Курсова робота на тему: 

  Державне  управління освітою в Україні

 

   ПЛАН

  Стр.

  Вступ                 3 

  1. Зміст і основні  напрями державної  політики в галузі  освіти       4 

  2. Система і повноваження центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в галузі освіти    8 

  3. Управління дошкільною, загальною середньою,  професійно-технічною  освітою             13 

  3.1. Управління дошкільною  освітою           13

  3.2. Управління загальною  середньою освітою          17

  3.3. Управління позашкільною  освітою           20

  3.4. Управління професійно-технічною  освітою        22 

  4. Управління вищою,  післядипломною освітою,  перепідготовкою  і підвищенням  кваліфікації           27 

  4.1. Управління вищою  освітою           27

  4.2. Управління післядипломною  освітою          34

  Висновки              35

 

  Список  нормативно-правових актів та використаної літератури    37

 

   Вступ 

  На  сучасному етапі соціально-економічного розвитку нашого суспільства освіта стає пріоритетним напрямом державної політики України.

  Ст. 53 Конституції України закріпила  право громадян на освіту. Повна  загальна середня освіта оголошена  обов'язковою. Держава взяла на себе обов'язок забезпечувати доступність  і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

  Стаття 4 Закону України «Про освіту» проголосила, що Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

  З метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі освіти здійснюється державний контроль за діяльністю закладів освіти незалежно від форм власності. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою та Державною інспекцією закладів освіти при Міністерстві освіти і науки України. Положення про центральні державні органи управління освітою, про Державну інспекцію закладів освіти при Міністерстві освіти і науки України затверджуються Кабінетом Міністрів України.

  Стаття 3 Закону України «Про дошкільну освіту» закріплює основні принципи державної політики у сфері дошкільної освіти. Так, держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створює належні умови для її здобуття.

  Державна  політика у сфері дошкільної освіти визначається Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами і втілюється центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

  Держава: надає всебічну допомогу сім'ї у  розвитку, вихованні та навчанні дитини; забезпечує доступність і безоплатність  дошкільної освіти в державних і  комунальних дошкільних навчальних закладах у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (базового компонента дошкільної освіти); піклується про збереження та зміцнення здоров'я, психологічний і фізичний розвиток дітей; сприяє розвитку та збереженню мережі дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

  Враховуючи  вищезазначене, основним завданням  даної роботи є визначення кола органів  та їх повноважень щодо державного управління у галузі освіти у нашій  державі, а також з’ясування основних систем та рівнів освіти згідно чинного законодавства України. 

  1. Зміст і основні  напрями державної  політики в галузі  освіти 

  З метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері дошкільної освіти здійснюється державний контроль за діяльністю дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

  Державний контроль за діяльністю дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності здійснюють спеціально уповноважений центральний  орган виконавчої влади у галузі освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані дошкільні навчальні заклади, спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань інспектування навчальних закладів при спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади в галузі освіти і науки, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають дошкільні навчальні заклади, органи місцевого самоврядування.

  Основною  формою державного контролю за діяльністю дошкільних навчальних закладів незалежно  від підпорядкування, типів і  форми власності є державна атестація, яка проводиться не рідше одного разу на десять років у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки. Результати державної атестації дошкільного навчального закладу оприлюднюються.

  З метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері загальної середньої освіти здійснюється державний контроль за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

  Державний контроль за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності здійснюють Міністерство освіти і науки України, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані загальноосвітні навчальні заклади, Державна інспекція закладів освіти при Міністерстві освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

  Основною  формою державного контролю за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності є державна атестація закладу, яка проводиться не рідше одного разу на 10 років у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки України. Результати державної атестації оприлюднюються.

  Позачергова атестація проводиться, як виняток, лише за рішенням Міністерства освіти і науки України за поданням органу громадського самоврядування загальноосвітнього навчального закладу або відповідного органу управління освітою.

  Вища  освіта — рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті і завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

  Стаття 4 Закону України «Про вищу освіту» закріпила право громадян на вищу освіту. Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти. Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти, крім права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

  Стаття 3 Закону України «Про вищу освіту»  визначає основні принципи державної  політики в галузі вищої освіти.

  Державна  політика в галузі вищої освіти визначається Верховною Радою України.

  Державна  політика в галузі вищої освіти ґрунтується на принципах:

• доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;
• незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;
• інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій української вищої школи;
• наступності процесу здобуття вищої освіти;
• державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;
• гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та професійної підготовки фахівців.

  Реалізація  державної політики в галузі вищої  освіти забезпечується шляхом:

• збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її якості;
• підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їхніх можливостей для отримання вищої освіти;
• створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої освіти;
• надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
• забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних закладах державної та комунальної форм власності, за кошти відповідних бюджетів, фізичних і юридичних осіб, з урахуванням потреб осіб, а також інтересів держави та територіальних громад;
• надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством;
• належної підтримки підготовки фахівців з числа інвалідів на основі спеціальних освітніх технологій.

  З метою визначення стратегії та основних напрямів дальшого розвитку освіти в  Україні Указом Президента України  від 17 квітня 2002 р. затверджено Національну  доктрину розвитку освіти.

  Національна доктрина розвитку освіти складається з 16 розділів, в яких закріплюються мета, принципи, стратегічні напрями та гарантії забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти: І. Загальні положення. II. Мета і пріоритетні напрями розвитку освіти. III. Національний характер освіти і національне виховання. IV. Стратегія мовної освіти. V. Освіта — рушійна сила розвитку громадянського суспільства. VI. Освіта і фізичне виховання — основа для забезпечення здоров'я громадян. VII. Рівний доступ до здобуття якісної освіти. VIII. Безперервність освіти, навчання протягом життя. IX. Інформаційні технології в освіті. X. Управління освітою. XI. Економіка освіти. XII. Освіта і наука. XIII. Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників. XIV. Соціальні гарантії учасників навчального процесу. XV. Міжнародне співробітництво та інтеграція у галузі освіти. XVI. Очікувані результати.

  Національна доктрина розвитку освіти (далі — Національна  доктрина) визначає систему концептуальних ідей та поглядів на стратегію і  основні напрями розвитку освіти у першій чверті XXI століття.

  Національна доктрина розвитку освіти у першому  ж розділі проголошує, що освіта — основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього  України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені.

  За  роки незалежності на основі Конституції  України визначено пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову  базу, здійснюється практичне реформування галузі згідно з Державною національною програмою «Освіта» («Україна XX століття»).

  Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти Національна доктрина визначила:

• особистісну орієнтацію освіти;
• формування національних і загальнолюдських цінностей;
• створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;
• постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;
• розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя;
• пропаганду здорового способу життя;
• розширення україномовного освітнього простору;
• забезпечення освітніх потреб національних меншин;
• забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, підвищення їх соціального статусу;
• розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;
• органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної та психологічної науки, дистанційної освіти;
• запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;
• створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, повне забезпечення ними навчальних закладів;
• створення ринку освітніх послуг та його науково-методичне забезпечення;
• інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх просторів.