Грошова база та грошова маса в Україні

    Невпевненість економічних суб’єктів щодо перспектив економічного розвитку, а також труднощі із достроковим переведенням у ліквідну форму коштів із строкових рахунків в період піку кризи позначилися  на строковій структурі депозитів. Питома вага строкових депозитів у загальному обсязі депозитів знизилася з 70,0% на початок 2009 року до 63,5% на кінець, у тому числі питома вага довгострокових депозитів зменшилася з 44,4% до 24,4%.

    Зменшення обсягу депозитів відповідним чином позначилося на динаміці грошової маси, обсяг якої в 2009 році зменшився на 5,5%, або 28,4 млрд. грн., – до 487,3 млрд. грн. Приріст іншої вагомої складової “широких” грошей – готівки поза банками був додатним. У 2009 році готівка поза банками збільшилася на 1,5%, або на 2,3 млрд. грн., – до 157,0 млрд. грн. Слід зазначити, що на її приріст суттєво вплинули показники грудня, коли готівка поза банками збільшилася одразу на 6,2%, що зумовило збільшення частки готівки в структурі грошової маси в 2009 році з 30% до 32,2%.

      Грудневе  зростання обсягу готівки поза банками  суттєво вплинуло на річний показник зростання грошової бази, обсяг якої за підсумками 2009 року збільшився на 4,4%, або на 8,3 млрд. грн., – до 195,0 млрд. грн. Хоча ще за підсумками листопада темп приросту грошової бази до початку року був від’ємним (-2,8%).

      Помірні темпи зростання грошової бази відображали стриманий характер грошово-кредитної політики в ІІ півріччі, результатом чого було зменшення обсягів коррахунків банків у цей період на 21,6%, тоді як у І півріччі він збільшився на 19,5%. У цілому за підсумками 2009 року обсяг коррахунків банків знизився на 6,5% – до 17,4 млрд. грн.

      Проведення  в ІІ півріччі 2009 року більш жорсткої грошово-кредитної політики було зумовлене  посиленням впливу фіскальних чинників на формування грошової пропозиції в цей період, що виявлялося у:

    - витрачанні коштів з єдиного казначейського рахунку – обсяг коштів Уряду в національній валюті на рахунках у Національному банку України за 2009 рік зменшився на 86,1%, або на 6,7 млрд. грн., – до 1,1 млрд. грн.;

    - використанні на внутрішні потреби кредитних коштів МВФ шляхом конвертації їх у гривню, що за економічною суттю майже не відрізняється від здійснення незабезпеченої емісії і створює дисбаланси в розвитку грошово-кредитного ринку;

    - здійсненні Національним банком України обов’язкового викупу державних облігацій України відповідно до законодавчих вимог – у 2009 році Національний банк України викупив державних цінних паперів за номінальною вартістю на загальну суму 34,9 млрд. грн., з яких 84,1% було викуплено на виконання вимог статті 2 Закону України “Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

    Надходження в обіг платіжних засобів через фіскальні механізми в ІІ півріччі створювало надлишок ліквідності на ринку, оскільки завдяки покращенню ситуації на валютному ринку та припиненню відпливу коштів населення з банків дефіциту ліквідності на ринку в середині року вже не відчувалося.

    З метою стримування тенденції  до прискореного зростання ліквідності  та забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку Національний банк України  в ІІ півріччі посилив мобілізаційні  акценти в своїх операціях  з регулювання ліквідності банків. Це виявлялося в зменшенні обсягу операцій з рефінансування банків та збільшенні обсягу мобілізаційних операцій. Обсяг операцій рефінансування упродовж ІІ півріччя 2009 року становив 8,6 млрд. грн., тоді як у І півріччі – 55,8 млрд. грн. Натомість основна частина мобілізаційних операцій була здійснена в ІІ півріччі – 57,2 млрд. грн., тоді як у І півріччі – 39,5 млрд. грн.

