Планування аудиту

    Для визначення всіх аспектів незалежності аудитора збір інформації про нового клієнта досить часто здійснюється за неофіційними каналами шляхом проведення усного опитування осіб, які мають відповідні стосунки з потенційним замовником (юристи, банкіри, постачальники, покупці, контролюючі органи та інші джерела інформації).

    Офіційним джерелом інформації У такому разі може бути попередній аудитор. Аудитор, що має проводити аудит, може звернутися з проханням до попереднього аудитора одержати всю необхідну інформацію про клієнта. Проте для цього він повинен отримати дозвіл замовника на контакт із попереднім аудитором.

    У процесі проведення підготовчої  роботи, тобто початкового вивчення підприємства, аудитор зобов'язаний:

    -  визначити приблизний обсяг роботи  та тривалість перевірки;

    -  відокремити найбільш важливі  питання аудиту;

    -  з'ясувати питання, які вимагають  особливої уваги (можливість матеріальних  помилок,  шахрайства або  залучення інших підприємств, організацій до сфери зловживань тощо);

    -  виявити ступінь довіри до  облікової системи і внутрішнього  контролю клієнта;

    -  установити суть і обсяг необхідних  аудиторських доказів;

    -  проаналізувати роботу суб'єктів  внутрішнього контролю і можливість залучення їх до аудиту;

    -  вивчити доцільність залучення  інших аудиторів для проведення  аудиту у філіях, представництвах,  відділеннях та інших відокремлених  підрозділах підприємства, які мають  окремий баланс;

    -  виявити необхідність у залучені експертів.

    У відповідності з обсягом і  складністю роботи встановлюється та погоджується з клієнтом вартість аудиту. Якщо клієнт невпевнений в обґрунтованості  суми, слід підкріпити її величину відповідними розрахунками. Погоджена сума вказується в договорі на проведення аудиторської перевірки.

    Підготовчий процес закінчується складанням договору на проведення аудиту.

    Якщо  керівництво аудиторської фірми  прийняло рішення почати аудит і  договір про проведення аудиту був  підписаний обома сторонами, аудитору необхідно одержати подальшу — більш детальну — інформацію для підготовки до планування аудиту.

    Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур на етапі планування аудиту, аудитор повинен дати оцінку системі бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю у клієнта. У процесі такої оцінки встановлюється імовірність наявності помилок у бухгалтерському обліку, які впливають на достовірність фінансової інформації.  
 

3. Вивчення системи  внутрішнього контролю  з метою планування  аудиторських процедур 

    Будь-який економічний суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується та досягається за допомогою ефективного управління.

    Однією  з функцій управління окремим  суб'єктом є внутрішній контроль, суб'єкти якого здійснюють порівняння планових і фактичних значень  параметрів, проводять аналогію з  зовнішнім економіко-правовим середовищем, виявляють відхилення в параметрах, визначають оцінку небезпечності розміру відхилень для суб'єкта господарювання, виявляють фактори, що викликали відхилення, а також визначають ступінь їх впливу, проводять підготовку інформаційної бази для прийняття управлінських рішень.

    Суть  внутрішнього контролю

    Внутрішній  контроль, будучи функцією управління, є засобом оберненого зв'язку між  об'єктом управління і органом  управління, інформуючи про дійсний  стан об'єкта і фактичне виконання  управлінських рішень. Внутрішній контроль — це процес, який забезпечує відповідність функціонування конкретного об'єкта прийнятим управлінським рішенням і направлений на успішне досягнення поставленої мети. Основною його метою є об'єктивне вивчення фактичного стану справ у суб'єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети та доведення цієї інформації до органа управління. Внутрішній контроль за діяльністю цехів, відділень, ділянок та інших внутрішньогосподарських формувань проводиться у господарюючих суб'єктів їх керівниками і спеціалістами при виконанні ними своїх функціональних обов'язків, а також штатними контролерами, ревізорами та аудиторами.

    Завдання  внутрішнього контролю

    Будучи  функцією управління, внутрішній контроль виконує такі завдання:

    - дає інформацію про процеси, які відбуваються в суб'єкта господарювання;

    - допомагає приймати найбільш доцільні рішення із загальних і спеціальних питань розвитку підприємства;

    - надає можливість судити про правильність прийнятих рішень, своєчасність і результативність їх виконання;

    - дозволяє своєчасно виявити й усунути ті умови і фактори, які не сприяють ефективному веденню виробництва і досягненню поставленої мети;

    -  дозволяє   скоригувати  діяльність   суб'єкта   господарювання або окремих його виробничих підрозділів;

    -   дає можливість встановити, які саме служби і підрозділи підприємства, а також напрями його діяльності сприяють досягненню поставленої мети і підвищенню результативності діяльності підприємства.

    Перевагою внутрішнього контролю є те, що він здійснюється як попередній, поточний (оперативний) і наступний, може бути документальним, фактичним і комбінованим; може проводитись у вигляді: ревізії, тематичної перевірки, розслідування та службового розслідування.

