Туристські ресурси України

Великий науковий, пізнавальний і практичний інтерес являють дендрологічні колекції Асканійського саду (парку), який було засновано у 1887 р. на площі близько 52 га. Тепер парк розширюється майже вдвічі. В ньому зростає понад 500 видів дерев і кущів «з різних частин світу.

Карпатський державний заповідник. Загальна площа 12 й 2 га заснований на базі чотирьох лісництв: Говерлянського (3927 га) і Чорногорського (1911 га) Івано-Франківської області та Богданського (905 га), Говерлянського (1195 га) і Угольського (4734 га) Закарпатської області. Підпорядкований Міністерству лісової, целюлозно-паперової і деревообробної промисловості УРСР. Заповідник створено у 1968 р. Із метою збереження типових природних комплексів високогірного ландшафту Карпат та охороні й відновлення в них цінних, рідких і зникаючих видів рослин і тварин.

На території заповідника  знаходяться найвищі в Карпатах вершини гір Говерли (2056 м), Петроса (2028 м), Попа Івана (2016 м) та ін. Всі ці гори входять до системи хребта Чорногора, який вважається одним з красивіших в радянських Карпатах. Саме тут добре виявлено субальпійську і навіть альпійську смуги рослинності. Перша представлена в основному заростями гірської с осіни (жерепа), що чергуються й барвистими гірськими луками (полонинами), кам'яними розсипами та стрімкими потоками.

На полонинах і в  альпійській смузі зростає чимало реліктових і ендемічних рослин, що являють великий науковий інтерес  і мають неабияке естетичне значення. Яскраві плями утворюють, зокрема, різні види тирлича, зарості рододендрона східнокарпатського та ін. Цікаві також реліктові види первоцвіту, ендемічний аконіт чорногорський) ломикамінь карпатський, дзвоники карпатські, волошка карпатська та багато (більше ЗО) інших ендемів і реліктів. Нижче субальпійської смуги схили гір хребта Чорногори (вкриті в основному ялиновими лісами, до яких подекуди ніколи не торкалась сокира).

Ці високопродуктивні  праліси являють великий науковий і господарський інтерес як еталони  первісної природи Карпат. Не менше  наукове значення мають такі релікти  деревної флори, як сосна кедрова європейська і тис ягідний, що зрідка зустрічаються в цих місцях. Букові ліси, ростуть туг переважно на південних експозиціях у вигляді чистих бучин або з незначною домішкою явора, ялиці та. ял шви. Проте ці ліси займають на Чорногорі незначні площі.

Цікавий і різноманітний  також тваринний світ Карпатського заповідника. Місцями тут зберігся ще (бурий ведмідь; подекуди зустрічаються  вовки, лисиці, з інших хижаків  — рись, дикий кіт, з хутрових звірів — карпатська білка, лісова і кам'яна куниця, норка, горностай, з парнокопитних — карпатський олень, козуля європейська, дика свиня. Цінними мисливськими птахами є глухарі, тетеруки, рябчики, .а з хижих птахів яструб-тетерев'ятник, шуліка, беркут; в лісах трапляється що безліч інших птахів. В холодних гірських річках водиться форель — дуже цінна і смачна риба, яку тут місцями розводять.

Луганський  державний заповідник загальною площею 988 га, створений у 1968р. Розташований в Луганській обласні. Підпорядкований Академії наук УРСР. Складається з двох філіалів — Стрілецького стену (494 га), вилученого з Українського «тонового заповідника, та Кондрашівського лісництва (494 га) Станично-Луганського лісгоспзагу. Дирекція заповідника знаходиться у селищі Станично-Луганське. Створенням заповідника переслідуються такі основні цілі: збереження, охорона і збільшення поголів'я цінного зникаючого виду вихухолі звичайного, який з межах УРСР залишився лише в деяких урочищах Кондрашівського і суміжних лісництв; збереження природного комплексу степової рослинності і дикої степової фауни (насамперед байбака) у Стрілецькому цілинному степу.

