Самостійна робота по «Вступ до спеціальності»

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МЕЖРЕГІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Одеський  інститут

Кафедра менеджменту 

Самостійна  робота

Змістовий модуль № 1

З дисципліни «Вступ до спеціальності» 
 
 
 
 

Виконала:

Студентка Ін18-9-11-Б1МГТ

                                                                                           Шаповалова К. О. 
 

Перевірила:

Викладач

Мороз Д. Г.                             
 
 
 

                                            Одеса - 2011                                   

ЗМІСТ:

Тема №1

Предмет, завдання курсу

1.Скласти схему найпоширеніших визначень, поняття «менеджменту»

2. Розкрити основні положення виникнення менеджменту.

Тема № 2

1. Скласти систему 5 « S » в рамках менеджменту.
2. Зобразити структуру теорії менеджменту організації.

Тема №3

Основні поняття та проблемі менеджменту організації

1. Сучасна проблематика менеджменту.
2. Зобразити дерево потреб в рамках менеджменту.

Тема № 4

Основні напрямки розвитку теорії управління організації

1. Перелічити теорії управління організації.
2. Вказати основні риси теорії управління.

Тема № 5

Ринкова економіка  та характерні риси

1. Сутність ринкової економіки.
2. Характеристика ринкової економіки.

 

Тема №1

Предмет, завдання курсу

1.Схема найпоширеніших визначень, поняття «менеджмент».

      З ґрунтовного Оксфордського словника англійської мови можна отримати такі тлумачення менеджменту:

1. менеджмент - це спосіб, манера спілкування з людьми;
2. менеджмент - це вміння та адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату організації;
3. менеджмент - це влада та мистецтво керування;
4. менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці, підрозділи.

 

                  2. Основні положення виникнення менеджменту.

Термін  менеджмент англійського походження (management — організація управління). До нього близькі менеджер (manager від manage — керувати) — професійний керівник і менеджеризм (managerism)—теорія управління виробництвом.

Сучасний  менеджмент набув нових якісних  ознак — він перетворився на мистецтво управління індивідуумами, малими соціальними групами та їх сукупністю. Є всі підстави вважати, що діяльність по управлінню переросла у професію, галузь знань — у самостійну дисципліну — менеджмент, а особи, які займаються менеджментом, стали професіоналами-менеджерами. Нині вони становлять значний прошарок суспільства.

Сучасний  менеджмент як синтез науки і мистецтва  спирається на властиві йому поняття, положення і інструменти, а саме: об'єкт, суб'єкт, середовище, відносини, принципи, методи, механізм, функції, структура, процес, кадри, культура і стиль керівництва, ефективність менеджменту та ін. У сукупності з іншими термінами вони утворюють «мову» менеджменту, комплектне володіння якою дає можливість ефективно керувати процесом досягнення мети.

Об'єктом  управління є предмет, процес, явище, на які спрямовано управлінську дію. На підприємстві — це робоче місце, бригада, дільниця, цех, виробничий процес, тобто робітник чи трудові колективи.

Суб'єкт  управління — це особа (менеджер) або орган (апарат управління), що здійснює управлінську дію відносно об'єкта управління для досягнення відповідної мети.

Відносини управління — це комплекс складних всебічних установлених зв'язків, які формуються у процесі взаємодії суб'єкта і об'єкта управління. Вони можуть бути формальними (субординації) і неформальними (координації), галузевими, міжгалузевими, територіальними, міжнародними, змішаними та ін. Відносини поділяються також на тимчасові і постійні. Відносини управління формуються на основі економічних законів, принципів, методів і функцій управління.

Принципи  управління — це фундаментальні істини, які обґрунтовують, роз'яснюють зв'язки як між об'єктом і суб'єктом  управління, так і всередині кожного  з них. Вони відбивають властивості, притаманні управлінській системі в цілому, а також окремим її елементам, явищам, процесам. Вони відображують зміст і взаємозв'язки основних елементів системи управління.

Принципи  управління динамічні за змістом  і формою. Вони формуються людьми у  зв'язку з конкретними соціально-економічними, політичними і культурними умовами і відображують ступінь творчого використання економічних законів в управлінні.

Безпосередньо на практиці принципи управління набувають  характеру норми, правила, якими  керуються в управлінській діяльності.

Гнучкість і динамізм принципів управління проявляється і в тому, що у кожній конкретній сфері діяльності формуються свої конкретні принципи виконання соціально-економічних, організаційно-політичних, виробничо-господарських і підприємницьких завдань.

Сучасний  менеджмент ґрунтується на таких  основних принципах:

• увага до людини, формування умов для розкриття її потенціалу, забезпечення злагодженої взаємодії людей у виробництві;
• пошук і розпізнання елементів національної історії, культури, традицій, які можна використати як будівельні блоки для формування сучасної системи управління;
• виявлення інтересів людини, її потреб і сподівань;
• створення відповідних умов, щоб людина мала змогу завдяки старанній праці задовольнити свої потреби і одночасно несла соціальну відповідальність за задоволення інтересів інших членів суспільства;
• об'єднання працівників навколо загальної мети, розвиток зв'язків із зовнішнім середовищем;
• забезпечення безперервного професійного навчання.

