Економика

Дата поступления: 25 Октября 2011 в 19:48
Автор работы: Пользователь скрыл имя
Тип: курсовая работа
Скачать целиком (37.01 Кб)
Содержимое работы - 1 файл
Скачать файл  Открыть файл 

курсова.doc

  —  142.00 Кб

План

         ВСТУП

         Розділ 1. Економічні системи, їх структура та типи       Розділ 1. Моделі економічних систем          1.1 Суть поняття моделі, її структура та типи          1.2 Ринкова модель економічної системи          1.3 Командно-адміністративна (планова) модель економічної системи      1.4 Традиційна модель економічної системи          1.5 Змішана економічна система            1.6 Перехідна економіка             1.7 Національні моделі економічних систем           1.7.1 Американська модель економіки           1.7.2 Німецька модель економіки                         17.3 Шведська модель економічної системи                                   1.7.4 Європейсько-кейнсіанська модель економіки         1.7.5Японська модель економіки                           Розділ 2.Особливості формування та основні ознаки економічної системи     України на сучасному етапі.           

         Висновки                 Додатки               Використана література              
 
 
 
 

Вступ

     Проблема  економічних систем суспільства, їх генезису, внутрішніх чинників та логіки становлення і розгортання є однією з найактуальніших у сучасній економічній теорії. Це зумовлено як теоретичними, так і практичними аспектами дослідження, а також особливою важливістю глибокого розуміння закономірностей трансформації економічних систем суспільства для відповідного конструювання економічної політики держави. Цивілізаційний вектор сучасних економічних зумовлює значні трансформаційні зміни у всіх складових архітектури суспільного ладу. Набуває нових вимірів демократична організація суспільства , з’являються нові ціннісні орієнтири і переосмислюються вже відомі, а справді докорінні перетворення відбуваються у вирішальній сфері функціонування соціуму – економічній діяльності та економічній системі суспільства в цілому. Це особливо актуалізує проблему людини як головного чинника економічного розвитку.   Проблема економічних систем набула особливої актуальності протягом останньої четверті минулого століття, коли економісти-футуристи спробували спрогнозувати подальші зміни в суспільстві. При цьому їх увага була звернена не тільки до країн «третього» світу і до постсоціалістичних, але й до благополучних розвинутих національних економічних систем, які внаслідок об’єктивних процесів засвідчили необхідність перманентного удосконалення правил економічної гри та особливо соціальної політики.          Провідними ідеями вивчення суспільних економічних систем повинні бути ідеї гуманізації сучасної економічної теорії, оскільки зрозуміти генезис, суть, динаміку і перспективи економічних систем, обґрунтувати новітню типологізацію систем, виявити передумови формування національної економічної системи України неможливо без вивчення  їх у взаємозв’язку з проблемами місця і ролі людини, її діяльності, економічної культури, соціальних та політичних інституцій, культурно-етнічних процесів у національній економіці та суспільства в цілому.  Багатовекторність сучасних економічних систем, ускладнення практичних завдань їх стратегічної трансформації, утвердження нового рівня економічної свідомості та економічної культури зумовлюють необхідність адекватних змін  у методології сучасної економічної теорії, теорії економічних систем.    Таким чином усвідомлення необхідності формування методології економічної науки є характерною ознакою нинішнього щаблю розвитку. Численні докази свідчать на користь того, що без належної конструктивної методології вивчення суспільних економічних систем неможливо творити новітню теорію економічних систем, яка відповідала б  цивілізаційним вимогам XXI ст.. і лежала б в основі соціально-економічної політики держав, регіонів світу і людства в цілому.    Власне методологічні проблеми дослідження сучасних економічних систем, пошук оптимальної дефініції «економічна система суспільства», спроба проникнути у суть ринкової організації господарської  діяльності суспільства, що є «наскрізною віссю» сучасних економічних систем, обґрунтування адекватної новітнім світовим реаліям типологізації  систем перебувають у центрі моєї уваги.      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  1. Моделі економічних систем       

