Історія розвитку бухгалтерського обліку в Україні

     Важливими центрами торгівлі на той час були міста Київ, Львів, Кам'янець-Подільський, Луцьк. В створюваних купецьких  куріях запроваджувалась оригінальна  система обліку касових операцій. Вже на той час касову книгу  складали з двох половин: у першій половині відображали надходження, а в другій – витрачання грошей. Особа, яка вела облік грошей в  касовій книзі, повинна була складати присягу.

     В кінці XIV ст. торговельні міста отримали значні пільги від польського короля. Король Казимир у 1460 р. надав львівським купцям пільги по сплаті мита на території Польського королівства, а Львову - виняткове право оптової  торгівлі та дорожнього примусу. Всіх купців, шлях яких проходив через Львів, "складське" право зобов'язувало протягом двох тижнів торгувати в місті своїми товарами, за винятком солі. Міське населення у той же час сплачувало податок із всього майна - як рухомого, так і нерухомого - в розмірі 4 % від його вартості. Оподатковувались копальні, млини, корчми. В середині XV ст.  був введений непрямий податок – акциз, яким оподатковувались тільки алкогольні напої. Складна податкова система того часу: торгівля, банки, ремесла - все це вимагало подальшого розвитку та удосконалення, яке в ті часи було повністю зорієнтоване на Західну Європу.

     2.Розвиток обліку в Україні в кінці ХV-XIX ст..

     В економічному розвитку України значну роль відіграло козацтво, яке виникло  в кінці XV ст. Торгівля та облік фінансів Запорізької Січі зумовлювались  особливостями ведення господарства, способом життя та суспільним ладом.

     Джерелами доходів Війська Запорозького були: військова здобич, зовнішня та внутрішня торгівля, продаж вина, платня від перевезень, "подимний" податок, а також королівська(пізніше царська та гетьманська) платня грошима і натурою та регалії (розподіл між куренями рибних і звіриних ловів, сіножатей). Все це вимагало добре організованого обліку.

     Облік майна, доходів і витрат у Запорозькій  Січі вів скарбник січового скарбу (шафар) та його апарат у спеціальних книгах.  Окремо велась книга обліку касових операції матеріальних цінностей. В ужинних та обмолотних книгах відображався вихід урожаю, списання продуктів відображалось записами в спеціальній "столовій книзі". Завершувались облікові роботи складанням звіту, який подавався кошовому отаманові та Козацькій Раді.

     З початку XVI і до середини XVII ст. в  Україні панували ідеї італійської  бухгалтерської школи. Запрошення польськими королями французьких вчених та спеціалістів поширило їх вплив і на облік. В  Україні в ті часи уже були добре  відомі праці Л. Пачолі "Трактат  про рахунки і записи", В. Котрулі "Про торгівлю і досконалого  купця", які широко використовувались  особами, що вели облік.

     У XVII ст. на всій території Польського королівства була запроваджена єдина  метрична система. Розвиток торгівлі та грошового обігу в Україні  сприяв об'єктивному поширенню кредитних  операцій через банківсько-торговельні  установи, вексельної форми розрахунків, видачі кредиту, а також лихварства. Все це мало позитивний вплив на ефективність торговельних операцій, спрощення розрахунків. З'явилось  розмежування кредиту на короткостроковий, споживчий і довгостроковий. Проценти по кредитах встановлювались від 8 до 20 % - на короткий строк і до 100 % - на рік. Лихварством займалися майже  всі версти населення, особливо вірменські та єврейські купці. У Галичині своєрідними  банками були єврейські міські громади (кагали).

     Під час колоніального панування  на заході України Австро-Угорської  імперії та Російської імперії на сході визначним був вплив  німецької бухгалтерської школи.

     Систему бухгалтерського обліку, зокрема  в торгівлі, регламентував Банкрутський статут від 1800 р. За ним торгівля розподілялась  на три види: оптову, роздрібну та дрібну. Обов'язковими обліковими регістрами за статутом були: товарна, касова та розрахункова книги. Операції з оптової торгівлі обов'язково велись за подвійною бухгалтерією, роздрібною – за простою, тому в оптовій торгівлі додатково застосовувались: журнал хронологічних записів, книга вихідної кореспонденції, книга вихідних фактур і головна книга.

     3. Бухгалтерський облік в Україні у XX ст.

