Вексельна форма розрахунків між підприємствами: особливості застосування і шляхи вдосконалення

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Ноября 2012 в 19:48, контрольная работа

Краткое описание

Фінансовий стан підприємства є основою його благополуччя, тому головним на меті в системі загальногосподарського управління фінансовий менеджмент має знаходження розумного компромісу між завданнями, що їх ставить перед собою підприємство, і фінансовими можливостями реалізації цих завдань для підвищення та підтримування стійкої прибутковості підприємства, збільшення доходів власників (акціонерів), підвищення курсової вартості акцій підприємства та ін.

Содержание работы

Вступ……………………………………………………………………………….…3
Розділ І. Вексельна форма розрахунків між підприємствами: особливості застосування і шляхи вдосконалення......................................................
1.1 Поняття вексельної форми розрахунків ………………………………4
1.2. Форми безготівкових розрахунків……………………………... …5
1.3 Особливості застосування і шляхи вдосконалення …………………8
Розділ II. Аналіз і оцінка фінансового стану підприємства……………………..
2.1 Юридичний статус СБМУ БМФ «Укргазпромбуд». Види його діяльності. Організаційна структура управління …………………. 13
2.2. Аналіз і оцінка стану ліквідності підприємства………………….. 16
2.3 Аналіз і оцінка стану ділової активності управління……………. 21
2.4Аналіз і оцінка процесів формування і розподілу фінансів підприємства…………………………………………………………. 28
2.5 Аналіз і оцінка стану рентабельності підприємства………………...32
2.6 Аналіз і оцінка стану структури капіталу підприємства………… 37
2.7 Аналіз і оцінка стану ринкової активності підприємства…………. 40
2.8 Комплексний аналіз і оцінка фінансового стану підприємства… 41
Висновки……………………………………………………………………………46
Список літератури………….....................................................................................49

Содержимое работы - 1 файл

фінанси підприємств.doc

— 711.50 Кб (Скачать файл)


Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний університет 

імені Юрія Кондратюка

 

Факультет менеджменту та бізнесу

Кафедра обліку і аудиту

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота

з дисципліни «Фінанси підприємств»

 

 

 

Виконала:

студентка групи 102- ЕО

№ЗК 11118

Спорник Т.М.

Викладач:

Довгань Ю.С.

 

 

 

 

 

Полтава 2012

 

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………….…3

Розділ І. Вексельна форма розрахунків між підприємствами: особливості застосування і шляхи вдосконалення......................................................

1.1 Поняття вексельної форми розрахунків ………………………………4

1.2. Форми безготівкових розрахунків……………………………... …5

1.3 Особливості застосування  і шляхи вдосконалення …………………8

Розділ II. Аналіз і оцінка фінансового стану підприємства……………………..

2.1 Юридичний статус  СБМУ БМФ «Укргазпромбуд». Види  його діяльності. Організаційна структура управління …………………. 13

2.2. Аналіз і оцінка  стану ліквідності підприємства………………….. 16

2.3 Аналіз і оцінка стану ділової активності управління…………….  21

2.4Аналіз і оцінка процесів формування і розподілу фінансів підприємства…………………………………………………………. 28

2.5 Аналіз і оцінка  стану рентабельності підприємства………………...32

2.6 Аналіз і оцінка стану структури капіталу підприємства………… 37

2.7 Аналіз і оцінка стану ринкової активності підприємства…………. 40

2.8 Комплексний аналіз  і оцінка фінансового стану підприємства…     41

Висновки……………………………………………………………………………46

Список літератури………….....................................................................................49


Додатки………………………………………………………………………….......50

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Фінансовий стан підприємства є основою його благополуччя, тому головним на меті в системі загальногосподарського управління фінансовий менеджмент має знаходження розумного компромісу між завданнями, що їх ставить перед собою підприємство, і фінансовими можливостями реалізації цих завдань для підвищення та підтримування стійкої прибутковості підприємства, збільшення доходів власників (акціонерів), підвищення курсової вартості акцій підприємства та ін.

Завданням курсової роботи є: з¢ясування, що являє собою вексельна форма розрахунків між підприємствами: особливості застосування і шляхи вдосконалення; оцінка фінансового стану підприємства за попередній та поточні роки.