    1. Суть поняття моделі, її структура та типи     

              Моделі в загальному значенні є створюваний з метою отримання та зберігання інформації специфічний об’єкт ( у формі образу, опису знаковими засобами або матеріальної системи), який відображає якості, характеристики та зв’язки об’єкта-оригінала будь-якого походження, вагомі для задачі, що розв’язуэться суб’єктом.          Моделі об’єктів є більш простими системами, з чіткою структурою; точно визначеним взаємозв’язком між складовими частинами, що дає змогу більш детально проаналізувати якості реальних об’єктів та їх поведінку у різних ситуаціях. Таким чином моделювання являє собою інструмент аналізу складних систем і об’єктів.Модель повинна відповідати рядам обов’язкових вимог.

    По-перше, модель повинна бути адекватна до об’єкту, тобто як найбільш повно відповідати йому з точки зору обраних для вивчення якостей.    По-друге модель повинна бути повною. Це означає, що вона повинна давати можливість за допомогою відповідних засобів та методів вивчення моделі  вивчати і сам об’єкт, тобто отримувати деякі підтвердження стосовно якостей, принципів роботи, поведінки в заданих умовах.      Множину моделей, що застосовується можна класифікувати за наступними критеріями: спосіб моделювання, характер системи, що моделюється, масштаб моделювання.        

            За способом моделювання розрізняють наступні типи моделей: аналітичні (коли поведінка об’єкта моделювання описується у вигляді функціональних залежностей та логічних умов); імітаційні (реальні процеси описуються набором алгоритмів на ЕОМ).       

             За характером системи, що моделюються, моделі поділяються на детерміновані (всі елементи моделі чітко поділяються на визначені); стохастичні ( моделі включають випадкові елементи управління).   

              В залежності від фактора часу моделі поділяються на статичні і динамічні. Статичні моделі (схеми, графіки, діаграми) дозволяють описувати структуру системи, що моделюється, але не дають інформації про поточне становище, що змінюється з часом. Динамічні моделі дають змогу описати розвиток в часі процесів, що діють у системі.

        Моделі економічних систем використовуються для формалізації та типологізації накопичених уявлень про способи  організації господарського механізму. они є спрощеним та узагальненим зразком функціонування  економічної дійсності, в залежності від основоположних її складових. Моделі економічних систем допомагають на спрощеному прикладі проаналізувати ефективність того чи іншого господарського механізму, порівняти способи господарювання в  різних країнах на основі формалізації даних.    

Як відомо уже  понад півтора століття учені- економісти предметно сперечаються щодо капіталістичного, ринкового чи інших шляхів розвитку націй та людства в цілому, щодо того, які суспільні економічні системи найкращі, тобто які з них мають вищі показники економічної ефективності, де вищий ступінь соціальної захищеності людини, де більша економічна свобода.  

1.2 Ринкова модель економічної системи       За десятиліття свого існування ринкова економіка ( капіталізм) пройшла тривалий час розвитку, що призвело до істотних змін у її сутності та механізмі функціонування. Однак за всієї різноманітності форм ринкової економіки все ж можна виділити дві основні її моделі:

1)ринкова економіка  епохи вільної конкуренції;

2) сучасна ринкова  економіка розвинених країн;    

           Ринкова економіка епохи вільної конкуренції характеризується приватною власністю на ресурси і використання системи ринків для координації економічної діяльності та управління нею. У такій системі поведінка кожного його учасника мотивується його особистими , егоїстичними інтересами: кожна господарська одиниця намагається максимізувати свій дохід на основі індивідуально прийнятих рішень. Товари та послуги виробляються , а ресурси пропонуються за умов конкуренції , тобто за умов ініціативних самостійних дій покупців та продавців кожного продукту і ресурсу. У цій системі зовсім або майже відсутнє економічне регулювання з боку держави (планування, контроль тощо), адже воно підриває ефективність функціонування ринкової системи. Роль держави, як правило, зводиться до захисту приватної власності та визначення приватної основи функціонування вільних ринків. Отже, ринкова система ефективне використання ресурсів, стабільний розвиток виробництва і високий рівень зайнятості, швидке економічне зростання завдяки самому ринковому механізму.             

