Сучасна практика рейтингової оцінки банків

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

На тему «Сучасна практика рейтингової оцінки банків»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Розвиток і функціонування банківської сфери сьогодні відбувається в постійно змінюваній загальноекономічної  та соціально політичній ситуації, що впливає на надійність та ефективність виконання банківськими установами своїх функцій. Подальший розвиток системи українських банків вимагає від керівництва комерційних банків переходу від інтуїтивного, стихійного управління до виваженого, обґрунтованого та професійного, що спирається на певну аналітичну базу. У зв’язку з цим перед спеціалістами комерційних банків, їх діловими партнерами, державними наглядовими органами постає питання про необхідність застосування певних методик визначення поточного й майбутнього стану банку, його потенційних можливостей, слабких сторін тощо. Лише в останні роки проблема комплексної оцінки ефективності основних банківських операцій та надійності банківської системи України почала набувати першорядного значення. Для здійснення такої оцінки необхідним є відповідний інструментарій, до якого відносять узагальнюючі оцінки діяльності банку на основі рейтингів. Виходячи з цього дана тема є найбільш актуальною та потребує детального вивчення.

Рейтинг визнано в  світі як інструмент, призначений для порівняльного аналізу динамічно розвинених систем. Рейтинг банків комплексно характеризує їхню діяльність і встановлює узагальнюючу оцінку фінансового стану за стандартизованим набором показників. Все це і зумовлює актуальність та проблемність даної теми у рамках розвитку національної банківської системи України.

 

 

 

 

 

 

 Теоретичні  основи проведення рейтингової  оцінки діяльності банків

 

Сутність та види систем рейтингування банків

 

Рейтингова оцінка діяльності комерційного банку являє собою  комплексну систему вимірювання кредитоспроможності банків або так звану надійність комерційних цінних паперів банку, інвестиційну надійність банку,страхову надійність, і базується на фінансових показниках роботи банку та даних балансу. Рейтинг банку в цілому складається з виведення вільної оцінки за різними напрямами діяльності, на яких базується та чи інша система рейтингування. Основним принципом рейтингу є визначення стану окремої установи серед йому подібних з використанням різноманітних методик обробки зібраної інформації. Також слід зауважити, що рейтинг насамперед є важливим інструментом визначення інвестиційної привабливості суб’єкта, що виражається в умінні його менеджменту професійно і прибутково працювати в такій складній сфері, як банківська сфера. У міжнародній практиці рейтингове оцінювання може проводитися на різних рівнях. Насамперед, це можуть бути Центральні банки чи державні органи нагляду за банківською системою. Так наприклад, В США рейтингову оцінку проводить Федеральна Резервна Система, в Німеччині – Міністерство фінансів. Єдиної системи рейтингування банків не існує, цьому насамперед передує те, що банки різні за функціональним призначення, за спектром операцій та послуг за складом клієнтів, за територіальною ознакою. Тому у банківський практиці існує два підходи до оцінювання діяльності банків: по-перше це порівняння фактичних показників окремого банка з показниками першокласного, або ще можна сказати з бажаними показниками діяльності, та по-друге це визначення рейтингу експертним методом, тобто в залежності від оцінюваної банківської установи вибирається коло обов’язкових та додаткових показників,які на думку експерта повинні повністю відображати стан суб’єкта. Тобто ми бачимо, що рейтинг – це метод порівняльної оцінки кількох банків. Під рейтингом розуміють процес кількісного вимірювання чи оцінки, що дають змогу порівняти певну виміряну кількість чи вартість з критерієм чи стандартом певного класу, розряду, або рангу. У результаті проводиться групування банків у певній послідовності у міру спадання класифікаційної ознаки. Іншими словами, рейтинг – це встановлення узагальнюючої оцінки фінансового стану банку за стандартизованою системою показників, що дає змогу розглядати усі банки з єдиного погляду.

Під час проведення узагальнюючої  оцінки (рейтингу) банку необхідно використовувати стандартизовану систему, за допомогою якої аналізуються основні показники фінансового стану банку. Такою є загальновідома система «CAMEL», на базі якої (з урахуванням специфічних особливостей національної банківської системи) визначається рейтинг комерційних банків України.

«С» (Capital adequacy) – адекватність капіталу; оцінка капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

«A» (Asset quality) – якість активів; можливість забезпечення повернення активів, а також вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

«М» (Management) – менеджмент; оцінка методів управління банківської установи з урахуванням ефективності її діяльності, порядку роботи, методів контролю і виконання встановлених законів і правил;

«Е» (Earnings) – надходження або рентабельність; оцінка рентабельності банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

«L» (Liquidity) – ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов’язань.

