Аактивні операції комерційних банків. Їх загальна характеристика.

Розрізняють власне строкові депозити і депозити з попереднім повідомленням про вилучення. Власне строкові депозити передбачають передачу коштів у повне розпорядження  банку на певний строк, по закінченні якого вклад можна вилучити будь-коли. Рівень процентної ставки на такі депозити є, як правило, прямо пропорційним терміну  зберігання коштів. Депозити з попереднім повідомленням про вилучення  допускають можливість отримання коштів клієнтом лише через певний (обумовлений  договором) строк після надання  відповідної заяви. Залежно від  цього строку коливається і процентна  ставка на депозити.

Однією із форм строкових  депозитів є депозитний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про  депонування коштів і право вкладника  на отримання депозиту й належних процентів. Сертифікати бувають  депозитні і ощадні. Депозитні сертифікати видаються юридичним особам, ощадні - фізичним особам.

Сертифікати можна класифікувати  і по таким критеріям: 1) по способу  випуску; 2) по способу оформлення; 3) по строкам обігу; 4) по умовах виплати. У відповідності до першого критерію розрізняють сертифікати, що випускаються в разовому порядку і серіями; за другим критерієм - іменні, що їх не можна передавати іншій особі, та на пред'явника, котрі можуть вільно обертатися на фінансовому ринку (вторинний  ринок цінних паперів); за третім критерієм - строкові і до запитання; за четвертим  критерієм - ті, по яким виплачується регулярно  процентна ставка до закінчення визначеного  розрахункового періоду і з виплатою проценту в день погашення сертифікату.

Важливою перевагою строкових  депозитів для банку є можливість використання залучених коштів вкладенням у різні високоліквідні активи, прибутковість  яких дає змогу сплачувати вкладникам порівняно високий процент.

Ощадні депозити призначенні  для тривалого нагромадження  коштів, вилучення яких пов'язане  з певними обмеженнями (Наприклад, попереднім повідомленням). Кошти, розміщенні в ощадні депозити, не можуть бути використанні для поточних розрахунків, а є  лише заощадженням та засобом отримання  доходу у формі фіксованого проценту.

Характерною особливістю  ощадного депозиту є видача вкладнику  ощадної книжки, яка засвідчує  його особу та зобов'язує банк проводити  відповідні виплати. Ощадну книжку можуть замінити періодичні виписки з рахунку, які надсилають клієнту поштою. Вилучення  коштів з ощадного депозиту здійснюється за попереднім повідомленням власника депозиту. Період завчасного повідомлення може бути закріплений законодавчо (в якості міри державного регулювання) чи встановлюється за договором між  банком і власником депозиту. Саме тому, ощадні депозити допускають тривале  існування на рахунках стабільних залишків засобів, які використовуються в  активних операціях банку.

Загалом у розвинутих країнах  спостерігається тенденція до поступового  зникнення чітких меж між різними  видами депозитів. З'являються рахунки, що поєднують властивості як строкових  депозитів, так і депозитів до запитання. Прикладом цього можуть служити NAW-рахунки, на які сплачується  ринкова ставка процента, а власник  має право виписувати в межах  залишку тратти на пред'явника, що приймається  в оплату на рівні з чеками.

Депозити являються важливим джерелом ресурсів комерційного банку. Структура їх в банку рухома і  поставлена в залежність від кон'юнктури  грошового ринку. Однак цьому  джерелу формування банківських  ресурсів притаманні деякі недоліки. Мова йде перш за все про значні матеріальні та грошові затрати  банку при залученні засобів  на депозити, обмеженості вільних  грошових засобів в рамках окремого регіону. Крім того, мобілізація засобів  на депозити залежить в значній мірі від клієнта (вкладника), а не самого банку. І не менш конкурентна боротьба між банками на ринку кредитних  ресурсів заставляє їх приймати міри по розвитку послуг, що сприяють залученню  депозитів.

Крім залучених на депозити коштів, комерційні банки можуть формувати  ресурси, отримуючи послуги на грошовому  ринку – на ринку міжбанківських кредитів, в центрального банку, на ринку євровалют, випускаючи власні боргові зобов'язання, а також  укладаючи угоди про продаж цінних паперів із можливістю поступового  викупу (операції "репо").

Найбільш поширений спосіб серед зазначених операцій – отримання  позик на міжбанківському ринку, пропозицію на якому формують стійкі у фінансовому відношенні комерційні банки, у яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для отримання доходу намагаються розмістити вільні ресурси  в інших банках. Строки міжбанківських кредитів можуть бути різними –  від 1-го дня до 3-6-ти місяців. Процентна  ставка по міжбанківських кредитах, як правило, нижча ніж по кредитах, що надаються господарюючим суб'єктам, і пов'язана з обліковою ставкою  НБУ. Міжбанківський кредит надається, як правило в рамках кореспондентських  відносин. Механізм міжбанківських кореспондентських  відносин передбачає відкриття коррахунків  одними банками в інших для здійснення платіжних і розрахункових операцій. Залучення міжбанківського кредиту здійснюється або самостійно банком шляхом прямих переговорів, або ж через фінансових посередників. Міжбанківські кредити є дорогим джерелом кредитних ресурсів.

За останні роки отримали розвиток євровалютні кредити як фінансовий інструмент управління пасивними  операціями. Джерелом надання позик  на євровалютному ринку є вклади в іноземній валюті, що зберігаються комерційним банком даної країни і використовуються для кредитних  операцій на міжнародних ринках позичкових капіталів.

Комерційні банки можуть залучати ресурси за допомогою випуску  власних боргових зобов'язань. Вони є переважно короткостроковими  і можуть бути випущенні банком у  формі векселів, облігацій, акцептів, комерційних паперів, що розміщуються на фондовому ринку.

Недепозитні способи залучення коштів комерційним банком дають йому змогу оперативно отримати необхідні додаткові ресурси у разі непередбачених витрат. Тим самим забезпечуючи належний рівень платоспроможності банку та підтримуючи його фінансову стійкість. Джерелами не депозитних залучень на ринку короткострокового капіталу є ринок федеральних фондів, депозитні сертифікати великих розмірів, євровалютні депозити та інші.

З розглянутого видно, що комерційні банки в Україні для формування кредитних ресурсів використовують в тій чи іншій мірі різні джерела  залучення ресурсів. При цьому  найбільш поширеним джерелом залучення  ресурсів являються короткострокові  депозити, залучення яких вимагає  від комерційних банків постійного пошуку нових форм роботи. Проте  кожне джерело має свої певні  особливості, які по різному впливають  на діяльність комерційного банку, і  потребують додаткового висвітлення  в даній роботі.