Оценка предприятия

 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Внутрішньогосподарський контроль»

на тему: 
 

ОЦІНКА  ВАРТОСТІ  ПІДПРИЄМСТВА 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Суми - 2011 
 
 
 

     Оцінка  вартості підприємства, його майна  відноситься до найскладніших питань фінансів підприємств. Правильна оцінка дозволить вірно спрогнозувати  оподаткування, розрахувати співвідношення внесків акціонерів або компенсаційні  виплати при виході власника із складу співзасновників. Тому актуальним стає питання визначення вартості підприємства.

     За  цих умов оволодіння міжнародними методиками визначення вартості та запровадження сучасної системи вартісно-орієнтованого менеджменту – запорука успішної діяльності підприємства, аналітичний інструмент підвищення його інвестиційної привабливості.

     У зарубіжній науковій літературі значну увагу цій проблематиці приділили  А. Дамодаран, Т. Коллер, Т. Коупленд, М. Міллер, Дж. Муррин, К. Уолт, Г. С. Харрисон, Дж. Харвей, Р. Бранденбург та ін. Серед українських учених: П. Круш, О. Кузьмін, О. Мендрул, С. Поліщук та ін.

     Оцінка  вартості підприємства – це впорядкований, цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості об’єкта власності з урахуванням потенційного і реального доходів, які він забезпечує в певний період в умовах конкретного ринку.

     Складність  завдання оцінки вартості підприємства пов’язана з неоднозначністю  позицій фахівців з питань методології  визначення ринкової вартості об’єкту  дослідження, а також з тією обставиною, що структура завдань, які покликана  вирішити оцінка, багатообразна і  неоднорідна.

     Оцінювання  підприємства здійснюють з метою:

     • підвищення ефективності поточного  управління суб’єктом господарювання;

     • визначення вартості цінних паперів  у разі купівлі-продажу акцій  підприємств на фондовому ринку. Для прийняття обґрунтованого інвестиційного рішення необхідно оцінити власність  підприємства і частку власності, що припадає на пакет акцій, що придбавався, а також можливі майбутні доходи від бізнесу;

     • визначення вартості підприємства у  разі його купівлі-продажу повністю або частинами. Коли власник підприємства вирішує продати свій бізнес або  один із членів товариства – пай, виникає потреба у визначенні ринкової вартості підприємства або частини його активів. У ринковій економіці доволі часто необхідно оцінити підприємство для підписання договору, що дає змогу встановити частки співвласників у разі розірвання договору або смерті одного з партнерів;

     • реструктуризації підприємства. Ліквідація підприємства, злиття, поглинання або  виокремлення самостійних підприємств  зі складу холдингу передбачає проведення його ринкового оцінювання, оскільки необхідно визначити ціну купівлі  або викупу акцій, конвертації, величину премії, яку виплачують акціонерам фірми, що поглинається;

     • розроблення плану розвитку підприємства. В процесі стратегічного планування важливо оцінити майбутні доходи підприємства, ступінь його стійкості  і цінність іміджу;

     • визначення кредитоспроможності підприємства і вартості застави при кредитуванні. В цьому разі оцінювання потрібне тому, що величина вартості активів  за бухгалтерською звітністю може значно відрізнятися від ринкової вартості;

     • страхування, в процесі якого  виникає потреба у визначенні вартості активів напередодні втрат;

     • прийняття обґрунтованих управлінських  рішень. Інфляція спричиняє спотворення  фінансової звітності підприємства, тому періодичне переоцінювання майна  дає змогу підвищити її реалістичність, що є базою для прийняття фінансових рішень;

     • реалізація інвестиційного проекту  розвитку підприємства. В цьому разі для його обґрунтування необхідно  знати початкову вартість підприємства загалом, його власного капіталу активів, бізнесу.

     Залежно від оцінювальної ситуації визначають:

     • ринкову вартість діючого підприємства;

     • інвестиційну вартість діючого підприємства;

     • ринкову вартість пакета акцій (часткових  інтересів);

     • ринкову вартість майнового комплексу;

     • ліквідаційну вартість активів майнового  комплексу.

     Оскільки  не існує єдиної універсальної формули, за якою визначають вартість підприємства, як основні соціально-економічні чинники, взяті за основу її визначення, виокремлюють принципи оцінювання, а саме: корисності, заміщення, очікування, принципу внеску, конкуренції, попиту і пропозиції, мінливості, найефективнішого використання.

     Основні етапи визначення оцінки вартості підприємства представлено на рис. 1.

 
 

Рисунок 1 – Основні етапи визначення оцінки вартості підприємства 

     У процесі визначення вартості поряд  з усталеними необхідно враховувати специфічні принципи, характерні для сучасного стану методології, згідно з якими слід зважити на обмеженість платоспроможного попиту на акції (принцип обмеження), втрату вартості підприємств, неспроможних діяти в конкурентному середовищі (принцип зниження вартості), низьку точність оцінювання (принцип невизначеності), широке застосування штучних методів (принцип формалізації). Із розвитком ринкових відносин дія наведених принципів слабшає, і вони поступово заміщаються усталеними правилами.