CAMAL передбачає аналіз найважливіших компонентів стабільності комерційних банків (капіталу, активів, менеджменту, ліквідності, прибутковості). Діяльність банку оцінюється за кожним із зазначених вище напрямів, потім виводиться узагальнена оцінка (використовується п’ятибальна шкала: чим більше балів, тим нижчий рейтинг)¹

CAMAL загально прийнята  стандартизована система, але  її використання не завжди  є можливим, тому широкого використання набули й інші системи рейтингування, зокрема методика Кромонова та методика Euromoney. Розрахунок рейтингової оцінки за методикою Кромонова включає в себе три етапи. На першому етапі проводиться визначення абсолютних параметрів на основі балансу, на другому – обчислення параметричних коефіцієнтів, на останньому – розрахунок поточного індексу надійності. Методика Euromoney була розроблена Асоціацією комерційних банків Латвії на базі методики розрахунку рейтингу ефективності банків Euromoney із заміною якісних факторів на показники достатності капіталу, величини балансового капіталу та активів. Крім вище згаданих існує також методика рейтингової оцінки О.Б. Ширінської, яка була впроваджена в практику вироблення лімітної політики «Кредитімпекс Банку» ².

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Необхідність  проведення рейтингової оцінки діяльності банків

 

Необхідність проведення рейтингування будь-якого виду діяльності визначається насамперед отриманими результатами та значенням конкретного виду діяльності у сучасних умовах. Тому можна сказати, що саме рейтингування на сьогоднішній день набуває все більшої актуальності та необхідності проведення. Це зумовлене самою сутністю рейтингової оцінки, а саме визначення банків з незадовільним фінансовим становищем, операції чи менеджмент, яких мають недоліки та які у майбутньому можуть призвести до банкрутства комерційного банка. Тому такі аспекти банківської діяльності потребують посиленого банківського нагляду та контролю. Якщо аналізувати сучасний стан банківської системи то можна дійти висновку, що рейтингова оцінка стає дедалі важливішим компонентом менеджменту банку. Тому що кількість банків України, залишається великою, а саме 175 банків за станом на 01.01.2011 р.

За думкою вітчизняних науковців  для нормального функціонування банківської системи України потрібно підвищувати капіталізацію банків, що призведе до стабілізації нормативу Н2 – адекватність регулятивного капіталу, що в свою чергу призведе до нормального рівня конкуренції в банківській сфері. Як відомо одним із шляхів капіталізації є об’єднання більш малих банків з великими. Тому, за думкою експертів в Україні буде зменшена кількість банків, шляхом ліквідації чи реорганізації існуючих. Виходячи з цього рейтингова оцінка дозволить виділити саме ті банки, які потребують внутрішніх змін, або ліквідації саме тому що знаходяться у скрутному становищі. Рейтингова оцінка дозволяє Національному банку та комерційним банкам оцінювати, як загальне становище і стабільність банківської системи, так і окремого банка. Крім того рейтингова оцінка необхідна для визначення інвестиційної привабливості банків. Тобто можна дійти висновку, що рейтингова оцінка дозволяє банкам отримати загальну числову оцінку надійності банку, отримати числові оцінки компонент надійності банку, а вже на основі зібраних, оброблених та стандартизованих даних приймати обґрунтовані управлінські рішення.

 

Методика проведення рейтингових  оцінок з урахуванням

закордонного досвіду

рейтинговий надійність комерційний  банк

Вітчизняна банківська сфера на даний момент не відрізняється складною системою рейтингової оцінки надійності банків Методики зрівняльного аналізу не досить досконало розроблені незалежними фірмами, які на основі дистанційного спостереження за роботою банків, корегують та обновлюють рейтинги в оперативному режимі. Але треба відзначити, що окрім загально прийнятих методик рейтингової оцінки, які є основою для формування наступних, існують і ті які використовують іноземні країни. Ці системи рейтингової оцінки не є такими поширеними в використанні, але досить повно відображують фінансовий стан суб’єкта, що аналізується. Прикладами таких систем є рейтингова система Firms та рейтингова система RATE. Ці дві методики відображають рейтингове оцінювання в тих аспектах, яким не дуже багато уваги приділяють загально вживані системи рейтингування. Так наприклад у якості показників система Firms використовує коефіцієнти розраховані по відношенню до активів: власного капіталу, чистого доходу, резервів, ліквідних активів, основних депозитів, за видами дивідендів та інші. До уваги також береться і сумарний рейтинг CAMAL за минулий період и якісні характеристики менеджменту. Ця система використовує методи регресійного аналізу для більш детального обґрунтування складу показників звідного рейтингу.

Рейтингова система RATE використовуються Банком Англії для оцінки фінансової стабільності банків. Ця система містить в собі три взаємопов’язаних блока: оцінку ризику, інструменті нагляду та оцінку ефективності використання інструментів нагляду. На базі попередньої оцінки отриманих даних здійснюється сумарна оцінка. Вона будується на основі комп’ютерних розрахунків на панелі RATE і складається з двох частин: по-перше огляд фінансової позиції, по-друге числовий рейтинг за кожним розрахованим фактором. Панель RATE складається з двох координатних площин, які разом складають матрицю ризиків. Ця рейтингова система відрізняється тим, що активно використовує практику менеджменту,оскільки в основу матриці ризиків, як відомо покладено матрицю БКГ (основи теорії менеджменту). Це дає можливість банкам за допомогою рейтингової оцінки виявити ступінь ризику конкретного банку.

