Ресурси Африканського туристичного регіону

Судан є унікальною країною, культурний простір якої формується двома різними  традиціями - арабською і чорною африканською. Всередині кожної із них існують сотні етнічних і  мовних відмінностей, що ускладнює  процес консолідації і співпраці. Північні штати, які займають більшу частину  території країни, заселені арабами-сунітами різного етнічного походження. На півдні і заході переважають народи негроїдної раси, які у більшості  сповідують християнство або лишаються  прихильниками традиційних вірувань.

Громадянська війна, яка триває у Судані майже увесь час з моменту проголошення незалежності від Великої Британії і Єгипту у 1956 році, має катастрофічні наслідки для економіки і демографічного потенціалу всієї країни. Із цієї ж причини не випадає говорити і про міжнародний туризм, як реальний сектор економіки. Судан належить до переліку найбільш небезпечних для туристів країн. Разом із тим, країна володіє достатніми ресурсами для розвитку різних видів туризму. Екваторіальний мусонний клімат на півдні країни і тропічний пустельний на півночі у поєднанні з морським узбережжям, обрамленим кораловими рифами, створюють ідеальні передумови для організації пляжно-купального відпочинку, дайвінгу і сноркеллінгу. Національні парки (наприклад, Діндер, Бома, Джидер, Саутерн, Німуле) хоч і перебувають у запустінні, але можуть бути основою для розвитку екологічного туризму і сафарі. Пам’ятки часів Давнього Єгипту (численні піраміди та їх руїни, храми епохи Хатшепсут і Тутмоса ІІІ), мечеті, експозиції музеїв можуть на рівних конкурувати із туристичними атракціями Єгипту або Туреччини.

Загальна кількість населення - 41,1 млн осіб. Більшість суданців - 57 % - живе у селах. Міста в основному  виросли в долині Нілу і на морському  узбережжі. Найбільші з них - Хартум, історія якого почалася з будівництва  у 1821 р. невеликої солдатської казарми; Омдурман - типове східне місто із вузькими покрученими вуличками, маленькими будинками і найбільшим у Судані базаром верблюдів; Порт-Судан, єдиний сучасний порт країни на узбережжі  Червоного моря, який прийшов на зміну занедбаному Суакіну, в  якому колись зупинялися торгові  кораблі, які привозили шовк, посуд, а забирали слонову кістку, рабів  та акулячі плавники.

Транспортна система країни - відстала й архаїчна. Поширене в'ючне перевезення  вантажів і його перенесення людьми-носіями. Характерна особливість автомобільних  доріг - відсутність твердого покриття, що унеможливлює пересування ними у  сезон дощів. Для судноплавства  і туристичного освоєння країни використовується Ніл.

ЗАХІДНОАФРИКАНСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ  РАЙОН

Бенін - Буркіна-Фасо - Гамбія - Гана - Гвінея - Гвінея Бісау - Кабо-Верде - Кот-Д'Івуар - Мавританія - Малі - Нігер - Нігерія - Сенегал - Сьєра Леоне - Того

Західна Африка - приатлантичний регіон, який об'єднує молоді держави, що звільнилися  від колоніалізму. Їм притаманні схожі  історичні й соціально-економічні особливості розвитку та проблеми. У більшості своїй це - бідні  аграрні країни. Розпад британської  і французької колоніальних систем, до якої входила більшість країн  цього регіону, привів до їх політичної незалежності, але викликав до життя  інші, ще гостріші проблеми.

Для багатьох країн цієї частини  Африки характерні економічна і політична  нестабільність. Більшість країн - багатонаціональні. У деяких районах продовжуються  міжетнічні зіткнення. Гострою є  проблема піратства. Часто відбувається зміна влади. Усе це ускладнюється  бідністю. У більшості своїй величина ВВП у розрахунку на душу населення  у країнах регіону становить  декілька сотень доларів на рік. Слабка економіка цих держав не в змозі ефективно реагувати на екологічні виклики: опустелювання перетворилося на гостру проблему цього регіону. Все це призводить до того, що, незважаючи на наявні природні ресурси (тепле океанічне узбережжя, біорізноманіття, сприятливий клімат), міжнародний туризм не є актуальним напрямком розвитку національних господарств. Масовий туризм не набув належного рівня розвитку і має анклавний, осередковий характер.

До країн, які мають певні здобутки на шляху реалізації проектів розвитку туристичної індустрії належать Сенегал, Буркіна-Фасо, Гамбія.

СЕНЕГАЛ

Республіка Сенегал - найбільш відвідувана  туристами країна у Західній Африці. Вона займає рівнинну територію у  зоні саван і рідколісь субекваторіального кліматичного поясу. Її площа становить 196,7 тис. км2; населення - 13,7 млн осіб; столиця - Дакар.

