Об’єкти і суб’єкти внутрішнього аудиту

-          кожному робочому документу дається назва, наприклад: "Аудит обліку основних засобів", "Аудит порядку проведення інвентаризації...”;

-          для прискорення пошуку необхідної робочої документації кожному документові присвоюється код (шифр). Існує багато різноманітних систем присвоєння індексів, такі, як алфавіт, цифри, номери рахунків, різноманітні сполучення цих систем. Сторінки кожного робочого документа в межах однієї назви слід пронумеровувати;

-          в кожному робочому документі проставляється прізвище аудитора, який підготував його (або скорочені ініціали), та дата остаточного виконання процедур аудиторської перевірки, відображених у цьому документі.

Робочі  документи складаються  з:

-          інформації про юридичну й організаційну структуру підприємства; необхідних витягів або копій юридичних документів, угод і протоколів; інформації про галузь діяльності підприємства та нормативної документації, яка регулює діяльність підприємства;

-          документації про вивчення й оцінку систем обліку та внутрішнього контролю підприємства;

-          документації про порядок планування аудиту;

-          аналізу важливих показників й тенденцій;

-          документації, що відображає час проведення аудиторських операцій та отриманий з них результат, списку фахівців, які виконували аудиторські процедури, та часу їх роботи;

-          висновків сторонніх аудиторів або експертів, котрих залучали до перевірки окремих питань діяльності підприємства;

-          листування з клієнтом з окремих питань, якщо таке мало місце, або нотатки про проведені бесіди й обговорення; копій листів, надісланих (чи отриманих ) до третіх осіб, що стосуються перевірки;

-          копій фінансових звітів клієнта;

-          опису змісту відповідей аудитора на запитання клієнта;

-          висновків, зроблених аудитором за різноманітними аспектами перевірки, в тому числі за випадковими та незвичайними ситуаціями, що виникли під час перевірки, а також фактів та міркувань про ці висновки.

     Після завершення перевірки робочі документи  залишаються в аудитора. Робочі документи  є власністю аудитора, він має  право складати різноманітні довідки  на підставі витягів зі своїх робочих  документів. Однак його право власності обмежене етичними нормами та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтами. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено українським законодавством, тобто коли на аудиторську фірму буде заведено кримінальну справу. 

      4. Структура аудиторського  звіту.

     У всіх випадках обов'язкового аудиту аудиторські  організації зобов'язані готувати і надавати адресату письмову інформацію (звіт) аудитора керівництву (власникам) економічного суб'єкта, що перевіряється, за результатами проведення аудиту.

Дані, які  містить письмова інформація аудитора, наводяться з метою доведення  до керівництва суб'єкта господарювання, що перевіряється, свідчень про недоліки в облікових записах, бухгалтерському  обліку і системі внутрішнього контролю, які можуть призвести до суттєвих помилок у бухгалтерський звітності і в порядку внесення конструктивних пропозицій щодо вдосконалення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта.

     Аудиторська організація зобов'язана вказати в письмовій інформації аудитора всі пов'язані з фактами господарського життя економічного суб'єкта помилки і перекручення, які суттєво впливають на достовірність його бухгалтерської звітності. У письмовій інформації аудитора може надаватися будь-яка інформація, що стосується проведеного аудиту і фактів господарського життя економічного суб'єкта, яку аудиторська організація буде вважати доцільною.

     Письмова  інформація аудитора не може розглядатись як повний звіт про всі наявні недоліки. Вона стосується лише тих із них, які були виявлені в процесі аудиторської перевірки.

     Кожна аудиторська організація повинна  розробляти, з урахуванням вимог  законодавства, вимоги до форми підготовки письмової інформації аудитора. Такі внутрішні вимоги повинні забезпечувати акуратне й однакове оформлення даного документа для різних економічних суб'єктів і повинні бути затверджені керівником аудиторської організації, а також в обов'язковому порядку дотримуватися працівниками при підготовці цього документа. Аудитори, які провадять свою діяльність самостійно, зобов'язані розробляти (або прийняти з урахуванням кваліфікаційних рекомендацій) акуратну й однакову форму надання письмової інформації, а в подальшому застосовувати її на постійній основі.

