Історія розвитку бухгалтерського обліку в Україні

 
 

Контрольна  робота

на тему:

« Історія розвитку бухгалтерського  обліку в Україні  » 

                                                                               
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПЛАН

      Вступ……………………………………………………………………………........3

      1. Передумови виникнення і зародження бухгалтерського обліку………..……..4

          1.1 Україна в дослов’янський період та розвиток обліку на її території….......5  

          1.2 Зародження обліку в період княжої і литовсько-польської доби……….…6 

       2. Розвиток обліку в Україні у кінці XV – XIX ст……………………………...…8

       3. Бухгалтерський облік в Україні у XX ст………………………………………10

          3.1 Бухгалтерський облік на західноукраїнських землях у XX ст…………...10

        3.2 Бухгалтерський облік в споживчій кооперації………………………….....11

        3.3 Бухгалтерський облік в Українській радянській соціалістичній республіці(НЕП)……………………………………………………………………..…12

       4. Розвиток бухгалтерського обліку в незалежній Україні……………………..15

       Висновок……………………………………………………………………….…..18

       Список використаної літератури………………………………………………....19 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Виникнення  і розвиток бухгалтерського обліку є невід’ємною складовою частиною всієї історії людського суспільства. Сучасна наука не дала однозначної  відповіді, який момент слід вважати  виникненням бухгалтерського обліку. В багатьох випадках це пояснюється  недостатньою кількістю джерел, що збереглися, - облікових документів, які використовувалися нашими попередниками.

     Для того, щоб зрозуміти та збагнути всю сутність бухгалтерії, необхідно  вивчити її історію. Тільки глибокі  знання поступового розвитку обліку навчають заслужено цінувати його переваги та значення для господарського життя. За допомогою історії є можливість проникнути в економічне життя минулих  століть. Господарські явища, правові  відносини, рух цінностей, які належать підприємству, відображають за допомогою  слів та цифр – бухгалтерських записів. Бухгалтерія, таким чином, є дзеркалом, яке відбиває частину явищ культурного  розвитку народів світу.

     Питання необхідності вивчення історії облікової  науки не викликає жодного сумніву. Адже краще працює той бухгалтер, який добре володіє досвідом попередників. Він не витрачає часу, намагаючись  винайти те, що вже було винайдено  раніше. Вивчаючи історію, бухгалтер  не може її переробити, але спроможний глибоко переосмислити минуле та краще усвідомити майбутнє.

     Бухгалтерський  облік був викликаний до життя  самою господарською діяльністю людини. З історичних облікових документів, які збереглися до сьогодні, видно, якою повагою користувалися в  давнину бухгалтери і як цінувалась їх справа. Облік називали таємницею  богів, в яку посвячували лише обраних. 
І все ж таки, цілковито очевидно і логічно, що розвитку бухгалтерського обліку сприяли прогрес, стабільність, більш повна реалізація суспільних потреб зовнішнього ринкового середовища і у зв’язку з прийняттям ефективних господарських рішень для отримання майбутньої економічної вигоди. 
 
 

1.ПЕРЕДУМОВИ  ВИНЕКНЕННЯ І ЗАРОДЖЕННЯ  ОБЛІКУ

     Становлення обліку – це діалектичний, поступовий процес, мета якого – забезпечити  прийнятні умови послідовного, безперервного, раціонального і успішного виконання  функцій бухгалтерського обліку. Вся історія бухгалтерської праці, за своєю сутністю, є поступовим рухом до вирішення трьох основних завдань:

• зробити облік максимально інформативним і точним;
• досягти його простоти і дешевизни;
• отримати своєчасну інформацію про факти господарського життя.    .

     Облік виник одночасно з писемністю і завжди віддзеркалював економічний  стан та запити суспільства. Першу згадку про мистецтво бухгалтерії можна  зустріти у книзі Премудрості  Сираха, в якій наказується кожному  синові Ізраїлю: «Якщо щось видаєш –  видавай рахунком та масою і роби усіляку видачу та приймання за записом».

