Фінансова звітність, предмет та метод бухгалтерського обліку

Контрольна  робота 

з дисципліни: бухгалтерський облік 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

План

Вступ

1. Вимоги,що ставляться до фінансової звітності
2. Предмет та метод бухгалтерського обліку
1. Предмет бухгалтерського обліку
2. Метод бухгалтерського обліку

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

   Бухгалтерський  облік – це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у рамках окремо взятого  підприємства, то дані бухгалтерського  обліку використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі  прийняття управлінських рішень. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. За Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 291 бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

   Для прийняття правильних управлінських  рішень навіть на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими  та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти, наприклад, фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

   З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств – конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.

   Процес  такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні – зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об’єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку – це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об’єктів бухгалтерського обліку.

   Якщо  стандартизація здійснюється у межах  однієї країни, то мова йде про створення  національних облікових стандартів.

   Відмінності економічного розвитку та рівня організації  виробництва, особливості проблем, що вирішувались на мікро- та макрорівні кожної окремо взятої країни, зумовили суттєві відмінності у критеріях визнання та методах оцінки конкретних об’єктів бухгалтерського обліку при підготовці фінансових звітів за національним обліковим законодавством та стандартами. Однак інтенсивна економічна інтеграція, що розпочалась відразу після закінчення другої світової війни, призвела до необхідності стандартизації бухгалтерського обліку уже на міжнародному рівні. Утворення спільних підприємств і транснаціональних корпорацій, експорт капіталів, утворення та розвиток міжнародних фондових ринків – всі ці процеси вимагали відповідного стандартизованого інформаційного забезпечення.

   Вирішальну  роль у гармонізації фінансової звітності  підприємств, розташованих у Європі, відігравала та іще й зараз  відіграє Європейська комісія, яка  від імені Ради Європейської співдружності  видає директиви, головною метою  яких є уніфікація та гармонізація фінансової звітності у першу чергу транснаціональних компаній та порядок її аудиту.

1. Вимоги,що ставляться до фінансової звітності

   Поточний  бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію, необхідну для управління і контролю. Для визначення результатів діяльності підприємства за звітний період дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається шляхом складання звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

   Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, затвердженим наказом Мінфіну України від 16.09.99 p. № 996–XІV. Згідно з ст.3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Дані бухгалтерського обліку служать підставою для складання всіх видів звітності, що використовують грошовий вимірник – фінансової, податкової, бухгалтерської.

   Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результат діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона повинна забезпечити інформацію користувачів щодо:

• придбання, продажу і володіння цінними паперами;
• участі в капіталі підприємства;
• оцінки якості управління;
• оцінки здатності підприємства своєчасно виковувати свої зобов’язання;
• забезпечення зобов’язань підприємством;
• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
• регулювання діяльності підприємства;
• інших рішень.

   Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які  не можуть вимагати звітів, складених  з урахування конкретних інформаційних  потреб.

   Згідно  з Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” основною вимогою, що ставиться до наданої інформації у фінансових звітах, є правдиве відображення діяльності підприємства. Необхідною умовою такого відображення є забезпечення якісної характеристики інформації: достовірність, зрозумілість, доречність і порівнюваність.

   Достовірність інформації значить, що вона не містить помилок і перекручень. Показники звітності повинні бути об’єктивними, обґрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами.

   Зрозумілість – інформація, яка наводиться у фінансових звітах, повинна бути зрозумілою, розрахованою на розуміння її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйманні цієї інформації.

   Головні вимоги до звітності – це обов’язковість подання, державна регламентація, своєчасність складання і подання, простота, зрозумілість і загальна доступність, достовірність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників за різні періоди, доречність, раціональність, економічність і дійовість. Основні вимоги, що висуваються до звітності, наведені на рис.1.

   Рис.1. Вимоги до фінансової звітності.

   Фінансова звітність повинна повністю висвітлювати всі напрямки діяльності підприємства і разом з тим містить тільки доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені у минулому.