3.1 Бухгалтерський облік на західноукраїнських землях у XX ст.

     Коріння розвитку бухгалтерського обліку в  Україні тісно пов’язані та переплітаються з його розвитком у державах, до складу яких входили українські землі, а саме: Російської держави, Польщі і пізніше Австрії.

     Вивчення  розвитку бухгалтерського обліку доцільно розпочати з поділу даного проміжку часу на періоди, з характерними умовами розвитку економіки. У першій половині XX століття доцільно виділити два основних періоди:

• І період (від 1900 року до початку першої світової війни);
• ІІ період (від 1920 року до початку другої світової війни).

     Відокремлення часу воєнних дій цілком аргументоване, оскільки на час війни розвиток і вдосконалення облікового процесу припиняється, господарське життя згортається до рівня, необхідного для того, щоб вижити. Отже, перший період розвитку бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях, знайшов свій відбиток від німецької бухгалтерської школи. У зв’язку із бурхливим розвитком кооперації на початку XX ст. виникла потреба в забезпеченні українських кооператорів підручниками і довідниками рідною мовою. Спочатку це були перекладені видання, наприклад, Ф. Стефчин. «Підручник для спілок ощадності і позичкової системи Ф. Райфайзена», який побачив світ у 1900 році.

     Вагомий вклад у розвиток української  версії бухгалтерського обліку внесло товариство «Просвіта», яке пропагувало впровадження української мови у діловодстві.

     Особлива  роль у розвитку бухгалтерського  обліку на західноукраїнських землях належать Ревізійному Союзу Українських  Кооператив (РСУК). Дану структуру було створено у Львові у 1904 р. після прийняття закону про обов’язкову ревізію для кооперативних спілок.

     Отже, розвиток бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях у першій половині XX ст. проходив за головною участю РСУК шляхом перекладу видань німецької  школи; періодичними фаховими друкованими  органами, а згодом виданням підручників  українських вчених економістів  як теоретиків, так і практиків.

     3.2 Бухгалтерський облік в споживчій кооперації

     В нашій державі облік формувався в системі споживчої кооперації Росії і колишнього Радянського  Союзу, до складу яких входила Україна.

       Перші ланки споживчої кооперації  – споживчі товариства з’явились  незадовго до відміни кріпосного  права. Їх створення належить до кінця 1864 року. А вже в жовтні 1865 р. Міністерством внутрішніх справ був затверджений перший статут Споживчого товариства м. Рига. З цієї офіційної дати і починається відлік існування споживчої кооперації.

     Споживча  кооперація дореволюційних часів поряд  з розвитком її господарської  діяльності провела велику роботу з  організації бухгалтерського обліку в своїй системі в напрямі  розширення і поліпшення виконуваних  ним функцій та прискорення одержання  економічної інформації для оперативного керівництва і управління. В зв’язку  з цим можна виділити такі етапи  розвитку:

     Перший  етап починається з формуванням самої споживчої кооперації (1864-1904). Для цього етапу була характерна погана постановка бухгалтерського обліку в споживчих товариствах, що призводило до крадіжок цінностей і зловживань.

     Другий  етап розвитку починається з 1905 р. і характеризується початком централізованого методичного керівництва бухгалтерським обліком. Цьому сприяло збільшення кооперативних господарств, що характеризується бурним розвитком товарообігу і виникнення в споживчій кооперації нових галузей господарської діяльності. На цьому етапі поліпшується розробка методології обліку і звітності споживчих товариств, починається централізоване керівництво обліком.

     Значним кроком вперед було проведення в грудні 1908 р. Київського з’їзду представництв  споживчих товариств, який доручив  бюро «Київського союзу» виробити і  перевірити на практиці рекомендовану  зазначеним з’їздом більш спрощену систему рахівництва. Характерною  особливістю цього з’їзду було те, що він вийшов з клопотання в державні органи про введення в земських і церковно-приходських школах ведення рахівництва. Була змінена номенклатура рахунків.

3.3 Бухгалтерський облік в Українській радянській соціалістичній республіці(НЕП)

     Новий етап відродження облікової думки  в Україні розпочався у 1918 р., коли ЦВК видав основні положення  з обліку майна. Протягом 20-х років XX ст. дослідження охоплювали історію  бухгалтерського обліку, розвиток облікової  професії, професійну етику, концептуальні  основи та ідеології, облікову політику, стандарти та загальні питання звітності, методологію наукового дослідження, соціальну роль бухгалтерського  обліку і недавні фінансові події.

