Вплив туризму на світову економіку

     Більша  кількість поїздок з метою  бізнесу властива тим державам, в  яких виїзд в інші країни займає скромніше місце: в США - 33 %, Іспанії - 25 %, Італії - 18 %. Не можна забувати, що в першокласних готелях великих міст головною фігурою залишається бізнесмен. В готелях курортних міст головна фігура - відпочиваючий (хоча серед них, звичайно, зустрічається чимало бізнесменів, проте мета їхнього перебування не бізнес, а відпочинок).

     Як  розподіляються уподобання населення  за типами організації відпочинку? 
Прихильність до тих чи інших типів організації відпочинку досить суттєво відрізняється по країнах. Можна навіть говорити про національні вподобання типів відпочинку. Значна частина жителів Великобританії обере відпочинок на березі теплого моря - 46 %. Услід за британцями, але значно їм поступаючись, йдуть громадяни Бельгії (35 %) та Німеччини (32 %). Відпочинок у містах явно приваблює японців - 51 %, іспанців - 33 %, французів - 25 %. В подорожах країнами проводять свою відпустку жителі Італії - 41 % та Франції - 32 %.

     З року в рік зростає кількість туристів, які мають друге житло в  інших країнах. Це необов'язково власний  будинок, розкішна вілла, а можливо  тільки скромна однокімнатна квартира в багатоквартирному будинку, так звана студія. Ті, хто бідніший, обирають відпочинок в гостях у знайомих і родичів.

     Як  розподіляється туристський потік  за статтю і віком? 
Тільки у Франції спостерігається невелика перевага жінок в туристському потоці. В інших країнах більшість туристського потоку складають чоловіки, особливо в Італії - 61 %. Звертає на себе увагу активність людей старшого віку, після 60 років, у Франції, де вони складають 30 % потоку (для порівняння - в Італії 13 %).

     Сучасна практика ціноутворення в готельному бізнесі стимулює парні поїздки та спрямована проти мандрівників-одинаків. Справа в тому, що ціна за номер на одного і двох проживаючих у більшості іноземних готелів однакова. Це приводить до того, що турист, який подорожує один, сплачує значно більше, ніж сімейна пара.

     Знаючи  мету подорожей, прихильність до різноманітних  видів розміщення, розподіл туристичних  потоків за соціальним статусом, статтю та віком і ефективно використовуючи їх, можна наперед спланувати фінансові потоки, які істотно вплинуть на економіку тієї чи іншої країни. 
Отже, основною рушійною силою розвитку туризму залишаються економічні вигоди, які він надає. Так, туризм стимулює розвиток елементів інфраструктури - готелів, ресторанів, підприємств торгівлі тощо. Він зумовлює збільшення доходної частини бюджету за рахунок податків, що можуть бути прямими (плата за візу, митний збір) або непрямими (збільшення заробітної плати робітників спричинює збільшення сум прибуткового податку, що сплачується ними в бюджет). Туризм сприяє  утворенню галузей, що обслуговують індустрію туризму, забезпечує зростання доходів населення та підвищення рівня добробуту нації.

     Також вплив туризму на економічний  розвиток виявляється у підвищенні ділової активності та розширенні виробництва товарів і послуг у результаті збільшення платоспроможного попиту за рахунок іноземних та місцевих екскурсантів. 
Особливе місце відводиться туризму у створенні робочих місць і розв'язанні проблеми зайнятості. Кількість робочих місць щоденно збільшується, не вимагаючи при цьому великих витрат. Туризм охоплює багато секторів економіки і цим ускладнює визначення точної оцінки кількості працівників, зайнятих у сфері туризму. Крім того, вирішення проблеми реальної оцінки ускладнюється ще й специфічним характером праці (сезонність, робота за сумісництвом, тимчасова робота тощо). І все ж кількість зайнятих у туристичній сфері постійно зростає.

     Важливе значення має вклад туризму в  платіжний баланс країни, який виражається у вигляді різниці між витратами іноземних туристів у країні і витратами резидентів цієї ж країни за кордоном.

     Висновки

     Туризм  є одним з небагатьох видів  бізнесу, що найбільш динамічно розвиваються . Зацікавленість підприємців в туристичній галузі можна пояснити рядом факторів:

     · для того, щоб почати займатися туристським бізнесом, не потрібно великих фінансових вкладень;

     · на туристському ринку, незважаючи на конкуренцію, можуть успішно взаємодіяти як великі, так середні і малі компанії і фірми;

     · туристський бізнес дозволяє швидко обертати капітал.    

     Найбільший  розвиток міжнародний туризм отримав  в західноєвропейських країнах. На частку цього регіону доводиться понад 70% світового туристичного ринку  і біля 60% валютних надходжень. Приблизно 20% доводиться на Америку, менше за 10% - на Азію, Африку і Австралію разом взяті.    

     Для досягнення позитивного балансу між грошима, що ввозяться в країну (в’їздний туризм) і вивозяться з країни (виїзний туризм) потрібно особливу увагу приділити залученню зарубіжних туристів. Правильно продумана, динамічна політика в сфері розвитку національного туризму приносить державі значний прибуток.  
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаних джерел

1. Закон України "Про туризм" (15 вересня 1995р.). - К., 1995. 
2. Квартальнов В.А. Туризм. - Москва, 2001. 
3. Александрова А.Ю. Международный туризм. - Москва, 2001. 
4. Ананьев М.А. Экономика и география международного туризма. - Москва, 1975. 
5. Балабанов И. Т., Балабанов А.И. Экономика туризма. - Москва, 2000. 
6. Барчукова Н.С. Международное сотрудничество государств в области туризма. - М.: Международные отношения, 1986. 
7. Бейдик О. О. Словник-довідник з географії туризму, рекреології та рекреаційної географії. - К.: Палітра, 1997. 
8. Биржаков М.Б. Введение в туризм. - Москва - Санкт-Петербург: Герда, 2000. 
9. Гаврилишин І.П. Туризм України: проблеми і перспективи. -К., 1994. 
10. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма. - Минск: Новое знание, 2001.

     11. Герасименко ВТ. Основы туристического бизнеса. - Одесса, 1997. 
12. Гуляев В.Г. Организация туристической деятельности. -Москва, 1996. 
13. Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 року. -Київ, 2002. 
14. Джон Уокер. Введение в гостеприимство. - Москва: Юнити, 1999. 
15. Долішній М.І., Кравців В.С. Карпатський регіон у контексті державної економічної політики: оцінка стану і стратегія розвитку // Економіка України. - 1995. -№ 8. 
16. Дурович А.П. Маркетинг в туризме. - Минск, 2001. 
17. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму. -Чернівці: Прут, 1996. 
18. Євдокименко В.К., Садова У.Я., Шевчук Л.Т. Соціальна інфраструктура Карпатського регіону: пошуки перпектив розвитку. - Чернівці: Прут, 1995. 
19. Жук П.В., Кравців В.С. Концептуальні основи перспективного розвитку рекреаційної індустрії в Карпатах // Економіка України. - 1993, № 12. 
20. Ресторанный и гостиничный бизнес. - 2001. - № 4(8). 
21. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма. -Москва, 2000. 
22. Іванов Ю. Туристична діяльність і оподаткування // Бухгалтерія. -2002.-№20/2. 
23. Іванова И.О. Маркетингові можливості сучасного готельного бізнесу в Україні. - Львів, 1997.