Ризики і економічна безпека турфірм

1. Поняття про соціальний туризм…………………………………………3

2. Розвиток соціальнлго туризму в Україні……………………………….4

3. Основними факторами виникнення такого соціального явища як туризм………………………………………………………………………….6

Перелік посилань……………………………………………………………12

1. Поняття про соціальний туризм

Соціальний туризм - це подорожі, субсидовані із засобів, які виділяє держава на соціальні потреби. Метою соціального туризму є не отримання прибутку, а підтримка людей з низьким рівнем доходу для реалізації їхнього права на відпочинок.

Концепція соціального туризму побудована за трьома принципами:

- забезпечення  відпочинку всіх і кожного  члена суспільства шляхом широкого  залучення до сфери туризму  людей з низьким рівнем доходів;

- субсидування  туризму для малозабезпечених;

- активна  участь центральних урядових, муніципальних,  суспільних і комерційних структур  в його розвитку.

   Ця концепція була реалізована на практиці в Швейцарії і Франції завдяки системі відпускних чеків. Головним її елементом є чек - платіжно-розрахунковий засіб, що вводиться в обіг для надання адресної допомоги туристам і забезпечення доступності відпочинку всім верствам населення. 
   У колишньому СРСР цей вид туризму також був популярний, на його частку приходилося майже 80 % внутрішнього туризму і 50 % міжнародного. Держава направляла величезні кошти на зміцнення матеріально-технічної бази туризму.

   У даний час відсутність бюджетних засобів на дотації в соціальний туризм України призвело до відчуження більшої маси населення, особливо слабо захищених прошарків від подорожей.

 

2. Розвиток соціальнлго туризму в Україні 

   Важливою складовою туристської діяльності в Україні є соціальний туризм. Це організація змістовного оздоровлення та відпочинку широких верств населення за найнижчими доступними цінами, зорієнтованими лише на потреби відновлення матеріальної бази.

   Упродовж останніх років розвитком соціального туризму опікуються чимало структур, об'єднань, підприємств і організацій різних форм власності та відомчого підпорядкування. Однак найповніше і найефективніше соціальний туризм знаходить свій прояв у межах профспілкової системи, більшість підприємств і організацій якої входять до закритого акціонерного товариства з туризму та екскурсій "Укрпрофтур".

   ЗAT "Укрпрофтур" є найбільшим в Україні туристичним об'єднанням. У його складі діють 77 власних туристських господарств (готелів, туристсько-оздоровчих комплексів, пансіонатів, туристських баз і таборів) загальною місткістю близько 20 тис. ліжко-місць; 80 бюро подорожей та екскурсій та інші підрозділи.

   За період 1953 - 2000 pp. туристсько-екскурсійні підприємства й організації профспілок України надали послуги більш як 115 млн туристів і 800 млн екскурсантів. 
   Основними напрямами діяльності підприємств ЗAT "Укрпрофтур" на сучасному етапі є оздоровлення у власних господарствах, організація транспортних туристських подорожей по Україні, екскурсійне обслуговування усіх верств населення, надання автотранспортних послуг та послуг підприємств громадського харчування, а також інші види діяльності. Всього перелік послуг, які надає система профспілкового туризму, становить близько ЗО найменувань.

   З метою оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, насамперед дітей, товариством реорганізовано частину туристських закладів у пансіонати з лікуванням і туристсько-оздоровчі комплекси, що поряд з активним відпочинком надають лікувальні послуги. Усі вони мають ліцензії Міністерства охорони здоров'я України на право надання медичних послуг. Створено лікувальну базу, укомплектовано штат медичного персоналу, підготовлено склади лікарських препаратів тощо. Для оздоровлення дітей широко використовуються мінеральні води, рослинні препарати, екологічно чисті продукти харчування, розроблено оздоровчі пішохідні маршрути. Всього в системі ЗАТ "Укрпрофтур" нині діє понад 20 лікувально-оздоровчих закладів. За період 1993 - 2000 pp. у туристських підприємствах профспілок оздоровлено понад 500 тис. осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

   Путівки на оздоровлення в пансіонатах і оздоровчих комплексах профспілкового туризму найдешевші серед закладів такого профілю інших відомств, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1997 р. № 835 як заклади лікування та відпочинку дітей.  
 
