Зовнішньоекономічний контракт

1. Значення, зміст та структура зовнішньоекономічного контракту

    Поняття та зна чення зовнішньо економічного контракту   Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є: експорт, імпорт, барте(товарообмінна операція), операції з давальницькою сировиною.

    За  специфікою використання такі операції можна поділити на: постачання (купівлю-продаж), комісію, консигнацію, комплексне будівництво, виробничу кооперацію. Детальний  перелік видів зовнішньоекономічної діяльності наведено в лекції 1 і  всі вони оформляються договорами.

    Договір - це комплексне (інтегроване) поняття, що включає в себе і угоду про виникнення договірного зобов'язання, і форму, яку воно приймає, і, нарешті, саме договірне зобов'язання, аж до моменту його зникнення.

    Таким чином, поняття договору в цивільному праві складається з двох груп тісно пов'язаних елементів. Одна з  них характеризує юридичну конструкцію  договору, інша - його істотні якості. Тільки в сукупності цих елементів  цивільно-правовий договір як визначене соціальне явище реалізує себе в умовах сучасного суспільства. Сутність договору проявляється через функції, які він виконує в суспільстві.

    Функції господарського договору - це форми його прояву і реалізації, в яких виражається залежність договору від економічних відносин, які він регулює.

    Одночасно в них проявляється регулюючий вплив  договору на відповідні відносини, тобто  договір надає їм динамічного забарвлення. Функції цивільно-правового договору полягають в тому, що він служить юридичним фактом, з яким пов'язане виникнення, зміна та припинення прав і обов'язків, а також регулює майнові відносини між сторонами.

    Досить  широко висвітлені питання про функції  договору в сучасній юридичній літературі. Незважаючи на наявність розбіжностей з певних спірних питань щодо Існування  тієї чи Іншої функції, більшість  авторів виділяють наступні функції  договору:

    Ініціативна функція полягає в тому, що договір є актом прояву

    ініціативи  та узгодженої волі сторін врегулювати  певні відносини.

    Програмна-координаційна - договір як програма поведінки сторін щодо здійснення господарських відносин і засіб узгодження, координації їх дій

    відповідно  до економічних інтересів і намірів.

    Інформаційна  функція - договір завдяки формальній визначеності його умов включає в себе інформацію про правове становище сторін у договорі, яка необхідна сторонам, у відповідних випадках - юрисдикційним органам, третім особам.

    Гарантійна - лише завдяки договору включаються в дію такі правові гарантії виконання договірних зобов'язань, як неустойка, завдаток, застава тощо.

    Правозахисна - договір є правовою формою відносин, тобто формою, в межах якої забезпечується примусове виконання зобов'язань сторін шляхом використання майнових санкцій, засобів оперативного впливу.

    Договір купівлі-продажу  В міжнародній торговельній практиці існують різноманітні договори, їх зміст залежить від операції,яку збираються здійснити контрагенти, але, не дивлячись на всю різноманітність таких угод, в основі кожної з них лежать положення класичного договору купівлі-продажу, а тому саме він потребує детального розгляду. До того ж договірні відносини, що пов'язані з договором купівлі-продажу в сфері міжнародної торгівлі, врегульовані відповідною конвенцією ООН.

    Договір купівлі-продажу товарів в матеріально-речовій формі в міжнародній комерційній практиці називається контрактом. Він представляє собою комерційний документ, який оформлює зовнішньоторговельну угоду і в якому міститься письмова домовленість сторін про поставку товару: зобов'язання продавця передати певне майно у власність покупця та зобов'язання покупця прийняти це майно та сплатити за нього певну грошову суму, або зобов'язання сторін виконати умови товарообмінної угоди.

    Регулювання укладання договору купівлі-продажу та ті права і зобов'язання продавця та покупця, які виникають з такого договору, уніфіковано в Конвенції ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів". Конвенція не стосується дійсності договору, будь-яких з його положень або звичаю, а також наслідків, які може мати договір щодо права власності на проданий товар, що, відповідно, буде регулюватись національним законодавством країни, матеріальне право якої сторони домовились застосовувати у відношенні даного контракту. Якщо одна із сторін контракту знаходиться в країні, яка не приєдналась до Конвенції, то Конвенція не буде застосовуватись до такої угоди, якщо тільки в силу норм міжнародного приватного права до договору не застосовується право країни, в якій знаходиться підприємство іншого учасника угоди.

    Згідно  з українським законодавством права  та обов'язки сторін по зовнішньоторговельному контракту визначаються правом країни, обраної сторонами під час укладання контракту або в результаті подальшого узгодження.

    В контракті, купівлі-продажу обов'язковою умовою є перехід права власності на товар від продавця до покупця. В цьому полягає основна відмінність договору купівлі-продажу від усіх інших видів договорів -орендного, ліцензійного, страхування та інших, де немає умови про перехід права власності на товар, а предметом договору є або право користування товаром, або надання послуг.

    Відповідно  до законодавства країн СНД за договором купівлі-продажу виникнення та припинення права власності на товар у покупця відбувається з моменту передачі йому товару, якщо інше не передбачено, законом або договором.

    Передачею товару визнається надання товару тому, хто його купує, а також здача товару транспортній організації або пошті для відправки покупцю, якщо за контрактом або укладеним договором перевезення, оплата за доставку товару не входить в обов'язки покупця.