Мета курсової роботи – особливості застосування і шляхи вдосконалення вексельної форми розрахунків, аналіз та регулювання фінансового стану досліджуваного підприємства.

Об’єктом дослідження є Спеціалізоване будівельно-монтажне управління філії  Будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд», яке здійснює свою діяльність в галузі будівництва і введення в дію потужностей і об’єктів будівництва нафтогазового комплексу України.

Інформаційні джерела, з використанням  яких будуть проводитися розрахунки і дослідження в курсовій роботі є дані річної бухгалтерської звітності підприємства: Форма № 1 – Баланс підприємства; Форма № 2 – Звіт про фінансові результати.

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Вексельна форма розрахунків між підприємствами: особливості застосування і шляхи вдосконалення.

 

Вексельна форма розрахунків — це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.          Вексель — це письмове безумовне зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.          Правовою основою вексельного обігу в Україні є законодавчі, нормативні акти, розроблені згідно з положенням Єдиного вексельного закону, ухваленого Женевською вексельною конвенцією 1930 року.      Першим реальним кроком на шляху відродження векселя в Україні була ухвала 18 червня 1991 р. Верховною Радою України Закону «Про цінні папери та фондову біржу». У 1992 році Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про застосування векселів в господарчому обороті України».    Застосування цих двох нормативних актів значно розширило можливості правового регулювання вексельного обігу.       Поряд зі створенням нормативної бази, що регулює вексельний обіг, видаються нормативні акти, спрямовані на розвиток цієї форми розрахунків.  Дальшим кроком щодо впровадження векселя як інструмента фінансово-господарської діяльності підприємства став Указ Президента України «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб’єктів підприємницької діяльності» від 14.09.94 р.       Цим Указом було запроваджено в господарську діяльність підприємства простий товарний вексель. Його можна було застосовувати як засіб оформлення взаємної заборгованості суб’єктів підприємницької діяльності.  Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи:            — оформлення та облік платіжних документів;     

— проведення заліку взаємної заборгованості;         — вексельне оформлення прострочених заборгованостей;    

— дальші операції з векселями.         Однак окремі питання вексельного обігу в Україні залишаються ще недостатньо визначеними.          З метою розширення сфери обігу векселів 26 липня 1995 року був виданий Указ Президента України «Про розширення сфери обігу векселів», який передбачав скасування обмежень стосовно розміру суми зобов’язань на один вексель. Розмір зобов’язань встановлювався за згодою суб’єктів підприємницької діяльності.    

Отже, в Україні вже закладено законодавчі основи застосування векселів у розрахунках між постачальниками та покупцями.      За своєю суттю вексель є абстрактним борговим зобов’язанням. Його абстрактність полягає в тім, що він не обумовлений попереднім виконанням будь-яких договірних зобов’язань.          1.2. Форми безготівкових розрахунків 

                Приклад 1. 

Підприємство А (покупець) уклало угоду  з підприємством Б на поставку товару. Розрахунок за угодою здійснюється векселем, який підприємство А виписує на користь підприємства Б (продавця). Підприємство Б чомусь не виконало своїх зобов’язань за угодою. У цьому разі підприємство А не звільняється від обов’язків сплатити за векселем і не може скористатися фактом невиконання продавцем своїх зобов’язань за угодою для несплати за векселем. Підприємство Б також не втрачає права вимоги за векселем. У цьому полягає основна властивість векселя — вексельна сила — право безумовної вимоги платежу від усіх зобов’язаних за векселем осіб.                З наведеного прикладу випливає, що вексель — це грошове зобов’язання, тобто грошовий документ зі строго визначеним відповідним набором реквізитів. Це означає, що векселем є тільки той документ, який уміщує всі необхідні реквізити векселя, визначені Положенням про переказний і простий векселі.     

