2) обґрунтовують  необхідність  для України змішаної моделі  розвитку економіки, орієнтованої  на  реалізацію інтересів і   держави, і фінансово- монополістичних  груп, і дрібного і середнього  бізнесу;

   3) наполягають на реалізації в  Україні такої економічної моделі, яка передбачала б поєднання  державного регулювання  з  ринковою конкурентною економікою;

    4) визначаючи, якою має бути частка  держави  в економіці країни, спираються здебільшого на досвід Росії;

   5) відзначають необхідність оптимальної  моделі економічного розвитку  для України, але не здійснюють  ґрунтовної та всебічної розробки  такої моделі.   Сьогодні в Україні співіснують три моделі економічного розвитку:

   1) модель державного соціалізму;

   2) модель державно-монополістичного  капіталізму; 

   3) модель народного капіталізму.  Кожній моделі притаманні свої  атрибути: цілеспрямування; ідеологічне  підґрунтя; внутрішній і зовнішні  виміри; певна модель влади; характер  розвитку; способи , механізми   та інструменти реалізації; управлінські інститути; носії і прибічники.        Якщо розглядати економіку країни як ціле, то три означені моделі представлені  ній певною часткою, яка мала змінні змінну динаміку впродовж періоду незалежного розвитку України. Сьогодні умовно ці частки – моделі можна представити в такій пропорції 20:75:5. Зміна цієї пропорції на користь тієї  чи іншої моделі залежить від моделі влади, структури владної верстви та стратегії економічного розвитку, що впроваджується у країні.     

   Перша модель – модель державного соціалізму - це система економічних відносин, яка базується на державній власності та надмірній ролі держави, що керує всіма соціально-економічними процесами, які відбуваються у країні. Ця модель дісталася нам у спадок від російсько-радянської імперії, складовою якої була Україна. Модель державного соціалізму  орієнтована на всебічний розвиток державної власності, державного сектору економіки, існування тотальної адміністративно-командної бюрократичної системи, державної валютної та зовнішньоекономічної монополії, трудових армій, колгоспів і радгоспів. Ідеологічною основою моделі державного соціалізму є  комуно-соціалістична ідеологія, а її найбільшими апологетами – представники соціалістичної та комуністичної партії.      Суттєвої руйнації модель державного соціалізму зазнала в результаті процесу приватизації, який розпочався в Україні із здобуттям незалежності й триває дотепер. Кількість об’єктів державної власності значно зменшилась. За даними Фонду державного майна України, із початку приватизації на 1 січня 2010 р. реформовано 123026 об’єкти, з яких більше чим три четверті (94625 об’єкти) належали до комунальної форми власності, інші (28401 об’єкти) – до держави Слід зауважити, що в Україні дотепер не сформовано модель розвитку державного сектору економіки, не визначено остаточно його роль у національній економіці, багатьом об’єктам державного сектору властиві низький рівень продуктивності праці та рентабельності, незадовільний стан інвестиційних процесів, збитковість багатьох напрямів господарської діяльності..    Друга модель – модель державно-монополістичного капіталізму – передбачає створення замкнутих груп олігархічного спрямування, базується на державно-монополістичній власності та орієнтується на пріоритетний розвиток експортованої та сировинної моделі економіки.       За такої моделі вибудовується суспільство пірамідального типу, верхівку якого утворює фінансово – лихварська олігархія ( 5% громадян) – панівні клани та касти, що паразитують на державному секторі та привласнюють монопольну частину суспільного доходу. Середня частина суспільної піраміди складається з двох частин:

   1) впливові сили  в структурах  державного управління і поліцейсько-карний  апарат( загалом 10% громадян);

   2) середній клас(приблизно 10%), який  перебуває в пригніченому стані ;  Нижня частина(близько 70 % громадян) – величезна маса злюмпенізованого народу, що має мізерні статки, відірвана від власності, позбавлена будь-яких важелів впливу.        

