історію. Із розвитком Республіки, автори почали створювати поезію, комедії, трагедії та історичні твори. 

Музика. Римська  музика значною мірою базувалася на грецькій і грала важливу роль у багатьох аспектах життя давніх римлян. У римських збройних силах музичні інструменти, такі, як tuba (довга труба) чи cornu (інструмент, подібний до валторни), використовувалися для подачі різноманітних команд, в той час як bucina (можливо, сурма чи ріжок) та lituus(можливо, видовжений інструмент у формі букви J) вживалися для церемоніальних потреб. Музика гралася у амфітеатрах між боями та в odea (театрах), і для цього, як відомо, використовувалися cornu та hydraulis (водяний орган). Більшість релігійних ритуалів супроводжувалася музичними виставами, із використанням tibiae (подвоєних труб) під час  

жертвоприношень, цимбалів та тамбуринів - в оргіях, і  майже завжди - тріскачки та гімни. Деякі музичні історики вважають, що музика використовувалася майже  в усіх публічних церемоніях. Але  досі не можна однозначно стверджувати, що давні римляни зробили значний внесок до теорії чи практики музики. 

Театр. Виникнення театрального мистецтва в Римі пов'язане  з святами збору урожаю. Самобутнім римським театральним жанром були сатури -- побутові комічні сценки, що включали діалоги, спів, музику і танці (своєрідний прообраз сучасної оперети). Пізніше почали ставитися комедії та трагедії за грецьким зразком. Акторами у римським театрах буливільновідпущеники чи раби; вони займали, як правило, низьке суспільне положення. У Римі уперше виникають професійні акторські трупи та камерні (для невеликого числа глядачів) театральні вистави. 
 
 

Використана література 

1. http://uk.wikipedia.org/wiki/Антична_культура#. 

2. http://uk.wikipedia.org/wiki/Стародавня_Греція#. 

3. http://uk.wikipedia.org/wiki/Стародавній_Рим#. 

4. http://upload.wikimedia.org 

Ресурси: 

1. http://google.com.ua 

2. http://uk.wikipedia.org