Бухгалтерський облік в XIII – XVIII ст. в Італії

Зміст

 

Вступ. 3

1. Зародження бухгалтерського  обліку в Італії. 5

2.Подвійна бухгалтерія   Луки Пачолі. 9

3. Внесок видатних вчених Італії у розвиток бухгалтерського обліку. 12

Висновки 16 
         Список використаних джерел 18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Дослідження сучасного стану економічної  науки неможливе без осмислення її історичного розвитку. Лише аналізуючи історію бухгалтерського обліку можна зрозуміти помилки і  недоліки, які мали місце в організації  і веденні обліку в минулому та існують на сучасному етапі, а  також дати об’єктивну оцінку досягненням  у цій сфері.

Процес зародження, формування і  розвитку бухгалтерського обліку є  невід’ємною частиною всієї історії  людства. Бухгалтерський облік має  безперечно велике значення в суспільному  житті як на рівні макропроцесів, так і на рівні діяльності окремих  підприємств, установ та конкретних особистостей. Історія розвитку, становлення  бухгалтерського обліку свідчить про  те, що зародки обліку в частині  господарського обліку існували здавен. Елементарний облік ведеться всіма  власниками, які мають господарство. Виникнення бухгалтерського обліку спричинено самими вимогами життя –  необхідністю знати, скільки і якого  майна є в господарстві, скільки  винні цьому господарству і скільки  воно заборгувало. Розвиваючись та змінюючись, життя постійно ставило і ставить  перед обліковцями нові проблеми. Поступово, в результаті численних, цілеспрямованих та вдалих зусиль бухгалтерський облік перетворився на справжню науку, що спирається на власну теорію, систему  принципів, власний метод і методику конкретних дій, відповідну класифікацію категорій і понять та статистичний аналіз фактів.

Історична еволюція бухгалтерського  обліку розглядається не заради її самої, а для полегшення розуміння  сучасного і оцінки майбутнього.

В літературі виділяють 4 основні періоди  розвитку бухгалтерського обліку:

1-й – з моменту виникнення  товарно-грошових відносин до кінця XVIII-го століття;

2-й – з кінця XVIII-го ст. до кінця XIX-го ст.;

3-й – кінець XIX-го і початок XX-го ст.;

4-й -  з початку XX-го і до наших днів.

Ми більш детально зупинимось на розгляді Першого періоду, який характеризується виникненням різних способів реєстрації фактів в облікових регістрах (журналах, відомостях та ін.) у вигляді систематичних  і хронологічних записів. Вершиною періоду становлення бухгалтерського  обліку було широке розповсюдження методу подвійного запису.

Актуальність  теми дослідження історії бухгалтерського обліку в Італії в XIII – XVIII ст. полягає в тому, щоб знайти розумні, логічні, науково обґрунтовані відповіді на облікові питання. Адже знання історії обліку в Італії важливе для розуміння його сучасного стану і оцінки можливих варіантів розвитку.

Метою написання даної роботи стало вивчення історії бухгалтерського обліку в XIII – XVIII ст. в Італії.

Завданнями, які я поставила перед собою під час написання даної роботи, є:

1. Дослідити процес виникнення  бухгалтерського обліку в Італії.

2.Дізнатися про зародження  подвійної бухгалтерії  Луки  Пачолі.

3. Проаналізувати внесок видатних вчених Італії у розвиток бухгалтерського обліку.

 

 

 

1.Зародження бухгалтерського обліку в Італії.

Бухгалтерський облік - найважливіша частина життя будь-якого суспільства. Ми рідко згадуємо про часи, коли бухоблік не існував або існував у зовсім іншій формі. До появи епохальної праці Пачолі пройшли століття, протягом яких люди вели господарство і, отже, враховували майно. Як вони це робили? 
 У Давньому Римі завершився розвиток стародавнього бухгалтерського обліку. Римська облікова система опосередковано увібрала в себе практично усе найкраще, всі переваги та позитивні риси грецької і східної бухгалтерії, до того ж зробила це розумно, відповідно власних умов господарювання і власних інтересів. З’явились такі регістри, як прибутково-видаткова книга і книга рахунків клієнта. Обидві книги вела бухгалтерія банку. Прибутково-видаткова книга була універсальною. Вона застосовувалась як в торгівлі, так і домашньому господарстві.

