Спеціалізований туризм

Паломництво зростало з поширенням християнства, розвиваючись із зростанням релігійності населення. В середні  віки паломництво набуло такого розмаху, що навіть утворились і поширились цехи професійних паломників, яких замість себе наймали багаті люди для здійснення поклоніння. Відповідно поширювалась та удосконалювалась організація  паломництва, створювалась інфраструктура.

Маршрути паломництва  спочатку були виключно сухопутні й  шли по півдню Європи та через Малу Азію. Довгий, складний і небезпечний  шлях розтягувався на роки. Згодом розвиток судноплавства значно скоротив витрати  часу, а морський шлях став основним шляхом до Палестини. Головними центрами, де збирались паломники, аби відправитись до Палестини, стали порти Південної  Європи: Венеція, Генуя, Марсель. З усіх усюд європейської землі до Венеції, а пізніше й Марселю, стікалися невеликими групами пілігрими у спеціальному одязі, що вирізняв їх серед інших подорожніх: довгі сірі плащі з нашитим на них червоним хрестом, крислаті капелюхи, каліги (особливі сандалії). Обов’язковими були фляга для води та посох. Вони йшли (бо саме так слід було робити – йти пішки, і в цьому теж був елемент служіння), користуючись у дорозі притулком монастирів, замків, маєтків та простих осель. Поступово на базі монастирів створилась мережа, що надавала послуги паломникам. 

У Венеції паломники укладали контракт з хазяїном корабля, за яким хазяїн був зобов’язаний не тільки перевезти їх до Святої Землі й  назад, але й супроводжувати по святих місцях, забезпечувати харчуванням, сплачувати за них податки. У Венеції XV cт. існувала постанова, за якою корабель, що перевозив паломників, не міг слугувати для торгових цілей, отже, обсяг паломництва досяг такого розміру, що сприяв спеціалізації транспорту, а з іншого боку, цим визнавалась повага до паломників. Там же паломники запасалися путівниками по святих місцях, серед яких найбільш відомий путівник Pelegrmationes Теrrае Sanctae (Венеція, 1491). Створена для забезпечення паломництва індустрія працювала досить злагоджено, забезпечуючи пілігримів всім необхідним: безпечним транспортуванням, притулком, екскурсіями по святих місцях та відправленням культу.

Християнське православне  паломництво з України до Святої Землі має давню вікову традицію: відомі джерела відносять її до ХІ-ХІІ  ст. Зокрема «Житие и хожение Даниила, русской земли игумена» залишило свідоцтво паломництва ігумена Данила з Чернігівських земель і містить не тільки описи святих місць, але й відомості з організації паломництва за часів Єрусалимського королівства. Загальні суспільні тенденції (розвиток промисловості, удосконалення транспортних засобів та шляхів сполучення, суттєві зрушення в способі життя населення, підвищення середнього рівня життя, зміни геополітичної ситуації та інші об’єктивні причини) сприяли збільшенню паломництва і, відповідно, переростанню сфери забезпечення релігійних потреб населення в індустрію, розквіт якої припадає на другу половину ХІХ ст.

У Західній Європі, особливо у Франції та Німеччині, у цей  час щорічно організуються паломницькі  каравани до Святої Землі по 300-400 чол. Значно виріс потік православних паломників з теренів Російської імперії. Центром збору православних паломників стала Одеса, а морський шлях, яким вони діставались до Святої Землі, пролягав через Константинополь. Якщо на початку сторіччя їх щорічна  чисельність не перевищувала кількох  десятків, то в 1820 р. вона вже досягла 200 чол., а в 1840-х роках подвоїлась, склавши в кінці сторіччя майже 5 тис. чол. Але найбільший потік паломників спостерігається з кінця ХІХ ст. до початку першої світової війни, що пов’язано з поліпшенням транспортного сполучення, його значним здешевленням. 