    Одночасно протягом серпня-вересня 2009 року були посилені вимоги до формування банками обов’язкових резервів. Зокрема було запроваджено вимогу щодо зберігання частини обов’язкових резервів на окремому рахунку в Національному банку України. У грудні обсяг обов’язкових резервів, що був перерахований банками на окремий рахунок, становив 5,8 млрд. грн. На залишки коштів обов’язкових резервів, перерахованих банками на окремий рахунок у Національному банку України, нараховується плата в розмірі 30% від облікової ставки. Загальний обсяг обов’язкових резервів, сформованих банками за грудень 2009 року (з урахуванням коштів, перерахованих на окремий рахунок у Національному банку України), становив 12,2 млрд. грн. 
 

Розділ 4

МЕТОДИ  РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОЮ МАСОЮ КРАЇНИ

      Виходячи  із завдання регулювання платоспроможного попиту центральні банки визначають цільові орієнтири (таргети) збільшення грошової маси в обігу, в зв'язку з чим подібного роду практика одержала назву "грошове таргетування".

      Важливе значення для ефективного регулювання  динаміки грошової маси за допомогою  цільових орієнтирів має порядок  їх встановлення або у вигляді  контрольних цифр (Франція), або "вилки" (США) чи прогнозу (Японія).

      В різних країнах цільові орієнтири  встановлюються на неоднакові строки: у Великобританії найбільш дієздатним був визнаний однорічний строк грошового  таргетування, розглянутий як оптимальний  для можливого взаємного погашення тимчасових коливань процентних ставок; в Японії прогнози зростання грошового агрегату публікуються на початку кожного кварталу; в Італії цільові орієнтири встановлюються строком на 1 місяць з врахуванням сезонних і деяких інших тимчасово діючих факторів.

      Основний  метод регулювання грошового  обороту, який використовується центральним  банком – проведення ним кредитних, інвестиційних і валютних операцій. Центральний банк повністю визначає величину грошової маси М0, створюючи  гроші і вилучаючи їх з обороту безпосередньо в ході своїх операцій. В умовах відносно стабільного набору кредитних інструментів, технічного оснащення розрахунків, дієздатності встановлених для комерційних банків нормативних показників величин М0, М1 і М2 прослідковується досить високий кореляційний зв'язок. Це дозволяє центральним банкам контролювати будь-який з показників грошової маси за допомогою зміни грошового агрегату М0. Тим самим центральні банки повністю контролюють обсяг грошової маси в обігу, оперативно регулюючи її величину в залежності від цільової установки.

      В різних країнах і в різні періоди  в якості цільових орієнтирів обирались  різні показники грошової маси. Вибір  того чи іншого грошового агрегату в якості регульованого, як правило, визначався кінцевою метою грошово-кредитної політики. Так, агрегат М1 асоціювався з масштабами купівельної спроможності фізичних осіб. Більш широкі грошові агрегати М2 і М3 включають в себе значну частину фінансових активів, які не можуть використовуватися негайно. В залежності від того, які цілі переслідує центральний банк (лише зниження темпів інфляції, досягнення економічного зростання), для орієнтиру обирається той чи інший грошовий агрегат. Наприклад, у Великобританії центральний банк встановлює грошові орієнтири "на широку грошову масу" по великому колу показників. Вже на початку 70-х рр. XX ст. банк Англії посилив увагу до контролю за грошовим обігом як до засобу макроекономічного регулювання. У 80-х рр. в зв'язку з прийняттям середньострокової фінансової стратегії антиінфляційної спрямованості банк Англії поставив перед собою завдання зменшення об'єму грошової маси, а також послідовного скорочення державних витрат, взаємну для покриття держбюджету і зменшення самого дефіциту. Рішення настільки неоднозначних завдань потребувало і вибору адекватного грошового агрегату для таргетування. Таким був визнаний агрегат М3, який містив всі елементи, що впливали на розвиток інфляційного процесу, і в той же час пов'язаний з фіскальною політикою шляхом включення в його вимоги державного сектора.

