Виборча система в Україні

Реферат Виборча система в Україні

План

Запровадження 3

1. Поняття  виборчого права України 

1.1 Розвиток  виборчого права України 5

1.2 Загальна  характеристика мажоритарної виборчої  системи 12

1.3 Загальна  характеристика пропорційної виборчої  системи 14

2. Конституційні принципи виборчого права України 19

3. Виборчий  процес та її основні стадії 24

Укладання 28

Список  літератури 30

 

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Однією  з найбільш древніх інститутів людського  суспільства є інститут виборів. Певна форма виборності существовала вже у родовому суспільстві, в рабовласницьких загальне твердженняствах Греції та Риму вибори також виглядали важливішеший принцип державності. У феодальному суспільствіопреде ленні елементи виборності мали важливе значення, особливо станові вибори у містах. Та особливо віра великезначение вибори придбали з недостатнім розвитком капіталістичних загальне твердженняственних взаємин держави і появою республіканської форми правления. Освічений з урахуванням загального виборчого права вищий до представницького органу - парламент - найбільшадекватно відповідав суспільним відносинам новогокапиталистичес кого ладу. Вже цей період виборча кампанія активно використовували як ефективний інструмент політичноїборь б, як показник популярності тих чи інших політичних груп, і їхніх представників.

У багатьох сучасних держав вибори невід'ємним  елементом суспільно-політичного  життя. Від його характеру великою  мірою залежить ступінь демократизмуполитическо  го режиму. Обмеження принципу виборності представницьких органів, запровадження необгрунтованих виборчих цензів,фальсификация результатів голосування, зазвичай, означаютьпереход до авторитарним методам здійснення влади.

Виборче право - одне з найважливіших інститутів кінституционного права, не бажаючи  вибори у більшості розвинених демократичних країн є арену гостроїполитической боротьби, хоча й обмеженій рамками чинного задонодательства і сформованої політичної практикою. Тому під виборчого права слід розуміти одна з основнихинститутов конституційного права, що з правових норм,санкционированних законом правив і сформованих практичнооби чаїв, регулюючих порядок надання громадянам права участі у виборів і спосіб формування представницьких репетуванняганов влади. У поняття виборчої системи входять методи встановлення результатів голосування, підрахунок поданих і зазнанних дійсними, і навіть недійсними, голо сов виборців і ряду виявлення переможців під час виборів.

Для встановлення результатів голосування використовуютьсяспециальние  виборчі системи, т. е. встановлений законом або іншими нормативним актом спосіб встановлення результатів голо засовування і Порядок розподілу мандатів між партіями.Традиционними і найпоширенішими виборчимисис темами є дві: система пропорційного представникства (пропорційна) і системи більшості (мажоритарна). Вони своє чергу мають кілька різновидів. У окремих країнах зустрічається змішана система. Більшість країнис обслуговують і той і той системи залежно від виду виборів.

Поняття виборчого права України

Розвиток  виборчого права України

Виборність  біля сучасної України існувала з виникнення держави. Елементи виборності спостерігаються, зокрема, у слов'янських племен. Керівництво у тих племенах належало найкращим людям, які обиралися. Це переважно представники визнаних пологів, які отримали повагу своєю діяльністю. Вони збиралися на "віче" - рада, де вирішували важливі питання життя племені, війни і миру [6, З. 50-60].

З утворенням і зміцненням Київської держави  принципи виборності придбали загальний  характер, хоча публічна владу у  Київської Русі ще мала парламентських форм.

Подальший розвиток інституту виборності України  пов'язують із існуванням Гетьманської держави, Запорізької Січі і Слобідської  України, їм властива сама й сама й  той самий форма управління - демократична республіка. Носієм суверенної влади  у цих республіках виступає весь народ. Загальною для названих державних утворень була тенденція об'єднання функцій суспільно-політичних, державних із військовими. Усі державних установ без винятків формувалися лише шляхом виборів. Акт, який має назву "Правовий Уклад і положень Конституції щодо правий і вільностей війська Запорізького", під назвою Конституцією України 1710 р. гетьмана Філіппа Орлика, вважатимуться першим нормативним актом писаного виборчого права України, оскільки вона вперше фіксував принципи діяльності органів структурі державної влади, порядок, строки й періодичність скликання вищого представницького органу того часу - Генерального Ради [7,С.40].