Сенегал - багатонаціональна країна; офіційна мова - французька; панівна  релігія - іслам. Міжнародну популярність Сенегалу принесли автомобільні ралі Париж-Дакар.

У країні переважають природні туристичні ресурси: океанічне узбережжя з  найкращими у Західній Африці пляжами, багатий рослинний і тваринний  світ (у національних парках можна  спостерігати за життям жирафів, буйволів, бегемотів, леопардів, крокодилів, черепах, ламантинів, рожевих фламінго тощо, а головним національним символом країни є унікальне дерево баобаб), ландшафтне різноманіття (посушлива північ - "ворота" до Сахари, зволожений зелений південь - край надзвичайного біорізноманіття) і пам'ятки природи.

На Атлантичному узбережжі розташовані найкращі західноафриканські курортні райони Скірінг, Карабан, Горі, Лез Альманді, Пті-Кот і Салі. Комфортна погода протягом року, майже завжди спокійний океан, зручні пляжі, фольклорні поселення, десятки затишних готелів і широка гама туристичних розваг (океанічне рибалення на рибу-меч, водні лижі, серфінг, кінні екскурсії, сафарі, бердвотчинг-тури, теніс) роблять відпочинок у цих туристичних центрах змістовним, насиченим і незабутнім.

Одна із головних туристичних принад Сенегалу - озеро Ретба. Його екстраординарність полягає у надзвичайно високій  концентрації у воді різноманітних  солей (близько 350 г/літр - у 10 разів більше, ніж у водах Світового океану) і незвичайному рожевому кольорі  води за рахунок голофітних бактерій - єдиних живих організмів, здатних  жити у такій воді.

У той же час слід мати на увазі, що в країні є окремі райони, де мають  місце сепаратистські дії. Імовірність  тропічних захворювань у Сенегалі нижча, ніж в інших африканських країнах. Однак перед поїздкою доцільно зробити щеплення від малярії.

НІГЕРІЯ

Федеративна Республіка Нігерія - перша  за чисельністю населення країна Африки і восьма світу (його загальна кількість складає 149,2 млн осіб). Площа країни - 923,8 тис. км2.

Нігерія розташована у західній частині континенту в оточенні Чаду і Камеруну на сході, Беніну на заході та Нігеру на півночі. Нігерії належить 900 км узбережжя Гвінейської затоки, яке увійшло в історію під  назвою "Невільничий берег". Саме звідси європейці із ХVІ ст. почали проникати вглиб материка і зробили цей регіон одним із головних осередків работоргівлі.

Абуджа - столиця Нігерії із 1991 р. Місто спроектоване Кендзо Танге - одним із найбільш впливових японських архітекторів ХХ ст., який відбудував Хіросіму, спланував ділові квартали Болоньї і Неаполя, створив новий центр Скоп'є після землетрусу.

Абуджа знаходиться майже у  центрі країни, серед мальовничої  степової долини. Цей регіон слаборозвинений, етнічно нейтральний. Обираючи місце  розташування нової столиці, влада  намагалася вирішити кілька завдань: економічний  розвиток регіону, у тому числі за рахунок екологічного туризму і  створення міста, у якому був  би відсутній переважаючий вплив  окремих етнічних груп або релігійних громад.

Нігерія - багатонаціональна країна. Її населяють близько 250 племен і  народностей. Однак офіційна мова у  Нігерії - англійська - колишня колонія  Великої Британії, яка отримала незалежність у 1960 р., є членом Співдружності. Неоднорідним є і релігійний склад. Майже 50 % населення - прихильники ісламу, 40 % - християни, решта притримуються традиційних  місцевих вірувань. Етнічні та конфесійні чинники використовувалися для  спроб розколу країни, тривалий час  були основою міжусобиць.

Найбільшим містом країни є Лагос - колишня столиця, потужний портово-промисловий комплекс і головний туристичний центр, в якому збудовані сучасні готелі і розміщується один із найбільших у Західній Африці ринків. Через давнє місто-порт Калабар, який разом із Лагосом був центром работоргівлі, сьогодні вивозять какао-боби, каучук, деревину, плоди олійної пальми. Місто Ібадан - не лише головний осередок регіону, який спеціалізується на вирощуванні какао, а й відомий туристичний та університетський центр Нігерії. Не варто оминати увагою ще три міста: Оніча, Кацина і Кано - знані на всю Західну Африку торговельні центри, відправні пункти екологічних, фольклорних і пізнавальних турів.

Незважаючи на наявність сприятливих  природних передумов, міжнародний  туризм у Нігерії не отримав значного розвитку.