      В Німеччині цільовий орієнтир встановлюється на більш "вузьку" грошову масу. В якості грошового орієнтира  Бундесбанк обрав агрегат, який він  назвав "Центральні банківські гроші (ЦБГ)". Даний агрегат, який наближається за своїм якісним складом до М3, мас деякі особливості. ЦБГ включають в себе готівкові гроші і мінімальні резерви комерційних банків, депоновані в центральному банку. Ці резерви (в М3 Бундесбанк включає готівкові гроші, депозити до запитання, термінові і ощадні депозити) калькулюються на базі розроблених коефіцієнтів і відображають різні види банківських зобов'язань по відношенню до резидентів з врахуванням неоднакової ступені ліквідності різних видів депозитів. Головною перевагою використання ЦБГ в порівнянні з М3 є те, що центральний банк несе відповідальність за збільшення грошової маси, а також має можливість прослідкувати внесок самого Бундесбанку в створення грошової маси. Іншою перевагою цього показника є наявність необхідних статистичних даних для розрахунку на щоденний об'єм готівкових грошей і обов'язкових резервних вимог комерційних банків.

      Найбільш "вузька" грошова маса визначається в Швейцарії. Первісно Швейцарський національний банк обрав в якості офіційного цільового орієнтира грошовий агрегат М1, але з 1981 р. перейшов на використання нового цільового грошового агрегату – "Коригування грошей центрального банку (КГЦБ)", який являє собою середньомісячну величину, розраховану на основі щоденних показників грошової бази, з поправкою на "транзитні коливання в банківських залишках". Агрегат знаходиться під суворим контролем Швейцарського національного банку і "очищується" від випадкових змін, які виникають в результаті внесення поправок банками в свої баланси.

      В США тривалий час в якості цільового  орієнтира використовувався грошовий агрегат М1, який, на думку Ради управління Федеральної Резервної Системи (ФРС), найбільш детально характеризував розміри грошової маси. В 1979 р. ФРС перейшла до встановлення цільового орієнтира також для М2 і М3, а в 90-ті роки повністю відмовилась від таргетування М1.

      Необхідність  використання того чи іншого методу регулювання  кількості грошей в обігу не підлягає сумніву у всіх країнах світу  і в провідних міжнародних  кредитно-фінансових організаціях. Разом  з тим результати встановлення цільових орієнтирів на приріст грошової маси оцінюються неоднозначне, оскільки бажаної чіткої кореляції між грошовим регулюванням і загальними результатами розвитку економіки не прослідковується. Таким чином, провідні розвинуті країни мають намір і в подальшому звертатися до грошового таргетування.

      В Україні структура грошової маси визначається Національним банком України  агрегатним методом з 1993 року. Завдяки  проведеним заходам фінансової стабілізації у структурі грошової маси відбувся різкий зсув на користь коштів з  коротким строком обігу. Заощадження в гривнях у банках неухильно втягуються в поточний грошовий оборот і втрачають властивості інвестицій. Такі ж наслідки має розширення ринку державних цінних паперів.

      Здійснюючи  монетарну політику, НБУ встановлює цільові орієнтири щодо регулювання грошової маси в обігу на основі вибору певних грошових агрегатів. Комерційні банки працюють в межах тієї грошової маси, яка визначається Національним банком. Сьогодні пошук нових конкретних механізмів регулювання грошової маси в обігу є надзвичайно актуальним в Україні. Старі монетарні інструменти (касовий і кредитний плани) не придатні для ринкових умов. Виходячи з того, що національна грошова система України має перехідний характер та перебуває у стадії становлення, система управління сукупним грошовим оборотом має відповідати міжнародним стандартам і вимогам, сприяти стабілізації національної грошової одиниці – української гривні.

      Статистичне забезпечення управління (СЗУ) грошовим обігом — це сукупність статистичних методів, моделей і алгоритмів обробки інформації, які використовуються для створення системи управління грошовим обігом.

      Мета, функції і завдання СЗУ грошовим обігом наведено у табл. 4.1.

      Таблиця 4.1

      Мета, функції і завдання СЗУ грошовим обігом