Внутрішній контрольі системі управління

     План

     Вступ

1. Економічна суть, функції та завдання внутрішнього контролю
2. Класифікація внутрішнього контролю, його об’єкти та суб’єкти
3. Роль внутрішнього контролю в управлінні підприємством

Висновки

Список  використаних джерел

 

Вступ

 

1. Економічна  суть, функції та завдання внутрішнього контролю

 

     Внутрішній  контроль є одним із важливих інструментів для прийняття управлінських рішень щодо подальшої діяльності підприємства. У теперішній час керівники великих підприємств України починають розуміти значення внутрішнього контролю в підвищенні ефективної діяльності підприємства, тому потреба у внутрішньому контролі зростає.

     Будь-який економічний суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується та досягається за допомогою ефективного  управління.

     Однією  з функцій управління окремим  суб'єктом є внутрішній контроль, суб'єкти якого здійснюють порівняння планових і фактичних значень  параметрів, проводять аналогію із зовнішнім економіко-правовим середовищем, виявляють відхилення в параметрах, роблять оцінку небезпечності розміру  відхилень для суб'єкта господарювання, виявляють фактори, що викликали  відхилення, а також визначають ступінь  їх впливу, проводять підготовку інформаційної  бази для прийняття управлінських  рішень.

     Внутрішній контроль, як функція управління, є засобом  зворотного зв'язку між об'єктом  управління й органом управління, інформуючи про дійсний стан об'єкта і фактичне виконання управлінських  рішень. Внутрішній контроль — це процес, який забезпечує відповідність функціонування конкретного об'єкта прийнятим управлінським  рішенням і спрямований на успішне  досягнення поставленої мети. Основною його метою є об'єктивне вивчення фактичного стану справ у суб'єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно  впливають на виконання прийнятих  рішень і досягнення поставленої  мети, та доведення цієї інформації до органу управління. Внутрішній контроль за діяльністю цехів, бригад, ділянок  та інших внутрішньогосподарських  формувань проводиться в суб'єктах  господарювання їх керівниками і  спеціалістами при виконанні  ними своїх функціональних обов'язків, а також штатними контролерами, ревізорами та аудиторами.

     Належне функціонування системи внутрішнього контролю залежить також від працівників, яким доручена відповідна діяльність. Система відбору, найму, просування по службі, навчання та підготовки кадрів повинна забезпечувати високу кваліфікацію і чесність відповідного персоналу.

     Відповідальність  за розробку і практичне ведення  системи внутрішнього контролю покладається на керівництво економічного суб'єкта. Від нього залежить, щоб система  внутрішнього контролю відповідала  розмірам і специфіці діяльності економічного суб'єкта, функціонувала  регулярно та ефективно.

     Ефективна організаційна структура суб'єкта господарювання передбачає виправданий  розподіл відповідальності й повноважень  працівників. Вона повинна, по можливості, перешкоджати спробам окремих осіб порушувати вимоги контролю і забезпечувати  розподіл несумісних функцій. Аудитор  повинен знати, що функції працівника є несумісними, якщо їх зосередження в руках однієї особи може сприяти  здійсненню випадкових або навмисних  помилок і порушень, а також  перешкоджати виявленню таких помилок  і порушень. Зазвичай підлягають розподілу  між різними особами такі функції, як:

     · безпосередній доступ до активів  економічного суб'єкта;

     · дозвіл на здійснення операцій з активами;

     · безпосереднє здійснення господарських  операцій;

     · відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.

     Як функція управління, внутрішній контроль виконує такі завдання:

     - дає інформацію щодо процесів, які відбуваються в суб'єкта  господарювання;

     - допомагає приймати найдоцільніші  рішення із загальних і спеціальних  питань розвитку підприємства;

     - дає можливість судити про  правильність прийнятих рішень, своєчасність і результативність їх виконання;

     - дає змогу своєчасно виявити  й усунути ті умови і фактори,  які не сприяють ефективному веденню виробництва і досягненню поставленої мети;

     - дає змогу скоригувати діяльність  суб'єкта господарювання або окремих  його виробничих підрозділів;

     - дає можливість установити, які  саме служби і підрозділи підприємства, а також напрями його діяльності  сприяють досягненню поставленої  мети і підвищенню результативності  діяльності підприємства.

     Перевагою внутрішнього контролю є те, що він  здійснюється як попередній, поточний (оперативний) і подальший, може бути документальним, фактичним і комбінованим; може проводитись у вигляді: ревізії, тематичної перевірки, розслідування  та службового розслідування.

     У зв'язку з цим внутрішній контроль є одним із найефективніших при  вмілому використанні функцій контролю органами управління.

 

2. Класифікація  внутрішнього контролю, його об’єкти та суб’єкти

     Для кращого усвідомлення внутрішнього контролю розглянемо його класифікацію (див. рис. 2.1).

     Як  функція управління, внутрішній контроль, залежно від часу проведення поділяється  на попередній, поточний (оперативний) і подальший.

