Оцінка обстановки на підприємствах легкої промисловості у надзвичайних ситуаціях

    R_50кПа=150 м;

    R_30кПа=183 м;

    R_20кПа=200 м;

    R_10кПа=300 м.

    2. Наносимо на план об'єкту межі зон повних, сильних, середніх і слабких зруйнувань, обираємо масштаб 1:6000

    R_50кПа= 2,5 (см);

    R_30кПа= 3,05 (см);

    R_20кПа= = 3,33 (см);

    R_10кПа= 5 (см).

    З. Визначаємо ступені зруйнувань будівель, споруд та інших елементів підприємств і наносимо їх на план об'єкту.

    4. Оцінюємо здатність підприємства по продовженню випуску продукції і розробити заходи щодо зменшення втрат.

    На об'єктах 9, 8 спостерігається надлишковий тиск понад 50 кПа. Тому об'єкти 8, 9 тобто склад та газгольдер очікує повне руйнування, об'єкт 10 тобто котельню – середні руйнування, об'єкт 4 – виробничий цех № 4 – слабкі руйнування, інші об'єкти руйнувань не зазнають. 

    Основними заходами щодо зменшення втрат від  аварії, що пов'язана з вибухом газоповітряної суміші можуть бути:

• зменшення запасів вуглецевоводневих газів до обгрунтованого технологічного мінімуму (2 т), щоб на випадок аварії основні елементи об'єкту не руйнувалися або одержували слабкі зруйнування;
• перенесення ємкостей з вуглецевоводневими газами на відстань R=486м від цехів та інших важливих елементів об'єкту;
• посилення характеристик міцності будівель і споруд шляхом улаштування каркасів, підкосів, опор для зменшення прольотів несучих конструкцій;
• своєчасне підготовка до швидкої відбудови одержаних зруйнувань.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. МЕТОДИКА  ОЦІНКИ ОБСТАНОВКИ ПРИ  АВАРІЇ З ВИКИДОМ

    СДОР  НА ТЕРИТОРІЇ ПІДПРИЄМСТВА

    Хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують гранично допустимі  концентрації, можугь чинити шкідливу дію на людей, тварин, рослини, визиваючи у них ураження різного ступеня, називаються сильно діючими отруйними речовинами (СДОР). Багато об'єктів народного господарства України виробляють, переробляють або використовують СДОР у виробничих процесах. ЗДОР можуть бути у вигляді рідин або зріджених газів. Їх зберігають в герметичних ємкостях. При зруйнуванні ємкості відбувається викид СДОР в навколишнє середовище. При цьому виникає хмара зараженого повітря, яка, поширюючись в напрямі вітру від місця аварії, утворює зону хімічного ппрлжання. Зона хімічного зараження охоплює місце безпосереднього розлиття отруйних речовин і територію, над якою ропновп важилися пари отруйних речовин з уражаючими концентраціями. В зоні хімічного зараження може бути один (бо кілька осередків хімічного ураження). Осередком ураження СДОР називається територія, на якій відбулось мяеове ураження людей та тварин. Розміри зони хімічного зараження характеризуються глибиною поширення (Г) хмари зараженого повітря з уражаючими концентраціями; шириною (Ш) і площею (S).

    Розміри зони хімічного зараження залежать від типу і кількості викинутих  в навколишнє середовище СДОР, метеорологічних умов, ступеня вертикальної стійкості повітря /інверсія, ізотермія, конвекція/, топографічних властивостей місцевості /відкрите, закрите/ та умов зберігання СДОР /обваловані чи необваловані ємкості з СДОР/.

Послідовність оцінки обстановки

    1. Визначаємо ступінь вертикальної стійкості повітря за Додатоком 4 – конвеція.

    2. Визначаємо глибину поширення хмари зараженого повітря з уражаючими концентраціями по додатку 5.

    Оскільки  швидкість вітру 1 м/с, тип СДОР – сірчаний ангідрид, маса СДОР   100 т, то

    Г = 17,5 км

    3. Визначаємо ширину і площу  зони хімічного зараження. Ширина  визначається із співвідношень:

    при конвекції Ш  = Г * 0,03= 0,03 * 17,5 = 0,525 (км).

де Г - глибина  зони зараження, км.

    Площа зони хімічного зараження розраховується як площа рівнобедреного трикутника.

    S= 0,5Г * Ш = 0,5* 17,5*0,525= 4,59375 (км²)

    4. Наносимо зону хімічного зараження не карту-схему.

    5. Визначаємо чає підходу зараженого повітря до найближчого населеного пункту, який потрапляє в зону зараження.

    Час підходу (t, хв) визначається як частка від ділення відстані (R, м) від місця розлиття СДОР до ближчої межі даного населеного пункту на середню швидкість (W, м/с) переносу зараженого повітря.

    W =2 м/с, R = 9900 м

    t= 9900/(2*60)= 82,5 хв 

    Середня швидкість переносу зараженого повітря  визначається з додатку 6.

    6. Визначаємо тривалість уражаючої дії СДОР (t_уд) в місці розлиття (Додаток 7).

    Оскільки  швидкість вітру 1 м/с, вид СДОР –  сірчаний ангідрид, вид сховища – необваловане, то t_уд= 1,3 год.

    7. Висновок: основними заходами для захисту виробничого персоналу підприємства і населення можуть бути:

    - оповіщення робітників, службовців і населення Соть та Високого про загрозу, хімічного зараження;

    - використання засобів індивідуального  захисту;

    - прийняття заходів по безаварійній  зупинці виробництва та укриття  виробничого персоналу об'єкту в сховищі або його евакуація з зони хімічного зараження; .

    - евакуація населення з Соть та Високого, до розрахункового початку зараження – 82,5 хв, евакуацію проводити в сторону, перпендикулярну напряму вітру.

    - час перебування у сховищі  виробничого персоналу та населення Соть та Високого не менше 15,4 години.

    Рішення про вихід з укриття і поновлення роботи приймається після проведення хімічної розвідки і дегазації місцевості, будівель і устаткування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. МЕТОДИКА  ОЦІНКИ ОБСТАНОВКИ ПРИ РАДІОАКТИВНОМУ ЗАРАЖЕННІ ТЕРИТОРІЇ ПІДПРИЄМСТВА ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА АТОМНІЙ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ

    При радіоактивному зараженні місцевості, в тому числі і території підприємства, виникає можливість опромінення  виробничого персоналу.

    Критерієм ступеня впливу радіоактивних випромінювань на людей є допустима доза випромінювання, яку може одержати виробничий персонал за визначений період часу в конкретних умовах.

    Д_доп = 0,5 рад(0,57 рентген) за перший рік від моменту аварії.

    При можливій річній дозі 0,5 рад < Д ≤ 0,5 рад необхідно провести заходи для зниження дози.

    При можливій річній дозі більше 5 рад (5,7 рентген) необхідно проведення евакуації людей з зони радіоактивного зараження.

    При оцінці радіаційної обстановки виділяють  дві фази аварії на АЕС - ранню і  середню.

    Рання фаза - час від моменту аварії до припинення викидів радіоактивних речовин.

    При оцінці радіаційної обстановки методом  прогнозування її тривалість приймають  рівною 10 діб. Можлива доза випромінювання, одержана людьми на ранній фазі, може бути визначена за формулою

    

;    

де  Р_сер. - середній рівень радіації; t - тривалість ранньої фази аварії в годинах (240 годин); Р_П1 і Р_К1 - рівні радіації на початку і в кінці ранньої фази аварії; К_осл - коефіцієнт ослаблення.

    Коефіцієнт  ослаблення залежить від тривалості перебування людей на протязі доби на відкритій місцевості, в будинках і виробничих будівлях. В звичайному режимі приймають, що робітники і службовці знаходяться дома ( К_осл.д.), на роботі в цеху ( К_осл.ц.) і на відкритій місцевості (К_{осл.в.м.}) по 8 годин на протязі доби. В цьому випадку 

; 

    Значення  К_осл.д., К_осл.ц,, К_{осл.в.м.} є в довідникові даних.

    На  ранній фазі аварії можна проводити  слідуючі заходи для захисту людей і зменшенню дози випромінювання:

    - укриття людей в захисних спорудженнях;

    - використання засобів індивідуального захисту;

    - герметизація виробничих і житлових  приміщень від попадання радіоактивного  пилу;

    - йодна профілактика;

    - захист продуктів харчування, води  від радіоактивного зараження;

• обмеження часу перебування людей на відкритій місцевості.

    Середня фаза   - час від моменту завершення формування радіоактивного сліду до прийняття всіх заходів захисту населення, її розрахункова тривалість приймається рівною 355 добам.

    Можлива доза випромінювання (Д₂) на середній фазі визначається 

;   

    де  Р_П2, Р_К2 - piвні радіації на початку (t_П) і в кінці (t_К) середньої фази аварії, t_П  = 10 яіб; t_К  = 355+10 діб (час у формулу підставляють в годинах). 

; 

    На  середній фазі аварії можуть проводитися  такі заходи для захисту людей і зниження дози випромінювання:

    - йодна профілактика;

    - дезактивація виробничих будівель, житлових будинків, територій підприємства та місць перебування населення;

    - обмеження споживання забруднених  продуктів і води.

Послідовність оцінки обстановки

    1. Визначаємо коефіцієнт ослаблення при звичайному режимі роботи і відпочинку виробничого персоналу. 

; 

    2. Визначаємо дозу випромінювання, яку може отримати виробничий персонал на ранній фазі аварії в звичайному режимі роботи і відпочинку. 

Рср = (13+4) / 2= 8,5 (мР)

Д1 = (8,5*240) / 2,68= 761,2 (мР/год) 

    3. Визначаємо дозу випромінювання, яку може отримати виробничий персонал на середній фазі аварії. 

Рк1 = Рп2 = 4

Рк2 = 4 (365/10) (мР)

Д2 = 1,7 (1,092*365-4*10) / 2,68 (мР/год)

  

    4. Визначаємо річну дозу, яку може отримати виробничий персонал. 

 Дріч = Д1 + Д2 = 761,2+227,45= 988,67 мВ = 0,98 Р 
 
 
 

    5. Висновок: при річній дозі в межах від 0,5-5,7 (рентген ) проводяться захисні заходи, передбачені для ранньої і середньої фаз.