Організаційні засади адміністрування податків і платежів

              Національний університет Державної податкової служби України

                                            Житомирська філія 
 
 
 
 
 
 

                                          Контрольна робота

        з дисціплини : Організаційні засади адміністрування податків і платежів

       
 
 
 
 
 

                                                                                               Виконав студент                                                                                                групи ОБАЗ-21                                                                                              Гончарук В.С.                                                                                              Викладач: к.е.н.

Денисюк О.Г. 
 
 
 
 
 
 

                                                     Житомир-2011

                                                           Зміст

1.Організаційно-правові  засади адміністрування податків  та платежів.

2. Фінансові(штрафні)  санкції за порушення податкового   законодавнства 

3. Порядок та етапи податкового адмінистрування

Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                1.   Організаційно-правові засади адміністрування податків

                                                та платежів.

  Початок активного вживання терміна адміністрування податків вітчизняними практиками й політиками припадає на другу половину 1990-х років. Кожне його озвучування фактично засвідчувало сутнісну різницю, а інколи й невизначеність змісту. У нормативно-правових актах юридична категорія «адміністрування податків» поки що не знайшла свого закріплення, хоча досить часто використовується політиками та урядовцями, при цьому виявляється нетотожне розуміння її змісту. Для наукової літератури це поняття також є новим.

     Згідно  з науковими поглядами відомого фахівця у галузі адміністративного права А.Селіванова, адміністрування податків - це «...правовідносини, які складаються у сфері здійснення уповноваженими державними органами заходів з погашення податкового боргу і передбачають застосування методів владно-примусового характеру до платників податків».

     Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, А.Я. Кізима, В.В. Карпова запропонували визначення «адміністрування податкових зобов’язань», яке далі за змістом уподібнюють  податковому адмініструванню та трактують як  «процедуру реалізації прав і обов’язків суб’єктів податкового права щодо узгодження й погашення податкових  зобов’язань». Адміністрування податків існує у практиці державного управління досить давно. У науковій літературі кінця XIX – початку XX століття згадуються терміни «податна техніка» й «фінансова техніка», які за змістом багато в чому перекликаються із сучасним адмініструванням податків. Що стосується англомовних словників, то дефініція «administration» є синонімічною «management», «execution», «performance», «supervision», тобто управління, організація, виконання, здійснення, нагляд (контроль). Комплексного ж визначення «адміністрування податків» (tax administration), «система адміністрування податків» (tax administration system) не надається.

     Адміністрування процесів оподаткування має суто економічний зміст та об’єднує за допомогою однієї ідеї комплекс заходів, спрямованих на забезпечення виконання  законодавчих та нормативно-правових актів.

     Основними процедурами адміністрування податків є:

     1) облікова робота (облік платників податків і облік надходжень);

     2) масово-роз’яснювальна й консультативна робота;

     3) прогнозно-аналітична робота;

     4) контрольно-перевірочна робота.

     Названі напрями управлінської діяльності передбачають використання облікових, соціальних, аналітичних і контрольних технологій відповідно.

     Основним  документом, який  сьогодні регулює процес адміністрування податкових зобов’язань в Україні, є Закон №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Об’єктом адміністрування є процес узгодження й погашення податкових зобов’язань платників податків.

     Метою адміністрування є забезпечення погашення податкових зобов’язань  платників шляхом оптимального втручання  в їхню господарську діяльність через застосування законодавчо встановлених механізмів і процедур. Суб’єктами адміністрування податків є:

     - платники податків, у тому числі ті, на яких покладено обов’язок утримувати податок;

     - органи контролю;

     - органи стягнення.

     У межах податкового адміністрування здійснюються такі дії: взяття на облік, декларування податкових зобов’язань, визначення податкових зобов’язань органами контролю, зміна строків виконання податкових зобов’язань,  повернення зайво сплачених податків, стягнення несплачених податків, застосування забезпечувальних заходів (податкова застава, податкова порука, адміністративний арешт активів), оскарження рішень органів контролю і т. п.