Особливе  місце у історії становлення  інституту виборності за умов відновлення  української радянської державності займають вибори у до Установчих зборів Української Народної Республіки. Норми Конституції Української Народної Республіки, які формували основи виборчого права України до того часу, разом із Законом про вибори до Українського Установчих Збори становлять значну частину історія відродження демократичних принципів виборів у вищі представницькі органів. Позитивні демократичні тенденції позначалися, по-перше, у цьому, що мають були здійснюватися з урахуванням загального, рівного, прямого виборчого і таємного голосування із дотриманням принципу пропорційного представництва. Вибори проводилися з виборчим округах; по-друге, встановлювалася система спеціальних самостійних, недержавних виборчих органів - комісії, з урахуванням коаліційного членства. Треба було обов'язкове членство юристів, представників місцевих державних структур, органів самоврядування.Предполагалась широка компетенція системи виборчих комісій: вони розглядали все без винятку питання виборів. Діяльність виборчих комісій здійснювалася відкритий і гласно. Головна комісія мала свій друкований орган. По-третє, законом встановлювалася досить широка й глибока регламентація всіх без винятку стадій виборчого процесу. Процедури голосування та підрахунку голосів відпрацьовані на рівні, близькому до сучасних вимог; по-четверте, існувала система судового захисту виборчих прав громадян. Проте, вибори у Українське Установчі Збори відбулися не так на території України, а лише окремих реґіонах. Отже, всупереч усім своїм демократичності, законодавство про вибори УНР був реалізовано обсязі.

Особливий період розвитку виборчого права  України становить радянське  виборче право. Концептуальним моментом щодо його розвитку виступає теза Леніна про неприйнятність парламентаризму  як моделі організації політичної влади. Радянська виборча система, звісно, була постійної.

Основними характерними ознаками першого періоду  встановлення так званої «пролетарської»  виборчої системи:

перше - впровадження виборів у принципах  не загального, непрямого, нерівного  виборчого права при відкритому голосуванні;

друге - існування у законодавстві відкритого переліку політичних, соціальних, економічних, релігійних цензів щодо виборчих прав;

третє - відсутність встановленої законом  системи проведення виборів і  навіть підрахунку голосів; вибори проводилися аналогічно із майбутніми виборами в партійні органи; четверте - відсутність систематизованого законодавства;

п'яте - на початку періоду - відсутність  системи виборчих комісій, і потім  тимчасове їх існування при відповідних  виконавчих державних органах, які закладали підстави широких повноважень останніх щодо організації та проведенню виборів;

шосте - відсутність судового захисту прав громадян;

сьоме - установи специфічних форм контролю над проведенням виборів, непередбачених законодавством, із боку партійних і репресивних державні органи.

>Начинания  другого періоду розвитку радянської  виборчої системи пов'язані з  Конституцією СРСР 1936 р. Виборчої  системі цього періоду властивий  такі ознаки:

1) вибори  проводилися за принципами загального, рівного і прямого виборчого права при таємне голосування;

2) підрахунок  результатів виборів здійснювався  фактично з мажоритарної виборчої  системи більшості;

3) законом  встановлювалися умови дійсності  виборів;

4) ліквідовувалися  виборчі цензи, що існували  раніше, крім передбачених у законі;

5) встановлювався  коло суб'єктів висування депутатів;

6) існувала  система виборчих комісій на  чолі з Центральної, тим щонайменше  надзвичайно широку компетенцію  щодо організації та проведенню  виборів мали виконавчі органи  рад народних депутатів;

7) з  1936 р. до 1977-1978 рр. спільний правовий  регулювання виборів вищих представницьких  органів України здійснювалося  з урахуванням Конституції СРСР, Конституції УСРР і підзаконних  актів: "Положення про вибори  до Верховної Ради саме УРСР від21.02.1938г., "Положення про вибори до УРСР" від26.10.1946г., "Положення про вибори до Верховна Рада" від 12.12. 1950 р., а після ухвалення Конституції СРСР 1977 р. і положень Конституції УРСР 1978 р. - відповідними нормами цих Конституцій і Законом "Про вибори до Ради Українською РСР" від 19.12.1978 р.

З 1936 р. у радянській виборчої системи вводиться  своєрідна "подвійна стандартизація" з оцінки виборчого правничий  та практики проведення виборів: одна шкала - декларована соціалістична  демократія, побудована за принципами загальних, рівних, прямих і таємних виборів; інша - для внутрішнього користування, спрямовану забезпечення керівної ролі партії, у суспільстві і державі. Це дозволяло протягом тривалого існувати режиму, у якому народ фактично й був зміщений від реальної участі у встановленні влади, вибори нічим, як перевіркою виборців на благонадійність і лояльність стосовно партії і держави, а роль виборчого правничий та, власне, самого виборчого законодавства (як сукупності потребує матеріальних та процесуальних норм) зводилася на немає.

