Методичні основи судово-бухгалтерської експертизи

Державна  податкова адміністрація України

Національний  університет державної податкової служби України 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

З курсу: «Судово-бухгалтерська експертиза»

На тему: «Методичні основи судово-бухгалтерської експертизи» 
 
 
 
 
 

Студентки групи ОСК-51

Обліково-економічного факультету

Перехрест Юлії 
 
 
 

Ірпінь  – 2011

     У широкому значенні метод — це спосіб пізнання, дослідження об’єктів, явищ, прийом, спосіб або характер діяльності. Кожна наука, у тому числі й судово-бухгалтерська експертиза, досліджує свій предмет за допомогою загальнонаукових і частково наукових методів. Методом судово-бухгалтерської експертизи є сукупність методичних прийомів і способів, які застосовуються експертом-бухгалтером під час дослідження документів та інших матеріалів, наданих йому слідчим або судом. Розвиток судово-бухгалтерської експертизи як економіко-правової дисципліни нерозривно пов’язаний зі створенням її методології, яка включає в себе систему загальнонаукових і частково наукових методів і прийомів дослідження.

     Загальнонаукові методи є сукупністю принципів і категорій матеріалістичної діалектики та загальнонаукової теорії пізнання. Вони базуються на використанні таких прийомів, як аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування і конкретизація, аналогія і моделювання, системний і функціонально-вартісний аналіз.

     Аналіз  — прийом дослідження, який включає в себе вивчення предмета, способу уявного або практичного розчленування його на складові елементи. Кожна з виокремлених частин аналізується самостійно в межах єдиного цілого.

     Синтез — прийом вивчення об’єкта в його цілісності, єдності і взаємозв’язку його частин. Експертиза поєднує синтез з аналізом, оскільки це дає змогу з’єднати об’єкти, розчленовані в процесі аналізу, встановити їхній взаємозв’язок і пізнати предмет як єдине ціле.

     Індукція  — прийом дослідження, за якого загальний висновок про ознаки численних елементів об’єкта складають на підставі вивчення лише їх частини, тобто від окремого до загального.

     Дедукція  — досліджує стан об’єкта в  цілому, а потім — за його складовими елементами, тобто висновок складається від загального до окремого.

     Абстрагування — прийом, який дає змогу способом абстракції переходити від конкретних об’єктів до загальних понять і законів розвитку.

     Конкретизація — всебічне дослідження об’єктів у якісній багатогранності реального існування (на відміну від абстрактного). Досліджується стан об’єктів у зв’язку з певними умовами існування та їх історичного розвитку.

     Аналогія  — прийом наукового дослідження, за яким пізнання одних об’єктів досягається на основі подібності їх до інших. Метод аналогії ґрунтується на подібності деяких сторін різних об’єктів і становить основу моделювання, яке застосовується в судово-бухгалтерській експертизі.

     Моделювання — прийом наукового пізнання, який ґрунтується на заміні явища на його аналог, модель, що містить риси оригіналу. В експертизі застосовуються моделі проведення експертизи, які імітують організацію і проведення експертних досліджень. Модель включає такі елементи: об’єкти дослідження та джерела інформації.

     У разі втрати або знищення документів судово-бухгалтерська експертиза застосовує прийом моделювання. Відновлення втрачених документів досягається через побудову моделі, причому відновлюються не самі документи (що не входить до компетенції експерта-бухгалтера), а відображені в них господарські операції. Таку можливість надає сама система побудови бухгалтерського обліку, оскільки кожна операція прямо або опосередковано відбивається в різних первинних документах та бухгалтерських реєстрах способом подвійного запису. Інформація, одержана за допомогою моделювання, оцінюється на основі взаємопогоджуваності бухгалтерських документів стосовно тієї чи тієї форми бухгалтерського обліку.

     Системний аналіз — вивчення об’єкта експертного дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. У судово-бухгалтерській експертизі його використовують для оцінки поведінки об’єктів системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування.

     Функціонально-вартісний  аналіз вивчає об’єкти на стадії інженерної підготовки виробництва, включаючи проектування і функціонування складних систем з оцінкою їх вартісних показників (установлення експертизою вартості виробничого браку тощо).

     Загальнонаукові методи в практиці органів внутрішніх справ частіше за все використовуються для дізнання і виявлення ознак скоєння корисливих правопорушень.

     Частково  наукові методи дослідження розроблені на основі досягнень економічних  і юридичних наук, досвіду слідчої, контрольно-ревізійної і судово-експертної практики. До них належать такі прийоми, як розрахунково-аналітичні, документальні, органолептичні та узагальнення, оцінка та реалізація результатів експертиз.

     Розрахунково-аналітичні прийоми включають:

     а) економічний аналіз;

     б) статистичні розрахунки;

     в) економіко-математичні методи.

     Економічний аналіз широко застосовують в юридичній і слідчій практиці, для виявлення й оцінювання причин, що впливають на відхилення від нормального перебігу виробничих процесів. Інформацію, яка використовується для аналізу господарської діяльності, можна розділити на три групи:

     1) дані контролюючих, статистичних  і фінансово-кредитних органів  про роботу підприємства, що аналізується; висновки і пропозиції вищих  організацій за підсумками роботи  за певний звітний період; повідомлення  в засобах масової інформації;

     2) дані самого підприємства: планові документи, інформатив-на, проектно-кошторисна, технологічна і фінансова документа-ція, дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, звітності;

     3) додаткові дані: протоколи зборів  засновників і акціонерів; інформація, отримана від працівників підприємства; відомості, отримані під час проведення оперативно-розшукових заходів тощо.

