МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

      ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 
 
 
 

      РЕФЕРАТ  

      з предмету

      Адміністративний процес

      на тему:

      «Адміністративній процес та адміністративне провадження» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Виконала:

      Студентка 4 курсу 1 гр.

      Юридичного факультету

      Трубчанінова О.І.

      Перевірила:

      Ст.викладачЖарікрва В.О. 

      Одеса 2011

 

Зміст

 

       Вступ

      Адміністративні провадження у наш час є  найбіль поширеними. Вони охоплюють майже всі сфери нашого житя, діяльності установ, підприємств, організацій та насамперед держави. Але всеж таки, незважаючи на таке розповсюдження адміністративні провадження, а також адміністративний процес достатнь не розглянуті й понині. Велика кількість адміністративно-правового матеріалу та його досить складна систематизація створюють ще більшу складність у його вивченні.

      Досить  спірним питанням є співвідношення таких термінів як адміністративний процес та адміністративне провадження. Цей спір остаточно ще не вирішений. Існує багато думок з цього приводу. Саме розгляду міркувань різних науковців з цього приводу присвячено розділ під назвою "Співвідношення адміністративного процесу та адміністративного провадження".

       В цій роботі також приділено увагу провадженню у справах про адміністративні правопорушення. Це пов’язане з тим, що провадження у справах про адміністративні правопорушення найтіснішим чином пов’язані з діяльністю органів внутрішніх справ. У розділах "Загальна характеристика провадження у справах про адміністративні правопорушення", "Задачі провадження" розглянуті такі питання як загальна характеристика провадження у справах про адміністративні правопорушення, принципи цього виду провадження, а також його стадії.

      На  мій погляд розгляд питання щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення є дуже важливим, адже це провадження набуває все більшого розповсюдження й вимагає додаткового вивчення тих проблем та пробілів, що виявляються в процесі діяльності різних державних органів у вирішенні справ.

 

       Співвідношення  адміністративного  процесу та адміністративного  провадження

      Адміністративний  процес і провадження у справах  про адміністративні правопорушення - органічно взаємозалежні процесуальні явища. Вони відбивають конкретні форми організації і розмежування адміністративно-процесуального законодавства, що опосередковує застосування визначеної системи матеріально-правових норм.

      У вітчизняній юридичній літературі та законодавстві ці явища традиційно співвідносяться як загальне і часткове, між якими існують тісні взаємообусловлюючі та системообразуючі зв'язки і відношення: "…процес і провадження співвідносяться як загальне і особливе. Провадження – частина процесу; процес є сукупність проваджень".¹

      О.М. Якуба розглядає адміністративне провадження як "...урегульований законом послідовний процес підготування, розгляду, вирішенню і реалізації справ про адміністративні правопорушення органами державного управління".²

      Інші  автори висловлюють діаметрально протилежну точку зору, рахуючи адміністративний процес частиною більш широкого поняття - адміністративного провадження.

      Н.Г. Салищева у свій час писала, що "…  варто розрізняти адміністративне провадження як процес застосування адміністративно правових норм, як процес діяльності виконавчих і розпорядницьких органів і адміністративний процес як діяльність із дозволу споровши, що виникають між сторонами адміністративних відношень, а також по застосуванню мір адміністративного примусу".³ Тут поняттям провадження охоплюється весь процес управлінської діяльності, а адміністративний процес є лише складовою частиною цієї діяльності.

      Висловлюються достатньо аргументовані докази того, що провадження у справах  про адміністративні правопорушення й адміністративний процес включаються  в більш загальну систему процесуальних відносин, що опосередковують реалізацію всього матеріального права.⁴ Водночас питання про обсяг та зміст кожного з аналізованих понять, їхньому співвідношенні і співпідпорядкованності залишається до кінця невирішеним. Це створює значні трудності не тільки для визначення сутності виробництва по справах про адміністративні правопорушення, але і для змістовного визначення адміністративно-процесуального режиму правового регулювання.