          Сучасна ринкова   ринкова економіка розвинених країн істотно відрізняється від ринкової економіки епохи вільної конкуренції. Вона відбиває ті глибокі зміни, що відбулися у функціонуванні та розвитку народного господарства. На відміну від попередніх часів, коли переважала індивідуальна приватна власність, відбувся перехід до акціонерної форми власності і капіталу, для нинішньої ринкової економіки характерна різноманітність форм власності, коли поряд з індивідуальною приватною власністю існують державна, корпоративна, акціонерна і змішані форми  власності. Як уже підкреслювалось, багатоманітність форм власності відбиває і якісно новий рівень розвитку продуктивних сил і потреби їх подальшого зростання в умовах нового етапу НТП.         

Дуже важливою рисою сучасної ринкової економіки  є істотна економічна роль держави. Арсенал державного регулювання передбачає індикативне планування, державні замовлення, економічне стимулювання.  

Іншою принциповою  перевагою цієї системи є забезпечення особистої свободи, оскільки ця система  ґрунтується на добросовісному співробітництві  всіх індивідів та підприємств, вільному підприємництві, вільному виборі економічної  діяльності, досягнення власної вигоди . 

     1.3 Командно-адміністративна (планова) модель економічної системи

     Рушійною  силою адміністративно-економічної системи (відомої як соціалізм або комунізм) на відміну від прагнення максимізації прибутку за капіталізму стає «задоволення соціальних потреб», жорстокій конкуренції, що вважається рушійною силою економіки та засобом підвищення якості продукції, протиставляється кооперації, ціни регулювалися державою, розподіл засобів виробництва проводився бюрократичним шляхом, тобто нова економічна система виникла як цілковите заперечення капіталістичної системи та приватної власності.    Існує кілька визначень соціалізму, і слід розрізняти поняття соціалізму в його застосуванні до уряду Франції та соціалізму як самоназви країн, що ними керуються  комуністичні партії, - це колишній Радянський Союз, Китай, Куба, Північна Корея і В’єтнам. Для  Заходу ці країни є комуністичними.   

     Щоб уникнути непорозуміння у марксистській  термінології розрізняють дві стадії комунізму. Перша стадія – соціалізм, є перехідною упродовж якої ще зберігаються поодинокі елементи капіталізму. Друга стадія – комунізм – є вищою стадією; їй властиві достаток, розподіл за потребами, відсутність грошей і ринкових відносин, повне знищення ознак капіталізму і відмирання держави.             

     Соціалізм у немарксистському розумінні –  це економічна система, що видозмінює, але не відміняє багато інститутів капіталізму. Одні соціалісти віддають перевагу повній ліквідації приватної  власності та заміні її власністю  суспільною , інші покладають найбільшу надію на ринковий механізм, доповнений урядовим контролем і плануванням, з метою досягнення бажаних економічних і соціальних цілей.         

     Сьогоденний соціалізм почали також поєднувати з концепцією соціальної держави, що бере відповідальність за захист своїх громадян від життєвих негараздів через низку розмаїтих соціальних виплат. Згідно з ідеалами соціалізму, право на приватну власність має бути обмежене споживчими товарами, а виробничі цінності, земля і капітал, у принципі  мають належати суспільству в цілому. Соціалісти у своїй більшості могли б дозволити приватним особам володіти й управляти невеликими фермами, магазинами, ремонтними майстернями. Тобто сучасні соціалісти не зберігають чистоту ідеалів соціалізму, коли йдеться про право полодіти приватною власністю.        Комунізм в ідеології Маркса вважається заключною стадією економічного розвитку. Це є кінцевий результат розвитку класового суспільства, де держава відмерла і кожен індивід працює за здібностями, а одержує за потребами. Завдання економічного планування в комуністичних країнах було розміщення ресурсів згідно з встановленими центральним органом  планування економічними цілями. Раціональним елементом централізованого планування було уникнення  марнотратного використання ресурсів, що часто спостерігається  в капіталістичній системі. Ймовірно, планування може сприяти кращому використання  ресурсів.  За комунізму більшою часткою власності володіє держава. Земля і капітал – теж власність. До праці дещо інше ставлення: вважається, що це єдиний засіб виробництва, здатний створювати вартість. Оскільки засоби виробництва належать державі, то не повинно бути антагонізму між працедавцем і найманими працівниками. Мета державного володіння власністю проста. Серед усіх капіталістичних інститутів приватне володіння власністю розглядалось як інститут, що несе найбільшу відповідальність за вади капіталізму. Приватна власність була відповідальною за поділ суспільства на два ворожі класи – буржуазія і пролетаріат.