Творче  і свідоме використання економічних законів і принципів менеджменту потребує формування комплексу відповідних методів їх активної реалізації.

Під методом  управління розуміють сукупність способів, прийомів впливу суб'єкта на об'єкт управління для досягнення поставленої мети. Основними об'єктами впливу є трудові колективи або окремі особи. 

2!!!!!!!!!!

Передумови виникнення науки управління

Управління як сфера людської діяльності виникло  разом із формуванням соціуму  – сукупності людей, що існують, певним чином взаємодіючи між собою у процесі спільного виконання тих чи інших робіт. Визначальним етапом у розвитку управління стало зародження і становлення державності. Перші приклади свідомого управління відносяться ще до V-ІІІ тисячоліть до н. е., що було зафіксовано на глиняних табличках, які дійшли до наших днів і засвідчили існування певного регламенту управлінської діяльності у древньому Єгипті та Шумері, пов'язаного з комерційними операціями і управлінням державою.

У давньоєгипетській  пам'ятці писемності «Повчання Птаххотепа», датованій 2000-1500 рр. до н. е., також розглядаються найважливіші питання управління державою: суть влади, значення стилю і методів керівництва тощо. Ось одна із настанов, що міститься у "Повчанні" і не втратила актуальності і в наші дні: "Якщо ти начальник, будь спокійним, коли слухаєш ти слова прохача; не відштовхуй його, перш ніж він полегшить душу від того, що хотів сказати тобі. Людина, уражена нещастям, хоче вилити свою душу навіть більше, ніж досягти сприятливого вирішення свого питання"<[30, c. 30].

Мислителі Древньої Греції також внесли свій вклад у  розвиток науки управління. Зокрема, Сократ, підкреслюючи важливість поділу праці і спеціалізації, бачив  завдання управління у тому, щоб  поставити кожну людину на належне  їй місце. Він та інші давньогрецькі філософи стверджували, що причиною бідності суспільства, як правило, є відсутність кваліфікованого керівництва. Платон у своїх "Політичних діалогах", "Республіці" і "Законах" виклав теорію "ідеальної держави". Він розглядав управління як науку про загальне харчування людей і доводив, що діяльність з управління є важливим елементом системи життєзабезпечення суспільства. Аристотель, вивчаючи існуючі на той час держави, виділив дві системи господарювання: економію, за якої виробляється майже все необхідне для власного користування, і хрематистику – мистецтво багатства. Він же заклав основи вчення про домашнє господарство і управління ним.

Вищесказане свідчить, що людство вже давно усвідомило важливість управління як особливого виду діяльності. Але як галузь управлінських знань менеджмент почав формуватися в другій половині XVIII ст., а його становлення відбувалось на початку XX ст., в епоху індустріалізації і народження величезних за масштабами діяльності організацій.

У історичному  контексті теорія управління виділяє п’ять значних стрибків у становленні управлінської науки, які виводять її на новий етап розвитку.

Перша управлінська революція характеризується як релігійно-комерційна і пов’язується із виникненням писемності у давньому Шумері (V-ІІІ тисячоліття  до н.е.). Вважається, що це сприяло виникненню особливої касти жерців-бізнесменів, які вели діловий перепис і комерційні розрахунки. Письмова фіксація ділових угод підвищувала їх надійність і захищеність.

Друга управлінська революція називається «світсько-адміністративною»  і пов’язується з діяльністю вавилонського  царя Хамурапі (1792-1750 рр. до н.е.). Він  опублікував збірку законів управління державою для регулювання суспільних відносин між різними соціальними верствами населення, завдяки яким посилювався контроль і відповідальність за виконання робіт.

Третя управлінська революція дістала назву «виробничо-будівельної». Вона відноситься до царювання ассирійського правителя Навуходоносора (605-562 рр. до н.е.). Саме тоді будівельні роботи набули величезного розмаху і вимагали посилення контролю за діяльністю у сфері виробництва і будівництва. Такий контроль здійснювався з боку держави.

Четверта управлінська революція відноситься до періоду  зародження капіталізму і стрімкого  індустріального розвитку європейської цивілізації (ХVІІ-XVІІІ ст.) ЇЇ головним результатом стало виникнення професійного управління. Велика заслуга у цьому належить А. Сміту, Р. Аркрайту, Р. Оуену, Ч. Бебіджу та ін. Зокрема, Р. Акрайта можна вважати засновником організації виробництва, Р. Оуен на своїх фабриках втілював ідею соціального партнерства, Ч. Бебідж проводив дослідження способів економного використання виробничих ресурсів. А погляди А. Сміта на природу вільного підприємництва, на роль ринку і функції держави лягли в основу теорії і практики менеджменту.

Проте ці дослідження  були розрізненими. Наука управління як цілісна система із своїм категорійним апаратом, принципами, методологією, рекомендаціями виникла лише у ХХ ст. ЇЇ появу пов’язують із п’ятою управлінською революцією, що відома під назвою «бюрократична». В її основу була покладена концепція «раціональної бюрократії», яка відводила велику роль у забезпеченні ефективності управління формуванню ієрархічних структур, розподілу управлінської праці, чіткому визначенню посадових обов’язків і встановленню відповідальності менеджерів за їх виконання.