Контрольная работа по "Налоги"

tyle="text-align:justify">—чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

—доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

—іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

—загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

—загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

—доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Загальний річний оподатковуваний доход складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Порядок застосування платником податку податкового кредиту за наслідками звітного податкового року визначений у ст. 5 Закону.

Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації. До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Вказані документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом року, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

Перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту, визначено у п. 5.3 ст. 5 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.

Право на застосування податкового кредиту має обмеження. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Нарахування, утримання та сплата податку. Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачає, що нарахування та сплата податку здійснюється двома типами суб'єктів: самостійно платником податку або податковим агентом.

Податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відпові­дальність за порушення норм Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Якщо окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

4 Податок з реклами та його податкові елементи

Податок з реклами встановлюється на підставі Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори “ та Закону України  “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування”.

Реклама – спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі і в будь-який спосіб з метою прямого або опосерекованого одержання прибутку.

Рекламою рахуються всі види оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, майна та одягу на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та інших місцях.

Здійснення рекламної діяльності повинно проводитись у відповідності з Законом України  “Про рекламу”  від 03.07.1996 року  № 271/96 ВР.

Юридична чи фізична особа, яка є замовником реклами для її виробництва та розповсюдження, називається рекламодавцем.

Особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами, іменується виробником реклами.

Юридична чи фізична особа, яка здійснює розповсюдження реклами будь-якими рекламними засобами, називається розповсюджувачем реклами або рекламним агентством. Рекламодавець може одночасно виступати в особі виробника та розповсюджувача реклами. Платниками податку з реклами є підприємства і організації всіх форм власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, а також громадяни України, які займаються підприємницькою діяльністю і рекламують продукцію (послуги) власного виробництва та продукцію (послуги) вітчизняних, іноземних виробників і отримують прямі або опосередковані доходи від цієї реклами.

Об’єктом оподаткування є вартість послуг ( без податку на додану вартість), що сплачується за виготовлення і розміщення реклами.

Від сплати податку звільняються:

- реклама благочинних заходів;

- інформаційні вивіски, що розміщуються в приміщеннях, які використовуються для реалізації товарів, включаючи вітрини;

- оголошення і повідомлення про зміну місцезнаходження підприємства, організації, номерів телефонів, телефаксів, телетайпів;

- оголошення органів виконавчої влади, податкової адміністрації, казначейства, які містять інформацію, пов’язану з виконанням покладених на них функцій;

Податок на рекламу справляється за ставкою в розмірі 0,1 відсотка від вартості послуг за виготовлення і розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка щомісячно – за розміщення реклами на тривалий час.

5 Штрафні санкції до порушників податкового законодавства

Запобігання податковим правопорушенням не завжди веде до очікуваних наслідків, тому особливого значення набувають питання регулювання покарань за здійснення податкових проступків та злочинів.

Застосування санкцій можна класифікувати за кількома підставами.

За характером впливу; безпосереднє покарання - санкції, що впливають безпосередньо на платника, його майновий стан (позбавлення волі, штраф, конфіскація об'єктів оподаткування тощо); опосередковане покарання - санкції, які безпосередньо не завдають Майнових втрат платникові, проте зменшують його надходження у перспективі або обмежують його діяльність (арешт рахунку, тимчасове припинення діяльності підприємства тощо).

За галузевим характером: кримінальна, адміністративна та фінансова санкції.

До санкції фінансово-правових норм, які застосовуються у разі порушення податкового законодавства, належать: стягнення донарахованих сум податків, інших обов'язкових платежів; штрафи; пеня, адміністративні штрафи. Слід чітко зазначити, що в даному разі йдеться саме про перелік санкцій, які визначаються у фінансово-правових нормах (у даному разі податкових), однак зазначені санкції не є в чистому вигляді фінансовими санкціями, особливо щодо адміністративних штрафів.

Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді процентів від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами у таких розмірах:

Вид порушення податкового законодавства і розмір штрафу:

1) неподання податкової декларації у встановлені податковим законодавством строки - 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) для фізичних осіб, які обіймають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом перебування на такій посаді - 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків додатково до штрафу, передбаченого за неподання податкової декларації - 10 % суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50 % від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків - 5 % від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 25 % такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за вчинення злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах (кваліфікується за ст. 212 КК України) - 50 % від суми недоплати, але не менше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку - 10% такої суми;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку - 20 % такої суми;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку - 50 % такої суми;

7) коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим - додатково штраф у розмірі 100%) суми податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави;

8) коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу) і якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати - штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявить факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі 5 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 % від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

6. Задача. Ціна реалізації продукції підприємством — 24 грн за одиницю (у тому числі ПДВ). Норма рентабельності — 20 % . закуплена у остачальників сировина (без ПДВ) дорівнює 40 % собівартості. За звітний період було реалізовано 3000 одиниць продукції.Розрахувати суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

1)Валовий дохід підприємства=ціна реаліз продукції*кількість реалізованих одиниць.=24*3000=72000(грн.)

2)Собівартість=(20*40%)/100%=8(грн/один.продук)

3)Валові затрати=соб. один.прод* кількість реалізованих диниць.=8*3000=24000(грн.)

4)ПЗ=72000*20%/120%=12000(грн.)

5)ПК=24000*20%/120%=4000(грн.)

6)ПДВ=ПЗ-ПК=12000-4000=8000(грн)

Відповідь: ПДВ-8000грн.

1