У письмовій інформації аудитора обов'язково повинні міститися такі свідчення:

• реквізити аудиторської організації, а саме:

а) офіційна назва і юридична (поштова) адреса аудиторської фірми або прізвище, ініціали і адреса аудитора, який провадить  свою діяльність самостійно;

б) номер  і дата реєстраційного посвідчення;

в) номер  і дата видачі ліцензії на провадження  аудиторської діяльності;

• реквізити економічного суб'єкта, що перевіряється, а саме:

а) офіційна назва і юридична (поштова) адреса підприємства або прізвище, ініціали і адреса фізичної особи — індивідуального підприємця;

б) номер  і дата реєстраційного посвідчення;

в) перелік  посадових осіб (прізвища, ініціали, посади), відповідальних за складання  бухгалтерської звітності юридичної  особи;

• зазначення періоду часу, до якого належить документація економічного суб'єкта, перевірена в ході аудиту, дата підписання письмової інформації аудитора;
• виявлені в ході аудиту суттєві порушення встановленого законодавством України порядку ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської звітності, які впливають або можуть вплинути на її достовірність;
• результати перевірки організації і ведення бухгалтерського обліку, складання відповідної звітності й складання системи внутрішнього контролю економічного суб'єкта.

   У додаток до обов'язкових свідчень, зазначених вище, залежно від обсягу, масштабів і специфіки аудиторської перевірки, а також розмірів і особливостей аудиторської фірми (чи проводиться перевірка аудитором, який працює самостійно), розмірів і особливостей економічного суб'єкта, який підлягає перевірці, слід вносити такі свідчення аудитора:

• особливості виконання аудиторської перевірки, передбачені договором (контрактом, листом-зобов'язанням) між аудиторською організацією і економічним суб'єктом, а також особливості виконання роботи, які стали відомі в ході перевірки;
• дані про кількісний склад працівників, які здійснюють бухгалтерський облік, про структуру бухгалтерії і про особливості системи бухгалтерського обліку, яка застосовується;
• перелік основних галузей або напрямів бухгалтерського обліку, які підлягали перевірці;
• свідчення про методику аудиторської перевірки, підтвердження того, що аудиторська перевірка відповідала в роботі правилам (стандартам) аудиторської діяльності, вказівки на те, які розділи бухгалтерської документації були перевірені суцільним способом, а які — вибірковим і на основі яких принципів здійснювалася аудиторська вибірка;
• перелік зауважень, вказівок на недоліки і надання рекомендацій;
• оцінку (по можливості) кількісних розбіжностей звітних і (або) податкових показників за даними економічного суб'єкта і тих, які прогнозуються за результатами перевірки аудиторської організації;
• у разі перевірки великих економічних суб'єктів зі складною організаційною структурою — свідчення про здійснення перевірок філій, підрозділів і дочірніх підприємств такого економічного Суб'єкта, викладення загальних результатів таких перевірок і аналіз впливу цих окремих результатів на підсумки аудиторської перевірки всього економічного суб'єкта в цілому;
• при наступних аудиторських перевірках — оцінку й аналіз виконання або виправлення економічним суб'єктом зауважень запропонованих попереднім аудитором;
• у разі відхилення від вимог правил (стандартів) аудиторської діяльності (при проведенні аудиту, який не передбачає підготовки за його результатами офіційного аудиторського висновку, а також при наданні супутніх аудиту послуг) — сам факт і причини такого відхилення.

Свідчення, які містяться в письмовій  інформації аудитора, повинні бути чіткими, змістовними. За необхідності у письмовій інформації аудитора повинні бути обґрунтування кількісних розрахунків і оцінок, посилань на положення чинного законодавства.

