Облік зовнішнеекономічної звітності

     Офіційний курс використовують усі резиденти  і нерезиденти, які проводять  діяльність на території України, незалежно  від форм власності і господарювання та видів здійснених операцій.

     Установлення  валютного курсу на біржі називається котируванням валют.

     Існує два методи котирування валют:

     Прямий  – валютний курс відображає ціну одиниці  іноземної валюти через національну  валюту.

     Непрямий  – за одиницю прийнята національна  валюта, курс якої виражається у  визначеній кількості іноземних грошових одиниць.

     Котирування валют для торгово-промислової  клієнтури зазвичай базується на крос курсі – співвідношенні між  двома валютами, що випливає з їх курсу стосовно до третьої валюти (як правило, до долара).

     При здійсненні обліку курсових різниць необхідно визначити:

• об'єкти обліку;
• розмір балансової вартості іноземної валюти;
• звітний період, у якому були здійснені операції, "пов'язані з рухом валютних ресурсів.

     Об'єктом  обліку при визначенні суми курсових різниць є:

• наявні грошові кошти;
• ресурси в установах банків;
• ресурси в дорозі;
• грошові і платіжні документи;
• цінні папери;
• ресурси в розрахунках з юридичними і фізичними особами;
• залишок цільового фінансування з бюджету;
• заборгованість в інвалюті.

     При визначенні суми курсових різниць перерахунку не підлягають такі активи:

• основні ресурси;
• нематеріальні активи;
• малоцінні й швидкозношувані предмети;
• сировина і матеріали;
• устаткування;
• товари.

     Вартість  перелічених активів оцінюється в національній валюті України в  сумі, що обчислена за чинним курсом НБУ:

• на дату здійснення господарської операції в іноземній валюті з якою пов'язано зарахування цих активів на баланс підприємства;
• на кінець звітного періоду;
• на дату погашення заборгованості у звітному періоді.

     Таким чином, відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, курсові різниці виникають або на дату проведення розрахунку (операції), або на дату складання бухгалтерської звітності (де звітним періодом є місяць).

     Відповідно  до П(С)БО 3, усі курсові різниці, умовно, поділяються на:

     Операційні  – які виникають під час господарських операцій з активами і по зобов'язанням підприємства, пов'язаних з операційною діяльністю;

     Неопераційні  – які виникають під час  господарських операцій з активами і зобов'язанням підприємства в  інвалюті, які пов'язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю підприємства.

     При віднесенні курсової різниці до операційної  чи неопераційної необхідно керуватися тим, якою операційною, інвестиційною  чи фінансовою є сама операція, в  результаті проведення якої дана курсова  різниця утворилася.

     Позитивна курсова різниця “транзитом”  проходить через:

• рахунок 714 “Дохід від операційної курсової різниці”;
• рахунок 744 “Дохід від неопераційної курсової різниці”.

     Негативна курсова різниця – “транзитом”  проходить через:

• рахунок 945 – втрати від операційної курсової різниці;
• рахунок 974 – втрати від неопераційної курсової різниці, з дальшим списанням на рахунок 79 “Фінансовий результат”.

     Відповідно  до стандартів бухгалтерського обліку, курсові різниці бувають операційні і неопераційні (табл. 1.1.).

     Таблиця 1.1 - Причини перерахунку курсових різниць

 

     2. Порядок відображення  курсових різниць  у фінансовій та  податковій звітності

     Питання формування інформації про операції підприємства з іноземною валютою і відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць підприємства за межами України в національній валюті України в бухгалтерському обліку визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів”.

     Іноземна  валюта (у перерахунку за курсом НБУ в національну валюту), як і належить, відображається в рядку 240 “Кошти в іноземній валюті”  у Балансі підприємства ф. №1.

     У звіті “Про фінансові результати” (форма 2) відображається результат перерахунку облікових статей в іноземній валюті відповідно зі зміною курсу НБУ, який виник у зв'язку з:

     1. Операційною діяльністю підприємства, відображається:

• у рядку 060 “Інші операційні доходи”;
• у рядку 090 “Інші операційні витрати”.

     2. Неопераційною діяльністю підприємства:

• у рядку 130 “Інші доходи”;
• у рядку 160 “Інші витрати”.

     При цьому для розмежування доходів  і витрат за джерелами їх виникнення варто врахувати, що операційна курсова  різниця виникає тоді, коли вона нарахована по активах або зобов'язаннях підприємства і пов'язана з операційною діяльністю, тобто основною діяльністю або діяльністю, яка не є інвестиційною чи фінансовою.

     Результати  перерахунку статей балансу в  іноземній валюті, не пов'язаних з  операційною діяльністю, відображаються у “Звіті про рух грошових коштів” (форма №3):

• у рядку 040 “Прибуток (збиток)” від нереалізованих курсових різниць, у графі “Надходження” відбиваються збитки, у графі “Витрати” – прибуток від курсових різниць;
• у рядку 420 “Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів” показується сума збільшення чи зменшення залишку коштів в іноземній валюті в результаті коливань валютного курсу за звітний період.

     З метою оподатковування облік  балансової вартості іноземної валюти, відповідно до п.п. 7.3.6 л. 7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, здійснюється за оцінкою її середньозваженої вартості відповідно до правил Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

     Що  стосується визначення сум валових  витрат при купівлі товарів за іноземну валюту, то датою збільшення валових витрат платника податків при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податків товарів.

     Витрати, понесені (нараховані) платником податків в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносять до валових витрат такого платника податків, визначаються у сумі, що дорівнює балансовій вартості такої іноземної валюти, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

     Доходи, отримані (нараховані) платником податків в іноземній валюті у зв'язку з  продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються  в гривні по офіційному валютному (обмінному) курсу Національного банку України, що діяв на дату одержання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

     Отже, порядок визначення балансової вартості іноземної валюти для визначення валових витрат, нарахованих в іноземній валюті, такий самий, як і для визначення валових доходів, отриманих в іноземній валюті.

     Тобто балансова вартість іноземної валюти для визначення валових витрат, понесених  платником податків в іноземній валюті, розраховується шляхом перерахування в гривні по офіційному валютному (обмінному) курсу Національного банку України, що діяв на дату одержання (нарахування) таких витрат.

     Виходячи  з викладеного, платник податків при одержанні імпортних товарів на валові витрати відносить суми, розраховані шляхом перерахування вартості товарів у гривні по офіційному валютному (обмінному) курсу Національного банку України, що діяв на дату одержання таких товарів.

     При цьому заборгованість в іноземній  валюті не виникає і тому перерахунок валових витрат на момент оплати товару не відбувається.

     Датою здійснення господарської операції для цілей бухгалтерського обліку вважається дата визнання (тобто прийняття  до бухгалтерського обліку й відображення у фінансовій звітності) активів, зобов'язань, статутного і власного капіталу, доходів і витрат.

     Згідно  П(С)БО 21, у бухгалтерський облік  вводиться поняття монетарних та немонетарних статей.

     Необхідно чітко розмежовувати монетарні  і немонетарні статті, як в активі, так і в пасиві, що дуже важливо для бухгалтерського обліку. 

     Таблиця 2 - Порядок обліку монетарних та немонетарних статей

 

     До  монетарних належать кошти та їх еквіваленти, дебіторська та кредиторська заборгованості, що будуть погашені грошима (їх еквівалентами).

     Якщо  ж дебіторська та кредиторська заборгованість виникла в результаті перерахування  або одержання авансу, тобто надходження  коштів відбулося до факту оприбуткування чи реалізації товарів (робіт, послуг), то така заборгованість належить до немонетарних статей.