Кондрашівське лісництво розташоване в заплаві і надзаплавній терасі р. Сіверського Дінця, характеризується різноманітними умовами місцезростання. Лісові угіддя складаються з соснових, дубових, вільхових, тополевих та вербових деревостанів, що чергуються з луками та озерами (їх тут є 7), які поросли рогозою, очеретом, осоками та лататтям. В озерах водяться різні водоплавні птахи, багато риби, а також вихухоль. Окремі озера мають підземні джерела, з яких вони поповнюються чистою водою. Ці умови, а також пишний розвиток в озерах рослинного і тваринного світу с досить сприятливими для життя і розвитку вихухолі. Є дані, що вихухоль подекуди зберігся і в заплавах річок Айдара, Деркула, Красної і Жеребця.

Поліський державний заповідник. Загальна площа становить 20097 гектарів. Розташований в Житомирській області. Створений у 1968 р. на базі трьох лісництв: Копищанського (6935 га) і Перганського (5665 га) Олевського лісгоспзагу та, Селезнівського (7497 га) Словечанського лісгоспзагу. Підпорядкований Міністерству лісового господарства УРСР. Заповідник засновано з метою збереження типових природних комплексів Полісся, охорони реліктових і ендемічних рослин і тварин та відтворення і збагачення природних лісів Полісся. Тут поширені в основному ліси борового і суборового комплексів з характерним для цих лісів підліском і трав'янистим покривом. Переважну частішу лісів складають молоді сосняки; достигаючі і стиглі дерев о стан її займають незначні площі.

Крім лісових насаджень, у заповіднику добро представлені сфагнові (верхові) і сфагново-осокові, болота з участю журавлини, карликової берези та сосни. Лісові луки розвинуті  слабко. Рідкісні і реліктові рослини, такі як дуб скельний, рододендрон  жовтий (азалія), береза темнокора, плющ, ряд цікавих і рідких папоротей (страусове перо, аспленій, багатоніжка та ін.) трапляються також у лісництвах, що межують з заповідником.

Дуже цікава фауна  Поліського заповідника. З копитних тварин тут водяться лосі, косулі, дикі свині, а також вовки, лисиці, зайці, білки і куниці. З цінних мисливських птахів е тетеруки, глухарі, рябчики, куріпки. Зустрічаються також колонії бобрів. Заповідник може стати базою для розгортання наукових досліджень в галузі лісівництва (вивчення продуктивності, штучного і природного поповнення лісів, закладання дослідів по вирощуванню швидкорослих порід і інтродукції нових рослин), геоботаніки і болотознавства.

Стрілецький степ (розташований поблизу ст.. Чартково у Міловському районі Луганської області. Належить до різиотраівно-типчаково-ковилових степів східного варіанту. Степ займає більш-менш рівнинне плато з кількома неглибокими балками і глибокими ярами по його периметру. В утворенні рослинного покриву помітну роль Відіграють злаки і (насамперед різні види перистої кобили (6—7 видів), типчак, тонконіг, стоколос, вівсюнець та ін.

Досить поширені в  умовах цього степу різні трави  з класу дводольних, так зване  барвисте різнотрав'я. На окремих ділянках основний фон утворюють бабки, або  шавлія поникла е темно-синіми квітками; зустрічається також залізняк з рожевим цвітом, горицвіт з великими золотавими квітками, різні бобові трави (вика, чина, громовик, астрагал), незабудка, дев'ясил, лабазник, синяк, пі-он вузьколистий та багато інших. Всього в степу зростає близько 4.00 видів вищих рослин, з них 235 степових, 40 лучних, 17 видів пов'язані з лісовою екологією, б — з пісками, 9 — з крейдою та близько ЗО бур'янів. Особливістю Стрілецького степ є значне поширення різних чагарників як на плато, так і по схилах. Місцями суцільні труднопрохідні зарості утворює дереза степова, терен, шипшина, мигдаль низький, або бобівник; крім того, тут зростають жостір, бруслина, степова вишня, ожина, таволга, рокитник, дрік та ін.