     У письмовій інформації аудитора обов'язково повинно бути вказано, які із зроблених  зауважень є суттєвими, а які  ні, чи впливають або не впливають (чи можуть впливати) перераховані зауваження та недоліки на висновки, зроблені аудитором. У разі підготовки аудиторською організацією умовнопозитивного висновку, негативного висновку або відмови від висловлення думки в письмовій інформації (звіті) аудитора повинна міститись розгорнута аргументація причин, які призвели аудитора до такої думки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ЛІТЕРАТУРА 
 

1. Закон України «Про Аудиторську діяльність». Документ 3125-12, остання редакцiя вiд 07.08.2011 на пiдставi 3610-17.   http://zakon.rada.gov.ua
2. N 122/2, 18.04.2003, Рішення, Витяг, Аудиторська палата України  
   Щодо прийняття Стандартів аудиту та етики як Національних стандартів аудиту.
3. Міжнародні стандарти аудиту и Кодекс етики професіональних бухгалтерів-аудиторів ICAR, 2000.

4.Бондар М.І., Аудит в АПК:  Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 188 с.

5. Войнаренко, М.П. Міжнародні стандарти фінансової звітності та аудиту: навч. посібник / М.П. Войнаренко, Н.А. Пономарьова, О.В. Замазій . – К. : ЦУЛ, 2010 . – 488 с.

6. Гордієнко Н.І., Харламова О.В., Карпенко М.Ю.: Аудит, методика і організація: Навчальний посібник (для студентів економічних спеціальностей). У 2 частинах. Частина 1. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 163с.

7. Ільїна С.Б., Основи аудиту: Навчально-практичний посібник – К.: Кондор, 2009. –378с. 
8. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В.: Організація і методика аудиту: Навч. Посіб. -2-е вид.–К.:Каравелла,2005.–560с.

9. Макоев О. Внутренний аудит: понятие и предназначение // Аудитор. – 2001. - №11. – с. 35 – 44.

10. Усач Б.Ф., Аудит: Навчальний посібник— 4-те вид., випр. і доп. — К.: Знання, 2007. — 231 с.

11. Шеремет А.Д., Суйц В.П., Аудит Учебник  М.: ИНФРА-М, 2000 Серия «Высшее образование». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Аудиторський звіт — звіт, який готується аудитором за результатом перевірки фінансової звітності клієнта. Однак в економічній літературі під назвою аудиторського звіту розуміють два, дуже близькі, але водночас і відмінні аудиторські документи — звіт і висновок.

     Аудиторський звіт — це ширший за змістом документ, основні положення якого обумовлюються угодою між аудитором і підприємством — замовником аудиту. 
Цей документ складається тільки для замовника, тоді як аудиторський висновок, надається широкому колу користувачів.

     Аудиторський звіт повинен мати такі обов'язкові дані: 
І. Загальна частина (вступ): 
—Назва документа і назва клієнта. 
—Місце і дата складання. 
—Назва аудиторської фірми, її адреса, номер дозволу (ліцензії), коли і на який період видано ліцензію, реєстраційний номер фірми, її банківські реквізити, прізвище, ім'я та по батькові аудиторів, які звітуються (якщо звітує самостійно працюючий аудитор, то в цій частині звіту він вказує також номер і термін дії сертифіката, стаж). 
— Період, за який проводилася перевірка звітності. 
—Склад, перелік фінансових звітів та інших документів, які перевірялися. 
—Посилання на існуючі стандарти, нормативні та інші документи, якими керувався аудитор під час аудиту. 
II. Аналітична частина, в якій дається чіткий перелік ділянок діяльності клієнта, перевірених суцільним і вибірковим методом, описуються результати перевірки стану обліку, внутрішнього контролю на підприємстві, вказуються факти недоліків і порушень в організаціях, які завдали або можуть завдати шкоди інтересам власників, державі або третім особам. Окремо вказуються ті недоліки та порушення, які не були виправлені за час аудиторської перевірки, а також рекомендації аудитора та аналітичний огляд діяльності підприємств. 
III. Підсумкова частина, яка, по суті, містить думку аудитора про перевірену фінансову звітність (Аисііі оріпіоп) і яку зазвичай називають аудиторським висновком, якщо вона оформлена окремим офіційним документом, тобто засвідченим підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми).