Автомобільний транспорт

 Підприємство зареєстроване і розташоване в м. Києві.

 Вихідні дані:

 норматив збору  за дизельне паливо становить  3 грн.т;

 норматив збору  за бензин — 3 грн./т;

 коефіцієнт, що  встановлюється залежно від кількості  жителів, — 1,8;

 коефіцієнт, що  встановлюється залежно від народногосподарського  значення населеного пункту, —  1,25.

 При розрахунку  суми збору використовується  формула 

Таким чином,

 Явп = ((0,5 •  3) + (1,8 • 3)) • 1,8 • 1,25 = 15,53 грн.

 Бухгалтерські  проведення:

1. Відображення нарахування  збору до сплати:

 Д-т 92 К-т 641 15,53 грн.

2. Сплата збору:

 Д-т 641 К-т 311 15,53 грн.

 Нарахований збір у повному обсязі включається до валових витрат підприємства.

 Під час реєстрації легкового автомобіля покупець сплачує збір до Пенсійного фонду України за місцем реєстрації в розмірі З % вартості автомобіля, визначеної на підставі одного з документів:

 — договору  купівлі-продажу (без ПДВ);

 — договору  міни;

 — довідки-рахунку  торгової організації — продавця;

 — довідки  органів митної служби;

 — акта експертної  оцінки вартості автомобіля та  інших документів, що підтверджують його вартість.

 У податковому  обліку, згідно із підпунктом 5.2.5 ст. 5 Закону про прибуток, цей збір включається до складу валових витрат відповідного звітного періоду.

 При імпорті  автотранспортного засобу на митну територію України необхідно сплатити такі митні платежі:

 — митні збори;

 — ввізне мито й акцизний збір;

 — ПДВ —  у розмірі 20 % митної вартості автотранспортного засобу, збільшеної на суму акцизного збору, мита, інших обов'язкових податків і зборів.

 Крім того, можлива оплата послуг брокерів, митних та інших державних органів (наприклад, за експертну оцінку автомобіля з метою встановлення року його виробництва, за сертифікацію нових автотранспортних засобів, тобто раніше не використовуваних і не зареєстрованих в уповноважених органах країни, з якої вони ввозяться) тощо. У бухгалтерському і податковому обліку зазначені витрати включаються у первісну вартість автотранспортного засобу.

7.3. Документальне  оформлення автотранспортних перевезень

  

Перевезення вантажів є одним з найпоширеніших видів  послуг, що надають власники транспортних засобів (далі — перевізники) суб'єктам  підприємницької діяльності і фізичним особам (далі — замовники).

 У сучасних  умовах на території України  такі послуги найчастіше здійснюються  автомобільним і залізничним  транспортом, оскільки інші види  транспорту є досить дорогими  і малодоступними.

 Відповідно до  ст. 9 Закону [4], надання послуг з  перевезення вантажів автомобільним  транспортом належить до видів  господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню.

 Порядок перевезень  вантажів автомобільним транспортом  в Україні регламентується Законом  [1], Правилами [8], Інструкцією [7] та  іншими нормативними документами,  якими визначено права, обов'язки  і відповідальність власників  автомобільного транспорту, всіх учасників автоперевезень (перевізників, відправників вантажу і вантажоодержувачів).

 Згідно з Інструкцією  [7] основними доку ментами на  перевезення вантажів є:

 — товарно-транспортна накладна (ТТН) — типова форма № 1-ТН;

 — подорожні  листи вантажного автомобіля  — типова форма № 1 (міжнародна), № 2 (діє у межах України, додаток Ж);

 — талон замовника  — типова форма № 1-ТЗ (при  почасовій формі оплати роботи  автомобіля).

 Залежно від  виду вантажу і його специфічних  властивостей до основних документів  додаються й інші (ветеринарні,  санітарні і якісні — сертифікати,  свідчення, довідки, паспорти тощо).

 Бланки подорожніх  листів, товарно-транспортних накладних,  що зберігаються на підприємстві, відображаються на субрахунку 209 "Інші матеріали" і одночасно на забалансовому рахунку 08 "Бланки суворого обліку", виходячи з ціни за один бланк подорожнього листа, за один комплект товарно-транспортних накладних, але не менше 0,1 мінімального розміру заробітної плати. В аналітичному обліку наводяться дані про місце зберігання, нумерацію, кількість і вартість таких бланків.

 Використання  в обліковій практиці первинної транспортної документації невстановлених форм не допускається.

 Подорожні листи  типових форм, оформлені належним  чином, видаються водію під розпис:

 — № 1 (міжнародна) — на термін відрядження автомобіля  і водія для виконання перевезення  вантажу в міжнародному сполученні;

 — № 2 —  тільки на один робочий день (зміну), за умови здавання водієм подорожнього листа за минулий день роботи. На більший термін подорожні листи типової форми № 2 видаються у випадках, якщо водій виконує перевезення вантажів у міжміському сполученні більше однієї доби.

 Експлуатація  вантажного автомобіля без подорожнього  листа затвердженої типової форми  забороняється.

 Оформлення перевезень  вантажів ТТН здійснюється незалежно  від умов оплати за роботу автомобіля.

 ТТН на перевезення  вантажів замовник (відправник вантажу)  повинен виписати в чотирьох  примірниках (для вантажів нетоварного  характеру — в трьох), засвідчити  своїм підписом і в разі потреби — печаткою (штампом).

 Прийнятий до  перевезення вантаж, зазначений  у ТТН, підтверджує водій (експедитор) своїм підписом на всіх примірниках.

 Перевезення вантажів  автомобільним транспортом можуть  здійснювати такі перевізники:

 — постачальник  вантажу (відправник вантажу);

 — покупець  вантажу (вантажоодержувач);

 — автотранспортне  підприємство.

