Анимационная деятельность в Украине и за рубежом

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………..….…2

І розділ. Розвиток анімації у вітчизняній  практиці…….………..3

ІІ  розділ. Дозвіллєва сфера за кордоном…….………………....….7

Висновок……………………………………………………………...16

Список  використаної літератури……………………………...…..17 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Сьогодні  туристська анімація, як пожвавлення програм обслуговування і організації дозвілля туристів, є адекватним засобом у конкурентній боротьбі між подібними за рівнем сервісу і облаштуванням інтер'єрів готелями і курортами.

      Підвищення ступеня задоволеності туриста якістю обслуговування, створення позитивного іміджу готелю, розширення активного туристського сезону, підйом престижності професій сфери гостинності, що досягається професійною, інтелектуальною, ефективною роботою талановитих тураніматорів є закономірним наслідком вдало організованих анімаційних послуг. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ І. Розвиток анімації у вітчизняній практиці.

     Сучасні реалії техногенного середовища зумовлюють гостру необхідність відновлення фізичних і духовних сил, які людина втрачає в процесі трудової діяльності і повсякденного спілкування. Саме рекреація як діяльність, спрямована на реалізацію рекреаційних потреб, відновлення й розвиток фізичних і духовних сил людини, її інтелектуальне вдосконалення є тим сегментом індустрії гостинності, який сьогодні найбільш динамічно розвивається у світі.

     Анімаційні  готельні послуги – це додаткові  послуги, що надаються туристу та дозволяють, поряд з добре організованими проживанням, харчуванням, створити найбільш комфортні умови для відпочинку. Правильно організована анімація не залишає гостя без належної уваги, він постійно зайнятий тим, що доставляє йому задоволення, викликає позитивні емоції, формує прекрасний настрій і збуджує бажання повертатися до таких емоцій знову і знову.

     Новий напрямок туристської діяльності – анімація – сьогодні набуває активного розвитку по всьому світі як адекватний засіб у конкурентній боротьбі між подібними за рівнем сервісу й облаштуванням інтер’єрів готелями і туристськими комплексами. Це поняття вживається в багатьох сферах людської діяльності.

     Зародження  туристської анімації пов’язано  з організацією дозвілля у давні часи – проведенням культових фольклорних свят і обрядів, Олімпійськими іграми, лицарськими турнірами тощо. Проте у Радянському Союзі поняття „анімація” з'явилося в 70-тих роках минулого сторіччя і було пов'язано з мультиплікацією, тобто надаванням руху намальованим картинкам, і особу, яка цим займалася, стали називати аніматором.

     Однак люди, які виконують роль аніматорів, з'явилися на Русі значно раніше за утворення СРСР. Історики стверджують, що перший шинок у Москві відкрився ще при Івані Грозному. Потім стали з'являтися трактири і ресторани.

     Відрізнялися  трактири від ресторанів обслуговуванням  і кухнею. У ресторанах була французька кухня, а в трактирах – російська, і обов'язково чай. У ресторанах працювали офіціанти у фраках, як правило, татари (непитущі мусульмани), у трактирах – колишні селяни в білих фартухах. А подібним було те, що в трактирах і в ресторанах виступали циганські, російські, угорські й інші хори. Організацією виступів артистів, поряд з проведенням популярних у той час півнячих боїв, картярських ігор і більярду, займалися перші аніматори.

     За  Радянських часів був створений  державний культурно-просвітницький рух, спрямований на масову організацію дозвілля та розваг суспільства. Роль аніматорів виконували масовики-витівники.

     У наш час у більшості випадків під аніматором розуміють людину, яка відповідає за пожвавлення бізнесу і збільшення продажів. Зіштовхуємося ми з цим досить часто. Буваючи в супермаркетах, ми спостерігаємо, як відбувається презентація товарів, де кожному відвідувачу пропонують продегустувати який-небудь продукт і зробити свій вибір на користь даного товару. У данному випадку людина, яка рекламує товар, – це аніматор продажів (промоутер). Він може бути задіяний у всіляких заходах: в акціях і лотереях, розрахованих на залучення уваги покупців до визначеного виду товару, до вивчення досвіду продажів конкурентів, маркетингових досліджень тощо.