      Виділення цього режиму, єдиної адміністративно-процесуальної форми ускладнено насамперед неоднорідністю адміністративно-правового масиву, що ставиться до адміністративного права, практичною неможливістю відокремлення процесуальних норм, що тяжіють до визначеної групи матеріальних норм,⁵ а також взаємодією адміністративно-процесуальних норм із «нормами багатьох галузей матеріального права»⁶. Ці ускладнення збільшуються при спробах виділення самостійної галузі - адміністративно-процесуального права і визначення кола матеріально правових норм, що реалізуються в рамках адміністративного процесу. Спроби обмеження адміністративного процесу регламентованої законом діяльністю по вирішенню суперечок, що виникають між сторонами адміністративних правовідносин, що не знаходяться між собою у відношеннях службового підпорядкування, а також відношеннями по застосуванню мір адміністративного примусу⁷  створювали явний пробіл у сфері правового регулювання управлінських відносин. Вони логічно вели до побудови адміністративного процесу по уяві і подобі «устояних процесуальних систем - карного і цивільного процесів»⁸ без урахування того, що адміністративний процес знаходиться в найтіснішому зв'язку з державним керуванням.⁹

      Г. І. Петров, аналізуючи питання про  застосування норм адміністративного  права, прийшов до висновку, що «дії по застосуванню норм адміністративного права по характеру їхніх конкретних цілей можна розділити на дві групи». До першої групи він відніс дії по задоволенню тих або інших потреб суспільства (справи економічного, культурного, оборонного й організаційного характеру) або особи (дозвіл на підставі норм адміністративного права індивідуальних конкретних питань, таких, як видання міністром наказу про призначення директора державного підприємства, прийняття виконкомом рішення про призначення утримання багатодітної матері, видача громадянину ордера на житлоплощу, паспорти, диплома про закінчення навчального закладу, тобто ні що інше, як забезпечення суб'єктивних прав громадянина); до другого - дії по притягненню порушників норм адміністративного права, тобто провадження у справах про адміністративні правопорушення.¹⁰

       Управлінські  процедури поширюються не тільки на відношення, що регулюються різноманітними галузями права, але реалізуються через  державно-виконавчу діяльність. Ця особливість адміністративно-процесуальної діяльності пояснює чисельність адміністративних проваджень, оскільки адміністративний процес обслуговує галузі права, що не мають своїх процесуальних форм.

       Виділяють такі провадження:

       1) по обробці і прийнятті нормативних  актів; 

       2) по прийнятті індивідуальних актів керування;

       3) по застосуванню адміністративно-процесуальних  і запобіжних заходів; 

       4) у справах про адміністративні  правопорушення;

       5) по застосуванню дисциплінарних  стягнень;

       6) регістраційно-дозвільне; 

       7) надзорно-контрольне;

       8) за заявами громадян, у тому  числі як особливий вид провадження  за скаргами;

       9) діловодство; 

       10)  у земельних, пенсійних, податкових, бюджетно-фінансових справах;

       11) у справах по відшкодуванню  матеріальних збитків і ін.

       Незалежно від виду провадження основним документом адміністративної справи є письмова заява (скарга, протокол, запис звернення). До адміністративної справи відносяться й інші документи, які подаються сторонами адміністративно-правових відношень і допомагають у рішенні справи (свідчення очевидців, потерпілих, експертні заключення, інші документи, що стосуються справи). Орган, що займається провадженням у справі може потребувати або за власною ініціативою і власними силами одержати необхідні документи. Кожне провадження здійснюється відповідно за визначеними стадіях із дотриманням принципів адміністративного процесу.   
 

 

       Загальна характеристика провадження у  справах про адміністративні  правопорушення

      Провадження у справах про адміністративні  правопорушення – особливий різновид адміністративного процесу, який значною мірою врегульований нормами, що сконцентровані в розділах IV  та V Кодексу про адміністративні правопорушення (глави 18-33).

