Систематизація нормативно-правових актів

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ  НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

 

ВСТУП…………………………………………………………………...…….3

РОЗДІЛ 1. ІНКОРПОРАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВИВИХ АКТІВ……...4

РОЗДІЛ 2. КОДИФІКАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ…...….7

ВИСНОВКИ………………………………………………………………...…8

ЛІТЕРАТУРА…………………...……………………………………………10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Характерною рисою функціонування сучасного суспільства і держави  є зростання ролі права та закону як основної форми його зовнішнього  виразу. У цьому контексті процес становлення та розвитку державності незалежної України нерозривно пов’язаний із створенням нового законодавства. Це пояснюється також неможливістю ефективного функціонування будь-якої держави без збалансованої системи законів [4].

Нині в державі діють десятки тисяч нормативно-правових актів. Ефективно користуватися ними можна лише за умови приведення їх до певної системи.

Під систематизацією розуміють  діяльність щодо упорядкування і  вдосконалення правових актів [2, 41]. Систематизація законодавства є передумовою ефективності чинного законодавства, усунення суперечностей і прогалин. Практичне значення систематизації законодавства підкреслював ще в 1833 р. найвидатніший кодифікатор Європи і Росії М. Сперанський. Він наголошував на значенні систематизації як для реальних потреб держави, так і для юридичної науки.

Вчені-правознавці розрізняють  такі форми (способи) систематизації нормативно-правових актів: кодифікація, інкорпорація [3].

Таким чином, метою роботи є висвітлення особливостей та необхідності здійснення систематизації нормативно-правових актів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ІНКОРПОРАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВИВИХ АКТІВ

 

Інкорпорація – вид  систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірники у певному порядку без зміни  змісту. Результатом інкорпорації є  збірники, де нормативно-правовий матеріал розташований за певними критеріями. Критеріями інкорпорації є: хронологічний  або алфавітний порядок, напрям діяльності, сфера суспільних відносин, тематика наукового дослідження тощо [1, 95].

При такому способі систематизації, як інкорпорація нормативний акт  опрацьовується - із нього викидаються  положення, які втратили силу; включаються  внесені зміни і доповнення; викидаються  відомості про осіб, які підписали  акт. Журавський В.С. зазначає: « Саме ця властивість інкорпорації - збереження незмінним змісту нормативного регулювання - відрізняє її від кодифікації  і консолідації.»

Поділ інкорпорації на окремі види можна проводити за різними  підставами:

1) За юридичним значенням:

- офіційна інкорпорація - передбачає затвердження збірників інкорпорованих актів від імені компетентних державних органів та ці збірники, що видаються, є офіційною формою опублікування і на них можна послатися при вирішенні юридичних питань;

- неофіційна - немає обов'язкового  характеру, здійснюється науковими  установами, видавництвами, навчальними  закладами, іншими суб'єктами  юридичної діяльності для зручності  у користуванні нормативним матеріалом, тому видані збірки мають лише  довідковий, інформаційних характер.

2) За обсягом: загальна (генеральна); галузева; міжгалузева;  спеціальна (за окремими інститутами  однієї галузі законодавства).

3) За критеріями об`єднання:

- хронологічна - упорядкування  нормативних актів здійснюється  у певній послідовності за  ознакою часу опублікування і  набрання чинності;

- предметна - нормативні  акти об'єднаються на підставі  суспільних відносин, що становлять  відокремлений предмет правового  регулювання, тобто за галузевою  ознакою;

- суб`єктивна - в залежності  від органу, який видав інкорпоровані  акти [3].

4) За суб’єктами здійснення:

- правотворчого суб'єкта;

- спеціально уповноваженого суб'єкта;

- інших суб'єктів за їх ініціативою.

Існують також інші види інкорпорації, які здійснюються за такими критеріями: алфавітний порядок, галузь права, суб'єкт прийняття  нормативного акта, тематика наукового  дослідження, сфера діяльності тощо. Таким чином відбувається об'єднання цілісних нормативно-правових актів у збірники правового матеріалу за критерієм, який обирає сам систематизатор [6].

Консолідація — вид  систематизації в процесі якого  кілька актів об’єднуються в новому документі. У процесі консолідації правотворчим органом створюється новий нормативно-правовий акт, який повністю замінює попередні; усі нормативні положення раніше прийнятих актів об'єднуються в ньому без змін, хоча, як правило, здійснюється їх редакційна правка: усуваються суперечності, повтори тощо.

У країнах романо-германської  правової системи консолідація виконує  лише допоміжну роль (усуває множинність нормативно-правових актів, їх надзвичайну роздрібненість, дублювання). Проте вона активно використовується у країнах загального права [5].

Результатом консолідації нормативного матеріалу є видання Зводу  законів. Звід законів - офіційна збірка законодавства, що видається державою, в якій поміщаються зведені в  одне видання і розташовані в  певному порядку (систематичному, хронологічному) чинні нормативні акти.

Звід законів відрізняється  від збірників нормативних актів  такими ознаками:

• може бути лише офіційним виданням - здійснюється від імені і за дорученням правотворчих органів з подальшим схваленням у цілому, або кожного тому окремо;
• є результатом великої законодавчої, юридично-технічної роботи;
• являє собою зведене в єдине ціле чинного законодавства [3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. КОДИФІКАЦІЯ  НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

 

Кодифікація – це вид  систематизації нормативно-правових актів, що мають спільний предмет регулювання, який полягає в їх змістовній переробці (усунення розбіжностей і протиріч, скасування застарілих норм) і створенні зведеного нормативного акта [1, 95]. Це підготовка і прийняття нових актів, у яких містяться узгодженні між собою норми старих актів, що виправдали себе, і нові нормативні розпорядження. Кодифікаційна робота здійснюється виключно державними органами згідно з їх компетенцією і має офіційний характер.