 
 
 
 
 
 

3. Основними факторами виникнення такого соціального явища як туризм 

   Сучасна наука розглядає туризм як складну соціально-економічну систему. Незважаючи на те, що туризм традиційно відносять до невиробничої сфери, тому що він, насамперед, працює на забезпечення людини повноцінним і раціональним відпочинком, тобто складає значну частину інфраструктури, але незаперечним є і той факт, що зараз туристична індустрія с багатогалузевим виробничим комплексом. З цього випливає, що таке соціальне явище як туризм є багатогранним, має свої, властиві тільки йому функції і, безумовно, фактори, що впливають на розвиток туризму, який у свою чергу впливає на суспільство, на свідомість його членів і особливо на формування свідомості молоді — найпрогресивнішої складової нашого суспільства.

   Саме в цьому аспекті важливо розглянути процес розвитку туризму в суспільстві та його вплив на формування світогляду молоді.

   Основними факторами виникнення такого соціального явища як туризм були такі:

1. Соціально  - економічний (тобто розпиток  суспільств) та досягнення в економіці.

2. Географічний (різне розташування країн та  необхідність налагодження зв"язку  між ними, наявність тих чи  інших природних ресурсів).

3. Демографічний  (тобто збільшення кількості населення  та різні демографічні процеси).

4. Політичний (освоєння або завоювання нових територій, перерозподіл сфер впливу).

5. Мотиваційний (тобто зміна ціннісних орієнтацій, зокрема, які пріоритети є визначальними  у виборі мети подорожі на  даний момент розвитку суспільства).

Ці п"ять  факторів буди головними для розвитку туризму в суспільстві до другої половини XX ст. Зараз до них приєднався ще один важливий фактор — екологічний. І щодо розвитку сучасного туризму, то саме екологічний фактор багато в чому визначає його перспективи.

Всі ці фактори взаємопов"язані, взаємодіють і майже однаково впливають на розвиток туризму в суспільстві.

   З розвитком суспільства, виникненням товарно-грошових відносин, розподілу праці та виокремленням осіб, що не були зайняті в суспільному виробництві та управлінні, з"явилася категорія людей, що могли подорожувати. Появі цілеспрямованих подорожей сприяли і такі фактори як:

— розвиток торгівлі, що, в свою чергу, сприяв як соціально-економічному розвитку суспільства, так і задоволенню потреб людини в пізнанні навколишнього світу. З історії ми знаємо, що багато купців були водночас і мореплавцями, і вченими (зрозуміло в тогочасному розумінні цього слова);

— важливим фактором, що сприяв розвитку подорожей  у різні епохи була релігія. Виконання  віруючими релігійних обрядів, паломництво до святих місць сприяло тому, що для паломників створювалися необхідні умови для проживання, харчування, транспортування та ознайомлення зі святинями, тобто це були ті ж самі послуги, якими забезпечувалися пізніше туристи;

— наступним  важливим фактором, що сприяв розвитку туризму, був розвиток культури, науки, мистецтва. Природно, що з"являються  певні категорії мандрівників з  метою ознайомлення з визначними пам"ятниками мистецтва, а також  з"являється і друга категорія  людей, тих, що прагнуть здобути освіту в інших країнах, вивчати іноземні мови тощо;

— пізнання людиною природи призводить до відкриття  цілющих якостей деяких природних  джерел, місць з унікальним кліматом, що можуть поліпшувати здоров"я  людини. Цей важливий фактор сприяв розвитку подорожей саме з метою оздоровлення, то зазвичай є основною функцією такого соціального явища як туризм;

— важливим фактором, що сприяв появі туризму  в суспільстві і досі є важливим для його розвитку, є збільшення частки вільного часу, що дав людині не тільки відновлення своєї життєвої сили, а й можливість раціонально й корисно використати свій вільний час для пізнання навколишнього світу, займатись улюбленою справою і виховувати підростаюче покоління, використовуючи досвід і досягнення прийдешніх поколінь і умови та засоби сучасності.