    Отже, якщо доставку забезпечує покупець, то транспортна організація або  пошта вважаються представниками покупця, і передача товару їм буде вважатись передачею товару самому покупцю. Якщо продавець відповідає за доставку товару до певного місця, а далі товар буде транспортуватись перевізником, найнятим покупцем, то власність на товар перейде до покупця в момент передачі товару першому перевізнику, найнятому покупцем. Але ризик і витрати, що можуть виникнути у зв'язку а- доставкою товару, переходять в цьому випадку на покупця з моменту передачі товару першому перевізнику, найнятому продавцем. .Передача коносаменту або іншого товаророзпорядчого документу також прирівнюється до передачі самого товару. Якщо продавець відповідає за доставку, він може, дати найнятому ним перевізнику інструкції, згідно з якими останній передасть товар або товаросупровідні документи покупцю тільки після здійснення розрахунки.

    Сторони можуть зазначати в контракті, що товар є власністю продавця до повної сплати покупцем вартості товару, щоб у випадку порушення покупцем зобов'язань по сплаті продавець  вільно міг реалізувати своє право власності на товар. 

    Оферта - пропозиція про укладання договору, що містить його істотні умови.

    Оферта  повинна задовольняти дві вимоги:

    містити в собі всі істотні пункти майбутнього договору;

    бути  адресованою конкретній особі або  невизначеному колу осіб при

    умові можливої індивідуалізації однег-о  або декількох із них, котрі бажають

    прийняти  пропозицію.

    В останньому випадку має місце  так звана публічна оферта. При відсутності однієї із зазначених вимог пропозиція про укладання договору не приймається.

    На  практиці часто зустрічаються звернення  до публіки або окремих осіб, які не мають сили оферти, їх слід розглядати як запрошення до переговорів з приводу укладання договору. Сюди відносять різні форми реклами (каталоги, буклети) та оголошення. Вони не пов'язують осіб, що розповсюджують дану інформацію, будь-якими юридичними зобов'язаннями по укладанню договору.

    Під акцептом розуміють згоду адресата, дану у встановлений строк, укласти договір на умовах, запропонованих оферентом.

    За  своїм змістом акцепт повинен  відповідати умовам, що сформульовані  в пропозиції укласти договір. Відповідь  на оферту, яка має за мету служити  акцептом, але містить доповнення, обмеження або інші зміни, є відхиленням оферти та представляє зустрічну оферту.

    Договір купівлі-продажу вважається укладеним, коли дві сторони -експортер та імпортер - дійшли згоди в торгівельній угоді за всіма її істотними умовами, до яких, як правило, відносяться ціна, оплата (форма платежу, валюта ціни, валюта платежу та курс валюти), якість товару, методи визначення якості товару, гарантії та рекламації, страхування, транспортні умови, порядок врегулювання спірних питань.

    Місцем  укладання договору згідно із законодавством багатьох країн світу вважається місце отримання акцепту, але в країнах "загального права"

    діє так звана "теорія поштової скриньки", в силу якої місцем укладання договору вважається та країна, з якої відправлено акцепт.

    Під виконанням договору розуміють здійснення кредитором прав та виконання боржником зобов'язань, що виникли із укладеної угоди. Головним принципом, що лежить в основі виконання договору, є принцип належного виконання зобов'язань. Виконання договору повинно бути чітким та точним. При відхиленні від умов договору інша сторона має право подати позов про збитки внаслідок порушення договору, а в окремих випадках може вважати договір припиненим. 

    3.Зміст та структура зовнішнь-оекономічного контракту

    Предметом належного виконання зовнішньоторговельного договору купівлі-продажу є товар, про що в договорі зазначено: "Продавець повинен поставити товар, який за кількістю, якістю та описом відповідає вимогам договору та який упакований відповідно до умов договору".

    Покупець, відповідно, повинен сплатити ціну за товар та прийняти поставку товару, як це було обумовлено в договорі.

    Під строком поставки товару розуміють момент, коли продавець зобов'язаний передати товар у власність покупця. Обумовлена в контракті кількість товару може бути доставлена одноразово або частинами. При одноразовій поставці встановлюється один строк поставки, а при поставці по частинам в контракті зазначаються проміжні строки поставки.

    Строк поставки може бути встановлений шляхом визначення кількості днів, тижнів, місяців, а якщо в контракті не обумовлено строк поставки товару, то продавець повинен поставити  товар "в розумний строк після укладання договору".

    Положення про умови дійсності договору в загальному вигляді включають  в себе:

• наявність угоди між сторонами;
• дотримання належної форми договору;
• дотримання дієздатності сторін договору;
• стан дієздатності сторін договору.

    При недотриманні однієї із зазначених умов договір вважається недійсним.

    Структура зовнішньо- економічного контракту  Як зазначалося вище, зміст договору складають умови, за якими досягнута угода.  Умови розподіляються на істотні, звичайні та випадкові. Істотними визнаються умови, які є необхідними та достатніми для укладання договору. До них відносяться умови про предмет договору. Без нього неможливий договір купівлі-продажу, постачання, перевезення тощо. Крім того, істотними визнаються умови, необхідні для договорів певного конкретного виду. Наприклад, договір страхування недійсний без визначення сторонами спільної господарської або іншої мети. Нарешті, сторони договору можуть визнати істотними такі умови, на яких наполягала одна з сторін (наприклад, наявність тієї або іншої упаковки (тари) за договором купівлі-продажу або постачання).

    Згідно  з Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) для останніх виділено 13 істотних умов.