     Сучасна концепція управління вартістю підприємства і методи її оцінювання зорієнтовані на визначення та управління ринковою вартістю суб’єкта господарювання.

     У літературі, присвяченій питанням оцінки вартості підприємств, згадується значна кількість методів і способів такої оцінки. Окремі методи мають  ряд модифікацій і різновидів, що створює додаткові складності при їх ідентифікації та використанні. У вітчизняній практиці оцінки вартості майна найбільшого поширення  дістали три методи до оцінки вартості підприємства. Так, наприклад, на думку  Есипова В.Е., Григор’єва В.В., Грязнова А.Г. існують такі, зазначені нижче, методичні підходи оцінки вартості підприємства.

     Доходний  підхід ґрунтується на аналізі грошових потоків і/або визначенні економічного прибутку. За суттю дохідний підхід відображає ефективність і період повернення інвестицій, ураховуючи альтернативну вартість використання капіталу й премії за ризик, і зорієнтований на задоволення потреб власників підприємства (акціонерів, венчурних та інституціональних інвесторів) у збільшенні капіталу.

     В межах цього підходу виокремлюють два основні методи:

     • дисконтування грошових потоків (Discounted Cash-flow, DCF);

     • визначення капіталізованої вартості доходів.

     Метод дисконтування грошових потоків побудований на концепції теперішньої вартості майбутнього Cash-flow оцінюваного підприємства відповідно до окремих періодів. За економічним змістом він уподібнюється до методики дисконтування Cash-flow у рамках оцінювання доцільності інвестицій.

     Згідно  з методом дисконтування грошових потоків вартість об’єкта оцінювання прирівнюється до сумарної теперішньої  вартості майбутніх чистих грошових потоків (Cashflow) або дивідендів, які можна отримати в результаті володіння підприємством, зменшеної на величину зобов’язань підприємства та збільшеної на вартість надлишкових активів.

     Для здійснення розрахунків цим методом  визначають чотири базових величини:

     • часовий горизонт, на який поширюватимуться розрахунки (прогнозний період);

     • обсяг сподіваного грошового  потоку відповідно до окремих прогнозних періодів;

     • ставку дисконтування;

     • залишкову вартість підприємства.

     Метод капіталізації доходів доволі часто застосовують з метою перевірки достовірності оцінювання, проведеного за методом DCF. Капіталізація передбачає трансформацію доходів у вартість. Для визначення вартості підприємства за цим методом характерний для підприємства рівень доходів перетворюють у вартість шляхом його ділення на ставку капіталізації. Метод доцільно використовувати для оцінювання вартості підприємств зі стабільними доходами чи стабільними темпами їхньої зміни.

     Визначення  вартості дохідним методом є інструментом управління нею, оскільки  охоплює  елементи прогнозу виручки та витрат з урахуванням змін зовнішнього  середовища й відповідних стратегічних і тактичних рішень, які може приймати менеджмент.

     Майновий  підхід базується на оцінюванні витрат на відтворення (заміщення) або визначенні можливої вартості реалізації різних видів активів: матеріальних (основних і обігових) та нематеріальних, у т. ч. прав на інтелектуальну власність (патентів, ліцензій, торгової марки).

     Сума  вартості всіх активів не є загальною  вартістю підприємства (вона може бути більшою або меншою, крім випадку з франчайзинговими компаніями), оскільки не відображає вартості менеджменту підприємства – доданої вартості, що генерується здатністю керівництва ефективно управляти активами. Отже, використання лише майнового підходу суттєво зменшує ефективність управління вартістю як елемента системи стратегічного управління.

     У межах цього підходу виокремлюють такі основні методи:

     • оцінювання за відновною вартістю активів (витратний підхід);

     • розрахунок чистих активів;

     • розрахунок ліквідаційної вартості.

     Детальніше  охарактеризуємо витратний підхід. Він ґрунтується на тезі, що потенційний покупець не заплатить за об’єкт більшу ціну, ніж його можливі сукупні витрати на відновлення цього об’єкта в поточному стані та діючих цінах, що забезпечуватиме власникові подібну корисність. У межах витратного підходу основним методом оцінювання вважають метод відтворення (оцінювання за відновною вартістю активів).

     Порівняльний (ринковий) підхід дає змогу визначити ціну, яку інвестори за наявних економічних і політичних обставин готові заплатити нинішнім акціонерам за оцінюване підприємство, при цьому загальну його вартість установлюють як сукупну ринкову вартість акцій (ринкова капіталізація) на основі порівняння оцінюваного підприємства з аналогом або середньогалузевим рівнем..