Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Января 2012 в 02:22, курсовая работа
Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги (Trade Receivables) – це заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги.
Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги виникає, коли підприємство реалізує продукцію (товари, роботи, послуги) в кредит (з відстрочкою платежу). Така дебіторська заборгованість визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.
Таблиця
4 — Аналіз способів визначення резерву
сумнівних боргів
При цьому:
- нарахування резерву сумнівних боргів
відображається у складі статті "Інші
операційні витрати" звіту ПБО 3 "Звіт
про фінансові результати" у рядку 090;
- виключення безнадійної дебіторської
заборгованості за товари, роботи, послуги
з активів здійснюється з одночасним зменшенням
величини резерву сумнівних боргів.
2. Практична оцінка дебіторської заборгованості,
що є фінансовим активом
Даний
стандарт визначає порядок оцінки дебіторської
заборгованості, що є фінансовим активом
(далі - ДЗФ), за винятком заборгованості,
що придбана підприємством (покупка боргових
зобов’язань, права вимоги дебіторської
заборгованості), і дебіторської заборгованості,
призначеної для продажу.
ДЗФ, відповідно до вимог П(С)БО 10, оцінюється
за чистою реалізаційною вартістю.
Чиста реалізаційна вартість дебіторської
заборгованості - сума поточної дебіторської
заборгованості за мінусом резерву сумнівних
боргів.
У свою чергу, сумнівний борг - це: поточна
дебіторська заборгованість, щодо якої
існує непевність в її погашенні боржником.
Необхідно відзначити, що даний стандарт
визначає тільки загальні критерії, за
яких заборгованість може бути віднесена
до сумнівної.
Величина сумнівних боргів визначається,
виходячи з платоспроможності окремих
дебіторів, питомої ваги безнадійних боргів
у чистому доході від реалізації продукції,
товарів, робіт, послуг на умовах наступної
оплати або на основі класифікації дебіторської
заборгованості.
При цьому від підприємства потрібне створення
резерву сумнівних боргів у певній сумі,
причому величина сумнівних боргів на
дату балансу повинна відповідати залишку
резерву сумнівних боргів на ту саму дату.
В той же час залишок резерву сумнівних
боргів на дату балансу не має перевищувати
суму дебіторської заборгованості 9 на
ту саму дату. До речі, нарахування
резерву
сумнівних боргів здійснюється за рахунок
інших операційних витрат (дебет
субрахунку 944 "Сумнівні та безнадійні
борги" рахунку 94 "Інші витрати
операційної діяльності" і кредит
рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів")
і по цій же статті відображається у звіті
про фінансові результати в рядку 090.
Основне призначення такого резерву -
"амортизувати" той негативний вплив,
що здійснює на фінансове становище підприємства
списання безнадійної дебіторської заборгованості,
на яку цілком може перетвориться сумнівна
заборгованість. З огляду на таке велике
значення резерву сумнівних боргів, розглянемо
порядок визначення його обсягу більш
детально та на прикладах. При цьому умови
прикладів будемо брати аналогічні тим,
які наведені в П(С)БО 10.
Як уже відзначалося вище, визначення
суми резерву сумнівних боргів можливе
різними методами. Одним з таких методів
є метод класифікації дебіторської заборгованості.
Класифікація дебіторської заборгованості
здійснюється групуванням дебіторської
заборгованості за строками її непогашення
із встановленням коефіцієнта сумнівності
для кожної групи.
Кількість груп і строки, протягом яких
не була вчасно погашена (період прострочення)
дебіторська заборгованість, визначається
підприємством самостійно.