Історія «старої» архітектури

            Контрольна робота на тему: Історія  «старої» архітектури

 

Розвиток архітектурного середовища відпочинку на різних історичних

етапах визначався рекреаційними  потребами людини. Рекреаційні потреби

людини приймали різні  форми протягом всієї історії  розвитку людства.

Первинним середовищем відпочинку було житло; суспільні будинки й

споруди формувалися залежно  від розвитку громадського життя  людей. Місто,пригород, регіон, країна, світ визначали просторове середовище відпочинкулюдства.

              Архітектурне середовище відпочинку древнього світу

Архітектурне середовище відпочинку древнього світу - епоха  зародження зодчества Древнього Єгипту, Древньої Греції й Древнього Рима. Архітектура древнього світу сформувала уявлення про основні тини споруд - від рядових житлових будинків до монументальних суспільних споруд і комплексів;створила художньо-конструктивну систему ордерів, визначила декоративність архітектурних витворів; заклала основу містобудування.

Архітектура відпочинку Древнього Єгипту. Існуючі в древньому світі

соціальні відносини визначали  філософію, мистецтво, архітектуру  й характер

відпочинку. Архітектура  Древнього Єгипту виражала існуючу  ідеологію

єгипетської релігії, влади  фараонів і жрецтва. Єгипетське суспільство

розглядало земне життя  тимчасовим існуванням, на відміну  від загробного

світу, тому культова архітектура  створювалося з більш міцного  матеріалу, ніж житлові будинки й палаци. Потреба у відпочинку знаходила вираження в

організації комфортних умов при плануванні палаців і житлових будинків:

наявність внутрішніх двориків, оточених галереями, що захищали від  сонця. У палацах були й двори-сади. Житлові будинки включали велику кількість

кімнат, побутових приміщень. Навколо житлових будинків розташовувалися

господарські будівлі, невеликі штучні водойми, від яких вели доріжки  до саду й альтанок.

У Древньому Єгипті з'явилися  й перші меблі для відпочинку (стільці,

лави, ліжка), що мало змінилося  з тих пір.

Єгипетська архітектура  вплинула на розвиток світової архітектури  ідеями ансамблю й комплексного рішення.

Архітектура відпочинку Древньої Греції. Грецька цивілізація, що

прийшла на зміну єгипетській  і вавилонській, - це час фізичної й духовної

досконалості вільних  громадян. На противагу Древньому  Єгиптові з його

кастовою ієрархією (праця - для селян і ремісників; бенкети  й розваги - для

знаті) Древня Греція створила прекрасний образ вільної й щасливої людини, що усвідомлює себе «мірою всіх речей».

У грецькому суспільстві  велике значення надавалося змаганням  у спорті,поезії, музиці, театральному мистецтву, що одержало вираження в  створенні різноманітних форм відпочинку. Просторове середовище відпочинку в Древній Греції представлені архітектурою будинків і споруджень для спорту (гимнасії - для спортивних і навчальних занять музикою, літературою; палестри – для гімнастичних вправ: стадіони, іподроми); для духовного розвитку (бібліотеки; лесхи - будинку для зборів, бесід; стої - галереї-портики для відпочинку, прогулянок, бесід; театри; подвір'я – катагогії - для приїжджих) і державні пандокеї - подвір'я для прийому на ночліг.

Характерним елементом житлового  будинку був внутрішній двір, навколо якого групувалися житлові приміщення. Житлові будинки поєднувалися в квартали, що розділяються тісними вулицями. Пізніше дома стали оточувати садами й парками, ізолюючи від будинків бідних громадян.

У більше пізній, елліністичний, період одержала розвиток архітектура

палаців, що представляють  собою складні комплекси, у складі яких були

житлові й господарські будівлі, святилища, стадіони, театри, сади й  гаї,

прикрашені скульптурами. Особливою розкішшю відрізнялися заміські палаци-вілли. Будівництво багатих  житлових будинків, палаців і вілл привело до розвитку садово-паркового й прикладного мистецтва, виробництву меблів.Парки прикрашалися фонтанами, декоративною скульптурою, гротами, портиками, альтанками.

Архітектура відпочинку Древнього Рима. Архітектура відпочинку

Древньої Греції вплинула на архітектуру Древнього Рима, що відрізнялася куди більшою грандіозністю будинків і комплексів відпочинку: стадіон перетворився в амфітеатр; гимнасій - у терми; житло - у міське й заміське; агора - у форум.Амфітеатри, форуми, терми, які були новими типами будинків, відрізнялися функціональністю, багатотисячною одноразовою місткістю й відповідали гаслу Древнього Рима: «Хліба й видовищ».

Найбільш характерним  комплексом відпочинку для Древнього  Рима були терми. Крім свого основного призначення терми включали відкриті двори для повітряних і сонячних ванн, площадки для гімнастики, басейни для ігор і плавання, кімнати для відпочинку й масажу після лазні, екседри для відпочинку й бесід, німфеї із джерелом або фонтаном, бібліотеки й приміщення для музичних і літературних виступів. Самими значними за пишністю і місткістю (до 1600 відвідувачів одночасно) були терми Каракалли.