Протягом вегетаційного  періоду квіткове (вбрання степу кілька разів змінює свої барви. Особливо привабливим і красивим є степ повесні, коли яскраво цвітуть проліски, брандушки, фіалки, воронець, горицвіт, сон-трава та інші трави. Незабутнє враження оправляє масове цвітіння перистої ковили. При найменшому вітрі степ нагадує їв цей час розбурхане море.

Цікавим є тваринний  світ степу. З хижаків тут зареєстровані  степовий тхір, лисиця. Гризуни представлені безліччю ховрахів, полівок, хом'яків. Особливістю степу і суміжних місцевостей є значне поширення  тут бабака — рідкісного зникаючого гризуна, який у недавньому був поширений майже по всій степовій еоні України. Зараз він вберігся лише в кількох місцях і знаходиться під охороною держави.

Чорноморський державний заповідник засновано у 1927 р. Розташований на території Херсонської"! частково Миколаївської областей. Дирекція знаходиться у м. Голій Пристані поблизу Херсона. Загальна площа суші заповідника становить 9421 га і складається з окремих ділянок, які різко відрізняються особливостями ландшафту і .рослинного покриву. До заповідника відноситься також 366 км2 водних просторів в Тендрївській, Джарилгачській і Ягоролицькій затоках на північному узбережжі Чорного моря. Заповідник створено в першу чергу з метою охорони (гніздових та агар елітних птахів, яких збирається тут сила-силенна повесні та восени.

Разом із тим створенням заповідника малось на меті «берегти: природні комплекси і типові ландшафти, характерні для північного Причорномор'я. Цікавими і своєрідними тут е  лісостепові ділянки: Солоноозерна, урочища Волжин ліс та Івано-Рибальське, які розташовані на Кінбурському півострові. Степові ділянки — Ягорлицький кут і Потієвка знаходяться вздовж берега Тендрівської і Ягорлицької заток. В цих затоках розташовані також заповідні острови Бабин, Довгий, Круглий, Орлів і Смоляний та коса Тендра.

 

Висновки

Території та об’єкти  природно-заповідного фонду з  додержанням вимог, встановлених цим  Законом та іншими актами законодавства  України, можуть використовуватися:

• у природоохоронних цілях;
• у науково-дослідних цілях;
• в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;
• в освітньо-виховних цілях;
• для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Землі природно-заповідного  фонду — це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного  фонду України, а також землі  територій та об’єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об’єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного та історико-культурного призначення.

На землях природоохоронного  та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

На використання земельної  ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

 

Список використаної літератури

1. Бобкова А. Про поняття природних рекреаційних ресурсів//Право України. - 2000. - № 5. - C. 51-54

2.Зіновчук Н.В. Фінансові аспекти повторного використання природних ресурсів //Фінанси України. - 2001. - № 1. - C. 73-80

3. Нікіпелова О. М.  Сучасні підходи до аналізу  стану природних лікувальних  ресурсів та оцінка природних  територій курортів//Український  географічний журнал. - 2007. - № 1. - C. 39 - 42.

4. Пінчук Н. М. Економічна  оцінка природних ресурсів //Фінанси  України. - 2005. - № 5. - С.20-28

5. Панченко Т.Ф. Передумови  туристичного розвитку: природні  ресурси, культурна спадщина, економічна  перспектива //Будівництво України. - 2007. - № 8. - C. 24-30

6.Руденко Л. Природно-ресурсний потенціал економічного зростання//Вісник Національної Академії наук України. - 2001. - № 4. - C. 20-32

7. Руденко Л. Природно-ресурсний  потенціал як чинник економічного  зростання в Україні //Український  географічний журнал. - 2001. - № 3. - C. 17-27

8. Про заходи щодо підвищення  ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів: Указ Президента від 15 вересня 2003 року № 1039/2003/ Україна. Президент //Державний вісник України. - 2003. - № 18. - C. 8-9