Аналіз фінансової звітності підприємства

   Горизонтальний  аналіз полягає у співставленні  фінансових даних підприємства за 2 періоди у відносному та абсолютному вимірюваннях.

   Вертикальний  аналіз балансу дозволяє зробити  висновок про структуру балансу в поточному стані, а також проаналізувати динаміку цієї структури. Технологія вертикального аналізу полягає у тому, що загальну суму балансу приймають за 100% і кожну статтю фінансової звітності представляють у вигляді процентної частки від прийнятого базового значення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Оцінка  звіту про фінансові  результати.

 

   Звіт  про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати і фінансові  результати підприємства. 

   Звіт  про фінансові результати (форма  №2) складається з трьох розділів. Структура розділу І звіту про фінансові результати показана на рис.1. 
Призначення звіту про фінансові результати полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою у формі звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Таким чином, процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути поділений на такі кроки:

   1. Визначення чистого доходу (виручки)  від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

   2. Розрахунок валового прибутку (збитку);

   3. Визначення фінансового результату – прибутку (збитку) – від операційної діяльності;

   4. Розрахунок прибутку (збитку) від  звичайної діяльності до оподаткування;

   5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності;

   6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. [1, с.119-128]. 

    
 
Рис. 1. Структура розділу І звіту про фінансові результати 

   ІІ  розділ звіту про фінансові результати (Елементи операційних витрат) наведений в таблиці 1.

Таблиця 1. - Розділ ІІ звіту про фінансові результати

 

   ІІІ розділ звіту про фінансові результати містить розрахунок показників прибутковості акцій (табл.2).

Таблиця 2. - Розділ ІІІ звіту про фінансові результати

 

   Показники прибутку на акцію (ПНА) використовуються для оцінки минулих результатів  операційної діяльності підприємства з метою формування висновку щодо його потенціалу і прийняття рішень про інвестиції. Його економічний  зміст полягає в розкритті ефективності (прибутковості) використання підприємством ресурсів, наданих власниками його звичайних акцій. 
Потенційні прості акції – це фінансовий інструмент або інший контракт, за яким в майбутньому його власнику надається право на прості акції. До них відносяться:

• облігації, які можна конвертувати у звичайні акції;
• варанти на акції;
• опціони на акції;
• акції, які можуть бути придбані за спеціальними програмами для працівників;
• контракти, учасники яких матимуть право на отримання простих акцій в залежності від виконання вимог, передбачених цими контрактами.

У примітках  до звіту про фінансові результати надають більш детальну інформацію про доходи (рис.2). 

 
 
Рис. 2. Вимоги до розкриття інформації про доходи у примітках до звіту про фінансові результати. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Аналіз  звіту про рух  грошових коштів.

 

   Наступним звітом, який складає підприємство є звіт про рух грошових коштів (форма №3). Він містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

   Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій.

   Еквівалентами грошових коштів є короткострокові  фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.

   Рух коштів відображається в звіті про  рух грошових коштів в розрізі  трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

   Операційна  діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою. Це:

• надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг);
• надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії);
• платежі постачальникам;
• виплати працівникам тощо.

   Інвестиційна  діяльність – це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які  не є еквівалентами грошових коштів. Це:

• платежі, пов’язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;
• надходження коштів від продажу необоротних активів;
• надання позик іншим підприємствам;
• надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

   Фінансова діяльність – це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу. Це:

• випуск власного капіталу (акцій);
• отримання позик та їх погашення;
• викуп акцій власної емісії;
• виплата дивідендів.

   Застосовуючи  розглянуту класифікацію слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної групи залежить в першу чергу від характеру господарської діяльності підприємства. Приміром, інвестиції в цінні папери, звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але є основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії.

   Не грошові операції – це операції, які не потребують грошових коштів або їхніх еквівалентів. Це:

• бартерні операції;
• надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу;
• перетворення зобов’язань на власний капітал.

   Не грошові операції не включаються до звіту про рух грошових коштів. 
Для складання звіту про рух грошових коштів використовують показники балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

   Процес  складання звіту про рух грошових коштів включає п’ять основних етапів (рис.3).

    
 
Рис. 3. Послідовність складання звіту про рух грошових коштів 

   У примітках до фінансової звітності  слід розкрити інформацію про рух грошових коштів:

   А) склад грошових коштів та їх еквівалентів;

   Б) склад статей “Інші надходження”, “Інші платежі” та інших статей, які об’єднують декілька видів грошових потоків;

   В) негрошові операції інвестиційної і фінансової діяльності;

   Г) наявність значного сальдо грошових коштів та їх еквівалентів, які є в наявності у підприємства і які недоступні для використання групою, до якої належить підприємство.

   У випадку придбання або продажу  майнових комплексів протягом звітного періоду слід розкривати:

   А) загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу;

   Б) частину загальної вартості майнового  комплексу, яка відповідно була сплачена або отримана у формі грошових коштів та їх еквівалентів;

   В) суму грошових коштів та їх еквівалентів у складі активів майнових комплексів, що були придбані чи реалізовані;

   Г) суму активів (крім грошових коштів та їх еквівалентів) та зобов’язань придбаного або реалізованого майнового  комплексу в розрізі окремих статей [1, с.164].

   Фінансовий  стан підприємства будь-якого виду діяльності і форми власності значною мірою залежить від руху грошових коштів та правильного управління грошовими потоками.

   Аналіз  стану грошових коштів підприємства здійснюється на основі бухгалтерського  звіту про рух грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів дозволяє аналізувати джерела та сфери споживання грошових коштів компанії. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Оцінка  звіту про власний  капітал

 

   Наступним звітом є звіт про власний капітал (форма №4).

   Власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями:

   К = А – З 

   Власний капітал – це частина в активах  підприємства, що залишається після  вирахування його зобов’язань.

   Сума  власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому. 
Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

   1) довгострокового фінансування;

   2) відповідальності і захисту прав  кредиторів;

   3) компенсації понесених збитків;

   4) кредитоспроможності;

   5) фінансування ризику;

   6) самостійності і влади;