 Основними принципами, які  використовуються у адмініструванні податків є;

1)принцип  єдиноначальності – всі рішення підпорядковуються конкретним вимогам керівника і виконуються відповідно до чітко сформульованих інструкцій;

2)принцип  плановості – рішення керівництва  щодо організації виробничого  процесу повинні бути чітко  спланованими;

3)принцип економічності – реалізація та виконання прийнятих рішень повинні забезпечуватись мінімальним обсягом витрат;

4)принцип  комплексності – комплексний  підхід до управління процесом  адміністрування. 

Адміністрування податків виконує такі функції:

1)функція  планування:

-    тактичне планування ( 1міс. –  1 квартал);

-    поточне планування ( до одного  року);

-   стратегічне планування ( до п’яти  років).

2)облікова  функція – забезпечує облік  платників податків та облік  податкових надходжень;

3)контрольна  функція – полягає у здійсненні контролю за правильністю нарахування податкових зобов’язань, контролем за своєчасністю сплати податків і зборів;

4)регулююча  функція – передбачає регулювання  за допомогою податкових стимулів  і ставок.

     Адміністрування податків має включати стратегію й тактику управління процесом справляння. Тактика управління спрямовується на досягнення основних цілей оподаткування в конкретних соціально-економічних, політичних і правових умовах. У ході поточної діяльності органів державної виконавчої влади, відповідальних за справляння, вирішуються питання забезпечення дотримання чинних правил, оптимізації адміністративних витрат, раціональної організації взаємовідносин із платниками податків тощо. Фіскальні служби, з одного боку, повинні максимізувати бюджетні надходження, а з другого – по можливості виключити прямі втручання у сферу господарської діяльності та своїми діями не призвести до погіршення умов ведення бізнесу.

     За  нестійкої економічної ситуації й невизначеності політичного становища  зростає значення вироблення стратегії адміністрування податків. Зміни політичного керівництва не повинні серйозно впливати на ефективність і безперебійність роботи фіскальних служб держави. Тому найпершим завданням  є створення незмінюваного адміністративного апарату, який оперативно й компетентно проводив би в життя рішення будь-якої групи політичних лідерів. Крім того, важливим стратегічним завданням є обґрунтування напрямів модернізації фіскально-адміністративних технологій відповідно до можливих змін ринкових умов, поведінки суб’єктів господарювання – платників податків, переорієнтації бізнесових операцій тощо. Стратегія адміністрування податків повинна враховувати реальний стан справ у економіці країни й політичній системі держави, а також перспективи розвитку національного ринку, процесів глобалізації, виникнення різних ризиків.

     Кожна система, процес визначається критеріями ефективності функціонування. У адмініструванні  податків такими критеріями  виступають: для платника – мінімізація витрат часу, зусиль та грошових коштів при виконанні податкових зобов’язань; для державних органів – зростання податкових надходжень до бюджету за відсутності розбалансування учасників податкового процесу та мінімізації витрат на утримання апарату для забезпечення функцій держави у сфері оподаткування, для податкових агентів – оптимізація витрат часу і коштів на виконання уповноважених податкових зобов’язань. Адміністрування податків ґрунтується на дотриманні двох видів правил: визначених державою в законодавчих і нормативних актах та вироблених суспільством у вигляді традицій та звичок. Враховувати останні в оподаткуванні надзвичайно важливо, оскільки ефективність застосування фіскальних механізмів багато в чому залежить від реакції суспільства, психологічного сприйняття платниками нововведень. Необхідно зауважити, що окремі звички індивідів можуть бути невиправданими як із точки зору оптимальної господарської поведінки в конкретних економічних умовах, так і в розрізі інтересів суспільства в цілому та держави як його політичної організації.  Під їх впливом приймаються необґрунтовані, недоцільні й нераціональні рішення. У такому разі звички вступають у суперечність із правилами, й основним завданням останніх стає коригування поведінки суб’єктів, переборювання звичок. У адмініструванні податків це особливо актуально щодо звички збереження того, що належить на умовах приватної власності, яка переростає в рішення й дії з ухилення від оподаткування, та ін. У цілому можна сказати, що звички і правила є найбільш значущими, базовими джерелами рішень у адміністрування податків. На їх основі відбувається координація діяльності всіх суб’єктів відносин оподаткування й регуляція всіх пов’язаних процесів. Сучасні технології адміністрування податків складні в застосуванні. Тому для реалізації конкретних управлінських рішень стратегічного й тактичного характеру потрібні спеціально підготовлені працівники, кожен з яких повинен мати достатній рівень фінансово-економічних знань, розуміти специфіку організації стосунків з людьми, формувати та спрямовувати їх відповідно до цілей оподаткування й чинних правил. Серед головних рис службовця, потрібних у сфері адміністрування податків. Слід виділити внутрішню самостійність, прагнення до саморозвитку, здатність до самоконтролю, вміння впливати на оточуючих і переконувати їх.