    У зв'язку з цим внутрішній контроль є одним із найбільш ефективних за умови умілого використання функцій  контролю органами управління.

    Суб'єкти

    Суб'єктами внутрішнього контролю є:

    -  управлінський персонал та спеціалісти,  до функцій яких входить попередній, поточний та наступний контроль.

    -  обліковий персонал на чолі  з головним бухгалтером, якому  належать функції контролю на  всіх етапах відображення господарських  процесів.

    -  спеціальні внутрішні контролюючі  служби, створені на підприємстві  з метою проведення того чи іншого контролю:

    -  спостережні ради;

    -  ревізійні комісії;

    - інвентаризаційні комісії;

    -  комісії по розслідуванню надзвичайних  подій;

    -  внутрішні аудиторські служби. Управлінський персонал та спеціалісти

    Посадові  особи здійснюють контрольні функції при виконанні своїх функціональних обов'язків. Нормативно вони зафіксовані в посадових інструкціях. Наприклад, економіст з оплати

    праці, підписуючи наряд на відрядну роботу, перевіряє достовірність та правильність таких реквізитів первинного документа, як обсяг виконаної роботи, норми і розцінки.

    Внутрішній  аудит

    Внутрішній  аудит слід розглядати як невід'ємну частину загальної системи управління. Служба внутрішнього аудиту створюється  на підприємстві для виконання контрольних  функцій у залежності від мети і завдань, покладених на внутрішніх аудиторів керівництвом підприємства. Внутрішні аудитори залежні, підпорядковані вищестоящому керівництву, вони проводять перевірки як планові, так і позапланові за вказівкою керівництва. За результатами складають звіт про проведену роботу, звітують перед керівництвом, дають оцінку, рекомендації, поради та інформацію. Вони не зобов'язані мати сертифікат. Це може бути фахівець з бухгалтерського обліку, економіст, фінансист.

    Аудитор повинен вивчити діючу організацію  внутрішнього контролю та визначитися зі ступенем довіри до неї.

    Мета  вивчення системи  внутрішнього контролю

    У ході аудиторської перевірки аудитор  зобов'язаний у першу чергу вивчити  систему внутрішнього контролю клієнта, адже, характер і якість комплексної  аудиторської перевірки багато в чому залежить від того, наскільки грамотно і достовірно аудитор дасть оцінку функціонування й ефективності системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання.

    Основна мета вивчення та оцінки аудитором  системи внутрішнього контролю клієнта — підготувати основу для планування аудиту та встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур.

    У тому разі, якщо аудитор впевнюється  у надійності відповідних засобів  внутрішнього контролю, він може проводити  аудиторські процедури менш детально і більш вибірково, ніж у протилежному випадку, а також може внести зміни до суті аудиторських процедур, що застосовуватимуться, і запланованих витрат часу на їх здійснення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    4. Програма аудиту 

    Для виконання плану аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки з визначенням у ній конкретних завдань і процедур для кожного об'єкта аудиту.

    Програма  аудиту — це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та пересічних учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їх роботи.

    Програма  повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати  її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. Програма повинна також слугувати засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

    У програмі аудиту види, зміст та час  проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з  прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. Аудиторська програма також містить перелік об'єктів аудиту по його напрямах, а також час, який необхідно витратити на кожен напрям аудиту або аудиторську процедуру.

    Аудитор затверджує програму, визначаючи суттєвість по процедурах аудиту, об'єкт аудиту по кожному питанню окремо та масштаб перевірки.

    Програма  оформлюється у вигляді таблиці  по кожному об'єкту перевірки окремо. На початку програми вказується:

    -  назва підприємства;

    -  період перевірки;

    - дата перевірки;

    -  об'єкт перевірки.

    У програмі крім прізвища також вказують ініціали аудитора, який робив перевірку  конкретного об'єкта аудиту, час, який необхідно витратити на перевірку  конкретного об'єкта перевірки, та передбачають місце для відміток про фактичне виконання плану аудиту по кожному питанню.

    Програма  по кожному об'єкту аудиту підписується керівником групи аудиторів або  керівником аудиторської фірми.

    Є два типи підготовки програми: максимально  жорсткий і максимально гнучкий.

    При першому аудиторська фірма розробляє  основну програму, до якої включає  максимально важливий обсяг інформації. Маючи таку програму, аудитор може скласти план своїх дій, викресливши  з програми пункти, які не підходять  для даного клієнта.

    Найкращим є змішаний варіант. Аудитор, маючи основну програму, складає свою з урахуванням особливостей клієнта.

    Аудит усіх операцій підприємства здійснюється шляхом використання необхідних аудиторських тестів, вибіркової перевірки бухгалтерських регістрів, рахунків, первинної документації з урахуванням визначеного аудитором рівня суттєвості помилки за кожним об'єктом перевірки. Навіть якщо аудитор буде перевіряти всі операції суцільно, це не дасть достатньої гарантії виявлення абсолютно всіх суттєвих помилок, тому що виявлення суттєвих помилок значною мірою залежить від рівня професійної підготовки аудитора та його обізнаності про діяльність підприємства.