      Вважається, що матеріальні передумови обліку склалися за часів первісного ладу. Адже потрібно було робити деякі записи про результати полювання або землеробства, тому що люди в той час боялись, що «…весна забуде прийти на зміну зимі». Саме на цьому етапі була закладена обчислювальна основа обліку, здійснювався підрахунок основних облікових об’єктів та їх споживчих вартостей.

     З одного боку, винахід алфавіту фінікійцями, розвиток арифметики, а також господарство, яке все більше ускладнювалось і  удосконалювалось, призвели до необхідності реєстрації фактів господарської діяльності, тобто виникнення обліку. Е. Шмаленбах  стверджував, що у великих господарствах  записи і числа замінювали господарю  очі і вуха.

     З іншого боку, можна припустити, що необхідність в записах повинна була виникнути  ще в ті давні часи, коли вперше виникли  «мінові» відносини між людьми і  коли вони набули форми регулярних торговельних відносин: спочатку між  окремими особами, а в подальшому – між окремими націями. 
 

 

      1.1.Україна в дослов’янський період та розвиток обліку на її території.

     Територію України у дослов’янський період населяли різні народи і племена. Найвідомішою і найдавнішою визнається трипільська культура, яка існувала в період з 2500 р. До 2000 р. до н. е.

     Починаючи з VIII ст. до н. е. На території Чорноморського узбережжя сучасної України почали створюватися грецькі поселення. Греки  вели торгівлю з народами, що тут  проживали, заснували ряд міст-колоній. Облік у грецьких колоніях був  організований за тими ж принципами, що і в самій Греції.

     У Стародавній Греції облік вівся на вибілених гіпсом дощечках, глиняних черепках, інколи на папірусі. В Афінах існувала палата мір і ваг. Було добре налагоджено податкову систему. Господарники надавали великого практичного значення складанню кошторису витрат. Отже, можна зробити висновок, що система обліку в Стародавній Греції зробила значний крок вперед. Грецька цивілізація безперечно впливала на скіфські народи, що жили поза колоніями.

     Іранське  плем'я скіфів з'явилось в Україні близько VIII—IX ст. до н. є. Достовірних історичних та археологічних фактів, які б свідчили про рівень обліку цієї цивілізації, не існує. Але досконале різьбярство і ювелірне виробництво, а також різноманітні круглі печатки і таблички із записами, подібними до вавилонських і персидських, наводять на думку, що облік у цій змішаній культурі теж був греко-персидським, але з пріоритетом першого. У V ст. до н. є. утворилося Боспорське царство, яке займало територію Чорноморського узбережжя та Кримський півострів зі столицею в Пантікапеї. У Боспорському царстві велася жвава торгівля з Афінами, воно мало свої банки-трапези, карбувало монети.

     Відомо, що в V-VII ст. н. е. ,за часів життя наших  пращурів, зокрема, таких слов’янських  племен  як анти, на території України  в обігу з'явилися іранські монети. У VII-IX століттях утворився союз племен під назвою “Руська земля” з центром у місті Київ. Систематизація облікової літератури та інших джерел дозволили розглянути історичний розвиток України та визначити в ньому етапи виникнення облікової культури, які будуть розглянуті нижче. 

1.2.Зародження обліку в період княжої і литовсько-польської доби.

     Київська  Україна-Русь, як держава, виникла в IX столітті, у 882 р. На території цієї держави близько півтора століття використовувалися примітивні прийоми  обліку, пов'язані зі збором данини та обліком торгових оборотів. У період, коли київські князі тільки завойовувати та об'єднувати слов'янські племена, населення відбувалося так зване “полюддя”- данину шкірами, воском, медом. Пізніше все населення було зобов'язане сплачувати данину від “диму”, тобто, землі, на якій проживали або “рала” – від землі, яку обробляли. Встановлювалися і окремі спеціальні податки, такі як “ловчий” – утримання княжого двору під час полювання, повіз від перевезень, мито від торгів у місті тощо.

