Санаторно-курортна діяльність в Україні

2.3. Альтернативні підходи щодо розвитку санаторно-курортної діяльності

Збереження екологічної системи курортів залежить від раціонального використання рекреаційних ресурсів з урахуванням їх унікальності та вразливості. У той же час, на даному етапі економічні механізми відтворення ресурсного потенціалу достатньою мірою не розроблені. Проблема гарантованості справляння податків з об'єктів курортно-рекреаційного і туристичного комплексу є нагальною для всіх курортних міст і районів.

Одним із важливих аспектів діяльності курортів повинно стати запровадження обов'язкового страхування відповідальності санаторно-курортних закладів за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю чи майну громадян під час санаторно-курортного лікування, а також екологічного страхування для компенсації шкоди, заподіяної на природних територіях курортів та об'єктах природних лікувальних ресурсів унаслідок надзвичайних ситуацій, техногенного та природного характеру.

Комплексне оновлення інфраструктури та економічне відтворення виробничого потенціалу курортно-рекреаційного комплексу може бути здійснено лише за рахунок залучення масштабних інвестицій (як внутрішніх, так і зовнішніх). Для прибуткових санаторно-курортних закладів модернізація може бути здійснена за рахунок використання власних накопичень (прибуток, амортизаційні відрахування). Проте обсяг цих накопичень не забезпечує покриття навіть мінімальних потреб економічного простого відтворення.

З метою виходу на новий рівень відносин слід:

      створити економічні умови та нормативно-правову базу для забезпечення відтворення виробничо-економічного потенціалу курортів та їх природних лікувальних ресурсів;

      розробити та впровадити комплекс заходів з метою залучення інвестицій для розвитку курортів;

      забезпечити поступову прозору приватизацію оздоровчих та санаторно-курортних закладів (крім спеціалізованих санаторіїв), у першу чергу нерентабельних та тих, що перебувають в оренді;

      удосконалити організацію діяльності санаторно-курортних закладів, спрямовану на зменшення витрат з їх утримання та здешевлення вартості путівок.

З метою залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій планується:

      здійснення резервування рекреаційних територій для реалізації масштабних інвестиційних проектів;

      широке проведення тендерів та надання земельних ділянок під забудову об'єктами рекреації з пайовою участю щодо розвитку інженерної та загальнокурортної інфраструктури;

      подальше розширення асортименту послуг, що надаються на курортах;

      збільшення кількості діючих госпрозрахункових медичних центрів, які надаватимуть платні послуги;

      поетапне виведення з експлуатації та реорганізація нерентабельних і тимчасових баз відпочинку шляхом введення стандартів рекреаційних умов;

      проведення приватизації оздоровчих та санаторно-курортних закладів (крім спеціалізованих санаторіїв), у першу чергу нерентабельних та тих, що перебувають в оренді, а також об'єктів незавершеного будівництва [11].

Збільшення місткості, створення комфортності санаторно-курортних закладів позитивно впливатиме на економічне становище населення регіону, де розташована курортна територія, підвищення зайнятості населення, прискорення розвитку інженерної та соціальної інфраструктури.

Для забезпечення процесу приватизації оздоровчих та санаторно-курортних закладів необхідно застосовувати чіткі механізми визначення ринкової вартості об'єктів згідно із законодавчими та нормативно-правовими актами з питань оцінки. Доцільно розглянути соціально-економічні наслідки запровадження акціонування та корпоратизації територіях державних санаторно-курортних закладів, наприклад, на базі об'єктів незавершеного будівництва, виведених з експлуатації корпусів, невикористаних площ з визначенням державної частки акцій та збереження контрольного пакета за державою.

З метою захисту майнових інтересів держави необхідно провести інвентаризацію санаторно-курортних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування, їх земельних ділянок, переглянути умови змін власника державних закладів на відповідність законодавству [5, c. 136].

Розділ 3. Шляхи розвитку курортів України

Планується державними установами створення оптимальної системи надання доступного та ефективного санаторно-курортного лікування і відпочинку для широких верств населення відповідно до гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, забезпечення потреб громадян України та іноземців курортно-рекреаційними послугами на рівні світових стандартів, а також екологічно збалансованого і ефективного природокористування.

З цією метою необхідно здійснити реструктуризацію санаторно-курортної галузі на основі науково обгрунтованих потреб населення у різних видах відновлювального лікування, медичної реабілітації та оздоровлення, упорядкування мережі санаторно-курортних закладів.

Метою реформування санаторно-курортної галузі є:

      реалізація проектів комплексного розвитку курортів;

      створення конкурентоспроможного на внутрішньому та зовнішньому ринку санаторно-курортного продукту;

      забезпечення функціонування мережі санаторно-курортних для лікування та оздоровлення громадян, у тому числі і тих, які відповідно до законодавства України мають право на безоплатне або пільгове курортне лікування та оздоровлення;

      упорядкування мережі і санаторно-курортних закладів;

      раціональне використання ліжкового фонду на основі вдосконалення ресурсно-нормативної бази санаторно-курортних закладів, стандартів діагностики та лікування, диференційованих підходів до строків санаторно-курортного лікування, впровадження сучасних ресурсозберігаючих та природоохоронних технологій;

      поліпшення якості послуг з розміщення, санаторно-курортних та інших послуг у курортно-рекреаційних закладах.