     1.4 Традиційна модель економічної системи     Традиційна модель- це історично перший і найпростіший тип економічної системи . Вона виникла в період становлення первіснообщинного ладу. В найчистішому вигляді традиційна система існувала в первісної людності, коли вона не знала суспільного поділу праці та обміну продуктами між різними господарствами.          

     Суттєві риси й особливості традиційної  системи полягали в тому, що притаманні цій системі виробництва знаряддя праці були примітивними, недосконалими, праця людей мала колективний характер, власність виступала у формі общинної власності, виробництво було за своїм характером і формою натуральним, панував зрівняльний аналіз розподілу продуктів, не існувало соціального поділу суспільства .Відносини в цій системі групуються на звичаях, обрядах, що передаються з покоління в покоління.    

     Традиційною називають економіку найменш  розвинутих країн, до яких за кваліфікацією  ООН, відносять Бенін, Бангладеш, Гаїті, Малі, Танзанію, Сомалі, Чад, Судан, Ефіопію.          

     Традиційна  економічна система має такі ознаки:

     1)виробництво,  розподіл та обмін базується  на звичаях,традиціях; 

     2) у традиційній економічній системі  продукт виробляється для потреб  самого виробника, тобто немає  суспільного поділу праці; 

     3) економічний суверенітет виробника в традиційній економічній системі не обмежений зовнішніми умовами, лише обмеженість певних ресурсів може бути чинником, який детермінує дії виробника;

     4) у традиційній економічній системі  природною формою багатства є  натуральний продукт – матеріальні блага, які задовольняють потреби людей;

      5) традиційна економічна система  є механічною цілісністю, тобто  між виробничими осередками немає  економічних взаємозв’язків;

      6) традиційна економічна система  початково ґрунтувалася на общинній  власності; 

     7) для традиційної економічної системи характерне використання найпростіших знарядь праці і кустарного інструменту.     Вважається, що три четверті світу проживають в економічно відсталих країнах. 

1.5 Змішана економічна система          У другій половині XIX ст. в економіці розвинутих країн відбулися значні зміни, які зумовили виникнення монополій та створення передмов для державного втручання в економіку. З’явилися нові типи ринкових структур, як монополістична конкуренція, олігополія та чиста монополія. Ці форми призвели до суттєвих змін у механізмі конкуренції, відносинах власності , отже унеможливили управління економічною системою на основі принципів моделі Рікардо. На зміну моделі Рікардо прийшла так звана проміжна модель управління, що стала основою сучасної змішаної економіки. Вона називається змішаною, оскільки в ній поєднується і ринкові, і державні механізми регулювання; існує велика різноманітність форм власностіі, відповідно різноманітні типи господарської діяльності; розвиваються процеси соціалізації економіки; принципово нову роль відіграє держава.    

Страницы:123следующая →
Краткое описание
Проблема економічних систем суспільства, їх генезису, внутрішніх чинників та логіки становлення і розгортання є однією з найактуальніших у сучасній економічній теорії. Це зумовлено як теоретичними, так і практичними аспектами дослідження, а також особливою важливістю глибокого розуміння закономірностей трансформації економічних систем суспільства для відповідного конструювання економічної політики держави
Содержание работы
содержание отсутствует