   Для того щоб фінансова звітність  була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

• підприємство (назву, організаційно-правову форму і місцезнаходження, короткий опис основної діяльності; назву органу управління, в підпорядкуванні якого знаходиться підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії та ін.);
• дату звітності та звітний період. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого П(С)БО 1, то причини ї наслідки цього повинні були розкриті у примітках до фінансової звітності;
• валюту звітності і одиницю її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинне розкрити причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів із однієї валюти в іншу;
• облікову політику підприємства і її зміни (принципи оцінки статей звітності, методи обліку щодо окремих статей звітності);
• іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

   Інформація, що підлягає розкриттю, а також інформація, і яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою згідно з відповідними положеннями (стандартами), або яка містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості і доречності, подається у примітках до фінансових звітів.

   Порівнюваність інформації характеризує можливість користувачам звітності порівнювати:

• фінансові звіти підприємства за різні періоди;
• фінансові звіти різних підприємств.

   Таке  порівняння дозволяє оцінити динаміку розвитку підприємства, визначити його місце на ринку.

   Передумовами  порівнюваності є наведення відповідної  інформації попереднього періоду і  розкриття інформації про облікову політику підприємства та її зміни. Для  забезпечення порівнюваності у кожному  фінансовому звіті необхідно  наводити всю числову інформацію за попередній період способом, який дозволяє співставити її з даними за звітний період. Якщо, наприклад, класифікація статей у фінансових звітах змінилася, то відповідні суми за попередній період необхідно перекласифікувати для забезпечення їх порівнюваності із звітним періодом. При цьому у примітках до фінансових звітів треба пояснити характер будь-якої перекласифікації, вказати її суму і причину.

   Інформація, подана у фінансових звітах, повинна  не тільки відображати результати попередньої діяльності, але й бути корисною для прогнозування розвитку діяльності підприємства на наступні періоди.

   Так, інформація про фінансових стан підприємства в звітному періоді використовується для прогнозування його фінансового  стану, результатів діяльності і платоспроможності в майбутніх періодах. Аналітичні потреби користувачів задовольняються завдяки відповідній структурі фінансових звітів, а також надання порівнюваної інформації за звітний і попередні періоди.

2. Предмет та методика бухгалтерського обліку
2. Предмет бухгалтерського обліку

   Господарський облік відображає процес розширеного  суспільного відтворення, а його окремі види – різні сторони цього  процесу. Для визначення предмета бухгалтерського  обліку треба з’ясувати економічний зміст його об’єктів, тобто сутність сторін процесу суспільного відтворення, які він відображає і контролює.

   У широкому розумінні предметом бухгалтерського  обліку є процес створення суспільного  продукту в тій його частині, яка  може бути охоплена інформацією в  єдиному грошовому вимірнику, а також його розподіл, обмін і споживання.

   Бухгалтерський  облік здійснюється в усіх ланках народного господарства – на підприємствах, в організаціях, установах як виробничої, так і невиробничої сфери і  служить для спостереження і  контролю за їхньою діяльністю. Кожне підприємство (організація, установа) має певне майно – господарські засоби (будівлі, споруди, устаткування, матеріальні та інші ресурси), які утворюються за рахунок певних джерел (сукупності вкладень засновників, прибутку, позикових коштів тощо). Контроль за наявністю і рухом, а також доцільним використанням засобів у кожному господарстві здійснюється за допомогою бухгалтерського обліку. Отже, господарські засоби, що перебувають у розпорядженні окремих підприємств, і джерела їх формування є об’єктом бухгалтерського обліку і належать до змісту його предмета.

   Процес  розширеного суспільного відтворення  ґрунтується на єдності виробництва  суспільного продукту (необхідних суспільству  матеріальних благ), його розподілу, обміну (обігу) і споживання. Процес виробництва, тобто створення суспільного продукту, здійснюється у ланках виробничої сфери (промисловість, сільське господарство, будівництво тощо). В бухгалтерському обліку відображаються матеріальні, трудові та фінансові затрати на виробництво цього продукту. Таким чином, суспільний продукт і затрати на його виробництво є об’єктом бухгалтерського обліку і належать до змісту його предмета.