Проблеми реалізації принципу незалежності суддів

 

Доповідь на тему:

«Проблеми реалізації принципу незалежності суддів»

 

Останнім часом, науковцями була приділена  дуже велика увага різноманітним  пропозиціям щодо реформування судової  гілки влади, висвітлювалися питання  шляхів утвердження незалежності судової системи в Україні та впровадження міжнародних стандартів незалежності суддів.

Конституція України, а зокрема  статі 6, 126, 129, зазначають, що державна влада поділяється на три гілки, одна з яких є судовою. Судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, а вплив на них у будь-який спосіб  забороняється. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією та законами України. Гарантії незалежності і недоторканності суддів як носіїв судової влади та самостійності судів як судових органів визначено Конституцією та законами України.

Необхідність у вивченні проблем  реалізації принципу незалежності суду зумовлена негативною практикою  в деяких країнах, а саме адміністративне, ідеологічне чи політичне підпорядкування  судової гілки влади іншим спричинило неможливість розвитку держав у цілому.

Незалежність суду існує на засадах  дотримання конституційних норм та забезпечує єдність правозастосування спираючись на принцип верховенства права. Отже, сталий розвиток держави та суспільства неможливий без реалізації принципу незалежності суддів, адже вони своїми рішеннями забезпечують захист прав і свобод людини.

Однією з проблем реалізації принципу незалежності суддів є неоднаковість  прав суддів різних юрисдикцій  - це суперечить закону в аспекті єдиного статусу суддів. Проблемним є питання відсутності повноважень у загальних судах з питання забезпечення принципу незалежності, завдяки цьому у органах суддівського самоврядування немає можливостей запобігати тиску та впливу. Задля створення гарантій забезпечення самостійності та незалежності суддів треба віднести до повноважень зборів суддів можливість обговорення питань та вивчення стану, розробку та впровадження заходів щодо зміцнення принципу незалежності суддів, функціонування судової влади та можливість звернень до регіональних рад суддів.

Вища кваліфікаційна комісія та Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне  провадження, а оскільки у цих  двох органів є принципові відмінності  у формуванні постає проблема у неоднаковості  дисциплінарної практики.

Задля реалізації принципу незалежності суддів, на мою думку потрібні певні  уточнення та доповнення законодавства, а саме статтю 80 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», доповнити умовами  та критеріями досвіду та результату роботи, моральних здібностей та якостей в моменті призначення суддів на адміністративні посади, обрання на посади суддів у суди вищої юрисдикції, тобто підвищення суддів на посаді. Також, законодавство повинно відповідати європейським стандартам - основним принципам щодо незалежності суддів, сформулювати критерії звільнення судді з посади.

Оскільки Конституція України  є основним законом, вона також потребує певних змін, таких як виключення підстави звільнення за порушення присяги, тому що це поняття є досить невизначеним, шляхом запозичення міжнародного досвіду. У Конституції потрібно більш чітко зазначити підстави притягнення до відповідальності судді, які також повинні відповідати міжнародним стандартам. Гарантії недоторканості суддів мають бути покладені на політично незалежний орган.

Принцип незалежності судді забезпечується:  
- визначеним законодавством, порядком призначення, обрання, припинення повноважень, усунення з посади;  
- спеціальний порядок щодо військових звань суддів;  
- здійснення правосуддя особливою процедурою;  
- неможливість втручання в діяльність суддів при здійсненні повноважень;  
- юридична відповідальність у разі неповаги до суду;  
- право на відставку;  
- недоторканність судді, його житла, службового приміщення, майна і документів; - порядок фінансування суддів;  
- створенням необхідних умов щодо діяльності судів;  
- системою органів суддівського самоврядування.

Суддя має дотримуватися не тільки принципу незалежності, а й підтримувати сталу громадянську позицію, адже на це чекає громадськість, яка довіряє  судді при вирішенні правових питань тільки на підставі закону. Такі права суспільства регламентує Європейська хартія про статус суддів, яку було прийнято у Страсбурзі Радою Європи у 1998 році. В Хартії визначено, що правовий статус суддів має забезпечувати компетентність, незалежність й безсторонність суду.

Важливим елементом втілення принципу незалежності суддів є доступність  та відкритість. Саме у справі «Голдер  проти Сполученого Королівства» у рішенні Європейського Суду з прав людини було запроваджено це твердження.