     Хоча  радикальні уявлення про перспективи  бухгалтерського обліку не переважали над традиційними, з наукової точки  зору вони мали певний інтерес. Радикали виступали проти ринкової системи  капіталізму, яка користується «маржинальними»  оцінками для того, щоб гарантувати  рентабельність комерційних підприємств. Вони підкреслювали, що більшість людей  не спроможні брати участь в процесі  ринкового обміну, оскільки не мають  ні майна, ні доходу. В результаті економіка, на їх думку, створила таке ієрархічне суспільство, яке підтримувало інтереси людей з високим рівнем доходу.

     Облік набував централізованого характеру. В 1923 р. був створений єдиний орган  управління соціалістичним обліком – Центральне управління народногосподарського обліку СРСР при Держплані СРСР – ЦУНГО.

     Цілком  зрозуміло, що в радянські роки обіг повинен був ґрунтуватися на плановій системі. В зв’язку з цим в  систему бухгалтерського обліку були введені показники плану  і різні нормативи, що дозволяло  здійснювати контроль за фінансово  – господарською діяльністю кооперативів.

     Значним досягненням того часу була розробка рахункового плану – мінімуму, на підставі якого було обґрунтовано економічну характеристику рахунків, в якій зазначались методи оцінки окремих видів господарських  засобів, взаємозв’язок між рахунками (приводилась типова кореспонденція рахунків) і будова аналітичного обліку по кожному рахунку. Цей рахунковий план – мінімум застосовувався до 1952 р., коли споживча кооперація перейшла на єдиний план рахунків.

     В 1961 р. в Українському Раднаргоспі  було організовано Методологічну раду з бухгалтерського обліку. До складу якої увійшли головні бухгалтери Раднаргоспів УРСР, галузевих управлінь  і підприємств, Міністерства фінансів і ЦСУ республіки, викладачі економічних вузів, до творчої роботи з удосконалення форм і методів обліку широко залучались бухгалтери – практики.

     В червні 1966 р. в Києві відбулося  засідання Методологічної ради з  бухгалтерського обліку і звітності  Міністерства фінансів Української  РСР.

     У період НЕПу, особливо починаючи з 1924 р., виходить у великій кількості  література з теорії і галузевих  курсів бухгалтерського обліку (автори М.А. Блатов, О.М. Галаган, Я.М. Гальперін, О.П. Рудановський). У 1924 р. була створена масова громадська організація – Об’єднання працівників обліку (ОПО), яку в майбутньому було перетворено на Всесоюзне товариство сприяння соціалістичному обліку (ВТССО) У 1925 р. був створений Інститут державних бухгалтерів-експертів (ІДБЕ) при НК РСІ СРСР, функцією якого стала висококваліфікована допомога підприємствам і трестам в організації та методології бухгалтерського обліку, а також аналізу балансу.

     І все ж до Х з’їзду РКП(б) обліку приділяли недостатньо уваги. За даними Робітничо-селянської інспекції (РСІ) в 1922 р. термінів подання звітності не дотримувалися, калькуляція і розрахунок собівартості були відсутні, ціни встановлювалися на підставі кошторисних пропозицій, не виконувалася колація, не зводилися окремі баланси підприємств, які входили до трестів.

     Вважають, що подією, яка відкриває нову сторінку в історії вітчизняного обліку, було видання ВРНГ 6 квітня 1922 р. „Положения о счетоводстве и отчетности”, в  якому наводилась групова номенклатура рахунків і типові форми звітності. Положення проіснувало лише рік: 10 квітня 1923 р. ВЦВК та РНК, не беручи до уваги його вимоги, видали Декрет „О государственных промышленных предприятиях, действующих на коммерческих основах (тресты)”.

     Проте прийняття Декрету не внесло постійності  та сталості в облікову роботу: ХІІ  з’їзд РКП(б), який проходив з 17 по 25 квітня 1923 р., серед інших питань приймає рішення в галузі бухгалтерського  обліку. Для організації бухгалтерського обліку був створений ще один документ: 10 вересня 1926 р. Рада Праці та Оборони (РПО) видала „Правила составления балансов и начисления амортизованных отчислений государственными предприятиями, а также акционерными обществами с преобладанием государственного капитала”.