Инвестирование

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

Кафедра___________________________________________ 

“Отримано”

Реєстраційний номер № _______

від “____” ____________ 200__ р.

“Відправлено  з зауваженнями”

Реєстраційний номер № _______

від “____” ____________ 200__ р.

“Отримано повторно”

Реєстраційний номер № _______

від “____” ____________ 200__ р. 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни _________________інвестування ____________________________

____________________________________________________________________  
 
 

      Виконав (ла)

студент (ка) _______________ курсу,   групи ЗУ(до)-106

____________________________________________________________ 

(прізвище, ім’я, по батькові)

      Перевірив:

__________________   Карчевська Ганна Геннадіївна 

(оцінка, дата, підпис викладача)    (прізвище, ім’я, по батькові викладача) 

Адреса  університету:  Адреса для повідомлення результату контрольної

69002, м. Запоріжжя,  роботи студента:

вул. Жуковського, 70-б.  ___________________________________________

тел. 63-99-73    (індекс, населений пункт, вулиця, будинок, квартира)

___________________________________________

телефон: ___________________________   
 

Запоріжжя

2010 р. 
 

Зміст 

Вступ…………………...………………………………………………………......3

1. Економічна та соціальна ефективність приватизації……………… ……......4

2. Моніторинг інвестиційного процесу……………..……………………….......8

3. Класифікація інвестицій………….……………………………..…………….12

4. Показники фінансової стабільності й інтенсивності використання капіталу підприємств………………………………………………………………………15

5.Голосарій………………………………………………………………………..20

 Висновки. ……………………………………………………….……..….........21

Список  використаної літератури …………….…………….……..……..….....22 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ.

       У відповідності до Закону України від 18.09.91 р. «Про інвестиційну діяльність» № 1560 - XII інвестиційна діяльність визначена як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій.

       У період освоєння інвестицій (реалізації інвестиційного проекту), особливо, якщо цей період тривалий, ринкова кон’юнктура  зазнає значних коливань: змінюються ціни на інвестиційні товари, а іноді і самі суб’єкти інвестиційного процесу. В цей період усі суб’єкти інвестиційної діяльності, що виконують свої функціональні обов’язки щодо проекту, повинні здійснювати постійний контроль і нагляд за процесом реалізації проекту.

       Дослідження проблем інвестування економіки  завжди знаходилося в центрі уваги  економічної науки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються самих глибинних  основ господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту  в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро - і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із найбільш діючих механізмів соціально-економічних перетворень.

       Сьогодні  від ефективності інвестиційної  політики залежать стан виробництва, положення  і рівень технічної оснащеності  основних фондів підприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних і екологічних проблем. Інвестиції є основою для розвитку підприємств, окремих галузей і економіки в цілому. 
 

       Економічна  та соціальна ефективність приватизації.

       Під приватизацією, як правило, розуміють продаж або безоплатну передачу державної власності в руки окремих громадян, трудових колективів або юридичних осіб. На базі державних підприємств можуть виникати приватні і змішані фірми в різноманітних організаційно-господарських формах — від індивідуальних підприємництв до усіх видів корпорацій. Сенс приватизації власності полягає в відчуженні державної власності на користь юридичних осіб і громадян та формуванні приватної, колективної, змішаної (спільної) форм власності.

       Приватизації не підлягає значна частина державної власності. Вона включає: майно органів державної влади, управління, Збройних Сил; золотий і валютний фонди; державні матеріальні резерви; комплекси з виготовлення цінних паперів і грошових знаків; засоби урядового, фельд’єгерського та спеціального зв’язку; об’єкти державної метеорологічної служби; національні культурні та історичні цінності; об’єкти освіти, науки, культури, що фінансуються з бюджету, майнові комплекси підприємств з виготовлення зброї, наркотиків та радіоактивних речовин; атомні електростанції тощо.

       Цілі  приватизації.

       1) Шляхом продажу державної власності  полегшити тягар державного бюджету,  ліквідувавши дотації підприємствам  і збільшивши надходження в  бюджет.

       2) Створити конкурентні умови в  тих галузях, де всі підприємства, будучи державними, управлялися з єдиного адміністративного центру.

       3) Скористатися зміною форми власності  і провести попередню раціоналізацію  структури крупних державних  корпорацій до їхнього перетворення  в приватні.

       4) Здійснити приватизацію й акціонування так, щоб контроль над крупними корпораціями потрапив у руки тих приватних осіб або інститутів, що зацікавлені в розвитку виробництва, а не в спекулятивному перепродажі власності.

       5) Скористатися приватизацією для  максимального “розпорошення” акцій серед робітників і дрібних службовців. Цей захід розглядається як складовий елемент загальної соціальної політики, яка стимулює участь трудящих у капіталі або управлінні підприємства.