 Умови перевезення  вантажів визначаються договором  між перевізниками і замовниками:

1. Якщо перевізником виступає постачальник (відправник вантажу), то оформлюють такі документи:

 — накладну  на відпуск товарно-матеріальних цінностей (типова форма М-20);

 — ТТН і  подорожній лист вантажного автомобіля. Обидва документи є підставою для визначення витрат перевізника, пов'язаних з перевезенням вантажу.

 Вантажоодержувач  оприбутковує на склад ТМЦ  прибутковим ордером чи актом  про приймання матеріалів.

2. Якщо перевізником  виступає покупець (вантажоодержувач), то йому необхідно оформити  подорожній лист, а після прибуття до місця навантаження — ТТН, один із примірників якої залишити відправнику як підставу для вибуття ТМЦ. Інші примірники ТТН залишаються в перевізника для обліку витрат перевезень і оприбуткування ТМЦ на склад.

3. Автотранспортне  підприємство в ролі перевізника забезпечує тільки належне перевезення вантажу і несе відповідальність за своєчасну і повну доставку вантажу до місця призначення. Тому ТТН вручається водію відправником вантажу, а подорожній лист виписує саме автотранспортне підприємство. Замовником у цьому випадку може бути як відправник вантажу, так і вантажоодержувач.

 При здійсненні  пасажироперевезень використовують  такі первинні документи:

 — квитки на  міські автомаршрути (форми №  КМА-1 на проїзд у міському автобусі, № КМА-2 на проїзд у маршрутному таксі) [14];

 — квитки на приміські автомаршрути (форма № КБП-1) [14];

 — пасажирські  подорожні листи;

 — рейсові  маршрутні і разові замовлення, що реєструються у спеціальному журнал

7.4. Калькулювання  собівартості перевезень (робіт,  послуг) на автотранспорті

  

Питання порядку  і правил калькулювання собівартості перевезень на транспорті регулюються  П(С)БО 16 та Методичними рекомендаціями [9]. В інших нормативних документах [10,11] визначено норми витрачання ПММ, автомобільних шин та акумуляторних батарей для автотранспорту, наведено порядок розрахунку цих показників для використання у подальшому при формуванні собівартості перевезень.

 Витрати групуються  за видами виробництв, виробничими  підрозділами, видами перевезень тощо.

 Облік і калькулювання фактичної собівартості перевезень на транспортних підприємствах здійснюється з використанням нормативного, стандарт-костінгу, позамовного методів або простим підрахунком витрат.

 Основними елементами  нормативного методу є облік витрат на виконання окремих видів перевезень за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм.

 Зведений облік витрат на експлуатацію рухомого складу, його обслуговування і ремонт при нормативному методі ведеться за статтями витрат у розрізі окремих видів перевезень (робіт, послуг) з виявленням і обліком відхилень від норм за кожним з показників.

 Для розрахунку  фактичної собівартості перевезень  при застосуванні нормативного  методу обліку основою є нормативна калькуляція.

 Фактичну собівартість  перевезень обчислюють додаванням  до нормативної собівартості  або відніманням від неї виявлених  у звітному періоді відхилень  від норм і зміни норм.

 Для складання  нормативної, планової і звітної  калькуляцій застосовується єдина  номенклатура статей витрат.

 Фактичні витрати,  що перевищують нормативні, не  включаються у витрати виробництва,  якщо такі перевитрати пов'язані зі зловживанням, нестачами, крадіжками, нетехнологіч-ним використанням і порушенням правил збереження.

 Позамовний метод  обліку витрат і калькулювання собівартості передбачає відокремлений облік витрат за кожним видом перевезень (робіт, послуг) у розрізі статей витрат.

 Об'єктом обліку і калькуляції при застосуванні цього методу є окремі види перевезень (робіт, послуг), а калькуляційними одиницями — відповідні одиниці вимірювання їх.

 Витрати на  оплату праці, вартість паливно-мастильних  та інших експлуатаційних матеріалів та інші витрати, які можна безпосередньо віднести на вартість відповідних перевезень, включаються в собівартість відповідних об'єктів калькулювання.

 Амортизаційні  відрахування, витрати на технічне  обслуговування і поточний ремонт  рухомого складу, вартість автомобільних  шин за транспортними засобами, що експлуатувалися при здійсненні  кількох видів перевезень (робіт, послуг), розподіляються між об'єктами калькулювання пропорційно до обсягів перевезень (робіт, послуг).

 Загальновиробничі  витрати транспортних підприємств щомісяця розподіляються між:

 — основним  виробництвом з подальшим розподілом  між видами перевезень;

 — допоміжним  виробництвом у частині робіт,  призначених для потреб власного  капітального будівництва, непромислових  господарств, а також для реалізації;

 — обслуговуючими  виробництвами;

 — капітальним  будівництвом, що здійснюється господарським  способом.

 Залежно від  видів виконуваних перевезень (робіт,  послуг), технічного оснащення рухомого  складу та інших умов загальновиробничі  витрати, віднесені до основного  виробництва, розподіляються між  окремими видами перевезень за  одним з таких методів:

 — пропорційно  до заробітної плати основних працівників; " — відповідно до частки планової суми загальногосподарських витрат у загальній сумі планової собівартості окремих видів перевезень;

 — на одну  гривню фактичних доходів за окремими видами перевезень;

 — пропорційно  до суми витрат за іншими  калькуляційними статтями.

7.5. Облік активів на автотранспортних підприємствах

  

Основні засоби на АТП  обліковуються згідно з П(С)БО 7 "Основні засоби". До основних засобів АТП відносять:

1) рухомий склад  (вантажні та легкові автомобілі, причепи, рухомі контейнери, крани,  навантажувально-розвантажувальні  машини);