      Застосування  під час провадження в справах  про адміністративні правопорушення заходів державного примусу обумовлює високий ступінь формалізації процесу. Тут чітко визначені завдання провадження (ст. 245); обставини, що виключають провадження (ст.247); такі принципи, як рівність перед законом (ст. 249); законність, змагальність тощо; види доказів (ст.251); вимоги до найважливіших процесуальних документів, зокрема до протоколу (статті 254-257), постанови по справі (статті 283-286) тощо; заходи забезпечення провадження (ст. 260: адміністративне затримання, особистий огляд, вилучення речей та документів); права учасників провадження (статті 268-275); строки і порядок розгляду справ (статті 277-279); оскарження і опротестування постанов по справі (статті 287-297); виконання постанови (глави 25-33, статті 298-330).

      Усе це  до певної міри зближує провадження  у справах про адміністративні правопорушення з кримінальним процесом.

      Разом з тим, адміністративному провадженню  не властива складна процедура розслідування  справ, спрощено порядок порушення, а нерідко і розгляду справи. Можливі  випадки, коли не складається протокол про адміністративне правопорушення (наприклад, ст.258 – порушення правил користування річковими і маломірними судами).

      Строки  розгляду справ про адміністративні  правопорушення є короткими: 15, 7, 5, 3, 1 добу (ст. 277). Таке становище пояснюється  тим, що адміністративні правопорушення здебільшого легко встановлюються і, як правило, не потребують багато часу для розслідування і розгляду порівняно з кримінальними справами.

      Аналіз  законодавства України дає змогу  виділити два види провадження по справах про адміністративні правопорушення: звичайне та спрощене.

      Звичайне  здійснюється у більшості справ  і детально регламентовано чинним законодавством. Воно передбачає складання протоколу: визначає зміст, запобіжні заходи і  порядок їх застосування; права і  обов’язки учасників провадження; порядок розгляду справ; факти, обставини, що є доказами.

      Спрощене  провадження застосовується щодо невеликої  кількості правопорушень, прямо  передбачених ст.258 КпАП. Таке провадження  характеризується мінімумом  процесуальних  дій та їх оперативністю. Протокол про правопорушення не складається, посадова особа, що виявила правопорушення, приймає і виконує рішення про накладання і стягнення (штрафу або попередження).

      У разі стягнення штрафу порушнику  видається квитанція про його сплату.

      Оформлення  попередження здійснюється або шляхом вручення письмового попередження за встановленою формою, або усного попередження.

      До  адміністративних правопорушень, провадження  за якими здійснюється у спрощеній  формі, належать:

• Порушення правил пожежної безпеки у лісах (ст.770 у випадках накладення штрафу інженерами відділів охорони і захисту лісу, льотчиками-спостерегачами баз авіаційного захисту лісу, лісничими та іншими особами, які перелічені в п.3 ст.241;
• Порушення правил карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних правил (ст.107) у випадках накладення штрафу державною ветеринарною інспекцією;
• Викидання сміття та інших предметів з вікон та дверей вагонів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (ч.3 ст.109);
• Пошкодження внутрішнього обладнання вагонів, скла в пасажирських поїздах, куріння в вагонах приміських поїздів, куріння у невстановлених місцях у поїздах місцевого та далекого слідкування, а також у метрополітені (ст.110);
• Пошкодження внутрішнього обладнання морських суден і куріння в неустановлених місцях цих суден (ст.115);
• Керування річковим або маломірними суднами, не зареєстрованими в установленому порядку або такими, що не пройшли технічного огляду; перевищення водіями цих суден швидкості руху, стоянка в заборонених місцях, недодержання вимог навігаційних знаків, порушення правил маневрування, подачі звукових сигналів, несення бортових вогнів і знаків (ч.1, 3, 5 ст.116);
• Викидання за борт річкового або маломірного судна сміття або інших предметів (ст.116);
• Порушення правил безпеки під час висадки і посадки пасажирів на річкових і маломірних суднах, куріння у невстановлених місцях на річкових суднах (ч.1, 3 ст.117).