     Особлива  наочність аналізу досягається  з використанням методів економічної  статистики: розрахунки різних коефіцієнтів, індексів та інших відносних величин (коефіцієнтів зношеності основних фондів, енергоємності продукції, що випускається, рентабельності окремих виробів і т. д.). Широко використовуються в економічному аналізі й економіко-математичні методи: кореляційні і регресійні моделі, обробка рядів динаміки, лінійне програмування та ін.

     Слідча  і судова практика як докази в кримінальній справі використовує не всі матеріали економічного аналізу, а лише ті з них, які, виявляючи негативне відхилення, не мають задовільних економічних пояснень, але логічно розкривають свій зв’язок з розслідуваними злочинами. Проте виявлення в ході економічного аналізу негативних тенденцій і відхилень від нормативного перебігу виробничих процесів самі по собі не є порушенням законодавства, а лише вказують напрямок проведення більш детального подальшого дослідження. Докази ж скоєння протиправних дій у сфері економіки встановлюються документальними і органолептичними прийомами судово-бухгалтерської експертизи.

     Документальні прийоми судово-бухгалтерської експертизи включають такі види контролю наданих матеріалів: формальну й арифметичну перевірку документів; нормативно-правову оцінку відображених у документах господарських операцій; логічний контроль об’єктивної можливості виконання документально оформлених господарських операцій; цілковите і нецілковите (у т. ч. вибіркове) спостереження; зустрічну перевірку документів або записів у облікових регістрах через порівняння їх з однойменними чи взаємозв’язаними даними підприємств і організацій, з якими підприємство, що перевіряється, має господарські зв’язки; спосіб зворотного рахунку, що ґрунтується на попередній експертній оцінці матеріальних витрат, з метою подальшого визначення (зворотним рахунком) величини безпідставних списувань сировини та матеріалів на виробництво окремих видів продукції; оцінку законності й обґрунтованості господарських операцій за даними кореспондуючих рахунків бухгалтерського обліку і т. п.

     Документальна перевірка включає встановлення відповідності операції, відображеної в документах, нормативним актам, а також арифметичну перевірку документів, визначення правильності їх оформлення та ін. Головними елементами документальної перевірки є з’ясування правильності складання первинної документації господарських операцій та обґрунтованості відображення операцій на рахунках і в регістрах бухгалтерського обліку способом подвійного запису (складання бухгалтерських проведень); указаних цін, розцінок, а також таксування; відображення господарських операцій у підсумковому документі — бухгалтерському балансі та звітності.

     Неправильне оформлення документів (як первинних, так і зведених) часто встановлюється експертом-бухгалтером через їх арифметичну перевірку. Під час перевірки бухгалтерських записів експерт-бухгалтер порівнює записи в облікових регістрах з відповідними первинними та зведеними бухгалтерськими документами, які є основою для записів. При цьому перевіряється арифметична відповідність підсумків, виведених в облікових регістрах. Це дозволяє виявляти необґрунтовані первинними документами записи, встановлювати віднесення сум не на відповідні рахунки, щоб приховати розкрадання.

     Ці  прийоми є єдиними як під час  проведення ревізій, так і в ході бухгалтерської експертизи. Конкретні ж процедури досліджень бухгалтерських документів залежать від способів використання облікових даних для порушень чинного законодавства і маскування зловживань.

     При цьому порушення законодавства знаходить своє відображення в облікових документах у трьох формах: суперечність (невідповідність) у змісті окремого документа; суперечність у змісті кількох взаємозв’язаних документів; порушення чинного порядку відображення господарських операцій.

     Методи  дослідження облікової інформації можна розділити на такі групи:

     І. Прийоми дослідження окремого документа. До цієї групи процедур належать:

     а) перевірка документа за формою (мають  бути наявні всі обов’язкові реквізити);

     б) арифметична перевірка (встановлюється правильність підсумкових показників, нарахованих як за горизонтальними, так і за вертикальними графами);

     в) нормативно-правова перевірка (перевірка здійснених операцій на відповідність чинному законодавству і нормативно-правовим актам).

     ІІ. Прийоми дослідження кількох документів, які відображають одну й ту саму або взаємозв’язані операції. До цієї групи процедур належать:

     а) зустрічна перевірка (мета такого зіставлення — встановити тотожність даних, які містяться в усіх примірниках відповідного документа).

     Зустрічна перевірка документів полягає в  порівнянні окремих примірників  одного й того самого документа, які  перебувають у різних організаціях, а також документів, пов’язаних між собою однією операцією. Однак окремі автори зустрічну перевірку виокремлюють як самостійний метод судово-бухгалтерської експертизи. Різновидом прийому зіставлення документів є також порівняння даних аналітичного обліку з даними синтетичного обліку з метою встановлення можливих розбіжностей між ними;

     б) взаємний контроль (зіставляються різні документи і облікові дані, в яких прямо чи опосередковано відображається операція, що перевіряється. Зіставлятися можуть дані фінансового, управлінського й оперативного обліку).

     Зіставлення документів — прийом взаємного їх контролю — використовується в разі перевірки двох або кількох документів, пов’язаних єдністю операцій. Наприклад, видаткові документи на відпущення товарів можуть бути порівняні з дорожніми листками або іншими транспортними документами, що свідчать про перевезення цих товарів; відомість на видачу зарплати — з нарядами, де вказано характер і обсяг виконаної роботи; грошові суми, оприбутковані за касовими звітами — з виписками банку та відомостями про рух товарно-матеріальних цінностей і тари тощо. Коли операцію оформлено документом, що викликає сумнів у його правильності, експерт має можливість дослідити її за іншими документами і залежно від наслідків дослідження вирішити питання, чи є цей документ якісним. Прийом зіставлення особливо ефективний у випадках необґрунтованого відображення операцій у бухгалтерському обліку