Мета кодифікації - оновлення  законодавства, усунення суперечностей, прогалин, приведення до вимог сучасності. Наприклад, Ведєрніков Ю.А. зазначає: «Така  форма систематизації націлена на докорінну  переробку чинного законодавства  шляхом підготовки та прийняття нового кодифікованого акта. Вона сприяє стабільності законодавства, тому кодифікаційні  акти покликані бути основою законодавчої діяльності. Кодифікація у зв'язку з цим може мати лише офіційний  характер».

За обсягом виділяють  такі кодифікації:

1. Загальна кодифікація.  При такій кодифікації створюється  зведення кодифікаційних актів  для основних галузей законодавства.  Наприклад, загальним єдиним кодифікаційним  актом конституційного права  є Конституція.

2. Галузева кодифікація.  За такої кодифікації припускається  об`єднання правових норм певної  галузі права у строго встановленому  порядку. Така кодифікація посідає  провідне місце серед інших  видів кодифікації, тому що  розподіляє нормативний матеріал  відповідно до предмета і методу  правового регулювання.

3. Міжгалузева (комплексна) кодифікація. Це об`єднання правових  норм не відповідно до галузей  права, а за принципом регулювання  значної сукупності суспільних  відносин у сфері державної  діяльності, галузі господарства  або соціально-культурного будівництва.

4. Спеціальна (внутрішньогалузева) кодифікація. Така кодифікація  припускає об`єднання правових  норм конкретного інституту або  підгалузі права певної галузі. Цей вид кодифікації, як і  комплексна, доповнює галузеву кодифікацію.

За формою вираження різновидами  кодифікації є:

1. Основи законодавства  - кодифікаційний акт, що містить  концептуальні поняття, цілі і  завдання правового регулювання,  принципи, які встановлюють основні  напрямки регулювання певної  сфери суспільних відносин. Зазвичай, такий акт складається з нетипових  норм - норм-дефініцій, норм-цілей,  норм-принципів, забезпечує зв'язок  і узгодженість норм тих чи  інших інститутів або галузей  права [3].

2. Кодекс – це такий кодифікаційний акт, який забезпечує детальне правове регулювання певної сфери суспільних відносин і має структурний розподіл на частини, розділи, підрозділи, статті, що певною міорю відображають зміст тієї чи іншої галузі законодавства. У сучасному законодавстві України існують: Кримінальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення, Кримінально-процесуальний кодекс, Земельний кодекс, Водний кодекс, Кодекс законів про працю, Кодекс про шлюб та сім’ю [1, 95].

3. Статут - кодифікований підзаконний акт, який регулює роботу певних відомств, організацій, міністерств, певну сферу управління.

4. Положення - кодифікаційний акт, що становить собою систему нормативних приписів, що визначає правовий статус, завдання і компетенцію державних органів і установ. Постановою уряду положення затверджується як кодифікований підзаконний акт.

Кодифікація сприяє стабільності законодавства. Найчастіше кодифікації  піддаються норми, що розраховані на довготривалий проміжок часу. Найбільш динамічні сфери регулюються  поточним законодавством. Кодифікаційні  акти повинні бути основою законодавчої діяльності. Кодифікація завжди має офіційний характер [3].

 

ВИСНОВКИ

 

Під час написання реферату були зроблені наступні висновки:

1. Систематизація – це  процес постійного упорядкування  та вдосконалення нормативно-правових  актів, їхнього приведення до  певної внутрішньої узгодженості.

2. Більшість учених виділяє  2 способи систематизації законодавства:  інкорпорація та кодифікація.

3. При інкорпорації із  нормативних актів викидаються положення, які втратили силу; включаються внесені зміни і доповнення.

4. Консолідація є різновидом  інкорпорації, внаслідок якої створюються  нові нормативні акти. Вона включає  в себе риси як інкорпорації, так кодифікації.

5. Кодифікація полягає  в об’єднанні певної групи юридичних норм у єдиному нормативному акті. Метою кодифікації є упорядкування законодавства, усунення в ньому прогалин та суперечностей, врахування сучасних тенденцій розвитку суспільства.

6. Систематизація нормативно-правових  актів необхідна для усунення  суперечностей між нормами права,  скасування чи модифікації старих  законів, проведення гармонізації  українського та міжнародного  законодавства, здійснення державними  органами контролю законодавства  та ведення його обліку.

7. Система законодавства  України потребує змін, систематизації  великої кількості прийнятих  нових нормативно-правових актів  зі старими.

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Копєйчиков В. В. Правознавство [Текст] : підручник / В. В. Копєйчиков, С. Е. Демський, В. С. Ковальський, А. М. Колодій. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 736 с.
2. Усенко І. Б. Основи правознавства [Текст] : Підруч. Для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / І. Б. Усенко. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 416 с.
3. Система законодавства і систематизація нормативно-правових актів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://knowledge.allbest.ru/law/2c0b65625b3ac78b4c53b88421316d27_0.html
4. Роль систематизації для сучасного законодавства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.obljust.dp.ua/rosuzak.doc
5. Систематизація законодавства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: uk.wikipedia.org/wiki/Систематизація_законодавства
6. Інкорпораця (право) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: uk.wikipedia.org/wiki/Інкорпорація_(право)