     Попередній  контроль здійснюється до прийняття  управлінських рішень і здійснення господарських операцій. Управлінський  персонал та головний бухгалтер здійснюють попередній контроль шляхом візування  договорів і угод на отримання  і відпуск матеріальних цінностей, виконання робіт і надання  послуг; підготовки наказів про встановлення працівникам посадових окладів, надбавок до заробітної плати і про  преміювання працівників підприємства тощо. Попередній контроль необхідний на всіх рівнях управління. Об'єктами попереднього контролю можуть бути внутрішньогосподарські плани, проектно-кошторисна документація, документи на відпуск товарно-матеріальних цінностей і готової продукції, на видачу грошових коштів, договори і  т. ін. Мета попереднього контролю —  попередити протизаконні дії посадових  осіб, протизаконні та економічно недоцільні господарські операції; забезпечити  економне й ефективне витрачання господарських ресурсів; не допустити  невиробничих витрат.

Внутрішній  контроль

За  часом проведення

За  джерелами інформації

За  метою, цільовим призначенням та методом організації

Поточний 

Попередній

Подальший

Фактичний

Документальний

Комбінований

Тематична перевірка

Ревізія

Службове  розслідування

Внутрішній  аудит

 
 
 
 
 
 
 

     Рис. 2.1. Класифікація внутрішнього контролю

     Поточний (оперативний) контроль. Мета його —  виявити в процесі господарських  операцій негативні відхилення в  господарській діяльності, які під  час попереднього або наступного контролю можуть бути не виявлені, знайти внутрішньогосподарські резерви подальшого зростання ефективності виробництва. У зв'язку з цим поточному контролю необхідно приділяти особливу увагу  з боку персоналу суб'єкта господарювання, безпосередньо зацікавленого в  покращанні результатів господарсько-фінансової діяльності.

     При поточному (оперативному) контролі аналізуються показники оперативної звітності, спеціалістами підприємств, а також  внутрішніми аудиторами та ревізорами здійснюються тематичні перевірки. Особливо ефективним є поєднання  поточного контролю з попереднім, що має важливе значення для попередження невиробничих витрат, запобігання можливим розкраданням і втратам матеріальних ресурсів та грошових коштів.

     Подальший контроль здійснюється після господарських  операцій на підставі даних, зафіксованих у первинних документах, регістрах  бухгалтерського обліку і в бухгалтерській звітності. Мета такого контролю —  перевірка доцільності й законності господарських операцій за певний період, виявлення недоліків у роботі, порушень і зловживань, якщо вони були допущені. Він допомагає виявити  і мобілізувати резерви для подальшого покращання всіх виробничих та економічних  показників.

     Найвища дієвість і ефективність контролю досягається  послідовним поєднанням попереднього, поточного (оперативного) і подальшого контролю.

     Залежно від джерел інформації, яка використовується при здійсненні контрольних функцій, внутрішній контроль поділяється на документальний і фактичний.

     Документальний  контроль полягає у встановленні достовірності й законності господарських  операцій за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вони знайшли відображення.

     Фактичним називається контроль, при якому  кількісний і якісний стан об'єктів, які перевіряються, встановлюється шляхом обстеження, огляду, обмірювання, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу та інших способів перевірки фактичного їх стану. До об'єктів контролю належать засоби підприємства, які включають у себе всі необоротні та оборотні активи.

     Документальний  і фактичний контроль тісно взаємопов'язані, тому що тільки їх спільне проведення дає змогу встановити дійсний  стан об'єкта перевірки. Поєднання документального  і фактичного контролю називають  комбінованим контролем.

     Залежно від мети, цільового призначення  та методу організації розрізняють  ревізію, аудит, тематичну перевірку, розслідування і службове розслідування.

     Ревізія — це система контрольних дій, які здійснюються за дорученням керівника суб'єкта господарювання аудиторською або ревізійною групою за діяльністю структурних підрозділів. При ревізії встановлюється законність, достовірність та економічна доцільність здійснення господарських операцій, а також правомірність дій посадових осіб, які брали участь у їх здійсненні. Основна мета ревізії — виявлення фактів господарських і фінансових порушень, розкрадань, безгосподарності й марнування; встановлення причин і умов, що сприяли виявленим господарським порушенням і зловживанням, та винних у цьому осіб; ужиття заходів щодо відшкодування завданих збитків як у процесі ревізії, так і після неї; внесення пропозицій щодо усунення недоліків і порушень; притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення або зловживання.

     За  повнотою охоплення ревізованого матеріалу  розрізняють повні й часткові ревізії. Повними називаються ревізії, які охоплюють усю діяльність ревізованого об'єкта за певний період часу. Часткові ревізії охоплюють  тільки окремі ділянки роботи структурного підрозділу або підприємства.

     За  обсягом ревізованих документів розрізняють суцільні й вибіркові. При суцільній ревізії перевіряються  всі документи, пов'язані з даним  видом операцій. При вибірковій ревізії  перевіряються тільки деякі з  документів на вибір.

     У разі необхідності у більш глибокій перевірці підрозділу проводяться  комплексні ревізії, які передбачають участь у перевірці спеціалістів-експертів  за різними напрямами діяльності ревізованого об'єкта — технологів, товарознавців, економістів, спеціалістів із кадрів, будівельників, механіків  тощо. Характерна особливість такої  ревізії — комплексне вивчення діяльності підрозділу із застосуванням економічних  методів аналізу в поєднанні  з документальною і фактичною  перевірками, зі всебічним вивченням  звітних і облікових даних  про результати роботи.

     Мета комплексної ревізії—оцінка спеціалістами фактично здійснених господарських операцій, їх відображення в бухгалтерському обліку, пошук резервів для підвищення ефективності господарської діяльності підрозділу.