Векселі на основі взаємної довіри суб’єктів  ринкових відносин функціонують в обігу  як розрахунковий засіб, боргове  зобов’язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грішми. Ці особливості накладають специфічний відбиток на сферу обігу векселів у порівнянні з іншими цінними паперами. Зокрема, векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потреби в готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його. Предметом вексельного зобов’язання можуть бути тільки гроші.      Розвиток кредитних інститутів обумовлений можливістю негайного обертання боргових зобов’язань на гроші, що передбачає, у свою чергу, переказування даних зобов’язань третім особам у простій та надійній формі. Вексель, що відповідає саме цим вимогам, є зручним інструментом для руху кредитів.             Той, хто дає кредит в обмін на вексель, за необхідності може обернути його на гроші, переказуючи вексель як іншим особам, так і банку з умовою надання знижки з номіналу. Один вексель у процесі свого обігу здатний погасити цілу низку грошових зобов’язань.       Векселі, які застосовуються в господарському обороті як в Україні, так і в міжнародних розрахунках, досить різноманітні. Векселі різняться за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб’єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком оплати, можливістю передавання іншій особі, місцем платежу, формою пред’явлення та іншими ознаками. Класифікацію векселів за різними ознаками зображено на рис. 2.6.        Векселі казначейські — один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані:               — для здійснення розрахунків;                     — для зарахування сплати податків до державного бюджету;               — як застава для забезпечення інших платежів та кредитів.    Векселедавцем і, відповідно, платником за казначейськими векселями є Головне управління Державного казначейства. Такі векселі видаються на пред’явника зі строком платежу не більше одного року.

Рис. 2.6. Класифікація векселів

 

 

Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають. Як гарантія їхньої надійності виступає рейтинг векселедавця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку цінних паперів.     Фінансовий вексель має в своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансовий в основному використовується для мобілізації грошових ресурсів.    Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торговельних операцій. Він визначає умови погашення векселедавцем-боржником своїх обов’язків перед постачальником-кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи.

Простий (соло-вексель) виписується  і підписується покупцем (векселедавцем) і є його борговим зобов’язанням  оплатити кредитору вказану суму в установлений час. Тобто, оформляючи простий вексель, векселедавець  є платником. Підписавши простий вексель, він стає на певний строк боржником особи, указаної у векселі. Векселедавець бере на себе зобов’язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбутньому або в час, визначений власником векселя.

Обіг простого векселя здійснюється за схемою, наведеною на рис. 2.7.

Рис. 2.7. Простий вексельний обіг

 

1 — векселедавець (покупець) передає  вексель;            2 — власник векселя (ремітент) пред’являє вексель до акцепту;                         3 — векселедавець погашає вексель і передає його ремітенту;                          4 — власник векселя (ремітент) вручає погашений вексель векселедавцеві.

1.3 Особливості застосування і  шляхи вдосконалення

Нині в Україні прості векселі  набувають певної популярності. Вони використовуються для залучення тимчасово вільних грошових коштів. Банківські установи активно використовують прості векселі для залучення коштів, бо вексель має перевагу перед ощадним сертифікатом, оскільки він більш ліквідний. Це означає, що власник векселя має можливість розрахуватися зі своїми кредиторами не тільки грошима, а й векселем за відвантажені товари і надані послуги або достроково врахувати вексель.   Важлива особливість векселя полягає в тім, що його можна використати як засіб платежу. Фінансово-кредитні установи використовують «розрахунковий» вексель.    

Розрахунковий вексель — це вексель, який купують з дисконтом для  покриття кредиторської заборгованості перед векселедавцем у розмірі  вексельної суми. Сутність такої операції в тім, що різниця між ціною покупки векселя і вексельною сумою стає доходом.      У таких операціях використовують векселі надійних банків або транспортних підприємств. Векселі цих підприємств купують з метою дострокового погашення кредиторської заборгованості перед векселедавцем. Тому до таких векселів додають гарантовані листи із зобов’язанням векселедавця достроково погасити вексель у рахунок кредиторської заборгованості власника векселя перед векселедавцем за отримані останнім товари і надані послуги.         Операції з такими векселями вважають найбільш дохідними.    Приклад 2.            Підприємство має кредиторську заборгованість перед акціонерним товариством «А» у розмірі 300 тис. грн. На фондовому ринку курсова вартість векселя акціонерного товариства «А» становить 25% від номінальної вартості. Отже, підприємству-боржнику вигідно придбати вексель номінальною вартістю 300 тис. грн. усього за 75 тис. грн. і отримати дохід або економію від погашення кредиторської заборгованості в розмірі 225 тис. грн.              Перевага простого векселя — у досить простих правилах його обігу. У простому векселі векселедавець є прямим боржником і він зобов’язаний за простим векселем так само, як і акцептант за переказним векселем. Виходячи з цього простий вексель акцептувати не потрібно.   Переказний вексель (тратта) — це документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора (трасанта), боржника (трасата) і отримувача платежу (ремітента). Такий вексель виписує та підписує кредитор (трасант).             Трасант — особа, що видає тратту, тобто переказує свій платіж на іншу особу. Переказний вексель означає наказ трасату — особі-боржнику векселедавця — сплатити в установлений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред’явнику тратти.       Ремітент — власник переказного векселя. Ним може бути підприємство або банк, що утримує на свою користь відповідний відсоток від суми платежу — комісійну винагороду за надану банком послугу щодо переказу вказаної у векселі суми у встановлений термін з рахунка векселедавця на рахунок власника векселя.        Суть цих відносин полягає в такому: трасант виписує (трасирує) вексель на трасата з вимогою сплатити відповідну суму ремітенту у відповідному місці у відповідний строк.