Значну частину відпочинку римлян займали видовища. Основні

видовищні спорудження: театри, амфітеатри, одеони (малі театри), цирки. Вони мали значний вплив на наступну європейську архітектуру видовищних

споруджень.

 Житлові будівлі римлян розділяються на міські (домус) й сільські будинки - вілли. У період Римської імперії в містах будували дешеве житло - інсули (багатоповерхові цегельні житлові будинки з квартирами, здаваними внайми.

У Римській імперії з'явилися  нові типи споруджень, пов'язані з

тимчасовим нічлігом, - постоялі двори, будівництво яких почалося уздовж всіх римських доріг після виходу закону про регулярне поштове повідомлення.

У Древньому Римі велика увага приділялася кліматолікуванню в горах.

Уже в III- IV ст. нашої ери  були побудовані перші климатолікарні в

малодоступних частинах Альп у Давосі. Призначалися вони для  вищих верств римського суспільства.

 

                Архітектурне середовище відпочинку середньовіччя

Архітектура відпочинку в  епоху феодальних відносин пройшла  два

складних історичних етапу  розвитку: середньовіччя й новий  час.

Архітектурне  середовище середньовіччя (XI -XIV ст.) визначалися

спільністю ідеологічної основи феодальних відносин християнської  релігії.

Епоха нового часу (XV XIX ст.) характеризується зародженням нових

соціальних відносин у  надрах феодалізму, що сформували нові архітектурні

форми відпочинку.

Архітектура середньовіччя, що розділилася на східну (візантійську) і

західну (романську й готичну) архітектуру внаслідок складних релігійних

процесів у християнстві (поділ на православ'я й католицизм) і розходжень

культурних традицій Заходу й Сходу, мала загальні типологічні риси:

будівництво укріплених комплексів кремлів, замків, міських палаців; зведення монастирських комплексів і культових будинків - храмів. Храми були не тільки місцем богослужіння, але й головним типом суспільних будинків. Християнські храми повинні були вміщати численних прочан і відповідати функціональним вимогам. Їх могли використовувати для проведення суспільних зборів і театралізованих видовищ. Храми входили в монастирські комплекси, яким надавалося значення культурних центрів, - у них зберігали книги, вели літописання, улаштовували школи й лікарні.

Архітектура Сходу, продовживши свій розвиток у Візантії, вплинула на архітектуру Вірменії, Грузії, Древньої Русі. У цей період характерна перевага в зодчестві культових будівель. У візантійському храмі людину оточує центрична купольна композиція, пов'язана з найдавнішою традицією житлового будинку, де посередині містилося вогнище, навколо якого збиралася родина. Центральне місце в культовому будинку займає амвон - кафедра, навколо якої розгортається релігійна дія, що символізує історію світу й людини.

Житлові забудови візантійських  міст маловідомі, переважало вільне

планування, що відображає уклад  побуту візантійців. Система візантійського

палацу являла собою розвиток звичайного житлового будинку.

На шляхах міжнародної  торгівлі з'являлися караван-сараї. Споруджували караван-сараї поблизу гірських перевалів, у річкових переправ, на проміжних зупинках довгого шляху, і призначалися вони для надання притулку купцям і їхнім караванам, здійснення угод, формування нових караванів.Будівництво міст на Русі почалося із середини Х ст. Великими містамибули Київ, Новгород, Ізборськ, Смоленськ, Полоцьк, Тмутаракань. Виникали вони на торгівельних шляхах. Центром давньоруського міста був дитинець,укріплений стінами, валами й ровами. Там розміщалися князівські й боярські двори, церкви, житла дружинників і челяді. Другу частину міста становив обхідний ряд, торгівельні, ремісничі двори. Міста оточували укріплені стіни з воротами у вигляді веж, з проїздом під ними. Церкви на Русі були не тільки культовими спорудами, але й виконували функції суспільних будинків, де збиралося міське населення, відбувалися врочисті церемонії й прийоми.

Першим житлом феодала  були дерев'яні хороми, що складалися з ряду

зрубів-клітей. Звичайно будинок  складався з трьох поставлених  у ряд клітей.

Центральну кліть займали  сіни: по одну сторону від них  перебувало тепле

житлове приміщення істба, а  по іншу холодна кліть, що служила  парадним

приміщенням у хоромах  або коморою в простих будинках.

У XII в. князівські й боярські двори здобували характер міської

феодальної садиби. Князівські прийоми й бенкети відбувалися  в сінях

князівських хоромів. Садибна  забудова з дерев'яними огорожами  визначила

характер відпочинку в  житлі: бенкети, обрядова їжа, спілкування  й активне

використання лазні. Лазня  в садибі займала видне місце. Відпочинок поза

житлом визначався відвідуванням  культового будинку. Синтез архітектури,

живопису, скульптури, театрального дійства був засобом впливу на емоційний стан людини.

