Історія «старої» архітектури

Мабуть, першим напрямком  сучасної архітектури можна назвати  конструктивізм, або як його частіше  називають функціоналізм. Прихильники  цього напряму вважають, що естетична  сторона споруди повинна повністю підкорятися функціональним призначенням. У зв’язку з цим заперечується  значення краси і будь-яких досягнень  колишніх епох. Функціоналізм орієнтується не на внутрішній світ людини, його індивідуальність, а на біологічні та соціальні потреби. Тому архітектурні споруди цього  напрямку відрізняються гранично простими формами, мінімальною обробкою поверхні, обмеженою кольоровою гамою. Правда до плюсів функціоналізму слід віднести невеликі матеріальні витрати на зведення будівель, що дозволило втілити  принцип: більше житла за ті ж гроші. Більшу частину архітектурних рішень сучасних міст, з одноманітними сірими, невиразними коробками житлових будинків, можна віднести саме до напрямку функціоналізму.

«Архітектурний постмодернізм» також заперечує необхідність художнього еталону, але на противагу конструктивізму  цей стиль намагається відродити  такі принципи побудови композиції, як пропорційність, симетрія і перспектива. Постмодернізм керується принципами еклектики, поєднуючи в єдине  ціле елементи найрізноманітніших стилів. При цьому різні стилі можуть проникати один в одного, створюючи  оригінальні, що вражають уяву, будівлі.

В деяких країнах, як наприклад, в Японії основним критерієм будівництва  можна назвати «поліфункціональність». Архітектурні споруди цього напрямку виконують не тільки функцію даху, але і є незамінним елементом  у забезпеченні життєдіяльності  людини. Яскравим прикладом такого будинку може служити «Медіатека» (архітектор Тойо Іто), в якій ми бачимо повну гармонію між природною  і штучною складовою. Подібні  бібліотеки і музеї дозволяють значно швидше отримувати нову інформацію і  привертають до себе безліч відвідувачів.

Сьогодні в архітектурі  і дизайні все більшого поширення  набуває стиль «хай-тек» (high-tech), що відрізняється застосуванням високих  технологій та нетрадиційних для  будівництва матеріалів. «Хай-тек» використовує багато скла і металу. Найчастіше архітектори включають  в композицію будівлі різне інженерне  обладнання (трубопроводи, шахти ліфтів, димарі і т.п.), що надає спорудам певний технократичний вигляд. Найяскравішим  представником цього стилю можна  назвати житлову вежу «Suite Vollard»  у Бразилії. Це будівля складається  з 11 поверхів, і може обертатися навколо  своєї осі. Кожен поверх обертається  незалежно від інших. Каркас будівлі  складається з вінілових і  металевих конструкцій, а стіни  – майже повністю з скла.

В останні десятиліття  ми можемо спостерігати все більш  широкий розвиток так званого  «біоморфного» напряму в сучасній архітектурі. Розвиток цього напрямку став можливим виключно завдяки активному  використанню в архітектурі новітніх комп’ютерних технологій. До цього  напрямку можна віднести, наприклад, знаменитий музей Гоггенхайма, який перебуває в Іспанії. Спроектував  цей музей американець Ф. Гері, який вперше застосував в архітектурі  сучасні комп’ютерні технології.

Зовні музей нагадує спіраль, що розкручується, хоча деякі стверджують, що він схожий на квітку, яка розпускається. Доповнює цей ефект облицювання  з листів титану. Усередині будинок  являє собою лабіринт із вигнутими  стінами, великими вікнами і великою  кількістю хромованих аксесуарів.

Як бачимо в сучасній архітектурі  уживається безліч різних стилів, напрямків  і шкіл, які нічим не обмежують  творчу уяву архітектора, надаючи широкі можливості для того щоб зробити  наше життя яскравішим і виразним.

Середина XIX - початок XX ст. є  найбільш суперечливим періодом у

розвитку світової архітектури. Саме тоді з'явилися нові типи будинків. У зв'язку зі зростанням ролі міст почалося зведення промислових і інженерних споруд, торгівельних будинків і дохідних будинків, впровадження нової техніки. Під натиском нового будівництва в архітектуру широким потоком заюшила еклектика, пов'язана з використанням історичних стилів: готики, Ренесансу, бароко, рококо. Наслідування стилям було чисто зовнішнім, декоративним, тому що функції будинків, плани, конструкція й матеріали були вже новими. Використання у внутрішньому або зовнішньому оформленні тільки одного стилю одержало назву ретроспективізм; сполучення двох або декількох стилів в інтер'єрі й на фасаді одного будинку або зсув різних стилів на одному фасаді - еклектика. Історичні стилі, в певній послідовності переміняючи один одного (псевдоготика, неогрек, необароко й неокласицизм), опанувавши західноєвропейською архітектурою, починаючи з 30-х років зберігали свою визначальну роль протягом усього XIX ст. Так, в Англії були зведені терасові палаци в Ріджент - парку (тераси Неша) у давньогрецькому стилі, а найбільший будинок Англійського парламенту є наслідуванням готиці; у Франції будинок «Гранд-Опера» вирішено в стилі бароко; будинок Рейхстагу в Берліні побудоване у стилі перехідному від Ренесансу до бароко; у барочно- ренессансному дусі вирішений будинок Одеського оперного театру; у формі неокласицизму виконаний будинок Київського вокзалу в Москві.

Поява стилю модерн була пов'язана з використанням нових видів

будівельних матеріалів: металу й залізобетону. Вони підказали нові

конструктивно-архітектурні рішення великих громадських  споруд (виставочні й торговельні будинки, вокзали й мости). Зведення з металевих конструкцій Ейфелевої вежі в Парижі в 1889 р. вплинуло на будівництво надвисотних будинків.