Приклад 3.

Підприємство А отримує кредит в установі банку для виробництва відповідної продукції. Споживачем цієї продукції є підприємство Б. Відносини трьох сторін (банк, підприємство А і підприємство Б) можуть бути оформлені переказним векселем за такою схемою (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Переказний вексельний обіг

1 — підприємство А  трасирує переказний вексель  на користь банку з метою  погашення кредиту;          2 — банк надає підприємству суму кредиту;       3 — підприємство А відвантажило товар підприємству Б;     4 — банк пред’являє підприємству Б вексель для акцепту;     5 — трасат сплачує гроші банку за векселем.       Розглянемо цю схему. Підприємство А трасирує переказний вексель з пропозицією до підприємства Б сплатити банку відповідну суму, тобто суму кредиту, яку підприємство А взяло в установі банку на відповідний строк.              Переказний вексель передається підприємством А банку з метою погашення отриманого кредиту. За згоди банку прийняти такий вексель кредит буде вважатися погашеним. А підприємство А з цього моменту несе умовну відповідальність перед трасатом за платіж за векселем. Банк пред’являє підприємству Б вексель для акцепту. У разі його акцепту підприємство Б стає прямим боржником за переказним векселем.    Вексельний обіг із опротестуванням векселя і призначенням посередника здійснюється за схемою рис. 2.9.        Забезпечений вексель — це вексель, гарантований заставою, яка надається кредиторові, банку або продавцю доти, доки борг не буде сплачено. Заставою може бути дебіторська заборгованість, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, обладнання.      Векселі на пред’явника — це такі векселі, що оплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в термін, указаний у документі, називається строковим.         Доміцильований вексель — це такий, у якому застережено, що даний вексель підлягає сплаті третьою особою — доміцилянтом за місцем проживання платника (або в іншому місці). Конкретне місце платежу вказується на векселі векселедавцем і пред’являється до оплати доміцилянту, який не є відповідальною особою за векселем, тобто не несе жодної відповідальності, якщо платіж не буде здійснено.

 

 

 

 

Рис. 2.9. Вексельний обіг із опротестуванням векселя і  призначенням посередника для задоволення  претензій власника векселя

1 — видача векселя;           2, 3 — передача права за векселем (індосація);       4 — перепоручительство за векселем (перепоручительний індосамент);  5 — пред’явлення векселя до акцепту (презентація);      6 — підтвердження акцепту;          7 — пред’явлення векселя до платежу;        8 — відмова від платежу за векселем;        9 — опротестування векселя;         10 — нотаріальна вимога щодо сплати за векселем;      11 — відмова від нотаріальної вимоги щодо сплати за векселем;    12 — повторне опротестування;         13, 14 — повернення  опротестованого векселя;      16 — призначення посередника;         17 — здійснення платежу за векселем;        18 — вручення оплаченого векселя (з розпискою в отриманні платежу).  Доміцилювання переказного векселя може інколи підвищити його внутрішню вартість, тому що усуває труднощі, що могли б виникнути в разі здійснення платежу в іншому місці.         Вексель може існувати в паперовій або безпаперовій формі — як записи на електронних рахунках.

Информация о работе Вексельна форма розрахунків між підприємствами: особливості застосування і шляхи вдосконалення