Архітектура середньовічної Західної Європи V - XV ст. типологічно й

стилістично (романський стиль XI XII ст., готичний стиль XIII XV ст.)

змінювалася залежно від  соціально-політичного й культурно-історичного

розвитку суспільства. У  житті середньовічного суспільства  як і раніше велику роль грала церква, визначаючи філософію, науку, літературу й мистецтво. У романську епоху ці функції перейшли до монастирів. При будівництві монастирів з'явилися перші спроби раціонально організувати простір, розділяючи його на зони. Важливу роль у цьому зіграв розвиток массового паломництва. У монастирях для цієї мети служили будинки для прийому мандрівників, які розділялися на чоловічу й жіночу частини й мали окрему трапезну.

З виникненням міських  комун створювалися й нові суспільні

центри - площа й будинок  палацу міського самоврядування, багатоповерхові

житлові будинки, укріплені  міські й заміські резиденції знаті, будинки

торгівельні гільдії й  перші університети. Будівництво  таких будинків

сприймалася як важлива справа громади й впливало на приватне життя

громадян.

У цей час формується тип  кам'яного житлового будинку городянина, що представляв собою прямокутний блок з окремих кімнат навколо сходів або холу. У багатому типі житла - палаццо - на першому поверсі був склад, на другому розташовувалися житлові кімнати й парадний зал, що виходив у двір. Міські резиденції феодалів мали вежі, які служили їм для захисту під час міжусобиць.

Для романського періоду  Франції характерні укріплені житла  феодалів - замки, розміщені на піднесеному й важкодоступному місці. До Х ст. укріпленежитло мало вигляд вежі - донжону, оточеного валами й ровом. Донжони ділилися по вертикалі на кілька поверхів - ярусів. Зал і спальні приміщення розташовували звичайно в середньому ярусі. Нижній ярус використовували для прислуги й комор. Донжони - приклад середньовічного житла-фортеці, у якому турбота про зручності життя приносилася в жертву вимогам оборони. Аналогічні кріпосні споруди зводилися в Англії.

Повсюдно кам'яні міські житла стали зводити в більш  пізню епоху

(XIII - XV ст.), з появою нових  міст. Середньовічні міста як  і раніше були

укріплені. B цей час виникла  готична архітектура, переважно  міська. У плануванні нових міст стали виділяти спеціальні місця для ринкової площі. На ринковій площі перебували торгівельні ряди або гостинний двір (з'явившись в XIII ст., пізніше одержав широке поширення), дозорна або набатна вежа з годинниками, міські ваги й колодязь або фонтан. На ринковій площі будувалися перші ратуші, що служили судовими центрами. Тут відбувалися змагання співаків і вистави бродячих артистів. Собор як і раніше відігравав значну роль у суспільному житті міста. Він вмішав все міське населення, укривав городян у дні війни, служив місцем гучних зборів і вистав.

З пожвавленням торговельних і культурних зв'язків між містами  в

середньовічній Європі при  фортецях і замках феодалів улаштовувалися

постоялі двори з харчевнею - трактири, на центральних магістралях  виникали

пришляхові готелі, що виконували функції поштових станцій; у населених

пунктах зводилися двох -, триповерхові готелі. Такий готель був зведений у

Провансі (Франція, XVI в.) - розвиненому  центрі промисловості й торгівлі.

Велике приміщення першого  поверху, перекрите зводами, призначалося для

зберігання товарів; на другому  поверсі розміщувався зал, освітлений великими стрілчастими вікнами; на третьому поверсі над дахом розташовували номери.

Архітектура відпочинку Середньовіччя  на відміну від архітектури

відпочинку древнього  світу призначалася для вибраних - феодалів, життя яких проходила у фортецях, замках, палацах, віллах з бенкетами, забавами,

турнірами. Житло городянина, ремісника придбало багатоярусність  і було

пов'язане з ремеслом: на першому ярусі - крамниця або майстерня, на другому житлова кімната з вогнищем. Одночасне житло перестало бути замкнутим світом: будинок звернений на вулицю. Центром громадського життя залишалися культові споруди - монастирі, церкви, собори й міські площі (соборні й ринкові). Розвиток торгівельних відносин, поява прочан визначили розвиток тимчасового житла - готелів.

Розвиток громадського життя  сприяв появі нових звичок і потребі  в

розкоші: приймальні зали й  кімнати середньовічної знаті багато прикрашалися стінним розписом, килимами, замість вогнищ використовувалися каміни й кахельні печі.

   

 

 

        Контрольна робота на тему: Історія  архітектури «нового» часу

 

Епоха нового часу є важливим етапом у розвитку людства і його

громадського життя. Європа підійшла до свого Відродження; архітектура  за

XV - XIX ст. пройшла складний  шлях Ренесансу, барокко, рококо, класицизму. Епоха нового часу принесла зміну художніх смаків, змінила духовне життя суспільства.