   Третя модель - модель народного  капіталізму  відповідає  як національним так інтересам України щодо забезпечення її економічної незалежності так і ментальності українців. Основними параметрами економічної моделі народного капіталізму є:           

   - усунення умов для розвитку  в Україні державно-монополістичної, кланово-олігархічної моделі економічного розвитку;        - формування відносин між економічними суб’єктами на принципах вільної конкуренції;             - створення великої кількості малих і середніх приватних суб’єктів господарювання, що сприятиме відновленню генетично властивого українській нації тяжіння до приватної власності, зведення самостійних приватних господарств, вільного об’єднання для використання  кооперативних форм праці;-   зміцнення національної грошової одиниці, введення валютного комітету, що передбачає прив’язку до чотирьох основних валют;      - здійснення  національної кадрової революції: в уряді, на підприємствах ключові позиції мають займати національно свідомі, економічно підготовлені, високоосвічені, ефективні фахівці, які дотримуються  принципів християнської моралі у повсякденному житті;        Зовнішній вимір моделі  народного капіталізму передбачає перетворення України на потужну центральноєвропейську державу, вона  має чимало прихильників серед представників державної влади, громадських організацій і політичних партій України.         Таким чином, в Україні відбуваються протилежні  з точки зору національних економічних інтересів, домінантні процеси: з одного боку, потужно розвивається державно-монополістичний клановий капіталізм, з іншого – потугами дрібних і середніх приватних власників стихійно формуються фрагменти моделі народного капіталізму, що потребує відповідної системи влади, яка захищала б інтереси її представників і діяла за іншими законами.        Сучасна глобальна науково-технологічна, інформаційна,  кібернетична та екологічна революція потребує відповідних змін  у моделях економічного розвитку. Природно, що вони не можуть функціонувати на засадах авторитаризму, етатизму чи монопополізму. Україна повинна враховувати ці процеси, визнаючи економічну модель свого розвитку. Виходячи із новітніх світових викликів і можливостей, щоб стати конкурентною державою у центрі Європи, Україна має вибудовувати демократичну модель розвитку суспільства, якій повною мірою відповідає економічна модель народного капіталізму.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

      Розглядаючи цікаву і складну тему як «Типи  і моделі економічних систем, їх еволюція» намагались визначити  зміст економічних систем суспільства, а також методологічні проблеми їх типологізації та порівняння.     На основі розглянутих методологічних підходів до трактування змісту економічних систем, а також враховуючи реалії сучасного світу, ми пропонуємо наступні визначення економічної системи суспільства як наукової категорії. На наш погляд, найкоротше зміст цієї категорії можна розкрити так: економічна система суспільства – це система механізмів та інституцій, що забезпечують організацію виробництва й розподілу створених у суспільстві матеріальних і духовних благ.            Щоб повніше збагнути зміст економічної системи, необхідно на наш погляд, виявити її елементну структуру. У зв’язку з цим ми вважаємо,що економічна система суспільства, будучи складним системним утворенням, що пронизує всі сфери життєдіяльності суспільства має такі основні складові елементи: 1)панівні цінності; 2)політичний лад;3) правова система; 5) суспільний механізм управління; 6) власне економічний механізм, що опосередковує і забезпечує виробництво, а також розподіл і споживання створених матеріальних і духовних благ;

             Підсумовуючи проведений аналіз різних методологічних підходів розуміння економічної системи та її визначення як наукової категорії , хочеться підкреслити, що, не дивлячись на те, що сам термін «економічна система» зобов’язаний своїм народженням і поширенням західній економічній думці,саме українські сучасні вчені запропонували світовій економічній науці найкращі, найвлучніші, найпрогресивніші трактування цього поняття.    

            Ускладнення структури економічних систем,прискорення науково-технічного прогресу  та глобалізації господарського життя знаменують перехід світової економіки до так званої «епохи біфуркацій», за якої глибинні соціально-економічні перетворення зачіпають економіку практично всіх держав світу, посилюючи їх нестійкість та рівновагу. З цим пов’язана низка проблем у сучасній економіці України. Не дуже багато часу пройшло з того моменту, як Україна дістала можливість діяти самостійно та обирати для себе свій власний шлях розвитку. Зараз успішність змін все ж можна прослідкувати, адже основні ринкові інституції вже створені і залишилось тільки налагодити їх ефективне функціонування.           

              Отже, основною метою стратегії держави в контексті формування інвестиційних основ національного розвитку є створення нової системи організації, координації й управління НТП, який комплексно поєднує розвиток техніки з економічними процесами, з метою прискорення інтенсивного зростання національної економіки й забезпечення її конкурентоспроможності, поліпшення якості життя населення, забезпечення безпеки держави. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток 1.

Показники ВВП, 2009р.( млн.. дол.. США) у країнах з  ринковою економікою. Джерело:http//data.worldbank.org/indicator/ NY.FDP.MKTP. CD

Показники ВВП, 2009р.( млн.. дол.. США) у постсоціалістичних  країнах

Джерело:http//data.worldbank.org/indicator/ NY.FDP.MKTP. CD