У той час, як паломництво  з Росії набрало сталих організаційних форм у другій половині ХІХ ст., паломники  греко-католики західноукраїнських земель, що входили до складу Австро-Угорщини, чекали на цей момент аж до початку  ХХ ст. Перше відоме нам паломництво  було організоване в 1906 р. за участю митрополита  Галицького архієпископа Львівського  Андрія Шептицького при сприянні досвідченого організатора паломництва  з Тиролю полковника Генріха Гіммлема фон Агісбурга. Організаційні засади базувались на схемі тирольського товариства "Рalastina Pilgerverein", що до того організувало 9 аналогічних подорожей за європейськими стандартами того часу. 

Традиції буддійського паломництва  сходять до часу життя самого Будди. Згідно канону Тріпітака, Будда заповідав своїм послідовникам відвідувати місця, де він народився (Лумбіні, Непал), отримав прояснення (Бодхгая, штат Біхар, Індія), прочитав свою першу проповідь (Сарнатх, біля р. Варакаси, штат Уттар Прадеш, Індія) і пішов з цього світу (Кушинагара, біля м. Горакхпур, штат Уттар Прадеш, Індія).

У V, VI, VIII ст. здійснювалися  паломництва китайських ченців буддистів  до Індії. Ченці слідували двома  маршрутами. Перший, «північний», маршрут  пролягав по Великому шовковому шляху  через Афганістан і Пакистан. Другий маршрут – через Південно Китайське море, Бенгальською затокою. 
Тіло Будди після його відходу в нірвану спалили, останки розділили на 8 частин і помістили в ступи. Паломництва в буддизмі почалися з поклоніння решткам Будди. Паломництво в буддизмі полягає у відвідинах святих місць для отримання духовних результатів, поклоніння і виразу шанування вищим силам.  
Протягом багатьох віків паломництво було практично єдиним видом подорожування, не пов’язаним ні з жодною "корисною", матеріальною метою, що збігається з сучасним поняттям туризму як суспільного явища. 
Саме як один з видів туризму релігійний туризм органічно ввійшов в сучасний туристичний процес. На нього припадає 3-5% обсягу світового туристичного потоку.

 

 

 

ТУР У ПОЧАЇВСЬКУ ЛАВРУ

 

1 - денний груповий тур

 

Ціна туру 450 грн.

 

Програма туру

 

 

 День 1

Виїзд з Києва о 22.00 комфортабельним  автобусом від станції метро  Контрактова Площа.

 

 

  День 2

5:30 - Прибуття в Почаїв. Екскурсія по Свято-Успенській  Почаївській Лаврі.

Екскурсія на території Свято-Успенської Почаївської Лаври - однієї з найбільших святинь православного світу. Слідуючи легендам, дату її заснування відносять  до 1527.

Саме в цьому місці  зберігаються чотири дуже важливих святині: камінь зі слідом правої Стопи Божої  Матері та джерелом цілющої води, чудотворна ікона Почаївської Божої Матері, мощі преподобних Іова та Амфілохія.

10.00 - Переїзд в Почаївський  Свято-Духівському монастир-скит. До його основи у 1227 році були причетні монахи. Тут знаходиться чудотворна ікона, мощі Преподобного Мефодія та інші святині. Святу обитель відвідують багато паломників, найчастіше, вони є представниками різних країн і знаходять тут зцілення.

12.00 - Переїзд до озера  святої Анни, купання в цілющій  воді (за бажанням).

14.00 - Обід (перше; гарнір  і гаряче основне блюдо; салат;  напої за бажанням)

17.00 - Виїзд з території  святих місць.

23.00 - Орієнтовне прибуття  в Київ.

 

У вартість входить:

Трансфер по маршруту

Екскурсії

Супровід

Вхідні квитки

Обід

 

 

 

 

 

 

Список літератури та джерел

 

 

1. Бабкин А.В. Специальные виды туризма Ростов-на-Дону: Феникс, 2008. - 252 с.
2. http://tourism-book.com/books/ -    Кадацька Ю. А. «Релігійний туризм в Україні»
3. http://tourlib.net/books_tourism
4. Любіцева О.О. Методика розробки турів Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2003. - 104 с.
5. Христов Т.Т. Религиозный туризм Учебное пособие. - М.: Издательский центр "Академия", 2005. - 288 с.
6. Сенин В.С. Организация международного туризма

Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 400 с.