     Отже, в образі аніматора сьогодні виступають представники наступних

професій:

     – аніматор-мультиплікатор – людина, яка оживляє мальовані картинки;

     – аніматор у бізнесі – людина, яка займається збільшенням продажів, пожвавленням бізнесу;

     – аніматор шоу-бізнесмен – масовик-витівник у сфері гостинності, який займається організацією культурно-масових заходів, розвагою гостей та організовує дозвілля відпочиваючих.

     Анімація  не обмежується мультиплікацією  і збільшенням продажів. В останні роки великого розвитку досягла туристська анімація на Середземноморському узбережжі Туреччини, Іспанії і Франції. Наприклад, в готелях Середземноморського узбережжя, симпатичні юнаки і дівчини – GO2 (GO – абревіатура від „gentіe organіzateur” (милі, любі організатори)), як останнім часом стали їх називати, з великим ентузіазмом займаються розвагою гостей – GM3 (3 GM – абревіатура від „gentle member” (милий член клубу)), які прибули на відпочинок з багатьох країн світу. Володіючи декількома іноземними мовами, а також маючи музичну, хореографічну або спортивну освіту, вони своєю працею створюють висококатегорійним готелям світову популярність. Під час відпочинку аніматори стають справжніми друзями гостей і прекрасними вихователями для їх дітей. Удень вони – спортивні тренери, увечері – витівники в музичних шоу, на застіллях можуть прекрасно впоратися з роллю тамади, є неперевершеними партнерами в танцях на дискотеках.        Так, саме завдяки популяризації готельної анімації Туреччина сьогодні є однією з найпривабливіших і затребуваних у туристів країн відпочинку. Французький туроператор „Club Mediterranean” – „Середземноморський клуб” або „Club Med”, що включає 105 туристських селищ, має декілька шкіл

інструкторів  з організації дозвілля гостей. У  ці школи набирають учнів з  числа освічених, комунікабельних, привабливих людей, які наслідують філософію високої моралі і повагу до людської особистості. Так, лише в Club Med аніматорами працюють молоді люди майже із 100 країн світу.  Відмінна риса клубу – тісне співробітництво відпочиваючих і персоналу, що робить відпустку в цій системі привабливою і бажаною. Концепція сервісу, заснована на інтернаціоналізмі, дозволяє клубу щорічно приймати понад 2 млн. туристів, а обсяг продажів пакетів послуг оцінюється в 1,6 млрд. амер. дол.

     Одним з шляхів відродження та стабілізації внутрішнього і в’їзного туризму в нашій державі сьогодні можна впевнено назвати розвиток рекреаційної анімації. Саме тому виникає гостра потреба в кваліфікованих аніматорах, підготовка яких базується на сучасній філософії відпочинку, на принципах і цінностях активного ентузіазму. В зв’язку з цим, питання професійної підготовки спеціалістів-аніматорів досить актуальне для системи

туристської освіти в Україні.

     Термін  „фахівець сфери дозвілля” охоплює  різні концепції й характеризується у світовому просторі неоднозначністю. В Італії, Іспанії, Франції фахівців сфери дозвілля називають соціокультурними аніматорами, у

Німеччині – соціальними працівниками, педагогами вільного часу, у США –терапевтами-рекреаторами, у Великобританії – соціальними  працівниками. У Франції дефініція „аніматор” характеризується розмаїтістю підходів.

     Так, аніматор розглядається як:

     – професійний працівник соціально-виховної анімації, функції якого полягають у розвитку виховного, культурного й спортивного потенціалу людини;

     – фахівець соціальної області, мета якого – задоволення потреб, бажань і запитів соціальних верств населення;

     – агент культурної й суспільної діяльності, покликаний підвищувати суспільну свідомість, поліпшувати життя громади, розвивати культурну демократію.

     Анімаційна  послуга – це така ж послуга суб'єкта туристської діяльності, як послуги з розміщення, харчування, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги установ культури, спорту, побуту тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів.

     Анімаційна  послуга дозволяє залучити туриста до активних дій шляхом

особистого  контакту аніматора з туристом. Взаємодія  туриста з аніматором здійснюється відповідно до заздалегідь розробленої програми. При цьому турист сам обирає ті заходи, які для нього є найбільш прийнятними, від яких він одержує максимальне задоволення і позитивні емоції. 