Науковці визначають також проблемою  реалізації принципу незалежності суддів недосконалість законодавства, вади процедури  функціонування та призначення суддів, а також особливою ментальністю та історичним звичаєм українців.

Необхідною передумовою принципу незалежності суддів є його гарантування. Вивчаючи гарантії незалежності суддів можна зробити поділ на особисту незалежність судді та організаційну  суду. Отже гарантія незалежності суддів є механізмом реалізації самого принципу.

Для реалізації принципу незалежності суддів важливо прискіпливо ставитися  до рівня кваліфікаційної підготовки кандидата у судді, тому що особа  з низьким рівнем освіченості  є потенційним об’єктом для маніпулювань з боку учасників по справі або інших осіб та затвердження принципу незалежності суддів має спричиняти посилення демократичної та прозорої процедури призначення суддів. Всі заходи, що спрямовані на побудову та усталення в Україні принципу незалежності суддів, мають досягти суддівської змоги діяти без обмежень та неправомочного впливу, підбурення і тиску, погроз, неправомочного прямого або непрямого втручання, неважливо з якого боку та з яких мотивів це буде здійснюватись.

Суддя має бути повністю вільними коли виносить неупереджене рішення по справі, яку він розглядає та має керуватися тільки своїм особистим переконанням, власним поглядом на факти та діюче законодавство.

Принцип незалежності суддів і підпорядкування  їх тільки закону - провідник законності і справедливості у правосудді. Його зміст глибокий демократичний та моральний. Усвідомлення суддями необхідністю берегти закон при відправленні правосуддя в силу свого боргу, приймати по справі справедливі рішення проти внутрішніх переконань незалежно від політичних поглядів та симпатій, рішуче відкидати будь-які спроби втручання у вирішення конкретних справ і в передбаченому законом порядку ставити питання про притягнення винних у цьому до відповідальності - це і юридичний, і морально - етичний аспект судової діяльності.

Для досягнення успішної реалізації принципу незалежності суддів потрібна спільна праця держави та суспільства  за допомогою прозорого спілкування. Судова влада має зробити свою діяльність відкритою та досконалою, поважати думку громадськості і підтримувати її ініціативу.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Вісник Центру суддівських студій / №15 / 2010
2. Європейська хартія про закон "Про статус суддів" Рада Європи; Хартія, Міжнародний документ від 10.07.1998
3. Judiciary of England and Wales // http://www.judiciary.gov.uk
4. Загальна декларація прав людини ООН; Декларація, Міжнародний документ від 10.12.1948
5. Про незалежність судової влади Верховний Суд; Постанова від 13.06.2007 № 8
6. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів; Президент України; Указ, Концепція від 10.05.2006 № 361/2006

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Критерій оцінювання	Максимум додавання / віднімання балів	Бали за конкретну роботу
Інноваційність самостійних ідей і висновків	до +3	3
Влучне використання літератури іноземною  мовою (крім російськомовної)	до +2	1
Самостійні ідеї і висновки конкретні і реальні до впровадження у життя	до +3	3
Переконливість аргументації	до +3	2
Вміння донести свою думку до аудиторії	до +2	1
Вміння влучно і лаконічно відповідати  на запитання	до +2	2
Компілятивний характер роботи, відсутність  новизни і власних висновків	до -5	0
Відсутність або некоректність  посилання на джерело кожної цитати чи використаної думки (плагіат)	до -10	0
Недотримання логічної послідовності  викладу матеріалу, наявність внутрішніх суперечностей	до -3	0
Необґрунтованість висновків, висновки не випливають зі змісту роботи	до -3	0
Невідповідність змісту роботи її назві (заголовку)	до -3	0
Незнання чинного законодавства	до -3	0
Невміння донести свою думку  до аудиторії («знаю, але не можу пояснити»), некоректність відповідей на питання,	до - 3	0
Необізнаність з проблематикою  з теми доповіді та актуальним станом речей	до -8	0
Наявність помітної кількості граматичних  помилок	до -2	0
Перевищення встановленого обсягу доповіді або часу для виголошення  доповіді	-1 – за кожну сторінку або повну хвилину	0

 

Запропонована оцінка: 12 балів