Для досягнення цієї мети необхідно здійснити комплекс таких заходів:

      екологічне обгрунтування навантаження на природні ресурси;

      створення і впровадження державних кадастрів природних територій курортів та природних лікувальних ресурсів, ведення їх моніторингу;

      створення системи заохочення інвестицій у модернізацію та будівництво закладів санаторно-курортної та туристичної галузей;

      переорієнтація охорони здоров'я на профілактику захворювань, медичну реабілітацію та відновлювальне лікування;

      проведення роботи, пов'язаної із забезпеченням оголошення урортів державного значення;

      запровадження ефективної системи фінансування санаторно-курортної галузі;

      розвиток видобутку мінеральних вод, лікувальних грязей та інших природних лікувальних ресурсів за умов їх раціонального використання;

      створення механізмів комплексного розвитку курортів;

      поетапна приватизація оздоровчих та санаторно-курортних закладів (за винятком спеціалізованих санаторіїв), у першу чергу нерентабельних та тих, що перебувають в оренді, а також об'єктів незавершеного будівництва;

      розширення мережі територій оздоровчого та рекреаційного призначення;

      розроблення цільових програм розвитку санаторно-курортної галузі, в тому числі інфраструктури розміщення відпочиваючих;

      удосконалення порядку акредитації санаторно-курортних закладів;

      поліпшення якості надання санаторно-курортних, оздоровчих та туристичних послуг;

      створення доступного за ціною оздоровчого продукту;

      дотримання уніфікованих державних стандартних методик у галузі лікування та медичної реабілітації на курортах;

      координація діяльності санаторно-курортних та оздоровчих закладів незалежно від форми власності та підпорядкування;

      санітарне очищення курортів;

      здійснення протиерозійних і протизсувних заходів та інженерного захисту морського узбережжя курортів;

      впровадження економічно обгрунтованих нормативів плати за користування природними лікувальними ресурсами;

      запровадження диференційованого підходу до організації розміщення відпочиваючих та їх санаторно-курортного лікування;

      забезпечення повної інформованості громадян України та іноземців про курортно-рекреаційні можливості України, поліпшення стратегії маркетингу та просування санаторно-курортних послуг на внутрішньому і зовнішньому ринку, у тому числі шляхом адаптації маркетингових стратегій до сучасної практики надання санаторно-оздоровчих послуг;

      створення дієвої системи організації дитячого і молодіжного відпочинку та оздоровлення [10].

Провідну роль у формуванні державної політики у санаторно-курортній галузі повинен відігравати спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Водночас передбачається збереження управлінської вертикалі для забезпечення проведення державної політики у сфері діяльності курортів, контролю за дотриманням державних нормативів та єдиних галузевих норм.

У зв'язку з цим необхідно чітко розмежувати повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань діяльності курортів, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади.

Створення єдиної системи управління санаторно-курортної галузі має забезпечити перегляд критеріїв та умов акредитації санаторно-курортних закладів, які на даний час відображають якість роботи кабінетів або відділень фізіотерапії лікувально-профілактичного закладу, але не стосуються рівня лікування у санаторно-курортних закладах. Необхідно створити Головну комісію державної акредитації санаторно-курортних (оздоровчих) закладів при Державному департаменті з питань діяльності курортів центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я [3, c.27-28].

У процесі реформування санаторно-курортної галузі досягнення науки вбачаються рушійною силою, що забезпечує всебічне обгрунтування необхідності перебудови галузі, визначення прогнозних потреб населення у санаторно-курортному лікуванні, медичній реабілітації та оздоровленні, а також розроблення заходів щодо їх поліпшення.

Висновок

Розвиток санаторно-курортної справи в Україні потребує підтримки, узгодженого розвитку в межах всієї індустрії туризму країни. Курортно-лікувальний туризм є одним з пріоритетних напрямків розвитку внутрішнього та іноземного туризму в країні, одним з найбільш сталих видових туристичних ринків. Наявні та потенційні запаси лікувальних ресурсів, з огляду на їх якісні та кількісні характеристики, можуть бути основою створення інноваційного туристського продукту. Але існуюча матеріально-технічна база потребує значних капіталовкладень у розвиток та реконструкцію діючих курортів, у розвідку та облаштування нових курортів, чому повинні сприяти інвестиційні проекти, розраховані не тільки на зарубіжного, а й на вітчизняного інвестора. Потребують пильної уваги питання забудови курортів, розробка генеральних планів їх розвитку, економічне та фінансове забезпечення функціонування, процеси приватизації.

Державний кадастр природно-лікувальних ресурсів та курортних територій України, створений з метою інформаційного забезпечення моніторингу природних територій курортів та прогнозування можливих змін під впливом господарської діяльності, дозволить створити інноваційний курортно-лікувальний продукт на основі як діючих марок, які вже зарекомендували себе як в Україні, так і за її межами, так і нових курортів (за відповідного матеріально-технічного забезпечення та інформаційно-рекламної підтримки), просувати цей продукт як на вітчизняному, так і на міжнародному туристичних ринках [12].

Список літератури

1.      Гнатів О.К. Проблеми розвитку вітчизняного туризму // Економіка України, №5, 2005, с.23-25

2.      Гонгало П.Ф. Проблеми відтворення ресурсного комплексу України. // Економіка і Екологія, 2004, №15