     Розділ ІІ. Дозвіллєва сфера за кордоном

     В різних країнах “дозвіллєва сфера” має свої назви: “індустрія дозвілля”, “дозвіллєво-рекреаційна сфера” - в США та Великобританії, “сфера вільного часу” - в Німеччині, “анімація” - в Італії, Туреччині, Франції. У вітчизняній практиці ми також зустрічаємося з таким поняттям як «анімація».              Соціально-економічними передумовами становлення індустрії дозвілля в зарубіжних країнах стали такі чинники, як: збільшення вільного часу, скорочення робочих годин та поширення часткової зайнятості, збільшення сімейного прибутку, що відкрило нові можливості для організації дозвілля за власним бажанням, розвиток соціальної політики, скорочення витрат праці та часу на ведення домашнього господарства, підвищення освітнього та культурного рівня населення, науково-технічний та інформаційний розвиток суспільства.            До другорядних, проте не менш важливих, чинників активізації процесу залучення населення до індустрії дозвілля належать: пропаганда засобами масової інформації позитивів відповідного способу проведення дозвілля, розробка системи “відпочинку в кредит”, постійне оновлення, розширення та удосконалення дозвіллєвих товарів та послуг, систематичне вивчення дозвіллєвих запитів та потреб населення, розвиток інфраструктури дозвіллєвих закладів тощо.   Індустрія дозвілля зарубіжних країн охоплює готельне господарство, заклади клубного типу, клуби-ресторани, кафе-клуби, сімейні рекреаційні комплекси, зони відпочинку та історико-культурні заповідники тощо. Заклади клубного типу в зарубіжних країнах користуються найбільшою популярністю з усіх закладів дозвіллєвої діяльності. Нова концепція клубної діяльності формується з урахуванням зростаючої диференціації культурно-дозвіллєвих інтересів і проблем щоденного життя індивіда. Актуальною потребою сучасного рівня розвитку дозвіллєвої діяльності є виникнення різнотипних клубів (рекреативно-розважальних, оздоровчих, спортивно-видовищних) та розширення сфери соціально-культурних установ, що забезпечують функціонування закладів клубного типу (культурно-просвітницькі установи, культурно-побутові комплекси, готельно-туристські заклади). Серед багатьох зарубіжних дозвіллєвих закладів вирізняються своєю діяльністю клуби при навчальних закладах, батьківські клуби, клуби профорієнтаційного спрямування, спортивні клуби.           Музеї відіграють важливу роль у реалізації дозвіллєвої діяльності. Універсальною моделлю музею в зарубіжних країнах вважається модель “відкритого музею”, тобто культурно-освітнього комплексу музейного типу, в якому власне музейні функції (збирання фондів, їх збереження, експонування колекцій) виконуються нарівні з освітніми, виховними та розважальними. Освітня та виховна функції втілюються в освітніх програмах, культурно-мистецьких акціях, співпраці з навчальними закладами. Розважальна функція реалізується шляхом участі особистості у творчих майстернях, клубах, вечорах відпочинку, концертах. Методами активізації участі населення в культурно-дозвіллєвому житті стали: організація днів культури, мистецьких фестивалів, “міських свят”, виставок творів живопису, систематичні трансляції мистецьких радіо– і телепередач, удосконалення маркетингової діяльності музеїв, активізація участі молоді в освітніх, культурно-мистецьких, дозвіллєвих проектах, надання доступу до музейних цінностей інвалідам, створення системи пільг для волонтерів. Дозвіллєві центри в зарубіжних країнах відрізняються своїми можливостями, територією, обсягом діяльності. Деякі з них діють як клуби мікрорайону, інші – як комплекси–гіганти. Вони характеризуються варіативністю розміщення і використовують для своєї діяльності шкільні приміщення, старі будівлі або ж зводять нові споруди відповідно до потреб дозвіллєвого обслуговування всіх верств населення. Центри дозвілля, маючи спільну мету, диференціюються відповідно до традицій, потреб, смаків конкретної групи населення і відрізняються за структурою, архітектурно-просторовою композицією, видами діяльності.  
Дозвіллєву сферу сучасності умовно можна поділити на державний, комерційний та добровільний сектори. Значна кількість закладів дозвілля та розваг належить до державного сектору. У розпорядженні місцевих органів влади знаходяться землі, ліси, парки, водоймища, будови. Фінансування закладів культури проводиться з місцевого бюджету. Наприклад, на державному забезпеченні у Великобританії знаходиться більше 12 тисяч бібліотек, 500 картинних галерей і музеїв, майже 2 тисячі центрів дозвілля та спортивних залів. До компетенції державних органів влади входить захист національних цінностей культури, збереження та розвиток культурно-історичних пам'яток сприяння у формуванні інфраструктури культурно-дозвіллєвої діяльності вирішення питань оподаткування та пільг у контексті дозвіллєвої організації розробка національних програм для задоволення дозвіллєвих потреб різних соціально-демографічних верств населення.