Виникнення книг, термінів, які  застосовуються в сучасному бухгалтерському  обліку (депозит, акцепт, сума, конкуренція, дебітор, кредитор тощо) – це те, що отримала сучасна бухгалтерія завдяки  цій країні.

Нікому не відомо, хто був винахідником бухгалтерського обліку. Можна лише стверджувати, що система подвійного запису поступово почала з’являтись в XIII - XIV ст. в деяких торгових центрах Північної Італії.

Відомий у світі вчений А.Ч. Літтлтон описав передумови розвитку системи  подвійного запису, а також виділив  історичні передумови, які, на думку  вченого, призвели до виникнення подвійного запису в італійських містах –  державах.

Намагаючись пояснити, чому система  подвійного запису виникла в Італії XIV століття, а не в древньому Римі, А. Літтлтон назвав сім "передумов" бухобліку:

- Приватна власність. Передача майна з рук в руки вимагає обліку власності і пов'язаних з нею прав;

- Капітал. Продуктивне використання майна, без якого комерція не розвивається, а кредити не можливі;

- Комерція. Масштабний обмін товарами, так як місцева дрібна торгівля не сприяє створенню організованої і впорядкованої системи обліку;

- Кредит. Використання майбутніх товарів сьогодні, так як враховувати одномоментні операції немає сенсу;

- Писемність. Механізм створення постійних записів загальнозрозумілою мовою, так як людська пам'ять недосконала.

- Гроші. "Спільний знаменник" в обміні, оскільки необхідно виразити вартість товарів.

- Арифметика. Способи вирахувати деталі угоди.

Багато які з цих передумов існували і в давнину, але тільки в Середні століття склався їх повний комплекс, і стало можливим створити подвійний запис.

А.Ч. Літтлтон зазначає, що кожна з  названих ним передумов існувала окремо в різних місцях і в різний час, але одночасно вони жодного  разу не спостерігались. Поєднання  цих передумов відбулось, коли Христові походи призвели до масового переміщення людей через держави Північної Італії (тоді ще не єдиної), яка відігравала роль центру торгівлі між Європою та Близьким Сходом.

У стародавньому Римі державний  і банківський облік виник  із записів, які за традицією вели голови сімей. Доходи і витрати вдома щодня записувалися в так званий adversarius ("чернетка"), а підсумкові суми щомісяця переносилися в головну книгу - codex accepti et expensi ("звід доходів і витрат").

Такий облік був необхідний, тому що громадянам доводилося регулярно  подавати відомості про своє майно  і зобов'язання. Ці дані використовувалися з метою оподаткування, на їх основі визначалися цивільні права.

Контроль за рухом урядових коштів забезпечувала складна система  перевірок.Управління скарбницею, нагляд за державним обліком здійснювали  квестори. Аудитори регулярно перевіряли казенні рахунки. Йдучи з посади, квестор передавав справи своєму наступникові і тримав звіт перед Сенатом.

Однією з цілей переходу від  республіки до імперії було прагнення  поставити фінанси під жорсткий контроль і підвищити прибутковість загарбницьких воєн. Юлій Цезар особисто проводив ревізію фінансів Риму, а Божественний Август цілковито реформував казначейство.

Одне з римських бухгалтерських нововведень - прийняття річного  бюджету. Крім того, розмір податків залежав від платоспроможності громадян.

У Північній Італії близько 1250-1350 рр.. з'являється система Подвійного запису. Суть Подвійного запису (подвійної бухгалтерії) - введення в просту бухгалтерію рахунки власних коштів. У результаті всі факти господарського життя двічі відображаються в обліку.

У середньовіччя формуються дві основні парадигми обліку - камеральна і проста бухгалтерія. Перша виходила з того, що основним об'єктом обліку є каса й очікувані надходження, а також виплати з неї. Друга передбачала облік майна, включаючи касу, а доходи і витрати ставали для бухгалтера шуканими. Але так чи інакше, зростання товарного господарства висувало на перше місце облік готівки і грошових зобов'язань (векселів, чеків).

Розвитку бухгалтерії сприяв і великий винахід XV століття - книгодрукування.

Виникнення подвійного (дебетово-кредитового) запису послужило переходом до нового етапу обліку. Рахунки виникли дуже давно. Вони велися в первинному вимірнику, тобто матеріальні цінності - в натуральних одиницях, розрахунки і каса - в грошових. Одне не зводилося до іншого.Результат господарювання висловлювався приростом багатства, а не непрямими категоріями, такими, як прибуток.