Зарубіжна практика побудови рейтингових оцінок надійності комерційних  банків дозволяє виявити особливі риси: по-перше в число компонентів  аналізу і оцінки включають банківські ризики, по-друге якість управління банківськими ризиками (практика США і Англії), по-третє поєднання аналізу і оцінки поточного фінансового стану з прогнозом на майбутнє, а також поєднання оцінки фінансового стану з аналізом наглядових органів по відношенню до проблемних банків (практика Англії).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Напрями удосконалення  системи рейтингової оцінки

діяльності  комерційних банків

 

До причин виникнення проблем у розвитку сучасної банківської  системи України можна віднести такі недосконалість, а в окремих випадках відсутність законодавчої бази, що регулює банківську діяльність; проведення банками занадто ризикової кредитної політики з метою отримання високих прибутків; екстремальне збільшення розмірів пролонгованої та простроченої кредитної заборгованості; незначний обсяг сформованих банками резервів для відшкодування можливих втрат за кредитами по відношенню до суми безнадійних до повернення кредитів та по відношенню до обсягів загальних кредитних вкладень; безпосередня залежність стану платоспроможності та лік­відності багатьох банків від здійснення операцій на міжбанківському кредитному ринку; від фінансового стану інших банків, які виступають постачальниками кредитних ресурсів; відсутність законодавчого врегулювання питання захисту вкладів фізичних осіб у банках тощо. Всі ці проблеми породжують необхідність впровадження комплексної, всебічної рейтингової оцінки банків за допомогою якої усі суб’єкти (НБУ, комерційні банки та інші) могли б приймати обґрунтовані управлінські рішення отримуючи достовірну інформацію.

Існує ряд суперечностей, пов’язаних з використанням рейтингових  систем оцінювання діяльності банків. Наприклад, з одного боку, результати даного оцінювання повинні бути відкриті громадськості, оскільки принципом  побудови економічної системи в Україні постулюється прозорість, проте, з іншого боку, публікація рейтингів у ситуації, коли банк переживає певні труднощі, які загалом не призводять до серйозних наслідків, може привести до паніки вкладників цього банку та масового відтоку депозитів, що значно погіршить фінансовий стан банку. По-друге, оцінювання банківської діяльності має ґрунтуватися не лише на кількісних, але й на якісних показниках, що унеможливлює аналіз без експертних оцінок, які, з іншого боку, мають суб’єктивний характер і тому можуть бути хибними. По-третє, рейтингове оцінювання здебільшого здійснюється дистанційним способом, а дистанційний аналіз також може призвести до помилкових висновків.

В умовах ринкової економіки  банківська діяльність супроводжується  значними ризиками, і оцінка ризиків, з якими стикається банк у своїй діяльності, є важливою складовою аналізу його фінансового стану. Тому один із найважливіших напрямів розвитку рейтингування банків є використання синтезу рейтингових систем, а саме синтезу який враховує ризики. Тому що світовий досвід показує, що не враховуючи цього найважливішого фактору, не можна отримати достовірні результати. Оскільки банківська сфера має пряму залежність від різноманітних ризиків, які можуть реалізуватись. Наприклад це ризик ліквідності, процентний ризик, ринковий ризик та інші. Однак необхідно відзначити, що на даний момент в Україні не використовується жодної методики, яка повноцінно оцінювала всі можливі ризики, цей фактор не включається до кола показників, що робить всі існуючи методики суб’єктивними та унеможливлює отримання достовірної інформації. Якщо говорити про зміни в існуючому становищі, то можна сказати, що необхідно використовувати усі існуючи інструменти для всебічної оцінки. Наприклад, досвід Англії показує використання методології менеджменту, що являє собою більш теоретичну оцінку, але показує ілюстративно фінансове положення окремої банківської установи і дає змогу виділити напрями дій з боку наглядових органів та самих комерційних банків.

Також слід відмітити, що необхідно зменшувати експертність даних, оскільки усі існуючи методики спираються на емпіричні дані. Що робить ці системи залежними від кола показників, які вибираються вибірково чи на власний розсуд експерта.

Однак все ж таки найбільш вагомим напрямом удосконалення все ж таки являється удосконалення державного регулювання, оскільки не досконалість нормативної бази призводить до різного тлумачення результатів. Впровадження більш жорсткого регулювання органами банківського нагляду. Доповнення методик рейтингового оцінювання, що дасть змогу більш повно зрозуміти становище конкретної банківської установи та банківської системи в цілому.