   Незважаючи на розвиток окремих напрямків туризму, розширення спектру цілей подорожей і навіть проведення окремих заходів та будівництво спеціальних об"єктів для відпочинку, лікування, розваг чи паломництва, туризм ще не мав під собою комерційної спрямованості. Деякі комерційні заходи окремих осіб та орґанізацій, що допомагають проводити вільний час, здійснювати релігійні потреби або поліпшувати здоров"я, є відособленими..  

   Але незважаючи на те, що туризм не є окремою галуззю економіки і всеохоплюючим масовим явищем у суспільстві, доступним для більшості, він, проте, виконував властиві йому головні функції, а саме:  
 

Пізнавальну

— За допомогою мандрівок людина пізнавала світ, накопичувала досвід, формувала свій світогляд, що сприяло розвитку науки, культури, мистецтва й було важливим фактором суспільного поступу.

Рекреаційну, або оздоровчу 

— За допомогою подорожей люди поліпшували своє здоров"я, отримували нові враження, що здебільшого позитивно впливало на фізичне та психічне здоров"я.

Політичну

— За допомогою туризму країни налагоджували зв"язки між собою. Туризм завжди сприяв мирним відносинам між країнами, які відвідували громадяни цих держав. Все це, безумовно, сприяло культурному збагаченню націй та встановленню між ними мирних відносин. Відомо, що першими “туристами” були дипломати. Хоча б у тому аспекті, що їм держава, до якої вони прибували, забезпечувала житло, харчування, гарантувала соціальний захист.

Економічну 

— Ця функція туризму полягає в тому, що він забезпечує розвиток окремих галузей народного господарства, які співпрацюють з ним. Це система транспорту, легка й харчова промисловість та інші. Відомо, що туризм ще називають “невидимим експортом”, адже відвідувач з іншої країни, споживаючи продукти та послуги, що надаються йому в даній країні, залишав тут значну частку коштів, які вивіз зі своєї країни.

Виховну

— Ця функція завжди була властива туризму, адже після далеких мандрів далеких не тільки набувала певного доспілу, а й училася терпляче долати незручності, загартовувати тіло й дух, любити свій край, цінувати його, з толерантністю й повагою ставитися до традицій, вірувань, світогляду інших народів. Ось лише головні функції, які властиві туризму, і які він виконує протягом усього періоду свого розвитку.

   Докладніше хочеться зупинитися па тісному взаємозв"язку туризму з формуванням світогляду різних верств населення. Треба зазначити, що туризм завжди був тісно пов’язаний з мотиваційною діяльністю людини.

   По-перше, до подорожі людину завжди спонукали які-небудь цілі. Основними мотивами в ту чи іншу епоху були торгівля і загарбання нових земель або паломництво, відкриття нових земель, здобування освіти і лікування або просто мандрівка з метою розважитися і тимчасово змінити місце проживання.

  По-друге, сама мандрівка породжувала іншу мотиваційну діяльність. Наприклад, подорожуючи в ділових справах, людина бажає пізнати життя того чи іншого реґіону, зайнятися дослідницькою діяльністю або написати книгу вражень

   По-третє, майже кожна мандрівка тісно пов"язана з наявністю вільного часу, бажанням подорожувати і можливістю її здійснити, тобто наявністю коштів. Але можна мати і вільний час і кошти на мандрівку та проводити дозвілля, нікуди не виїжджаючи. І ось тут спрацьовує певна закономірність. Чим освіченіша людина, тим більше шансів, що вона, маючи гроші і вільний час, використає їх для мандрівки, і навряд чи основнім пріоритетом тут буде тільки саме бажання розважитись. Очевидно, що людина з більш високим культурним рівнем буде намагатися раціонально і з користю для себе та суспільства використати свій вільний час. 

   Отже, можна зробити висновок, що туризм виявляв рівень культури та добробуту того чи іншого суспільства.

   Якщо проаналізувати рівень розпитку туризму, можна помітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспільства, тим більше його членів у використанні свого вільного часу надають перевагу туризму. І це стосується не тільки найактивнішої частини суспільства — молоді та людей поважного віку, але й пенсіонерів, що й підтверджують соціологічні дослідження.