Існує декілька пояснень, чому збережена до цих пір бухгалтерська процедура називається подвійною. Це пов'язано з тим, що використовуються:

1) два види записів: хронологічний і систематичний;

2) два рівня реєстрації: аналітичний  та синтетичний облік;

3) дві групи рахунків: матеріальні (товари, каса, основні засоби і т.д.) і особисті (дебітори і кредитори і т. п.);

4) два рівноправних розрізи (дебет і кредит) у кожному рахунку;

5) два рази в рівній сумі  реєструється кожен факт господарського  життя;

6) два паралельних облікових цикли, розкритих рівнянням АП = К; ліва частина показує стан майна за мінусом кредиторської заборгованості, права - наявність власних коштів;

7) два місця у кожного інформаційного  потоку: вхід і вихід;

8) дві особи завжди беруть  участь у факті господарського  життя: одне віддає, інше отримує;

9) два рази виконується будь-яка  бухгалтерська робота - спочатку  реєструються факти господарського  життя, а потім неодмінно перевіряється  правильність виконаної роботи.

Але як би не трактувати, що таке подвійна бухгалтерія, вона за всіх обставин формує три неодмінних елементи методу: баланс, рахунки і подвійний запис. І вони створюють ілюзію гармонії, адже дебет завжди повинен сходитися з кредитом, актив завжди буде дорівнювати пасиву. Так вимагає бухгалтерія. 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Подвійна бухгалтерія   Луки Пачолі.

Ідея подвійної бухгалтерії - це засіб пізнання, що володіє творчою силою, вона створювала і продовжує створювати умови для управління  господарсь-кими процесами і одночасно для свого самовдосконалення. 

З XIII століття до середини XIX ст. подвійна бухгалтерія завойовує одну галузь народного господарства за одною, країну за країною. Вирішальним моментом у її успіху був вихід у 1494 р. книги великого італійського  математика Луки Пачолі (1445-1517). "Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення", трактат якої "Трактат про рахунки і записи", містить докладний опис застосування подвійного бухгалтерії до практики торгівельного підприємства. Книга мала величезний вплив на весь наступний розвиток облікової думки. Пізніше система отримає назву "Давньоіталійський".

В даний час всі історики сходяться на думці, що подвійний запис у бухгалтерському обліку виник не в часи Луки Пачолі, а набагато раніше. Лука Пачолі тільки описав систему, яка вже склалася до нього.  Сьогодні достеменно відомо, що перша книга, в якій описувалася система подвійного запису - книга Бенедетто Котрульі "Про торгівлю і сучасного купця", написана від руки в 1458 р., але надрукована тільки в 1573 р. Тому книга Луки Пачолі визнається всіма істориками науки як перша друкована праця, що дала поштовх розвитку нової системи бухгалтерського обліку.

Лука Пачолі вперше провів систематизацію обліку. Це математик зі світовим ім’ям, людина універсальних знань, учень П’єра делла Франческа і Леона Батіста Альберті, друг і вчитель Леонардо да Вінчі.

Його слава грунтується на відомому “Трактаті про рахунки і записи ”, який увійшов до складу фундаментальної  праці - “Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення”. Трактат був перекладений багатьма мовами і, за ступенем впливу на розвиток обліку з ним не може зрівнятися жодна праця.

Історики відмічають п’ять найголовніших  моментів, які Лука Пачолі вніс до справи розвитку бухгалтерського обліку:

1.Теоретичне обгрунтування подвійного  запису. Л.Пачолі був першим, хто  спробував пояснити поняття дебет  і кредит, хоча сам їх не  вживав. Він створив персоналістичну  модель обліку і тим самим  заклав основи його юридичного  тлумачення, яке пізніше знайшло  своє відображення у відомих  працях Е.Дегранжа і Дж. Чербоні.  Видатний французький бухгалетр  П.Гарньє назве свою книгу “Облік  – алгебоа права” , в якій принцип подвійного запису пояснить виходячи з причинно-наслідкових зв’язків ( кредит – причина, дебет - наслідок ). Персоналістична модель виявилась настільки вдалою, що нею зацікавились і використовували у своїх геніальних працях К.Маркс і Ф.Енгельс при поясненні подвійного запису.

2. Персоналістична модель призводила  до неможливості самостійного  розгляду таких абстрактних бухгалтерських  категорій, як дебет і кредит, що призвело до створення умов  для виділення бухгалтерського  обліку в окрему науку.