Комерційний сектор охоплює велику кількість фірм, компаній, підприємств, товариств, корпорацій і повністю залежить від соціально-культурних, рекреаційних, дозвіллєвих потреб особистості. Головною особливістю комерційних дозвіллєвих структур є їх здатність швидко реагувати на коливання дозвіллєвого ринку. Діяльність комерційного сектору спрямована на утримання видовищних та розважальних закладів (дискотек, нічних клубів, концертних залів, гральних будинків, казино, кабаре) обслуговування автомобілізму, туризму, "престижних видів" спортивної діяльності (гольфу, тенісу, водного спорту, серфінгу) утримання ресторанів, кафе-клубів, барів (у Німеччині, Франції, США популярністю користуються так звані кафе-клуби, які втілюють у собі місце відпочинку і спілкування, ігротеку, заклад громадського харчування) індустрію масового дозвілля та розваг (фінансування рок-груп, проведення комерційних фестивалів, конкурсів краси та моди, виробництво та прокат фонограм, відеокасет, дисків та ін.) Дозвіллєва сфера сучасності тісно пов'язана із професійно-трудовою діяльністю людини. Ця залежність досить ґрунтовно вивчена теоретиками і практиками дозвіллєзнавства і знайшла відображення у працях Валтона К., Валвіна Д., Дюмазедьє Ж., Дюркгейма Е., Каплана М., Томпсона П. Вплив трудової діяльності на зміст і форми організації дозвілля вплив дозвілля на формування відповідних потреб людини та її відношення до промисловості можливості окремої людини оволодіти знаннями та навичками організації дозвілля функціональна взаємозалежність праці та вільного часу - це проблеми взаємозалежності праці та дозвілля, які ще вимагають додаткового вивчення. Істотний науковий внесок у розробку основних методологічних підходів до розкриття взаємозалежності праці та дозвілля зробили вітчизняні науковці. Зокрема, Васильчук Ю. вивчає цю проблему через призму соціального розвитку людини. Так, у суспільстві початку ХХ століття розвивається "школа промислової праці" із суворою фабричною дисципліною, постійною загрозою безробіття, докорінною зміною грошових та ринкових систем, трудових відносин між  
роботодавцем та найманим працівником. Кваліфікована фізична праця набуває характеру соціальної цінності, чітко формується усвідомлення робочого часу та часу, вільного від роботи. Суспільство масового споживання середини ХХ століття характеризується конвеєрною працею, інтенсивністю трудової діяльності, системою високих заробітних плат, подальшими процесами розкріпачення жінок, стабілізацією вихідних, святкових та відпускних днів. І, разом з тим, головним багатством сім'ї середини ХХ століття стають діти, важливу роль у розвитку людини починає відігравати освіта. Ці суспільні тенденції впливають на організацію дозвілля: розвивається сімейне дозвілля, оздоровчо-розважальний та пізнавальний туризм, активні види дозвіллєвої діяльності, відкриваються просвітницькі курси, культурно-дозвіллєві центри. У другій половині ХХ століття відбувається, на думку науковця, революція особистісних потреб. "Формується цивілізована споживацька сила людини, яка вміє користуватися широким спектром речей, товарів довгострокового користування, але не має рабської залежності від них, як це зазвичай спостерігаємо у середовищі нужденних бідняків". Суспільство 80-х років ХХ століття характеризується подальшим зростанням сфери послуг, видів праці, які вимагають не фізичного, а значного психологічного навантаження, швидкості сприйняття, власної комунікативної культури працівника. Головним об'єктом праці стає людина, її інтереси та бажання, здібності та потенціал. Зрозумілою є й потреба особистості у повноцінному відпочинку, психологічній та емоційній розрядці, знятті стресів. Спостерігається тенденція зростання частки населення, зайнятої неповний робочий день, а також збільшення безробіття серед некваліфікованих працівників, емігрантів, представників національних меншин. Як наслідок - істотно збільшуються вимоги й до сфери дозвілля як засобу неперервної освіти. Наприкінці ХХ століття розповсюдження отримують різноманітні курси для дорослих, школи для людей похилого віку, відкриті школи, народні університети. Перший університет для людей пенсійного віку відкрито у Франції у 1973 році. У середині 80-х років їх нараховується вже близько 100. Цей соціокультурний феномен має велике значення, адже пенсіонери, втрачаючи момент професійної необхідності, отримують від освіти лише задоволення. Інформаційне суспільство вимагає від  