     Будь-які  стратегічні й тактичні управлінські рішення та дії спрямовано на конкретну  свідому потребу людини чи суспільства. В адмініструванні податків вони орієнтуються на розв’язання важливих для суспільства проблем: досягнення бажаних результатів оподаткування, подолання невідповідності між бажаним і фактичним станом справ у оподаткуванні. Реалізація зазначеного передбачає існування організаційної системи, що є необхідним атрибутом управлінської діяльності. Основним її завданням є координація дій окремих людей з метою розв’язання названих проблем.

     Структура організаційної системи адміністрування  податків реально складається відповідно до соціально-політичних, економічних  і організаційно-технічних умов. Вона представлена фіскальними службами держави. В Україні  це Державна податкова служба, Державна митна служба, Пенсійний фонд, фонди соціального страхування. Кожна з цих служб може розглядатися як самостійна організаційна система нижчого рівня, адже вони наділені всіма необхідними для цього рисами: мають чітку проблемну орієнтацію, центри управління, певну ієрархічну структуру. В Україні  умовно центром управління можна вважати Кабінет Міністрів. Але він не має чіткої проблемної орієнтації, конкретизованої лише під оподаткування. А якщо єдиним центром вважати  Міністерство фінансів, то порушується принцип входження, характерний для організаційних систем (жодна з фіскальних служб у нашій країні не входить до складу Мінфіну). Існує нагальна  потреба в обґрунтуванні підходів до вирішення даного питання, а за умови їх відсутності доволі гостро постає проблема оптимального розподілу функцій між фіскальними службами та їх підрозділами, щоб не допустити, з одного боку, відповідальності різних ланок за реалізацію тієї самої функції, з другого – втрати функції в переліку обов’язків. Зазначене, у свою чергу, потребує налагодження взаємодії фіскальних служб задля інформаційного обміну та забезпечення виконання покладених на них функцій. 

                       2. Фінансові(штрафні) санкції за порушення податкового

                                                        законодавнства     

             

       У формуванні ефективної податкової системи головна роль об'єктивно належить державі.

       Прийняття адекватного потребам економіки і фінансовим інтересам держави податкового законодавства - необхідна, але недостатня умова. Іншим не менш важливим завданням є формування механізму, що забезпечує виконання податкового законодавства. Для сучасної української дійсності ця проблема є надзвичайно гострою: масштаби ухилення від сплати податків досягли критичного рівня, В результаті відбувається підрив доходної бази як федерального, так і консолідованого бюджетів і різке послаблення їхньої здатності до фінансового забезпечення функцій держави, включаючи безпеку та оборону, захист прав громадян, боротьбу зі злочинністю, не говорячи вже про прямі асигнування в економіку як найважливіший фактор відновлення економічного зростання.