     Недоторканність приватної земельної власності  закріпив збірник законів України-Русі “Руська правда” Я. Мудрого. Власність  князя і держави ототожнювались, розмір данини та податків не регламентувався, тобто все було в руках князя. Таке юридично закріплене господарювання певним чином впливало на формування обліку в майбутньому, адже діяв принцип: держава є власником всього майна, яке знаходиться в країні, що і  зумовило необхідність створення єдиного  органу, який би регламентував порядок  ведення облікових записів, підпорядкувавши  їх “вертикальним” правовим відносинам.

     Ведення обліку в ті часи знаходилось безпосередньо в підпорядкуванні печатника. Він був начальником княжої канцелярії та укладав княжі грамоти, мав на збереженні княжу печатку.

     Поштовхом у розвитку облікової науки в Київській державі стало християнство: створювалися школи, видавались книги, розвивалась наука, зокрема, математика як основа обліку. Відповідна підготовка людей, які займались обліком та іншою писарською роботою, здійснював монастир Київської Русі, а пізніше і Галицько-Волинського князівства.

     Облік в монастирях був організований  за принципом камеральної форми. Об'єктами обліку була готівка, доходи, видатки, а також дебіторська  і кредиторська заборгованість. Суми дебіторської заборгованості клієнтів відображалися по дебету, а по кредиту  – їх внески. В окремих касових  журналах реєструвались прибуткові та видаткові операції. Але облік не був систематичним. У цей період в Україні переважали проста бухгалтерія, хоча вже почали з'являтися паростки застосування подвійного запису.

     В обліку тих часів застосовувався такий принцип: за кожен майновий об'єкт повинна відповідати певна  особа або група осіб.

     Комірниками при княжому дворі були стольник і ключник. Перший займався наглядом за княжим столом, контролював зберігання, оприбуткування та видачу харчів, другий зберігав ключі від комор і  магазинів.

     У монастирях був свій порядок розподілу  облікових обов'язків: управителем  був келійник, йому підпорядковувались казначей і старці. Казначей відповідав за зберігання грошей вів їх облік. Старці несли адміністративну і  матеріальну відповідальність за ведення  разових робіт і виданих їм під звіт матеріальних цінностей. В  деяких монастирях були ще й приказчики, на які покладались функції ревізорів.

       У Статутній грамоті часів  І. Мазепи є досить цікавий  матеріал про особливості обліку  при будівництві Троїцької надбрамної  церкви Києво-Печерського монастиря:  інвентаризація і утримання недостач  з попереднього будівничого; солідарна  матеріальна відповідальність за  всі матеріальні цінності разом  з казначеєм; казначей зберігав  ключі від комор, а будівничий  опечатував комори; грошові надходження  обліковувались в спеціальній  книзі, яку вели казначей і  будівничий, при цьому зазначалась  кожна стаття, вказувалась дата  і джерело надходження; аналогічна  книга відкривалась для видачі  і виплати грошових коштів; облік  борошна, одягу та іншого інвентаря  вівся в двох окремих книгах, в одній по надходженню, в другій – по витрачанню.

     Висока  відповідальність при княжому дворі  та в монастирському господарстві призвела до створення певної техніки ведення  обліку, яка поділяла облікові регістри, призначені для відображення в них  надходження і відпуску грошових та матеріальних цінностей, послідовного проведення інвентаризації.

     Свої  корективи в облік вніс період татаро-монгольської навали, який призвів  до занепаду Київської держави і  перенесення центру східнослов'янської  культури до Галицько-Волинського князівства. У 1257 р. китайські чиновники-баскаки провели перепис населення, під яким розуміли не статистичний облік населення, а бухгалтерську інвентаризацію людей, покладену в систему подушного оподаткування.

     В цей період в державі формувався принцип: кожна людина - об'єкт обліку, вона є підзвітною владі. В умовах України-Русі подушний податок довго  не протримався і був замінений  “сохою”. Нова система оподаткування  була заснована на принципі кругової поруки: платіж був громадським, а  недоїмка будь-кого з членів громади  погашалась іншими членами.