Особливості формування та відображення в обліку результатів операційної діяльності на підприємствах з виробництва продукції рослинницт

Зміст 

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Облік  продукції рослинництва……………………………………………….4

2. Облік  витрат операційної діяльності на підприємствах з виробництва продукції рослинництва………………………………………………………….8

3. Облік  доходів операційної діяльності на підприємствах з виробництва продукції рослинництва…………………………………………………………17

Висновки…………………………………………………………………………22

Список  використаних джерел…………………………………………………..24

 

Вступ  

     Рослинництво  як галузь господарства характеризується низкою особливостей. Воно визначається, з одного боку, впливом природних  факторів, з другого – соціальних, які необхідно враховувати при  організації бухгалтерського обліку. Такою особливістю є те, що земля  – один із основних засобів виробництва, тоді як у промисловості вона –  лише територія, місце, на якому розташоване  підприємство. На відміну від інших  засобів, які у процесі виробництва  поступово зношуються, внаслідок  чого їх через певний проміжок часу необхідно замінювати новими, земля  є незмінним засобом виробництва. При раціональному використанні вона не тільки не зношується, а навпаки  – підвищує свою родючість.

     Стан  виробництва характеризується ефективністю, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю робітника  у виробничому процесі. В умовах обмеженості ресурсів і досягнення планової ефективності виникає потреба  постійного порівняння понесених витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про виробничі витрати  необхідно повсякденно порівнювати  з майбутніми витратами, що значною  мірою залежить від впливу зовнішнього  середовища. Можливість усунення або  передбачення впливу багатьох негативних внутрішніх і зовнішніх факторів з'являється завдяки раціонально  організованому обліку витрат на виробництво.  

1. Облік продукції рослинництва 

     Сільське  господарство (сільськогосподарське виробництво) — це вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка  пов'язана з біологічними процесами  її вирощування й призначена для  споживання в сирому і переробленому  вигляді та для використання на нехарчові  цілі (секція А за КВЕД).

     Сільськогосподарське  підприємство (включаючи селянське (фермерське), риболовне й рибальське господарство) — це юридична особа, основним видом діяльності якої є  вирощування й переробка сільськогосподарської  продукції, виручка від реалізації якої становить не менше ніж 75 % загальної  суми виручки.

     У сільському господарстві головним і  незмінним засобом виробництва  є земля, що має суттєві особливості  збереження й використання в процесі  сільськогосподарського виробництва  з огляду на конкретні природні та метеорологічні умови. Земля є природним  чинником, вона належить до основних засобів  сільського господарства, на неї не нараховують знос та амортизацію, але  фінансують заходи щодо підвищення її родючості.

     Особливості обліку визначаються сезонними умовами  сільськогосподарського виробництва. Процес праці в часі не завжди збігається із одержанням продукції: праця витрачається впродовж цілого року, тоді як продукцію  рослинництва зазвичай одержують у  певну пору року.

     Провідними  галузями сільськогосподарських підприємств  є рослинництво, тваринництво і переробна  промисловість. Рослинництво має суттєві  особливості, що впливають на організацію  обліку витрат: витрати здійснюють нерівномірно впродовж значного проміжку часу (року), продукцію одержують  мірою достигання культур, як правило, раз на рік, виникає потреба розмежування витрат поточного року під урожай поточного й майбутніх років, в окремих виробництвах витрати  здійснюють одночасно для вирощування багатьох культур, окремі витрати (насіння, добрива тощо) є продуктами власного виробництва.

       У сільському господарстві класифікація, оцінка та облік запасів здійснюються, як і в інших галузях, згідно з П(С)БО 9 на рахунках класу 2. 
Існують певні особливості в обліку специфічних сільськогосподарських запасів — продукції сільськогосподарського виробництва (рахунок 27) і тварин на вирощуванні та відгодівлі (рахунок 21).

     До  рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" відкриваються субрахунки:

     271 "Продукція рослинництва";

     272 "Продукція тваринництва";

     273 "Продукція допоміжних і обслуговуючих  виробництв";

     274 "Продукція, закуплена у населення".

     Сільськогосподарську  продукцію, насіння і корми, які  надходять із виробництва протягом року, оцінюють за плановою собівартістю з коригуванням у кінці року після  розрахунку фактичної собівартості. 
Насіння і корми виробництва попереднього року оцінюють за фактичною собівартістю попереднього року.

     Оприбуткування  зернової продукції здійснюється трьома методами, зокрема оформляється:

     1) реєстр відправки зерна та  іншої продукції з поля (форма  № 77);

     2) путівка на вивезення продукції  з поля (форма № 77а);

     3) талон водія (форма № 776), талон  комбайнера (форма № 77в) і талон  бункериста (форма № 77г).

     Підприємство  обирає один з методів, виходячи з  конкретних умов. 
Найбільш прогресивним є третій метод, за якого комбайнер і шофер під час навантаження зерна на автомобіль обмінюються талонами. 
При прийманні зерна на тік або склад його обов'язково зважують і оформляють Реєстром приймання зерна вагарем (форма № 78). При цьому шофер передає вагарю талони, отримані ним від комбайнерів. 
На підставі первинних документів завідуючий током (комірник) робить записи у Книзі складського обліку (форма № 40) і Відомості руху зерна та іншої продукції (форма № 80).

