Облік довгострокових зобовязань

План 

     Вступ

1. Поняття і види довгострокових зобов'язань
2. Облік довгострокових зобов’язань за облігаціями
3. Облік довгострокових  орендних зобов’язань
4.  Облік пенсійних зобов’язань
5. Облік зобов'язань за довгостроковими векселями

 
Висновоки

Список  використаної літератури

Задача 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Вступ

       Зобов’язання  є юридично регламентованим обов’язком компанії щодо виплат грошей і надання  товарів, робіт і послуг, які виникли  в результаті минулих подій.

       Міжнародного  стандарту, який був би присвячений  облікові довготермінових зобов’язань, не існує. Але стандарт 17 «Облік лізингу» визначає зобов’язання, що виникають у результаті довготермінової оренди; ці питання розглядає стандарт 19 «Затрати на пенсійне забезпечення», а фінансові зобов’язання регулює стандарт 32 «Фінансові інструменти: розкриття і представлення інформації».

         Довгострокові зобов'язання можна визначити як зобов'язання, які не будуть погашені протягом року або операційного циклу підприємства. До них відносять облігації до виплати; довгострокові векселі до виплати; деривативи; лізингові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; пенсійні зобов'язання.

Об'єктом  дослідження даної роботи є теоретичні засади бухгалтерського обліку.

Предмет дослідження – облік довгострокових зобов'язань.

Метою  роботи є дослідження особливостей обліку довгострокових зобов'язань. 
 
 
 
 
 

1. Поняття і  види довгострокових зобов'язань

       Довгострокові зобов'язання можна визначити як зобов'язання, які не будуть погашені протягом року або операційного циклу підприємства. Довгострокові зобов'язання не вимагають використання поточних активів чи створення поточних зобов'язань для їх погашення.

       Згідно  з МСБО 1 «Подання фінансових звітів», а також ПС(С)БО 11 «Зобов'язання», до довгострокового зобов'язання відносять також зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців од дати балансу, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців і до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

       Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов'язаних із фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо:

• позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення;
• не очікується виникнення подальших порушень кредитної 
  угоди протягом дванадцяти місяців од дати балансу.

       Класифікація  довгострокових зобов'язань, що закладена в балансі, у різних країнах дещо відрізняється.

      Наприклад, у США до складу довгострокових зобов'язань  входять:

• облігації до виплати;
• довгострокові векселі до виплати;
• деривативи;
• лізингові зобов'язання;
• відстрочені податкові зобов'язання;
• пенсійні зобов'язання.

       В Україні, згідно з П(С)БО 11 «Зобов'язання», до довгострокових зобов'язань належать:

• довгострокові кредити банків;
• інші довгострокові фінансові зобов'язання (зобов'язання за 
  облігаціями, векселями виданими);
• відстрочені податкові зобов'язання;
• інші довгострокові зобов'язання (зобов'язання з оренди та 
  інші).

      У вітчизняній та закордонній обліковій  практиці загальноприйнятим є відображення в балансі довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки, за їхньою теперішньою вартістю.

      Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх  платежів (за вирахуванням суми очікуваного  відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання у процесі звичайної діяльності підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Облік довгострокових зобов’язань за облігаціями

       У високорозвинених країнах, зокрема  у США, досить часто середні та великі корпорації, з метою фінансування своєї діяльності, здійснюють емісію облігацій.

        Облігації - цінні папери, які свідчать про внесення їхнім власником грошових коштів і є підтвердженням зобов'язання емітента відшкодувати власникові вартість цих цінних паперів у вказаний на них термін із виплатою фіксованих відсотків (за відсутності інших умов). У США термін погашення облігацій, як правило коливається в межах від 10 до 40 років, а відсотки виплачуються раз на півроку на визначену дату.

      Причиною  того, що закордонні корпорації частіше  вдаються до емісій облігацій, ніж до банківських кредитів, є те, що:

  - по-перше, відпадає необхідність  пошуку окремого кредитора, який має бажання і можливість надати одразу велику суму коштів (великі американські корпорації часто позичають сотні мільйонів доларів одразу) за прийнятну відсоткову ставку;

  -по-друге,  емісія облігацій дозволяє розподілити  велику суму боргу на дрібні частини. Корпорації вигідніше випустити, наприклад, 500 000 облігацій, номіналом 1000 доларів кожна, і продати їх великій кількості інвесторів, ніж узяти в банку кредит на суму 500 000 доларів..

       Відображення  в бухгалтерському обліку підприємств довгострокових зобов'язань за випущеними облігаціями залежить від таких факторів:

  1) дати продажу облігацій стосовно до дати їх випуску. Підприємство може продати облігації в день їх випуску або через певний період часу після дати їх випуску;

  2) ціни продажу стосовно номінальної вартості облігації. Підприємство може продати свої облігації за номінальною вартістю, з дисконтом або премією. Дисконт - різниця між номінальною вартістю цінних паперів та їхньою вартістю під час первісного визнання без урахування нарахованих на час придбання процентів, якщо така вартість нижча номінальної вартості. Премія - перевищення вартості цінних паперів під час їхнього первісного визнання без урахування нарахованих (накопичених) на час придбання процентів над їх номінальною вартістю.