       Але в кожній країні існують специфічні відхилення від вищезазначеної загальної схеми. Вони залежать від рівня розвитку країни, історичних передумов, нарешті, від національного менталітету, та багатьох інших факторів. Особливо важливим в реалізації поставлених цілей на обрання такої моделі приватизації, в рамках якої економічні цілі не перетворювалися б на політичні.

       Основні позитивні показники приватизації:

       – роздержавлення сприяє росту ефективності за рахунок зниження витрат виробництва, швидкої адаптації до попиту, введення раціональних методів виробництва і розширення можливостей фінансування;

       – комерціалізація і безпосередня зв’язок із ринком забезпечують більш  ефективний контроль;

       – скорочення дотацій і оздоровлення бюджету створюють можливості більш  ефективної витрати його коштів;

       – демонополізація сприяє створенню гнучких мобільних виробничих структур, упровадженню нової технології;

       – поділ економічних і політичних чинників призводить до росту економічної  відповідальності за прийняття інвестиційних  рішень.

       Негативні показники:

       – знижуються можливості забезпечення підприємств ресурсами;

       – росте збиток, який наноситься навколишньому  середовищу;

       – реалізація короткострокових цілей  максимізації прибутку завдає шкоди  довгостроковим інтересам підприємств (“проїдання” власного капіталу);

       – виникає небезпека скупки національних підприємств іноземними інвесторами;

       – зростають шанси росту цін  на товари і послуги, знижується забезпеченість робочими місцями.

       Належний  стратегічний системний ефект приватизації як засобу модернізації інституційної системи країни визначальним чином залежить не лише від коректного проведення самого приватизаційного процесу, але й від низки постприватизаційних чинників, серед яких найголовнішими є наступні: 1) Стратегічна орієнтованість спрямування коштів, одержаних від приватизації

 2) Вжиття заходів щодо посилення контролю над припливом в країну короткострокового капіталу з метою уникнення небажаних спекулятивних атак на активи, що приватизуються. В умовах очікуваного посилення припливу в країну короткострокового позичкового капіталу, а також прямих іноземних інвестицій природним є зростання ревальваційних очікувань, що може спричинитися до збільшення спекулятивної зацікавленості іноземних суб'єктів у гривневих активах, які виставлятимуться на приватизацію.

3) Сприяння удосконаленню механізмів корпоративного управління.

4) Запобігання розвитку негативних ефектів постприватизаційної діяльності підприємств. Насамперед йдеться про необхідність запобігання в ході приватизації та санації підприємств руйнуванню соціальної інфраструктури та надмірно різкому перерозподілу соціального навантаження на місцеві бюджети, уникнення зловживання новими власниками монопольним становищем, запровадження системи екологічного аудиту в передприватизаційний та екологічного контролю у постприватизаційний періоди тощо.

5) Підвищення ефективності управління підприємствами, які знаходяться в державній власності. Для компаній, які включено до Програми приватизації, це має забезпечити збереження та підвищення ринкової вартості, а водночас - належне виконання їх стратегічних функцій у передприватизаційний період, а для компаній, які передбачено залишити в держвласності - забезпечити ефективне і стабільне функціонування в ринковому середовищі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Моніторинг  інвестиційного процесу.

       Механізм  проведення постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій називається моніторингом інвестиційних проектів.

       Загальний моніторинг проекту здійснює інвестор (замовник) або від їх імені дирекція підприємства, що будується. Такий моніторинг за угодою з інвестором можуть здійснити фірми-девелопер, або генеральний підрядник відповідно до договору про консорціум.

       Види моніторингу: фінансовий, маркетинговий, технічний.

       Маркетинговий моніторинг проводиться з метою  забезпечення своєчасних поставок на будову матеріально-технічних ресурсів і його здійснюють ті учасники, на яких покладені обов'язки у контрактах по матеріально-технічному забезпеченню будівель.

       Фінансовий  моніторинг проводиться інвестором, замовником, фірмою-девелопером за його дорученням, а також іншими учасниками проекту на першому етапі освоєння інвестицій (проектування та будівництво). За умов в Україні оціка виконання річної програми може проводитися по місцях відповідно до прийнятого порядку розрахунків за виконані будівельно-монтажні роботи. Під постійне спостереження підпадають поелементно вироблені витрати, оренда або закупівля земельної ділянки. Моніторинг здійснюється у розрізі використання джерел фінансування: власних, запозичених або залучених коштів.

       Технічний моніторинг, крім інвестора та його представників, дійснюють звичайно генпроектувальник, інші проектувальники - в рамках авторського нагляду. Даний вид моніторингу проводився з метою забезпечення відповідальності об'ємно-планувальних та конструктивних рішень, технічних умов. 

       Залежно від функцій учасників інвестиційної діяльності можна

спеціалізувати  моніторинг за видами та відповідно рекомендувати  порядок