Останній  період радянської виборчої системи  розпочалося 1985 р. з реформування всього масиву виборчого законодавства  біля СРСР, зокрема до УРСР. Виборчі  кампанії1988-1990гг. може бути першими  демократичними, чи, по крайнього заходу,полудемократичними виборами у СРСР. Вперше, у період існування радянської влади у процесі виборів панувала політична боротьба, розмаїтість думок та кандидатів. Основні новели реформи виборчого законодавства пов'язані з:

1) твердженням,  як і законодавстві, і у виборчої практиці, загальноприйнятих принципів виборчого правничий та впровадженням новел, як-от змагальність чи альтернативність, гласність, з розширенням гарантій впровадження цих принципів виборчого права протягом усього виборчого процесу;

2) розширенням  сфери судового захисту виборчих  прав;

3) впровадженням  чіткішого правовим регулюванням  всіх процедур виборчого процесу.

Після набуття Україною незалежності й  створення власної державності  виборче законодавство зазнало  зміни. На цей час систему чинного виборчого законодавства становлять 4 групи законодавчих актів:

1) Конституцію  України;

2) система  спеціальних Законів України  про вибори: Закон "Про вибори  народних депутатів з України" [8]; Закон "Про вибори президента  України" [9]; Закон "Про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів" [10]; Закон "Про вибори депутатів Верховної Ради саме Автономної Республіки Крим"; Закон "Про Центральну до виборчої комісії"; Закон "Про особливості участі громадян України на числа депортованих із Криму виборах депутатів місцевих рад у в Автономній Республіці Крим";

3) нормативно-правові  акти конституційного законодавства:  Закон "Про громадянство України"; Закон "Про об'єднання громадян"; Закон "Про мові" та інших.;

4) становища нормативних актів суміжних областей, які регулюють виборчий процес: норми адміністративного, трудового, житлового, кримінального, кримінально-процесуального, громадянського, Цивільно-процесуального, пенсійного, фінансового, господарського, митного, інформаційного, сімейного, екологічного законодавства, законодавства зв'язок.

Отже, становлення інституту виборів  у Україні важкий шлях. Історичний аналіз свідчить, що здійснила свій внесок у скарбницю загальнолюдських надбань, як-от безпосередня демократія, воля і т.п.

На  етапі поняття виборчого права  використовується для позначення двох юридичних явищ. По-перше,об'єктивне збирательное право - це система конституційно-правових норм, регулирующих суспільні відносини, пов'язані із майбутніми виборамиформирование органів державної влади місцевого самоврядування.  

По-друге, суб'єктивне виборче право - цього права громадян участь у виборах органів держави або місцевогосамоуправления.

Натомість, суб'єктивне право підрозділяється  на активне і пасивне.

Активне виборче право - цього права обирати при на виборах. 

>Пассивное виборче право - цього права обраним в виборні органи держави або самоврядування, право висувати своєї кандидатури чи давати згоду навидвижение, право брати участь у формуванні виборчих органів, в ви русі кандидатів, оспорювати підсумки виборів і т.п.

Будь-які  суспільні відносини передбачають чіткеопределение кола їх учасників, суб'єктів, їх основні правничий таобязанности. Суб'єктами виборчого правничий  та відносин, пов'язаних із нею, України  є: фізичні особи, які заслуговують голоси, тобто. громадян України; органи структурі державної влади, які призначають позачергові вибори (Верховною Радою України, президент України, Верховна Рада України Автономної Республіки Крим); органи государственной влади, які організують проведення виборів (>Кабинета Міністрів, міністерства та інші центральні і місцеві репетування гани державної виконавчої влади і органи місцевого саме управління); органи судової влади; виборчі органи (>комис ці); кандидати у депутати та його довірені особи; політичні партии та його блоки, котрі висунули кандидатів у депутати; офіційні спостерігачі від партії і (блоків) - суб'єктів виборчого процесса, від кандидатів у депутати, від інших держав імеждуна ріднихорганизаций.[19]

Усі внутрішні  питання, пов'язані із майбутніми виборами, України регулюються Конституцией і законів України.

Дане  законодавство визначає характер виборчоїсис  теми України, принципи виборчого права, стадії виборецьного процесу, встановлює підстави притягнення до відповідальнаности порушення виборчого законодавства.