Сучасна практика рейтингової оцінки банків

Слід зазначити, що перші  кроки на цьому шляху, вже були прийняті було переглянуто підходи до рейтингової оцінки банків за системою CAMELS, які визначені в Методичних вказівках щодо організації, проведення інспекційних перевірок та встановлення рейтингової оцінки банку, схвалених постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 №312.

Методичні вказівки визначають:

• організацію та порядок проведення інспекційних перевірок банків, які мають ліцензію Національного банку України, та їх закордонних філій (відділень);
• права і обов’язки членів інспекційної групи;
• процедуру узагальнення та оформлення процедури перевірки;
• порядок підготовки і передавання інформації про результати перевірки до банку, у якому проводилася перевірка, відповідно до законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України;
• єдині критерії оцінки стану банку за рейтинговою системою CAMELS, які охоплюють його діяльність за всіма напрямами;
• здійснення оцінки ризиків, притаманних діяльності банку, у тому числі на консолідованій основі, якості управління ризиками, оцінку системи внутрішнього контролю, корпоративного управління, дотримання банком банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України;
• визначення рівня безпеки і стабільності здійснюваних банком операцій, достовірності його звітності, ставлення керівництва банку до ризиків і стану забезпечення управління ним.

Методичні вказівки дають  змогу визначити банки з незадовільним  фінансовим станом, операції або менеджмент яких мають недоліки, що можуть призвести  до ліквідації банку та потребують посиленого контролю служби банківського нагляду Національного банку України, а також вживати відповідних заходів для усунення цих недоліків у діяльності банку для стабілізації його фінансового стану та недопущення загрози інтересам вкладників і кредиторів банку.

Використання методичних вказівок дає можливість Національному банку України оцінювати загальний стан і стабільність банківської системи, отримувати інформацію для визначення пріоритетів у діяльності банківського нагляду та необхідних матеріальних і людських ресурсів для здійснення належного контролю за банківською системою в цілому.

Висновок

Підсумовуючи, треба зазначити, що рейтингове оцінювання банківської діяльності є необхідною передумовою прозорості фінансового ринку країни. Рейтинги банків є індикаторами їх надійності та ефективності для потенційних вкладників, інвесторів, банків-партнерів тощо, крім того, вони є підґрунтям державного банківського нагляду. Безумовно, потрібно розрізняти рейтинги банків для професійних потреб, розраховані на професіоналів, та рейтинги, відкриті для широкого загалу. Потрібно розвивати національну мережу рейтингових агентств, вдосконалювати як методики обчислення рейтингів, які б вимірювали і поточний, і прогнозований майбутній стан банків, так і кваліфікацію фахівців. Також треба вдосконалювати нормативно-правову базу, щоб мінімізувати можливість подання неправдивої інформації банками та уникнути фальсифікованих рейтингів. На сьогодні існує багато недоліків рейтингової системи оцінювання, вона потребує універсалізації критеріїв та загального вдосконалення, проте, безумовно, наявність рейтингових оцінок банків є важливим чинником розвитку банківської системи України.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність.» №2121-ІІІ від 07.12.2000 р.
2. Положення «Про порядок визначення та застосування комплексної рейтингової оцінки комерційних банків за системою CAMAL»: затверджене Постановою правління НБУ від 25 червня 1998 року №246.
3. Батковський В.А. Рейтингова оцінка діяльності банків // Фінанси України. – 2004. – №5. – С. 145–150.
4. Косова Т.Д. «Аналіз банківської діяльності» – К., 2008. – 486 с.
5. Крупка М.І, Кончаківський І.В, Скаско О.І. Роль системи оцінки ризиків (СОР)у забезпеченні стабільності комерційних банків України // Фінанси України. – 2004. – №9. – С. 100–104.
6. Мазаракі А., Шульга Н. Методологічні засади побудови рейтингової системи оцінювання діяльності комерційних банків // Банківська справа. – 1999. – №3 – с. 26-29.
7. Незнамова А.С. Переваги та недоліки рейтингових методик вивчення надійності та ефективності банківської діяльності // Банківська справа. – 2002. – №2(44). – С. 63-69.
8. Тарас Савченко «Публічна система комплексної оцінки діяльності банків як інструмент підвищення якості інформації про банки» – К.: Вісник НБУ, жовтень 2006.
9. Дубілет О. Основні критерії ефективності українських банків // Вісник НБУ. – 1998. – №3. – С. 52–54.

10. Інструкція НБУ №141 "Про аналіз та порядок регулювання діяльності комерційніх банків". Затв постан. правління НБУ №469 від 30.12.1999р.

11. Гумен І. Складові  банківських рейтингів // Вісник  НБУ. - 2000. - №1. - с. 57-60

12. Довгяло М. Методология рейтингового  анализа // Рынок ценних бумаг. - 1999. - №20. - с. 44-52

¹ Тарас Савченко «Публічна система комплексної оцінки діяльності банків як інструмент підвищення якості інформації про банки» – К.: Вісник НБУ, жовтень 2006

² Косова Т.Д. «Аналіз банківської діяльності» – К., 2008. – 486 с.