     Оприбуткування  урожаю картоплі, цукрових буряків, овочевих, баштанних, горіхоплідних, плодово-ягідних  та субтропічних культур здійснюють у Щоденнику надходження сільськогосподарської  продукції (форма № 81), де записують  масу кожної партії продукції, дату і  місце збирання (приймання).

     Якщо  негайне зважування ускладнено, можна  застосувати раніше виміряну тару певного  вмісту (відра, ящики тощо).

     Для визначення маси коренеклубневих плодів, які зберігаються в буртах, допускається оприбуткування врожаю шляхом заміру буртів і визначення маси 1 м3 продукції  в бурті.

     Різні натуральні одиниці вимірювання  плодоовочевої продукції (штуки, пучки) приводять до кілограму.

     Оприбуткування  кормів здійснюється Актом приймання  грубих і соковитих кормів (форма  № 93).

     Бухгалтерські проведення:

     1. Оприбутковано продукцію рослинництва:

     Д-т 271 К-т 231.

     2. Оприбуткування насіння і кормів (зерно з насіннєвих ділянок,  сіно, солома, коренеплоди, силос):

     Д-т 208 К-т 231.

     Якщо  отримана продукція може бути використана  на різні цілі, її оприбутковують у  дебет 271 субрахунку, а потім списують за цільовим призначенням:

     — Насіння і корми:

     Д-т 208 К-т 271.

     — Передача продукції в переробку:

     Д-т 23 К-т 271.

     — Передача продукції в торгівлю і  громадське харчування:

     Д-т 28 K-т 271.

     Витрачання  продукції рослинництва:

     1. Реалізація продукції, відправка  в заготівельні організації оформляється  товарно-транспортною накладною  (форма № 1-СГ (зерно), № 1-СГ (овочі)):

     Д-т 901 К-т 271.

     2. Внутрішньогосподарське переміщення  оформляється накладними (форма  87):

     Д-т 27, 208, 28 K-т 271.

     3. Використання в господарстві  оформляється актами (при використанні  насіння і садівницького матеріалу), відомостями (при списанні кормів  на годування тварин) та ін.

     Д-т 231, 232, 233 К-т 27, 208.  

2. Облік витрат операційної діяльності на підприємствах з виробництва продукції рослинництва 

     Облік витрат виробництва в рослинництві побудовано таким чином, щоб мати змогу щомісячно узагальнювати  витрати на окремі види робіт за культурами або однорідними групами  їх, а по завершенні року обчислювати  фактичну собівартість зібраної продукції. Така структура обліку вможливлює контроль за відповідністю витрат обсягові робіт, якості й термінам їх виконання й  досягненні урожайності.

     Виробничі витрати включаються в собівартість вироблюваної сільськогосподарської  продукції (робіт, послуг) відповідно до вимог, висловлених в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

       Перелік і склад статей калькуляцій  виробничої собівартості продукції  (робіт, послуг) рекомендований наказом  Міністерства аграрної політики  України від 18.05.2001 р. № 132 в  Методичних рекомендаціях з планування, обліку і калькуляції собівартості  продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських  підприємств і встановлюється  сільськогосподарським підприємством  самостійно в наказі про облікову  політику.

     При калькулюванні собівартості продукції  важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами (економічним  змістом) і статтями калькуляції (характером виникнення і призначенням). Елементи витрати за економічним змістом  є однорідними. Витрати, які утворюють  елементи собівартості, включають витрати  не залежно від специфіки виробництва  продукції.

     За  способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі  та непрямі.

     Прямими називаються ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат і включені до собівартості продукції (робіт, послуг).

     До  складу прямих матеріальних витрат включається  вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції  або є її необхідним компонентом, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

     До  складу прямих витрат на оплату праці  включається заробітна плата  та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні  робіт, або наданні послуг, які  можуть бути безпосередньо віднесені  до конкретного об’єкта витрат.

     Іншими  словами, до прямих витрат на оплату праці  належать: основна заробітна плата  основного виробничого персоналу  підприємства, нарахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, включаючи індексацію заробітної плати, а також витрати на оплату праці  позаштатних працівників, які виконують  роботи, пов’язані з виробництвом продукції; вартість продукції, що видається  у вигляді натуральної оплати працівникам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві; надбавки та доплати до тарифних ставок та окладів, у тім  числі за роботу в нічний час, за суміщення професій, розширення зон  обслуговування; вартість харчування, продуктів, що відповідно до чинного  законодавства безкоштовно надають  працівникам підприємств окремих  галузей; оплата щорічних відпусток  та інша додаткова оплата; одна разові винагороди за вислугу років; оплата праці позаштатних працівників  за виконання робіт згідно договорами цивільно-правового характеру, включаючи  договір підряду, за умови, що розрахунки з працівниками за виконану роботу проводить безпосередньо підприємство.

     До  складу інших прямих витрат включаються  всі виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема  відрахування на соціальні заходи, плата за оренду майнових і земельних  паїв, амортизація тощо.