людини високої інтелектуальної праці, вміння приймати нестандартні рішення, творчої роботи в ринкових умовах. При цьому "мірилом самої праці і всього життя людини все більше стає вільний час як напруга творчих сил людини і як головна форма багатства". Тобто, центром життєвих інтересів дорослих членів сучасного суспільства стає не робота, а дозвілля як засіб самовдосконалення та самоствердження людини, розвитку її творчих потреб. Результатом цієї тенденції є створення на промислових об'єднаннях зарубіжних країн з кінця 60-х років служб рекреації, клубів, центрів відпочинку для своїх працівників. В Англії та Японії, наприклад, набули поширення промислові клуби, основною метою діяльності яких стала популяризація своєї фірми та організація відпочинку робітників та службовців. Так, у японських містах популярні клуби "До дев'ятої", які розпочинають роботу о сьомій годині ранку і закінчують за кілька хвилин до початку нового робочого дня в конторах, офісах, фірмах. До клубу може вступити кожний, хто зробить відповідний грошовий внесок. Діяльність клубу спрямована на підвищення кваліфікації працівників, обмін інформацією, вивчення іноземних мов. Найчастіше засідання клубу включає ще й сніданок. Тематика клубних зустрічей найрізноманітніша: від проблем навколишнього середовища, екології до обговорення питань сімейного життя. До клубу запрошуються провідні спеціалісти відповідних галузей виробництва, науки, культури. Члени клубу, не зважаючи на жорсткий робочий графік і мінімум вільного часу, не втрачають бажання поглиблювати свої знання, набувати нові навички, урізноманітнювати буденне життя, спілкуватися з друзями. У США дозвіллєві заклади виникають не лише при невеличких фірмах чи підприємствах, а й при корпораціях. Корпорація "Уімсі ентертейнмент" (Каліфорнія) має на своєму утриманні 23 сімейних центри, які діють не лише у США, а й у Китаї та Гонконзі при філіях корпорації. У 1996 році у м.Стоктон (США) розпочав свою діяльність ще один сімейний центр, який має зону розваг для дітей та батьків, мережу магазинів і навіть служб громадського харчування. Так, серед найпопулярніших видів дозвіллєвої діяльності у США є: перегляд телепередач (41 %), слухання радіо (40%), читання книг (39%), слухання музики у домашніх умовах (39%), робота біля власного будинку (36%), соціальна активність (25%), діяльність у церкві або клубі (23%), хоббі (20%), спорт (19%), гра в карти (12%), добровільна робота (11%), художня творчість (9%), відвідування театрів, музичних та балетних спектаклів (6%), дискотек (5%), захоплення політичною діяльністю (4%), азартними іграми (3%) [10; 122-123]. У Великобританії, окрім перегляду телепрограм та слухання радіопередач, перевага надається читанню книг (60%), відвідуванню кінотеатрів (41,7%), театру (35,7%), галерей та музеїв (21, 2%), заняттям любительською творчістю (18%), відвідуванням концертів класичної музики (11,6%), джазових концертів (8,4%), балету (6,2%) [10; 16-33]. Перерозподіл ресурсу часу (робочого та вільного), зміни у взаємозалежності професійно-трудової та культурно-дозвіллєвої діяльності, неповна зайнятість, скорочення робочого тижня, збільшення відпускного періоду істотно вплинули на структурне наповнення дозвілля та його змістовну програму. Змістовну картину дозвілля у зарубіжних країнах дозволяють сформувати вибіркові дослідження різних соціально-демографічних груп населення. Так, за даними Міністерства культури Франції, опублікованими у бюлетені "Developpment culturel" (1995 р.) основними причинами, які стають на заваді участі у дозвіллєвій