      Випуск  облігацій супроводжується витратами, які включають витрати на друк облігаційних сертифікатів, комісійні збори за реєстрацію облігацій, комісійні за андерайтинг тощо. Згідно з американськими бухгалтерськими стандартами, витрати на випуск облігацій відображаються в обліку окремо й амортизуються впродовж терміну дії облігації рівними частинами на дату виплати відсотків.

      Відображення  в обліку довгострокових зобов'язань  за облігаціями розгляньмо на прикладі американських корпорацій. Якщо облігації продаються в день їх випуску за номінальною вартістю, то в обліку корпорації-емітента буде зроблено такі бухгалтерські записи:

Дт Грошові  кошти (ціна облігації - витрати на випуск)

Дт Витрати  на випуск облігацій

Кт Облігації  до сплати (номінальна вартість).

      У подальших прикладах (задля їх спрощення) витрати на випуск облігацій у бухгалтерських записах відображено не буде.

      У випадку, коли облігації продаються через певний період часу після дати їх випуску, покупець, окрім ціни облігації, повинен також сплатити емітентові нараховані відсотки за облігацією (за період від дати випуску до дати продажу).

Приклад 1.

       01.03.2005 р. закордонна корпорація продала  за номінальною вартістю 12%-ні облігації па загальну суму 500 000 доларів, через два місяці після дати їх випуску (01.01.2005 р.). Відсотки за облігаціями виплачуються раз на півріччя. У цьому випадку покупець повинен сплатити емітентові облігацій нараховані за два місяці відсотки: $500 000 х 12% х 2/12 = $10 000. В обліку корпорації-емітента операцію з продажу облігацій буде відображено такими проводками:

Дт Грошові  кошти 510 000

Кт Облігації  до сплати 500 000

Кт Проценти до сплати (нараховані проценти)         10 000

      Слід  зауважити, що на дату виплати процентів 30.05.2005 р. закордонна корпорація виплатить проценти за облігаціями за повних шість місяців (з 01.01.2005 - 30.05.2005 р.). Оскільки корпорація отримала авансом відсотки за два місяці, то чистий процентний дохід корпорації становитиме суму відсотків за чотири місяці. Сплата відсотків за облігаціями супроводжується такими бухгалтерськими записами:

Дт Процентні  витрати (500 000 х 12% х 4/12) 20 000

Дт Проценти до сплати 10 000

Кт Грошові  кошти 30 000

      Ціна  облігації в будь-який момент часу не завжди збігається з її номінальною  вартістю. Ціна облігації залежить від кредитоспроможності емітентів, а також ринкової або ефективної ставки відсотка, встановленого для цінних паперів. Із таким самим рівнем ризику і терміном погашення. Так, наприклад, якщо компанія випустила 11%-ні облігації, а на ринку обертаються аналогічні 14%-ні облігації, то компанія зможе продати свої 11 %-ні облігації за ціною, нижчою за їхню номінальну вартість, тобто з дисконтом. З іншого боку, якщо ринкова процентна ставка - 9%, то 11%-ні облігації будуть досить привабливими для інвесторів, і компанія-емітент зможе продати їх із премією.

      Ринкова ціна облігації визначається як сума теперішньої вартості її періодичних процентних платежів (номінальна вартість облігації х номінальну % ставку) і теперішньої вартості її номіналу, дисконтованих за ринковою ставкою. Визначення ринкової ціни облігації та відображення продажу облігацій в обліку підприємства-емітента розгляньмо на прикладах.

Приклад 2

       01.01.2007 р. корпорація «Shark» випустили і продала 10%-ні облігації на загальну суму 1 000 000 доларів із-терміном погашення 3 роки. Відсотки за облігаціями виплачуються 2 рази на рік - 30.06 та 31.12 у сумі 50 000 доларів. Ринкова процентна ставка за облігаціями з таким самим рівнем ризику і терміном погашення становить 12%.

       Щоб визначити ціну, за якою корпорація «Shark» продала свої облігації, насамперед необхідно знати:

• теперішню вартість звичайного ануїтету однієї грошової 
  одиниці (РVА);
• теперішню вартість однієї грошової одиниці (РVA).

       Для цього можна скористатися спеціальними таблицями або провести розрахунки, скориставшись формулами (1) та (2).

де  і - процентна ставка; п - кількість періодів виплати процентів.

      Отже, теперішня вартість звичайного ануїтету однієї грошової одиниці (РVА), при періоді п=6 (3 роки х 2 рази в рік) і процентній ставці і - 6% (половина річної ринкової процентної ставки) становить 4,91732, а теперішня вартість однієї грошової одиниці (п = 6, і = 6%) - 0,70496. Далі обчислюємо:

- теперішню вартість періодичних процентних платежів за облігаціями:

$50 000x4,91732 = 5245 866;

-теперішню вартість номінальної ціни облігацій:

$1 000 000 х 0,70496 = $704 960;

-ціну облігацій:

$245 866 + $704 960 = $950 826.

      Операцію  з продажу облігацій з дисконтом (49 174 доларів) в обліку корпорації-емітента буде відображено такими бухгалтерськими записами:

Дт Грошові  кошти 950 826

Дт Дисконт  із облігацій до виплати         49 174 
Кт Облігації до виплати 1 000 000

Приклад 3