ЦЕНТРАЛЬНОАФРИКАНСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ  РАЙОН

Ангола - Габон - Демократична Республіка Конго - Екваторіальна Гвінея - Камерун - Конго - Сан-Томе і Принсіпі - Центрально-африканська  Республіка - Чад

АНГОЛА

Республіка Ангола (площа - 1,3 млн  км2; населення - 12,8 млн осіб; столиця - Луанда) - держава на південному заході Африки. На півдні вона межує із Намібією, на півночі - з Демократичною Республікою  Конго, на сході - із Замбією, анклав Кабінда  оточений територіями Республіки Конго  і Демократичної Республіки Конго. Із заходу береги Анголи омиваються водами Атлантичного океану.

Територія Анголи розташована у  межах дії тропічного мусонного (північ) і субтропічного клімату (південь). Пересічна річна температура  складає +21 оС. Для внутрішніх пустельних районів характерні значні амплітуди  коливання добових температур.

Туристів до Анголи приваблюють природні ресурси: майже 1 600 км океанічного узбережжя, багатий тваринний і рослинний світ, ландшафти тропічних лісів, саван і пустель, мінеральні води. Ангольське узбережжя більшою мірою придатне для організації океанічного рибалення. Прибережні води надзвичайно багаті на рибу за рахунок вод холодної Бенгельської течії, насичених киснем і поживними речовинами. Найкращі пляжі зосереджені на околицях Луанди і Намібу. Сама пустеля Наміб - чудове місце для сафарі, а її піщані дюни вважаються одними із найкращих у світі для занять сендбордингом і піщаним слаломом.

Мережа національних парків (Кісама, Порту-Алешандрі (Йона), Камея, Муна, Кванза-Сул, Лвандо, Міландо), попри не доглянутість і проблему браконьєрства, мають  значну привабливість для прихильників екологічного туризму.

КАМЕРУН

Республіка Камерун - держава в західній частині Центральної Африки (площа - 475,4 тис. км2; населення - 18,9 млн осіб; столиця - Яунде), узбережжя якої омивається водами затоки Бонні - частини Гвінейської затоки. Її сусідами є Нігерія, Чад, Центрально-африканська Республіка, Габон, Конго й Екваторіальна Гвінея.

Камерун часто називають Африкою в мініатюрі. Перебуваючи в країні, туристи отримують можливість побувати в кількох природних зонах - від вологих екваторіальних лісів на атлантичному узбережжі до типових африканських саван і напівпустель на півночі. Відповідно, багаті і флоро-фауністичні ресурси. Із ними найкраще знайомитися у національних парках. Найбільш привабливими і відвідуваними серед них є Де Коруп, Ваза, Бубанджида, Бенуе, Джа, Кампо, Коуссері. Головна природна атракція країни - вулкан Камерун (4070 м).

Район Бафусам-Баменда відомий  значними запасами вулканічних солей, що містять практично всі відомі мікроелементи. Використання цього  ресурсу із часом може перетворити  Камерун на один з кращих бальнеологічних  регіонів Африки.

Результатом туристичного освоєння океанічного узбережжя стало виникнення курорту Крібі, що приваблює багатокілометровими пляжами із білого дрібного піску, сучасною готельною та ресторанною інфраструктурою.

САН-ТОМЕ І ПРИНСІПІ

Демократична Республіка Сан-Томе і Принсіпі - острівна екваторіальна  держава у Гвінейській затоці. Вона належить до переліку малих країн  світу за площею (964 км2) і населенням (212,7 тис. осіб). Зате за величиною щорічного  природного приросту населення (понад 3 %) республіка - один із світових лідерів. Столиця - Сан-Томе.

Сан-Томе і Принсіпі має всі підстави для перетворення на "туристичний рай": заворожуючий вулканічний ландшафт із численними скелями, урвищами і мисами, пишні джунглі із гамірним пташиним царством, багато представників якого вціліли лише тут, білі піщані пляжі із прозорою водою, самобутня культура - суміш африканського, португальського і креольського культурних світів, колоритна колоніальна архітектура, низькі ціни на туристичні послуги, гостинність місцевого населення. На заваді стоїть лише одне - екваторіальний морський, спекотний та вологий клімат і погода, що важко витримується європейцями. Пересічні річні температури повітря змінюються у межах +23-26оС, річна кількість опадів на рівнинах перевищує 1 100 мм, а в горах - 3 000 мм. Дощить фактично кожного дня. Найвологіший місяць - березень. У цей час дощ росить 8-12 год. на добу, а температура повітря тримається на рівні +30оС.

ПІВДЕННОАФРИКАНСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ  РАЙОН

Ботсвана - Лесото - Намібія - Південно-африканська  Республіка - Свазіленд

Південна Африка - порівняно молодий, динамічний регіон міжнародного туризму. Найбільш популярними туристичними країнами-дестинаціями є ПАР і  Намібія, які володіють унікальним природно-ресурсним потенціалом  та культурно-історичними атракціями світового рівня.