діяльності вказано: фінанси (особливо по відношенню до кіно, опери та концертних заходів), недостатні пропозиції (на цю причину вказує, переважно сільське населення) та відсутність інформації (відчувається особливо по відношенню до класичної та джазової музики, балету, театральних вистав та музеїв). Разом з тим, необхідно підкреслити, що участь людини у дозвіллєвій діяльності тісно пов'язана з тим становищем, яке вона займає у суспільстві та у виробничій сфері, рівнем матеріального достатку, сімейним станом. Англійські вчені Кларк Дж. та Крітчер Ч. підкреслюють, що стиль дозвілля та соціальний статус є неподільними поняттями. Для малозабезпечених верств населення найбільш доступними є пасивні   
форми проведення дозвілля - перегляд телепередач, читання книг, слухання музики тощо. Наступною тенденцією, що істотно вплинула на розвиток дозвіллєвої сфери на сучасному етапі можна вважати переоцінку поглядів на природу, концепцію її охорони та захисту. Ці зміни є наслідком науково-технічної революції в світі і здебільшого пов'язані з гострими потребами людей у природничо-науковій інформації, у знаннях з технологій, технічної організації виробництва. Дозвіллєва практика останніх десятиліть свідчить про значне зростання потреб у підвищенні екологічної обізнаності, гармонізації відносин людини і природи. Тому, в зарубіжних країнах створюються екологічні клуби, члени яких поглиблюють знання з певних екологічних питань, ведуть лекційну та практичну роботу серед населення, спрямовану на охорону навколишнього середовища. Екологічні клуби є своєрідним засобом залучення особистості до різновікових колективів, розвивають її комунікабельність, соціальну самосвідомість, любов до рідного краю. У клубах організовуються вечори відпочинку, концерти, літературні зустрічі, виставки художньої творчості (картин, фотографій, скульптур), які розкривають значення природного світу у духовному і практичному житті людини. Практична діяльність членів клубу має суспільно корисне спрямування - це збирання металобрухту, макулатури, участь в озелененні та лісонасадженні, патрулювання на певних ділянках землі, проведення лекцій, бесід, конкурсів, екскурсій. Члени екологічних клубів досліджують сезонні міграції птахів, фенологічні явища в житті рослин, виявляють ландшафти, яким загрожує знищення діти молодшого шкільного віку знайомляться з найпоширенішими видами рослин і тварин, середовищем та умовами їх життя, із специфікою виробництва, з технологічними процесами, асортиментом товарів та їх екологічністю. Дослідницька діяльність пов'язана з вивченням якості води, грунту, повітря. Головним завдання такої роботи є не лише знайомство з професіями екологічного спрямування, а й вироблення у людини критичного ставлення до різних виявів природоперетворюючої діяльності та формування екологічної відповідальності. Отже, до головних чинників, що істотно вплинули на стан дозвілля в зарубіжних країнах в останні десятиріччя, можна віднести: перерозподіл ресурсу часу (робочого   
та вільного), а отже, й зміни у пропорційності та взаємозалежності професійно-трудової і культурно-дозвіллєвої діяльності, неповна зайнятість, скорочення робочого тижня, подовження відпускного періоду сприйняття сфери дозвілля як джерела нових робочих місць зміни в структурі дозвілля та в змісті дозвіллєвого програмного забезпечення, плюралізм форм дозвіллєвої та рекреаційної діяльності переоцінка ставлення до природи, і, як наслідок, поширення природоохоронних концепцій зміни у сфері освіти (популярність неперервної освіти, що спричинила поширення різноманітних курсів для дорослих, відкритих шкіл, університетів) динамічний розвиток дозвіллєвої індустрії переорієнтація на активний відпочинок. Аналіз тенденцій розвитку дозвілля на сучасному етапі дозволив констатувати, що у країнах Західної Європи та США сформовано досить ефективну систему організації дозвілля, яка, хоча й далека від ідеальної, але має низку позитивних аспектів, що заслуговують на увагу та широке використання.