Міністерство фінансів України 

Український державний університет  фінансів та міжнародної  торговлі 
 

Кафедра теорії , історії  та конституційного  права 
 
 
 

Курсова робота

З дисципліни : “ Теорія держав і права ”

На  тему:

“Поняття, ознаки, види законів, порядок їх прийняття в Україні” 
 

Студентки І курсу  
Факультету міжнародного права та правознавства

Спеціальність БДМП 13

“Міжнародні відносини”

_________    підпис 
 
 

Перевірив:

                                                                                професор Ткачова Наталія Аксентіївна

_________    підпис

    
 
 
 

Дата здачі  роботи на перевірку    ________________

Реєстраційний номер                    ________________

         Оцінка  _________

Комісія із захисту __________________ 

Київ 2009

 

ПЛАН

      Ст.

ВСТУП    _________________________________________________      3  

1. Закон як різновид  нормативно-правових  актів України

  

     1.1. Поняття закону ______________________________________      4 

   1.2. Ознаки закону     ______________________________________      5 

1.3. Структура закону______________________________________     6 

2. Види законів        ______________________________________     11

3. Поняття і стадії законотворчого процесу_______________     16

 

4. Порядок прийняття законiв в Укаїнi   __________________    20 

ВИСНОВКИ ______________________________________________    22 

Список  використаної літератури   ________________________    23 

Додатки      _______________________________________________    24 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

 

  На сьогоднішній день більшість країн світу – це держави соціально-демократичної орієнтації, які прагнуть стати правовими. Україна також відноситься до їх числа. Однак бути правовою державою – означає дотримання і гарантування основних прав і свобод людини і громадянина. Найвищою соціальною цінністю такої держави є особа. Для повної і всебічної охорони і захисту прав людини необхідні документи, які чітко закріплюють взаємовідносини держави і особи, сприяють зміцненню законності та правопорядку у суспільстві. Серед інших документів провідну роль відіграє закон, як нормативно-правовий акт вищого органу державної влади в країні. Діяльність усіх державних органів, установ та організацій повинні підпорядковуватись його волі та приписам. У зв’язку з цим необхідно дослідити основні положення науки теорії держави і права щодо визначення поняття закону. Базуючись на положеннях даної науки, вітчизняна юридична практика регламентує свою діяльність щодо створення закону та реалізації його норм.

  Саме  тому основними питаннями, які досліджуються у даній роботі будуть наступні: 

• визначення  поняття закону;
• визначення ознак закону;
• аналіз рiзновидiв закону;
• розгляд основних стадій законодавчого процесу;

 
 
 
 
 

 

1. Закон як різновид  нормативно-правових  актів України

     1.1. Поняття закону  

  Серед нормативно-правових актів провідне місце посідають закони.

  Закон — нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади (або громадянського суспільства /безпосередньо народу/), який регулює найважливіші питання суспільного життя, установлює права і обов'язки громадян, має вищу юридичну чинність і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.

  Характеристика  закону як правового документа вищої  юридичної чинності означає таке:

  — закон  є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його скасувати або змінити;

  — усі  інші нормативні акти (державних органів, громадських організацій, комерційних  корпорацій) перебувають «під» законом, є підзаконними. Вони ґрунтуються  на законах і не суперечать їм.¹

  Закон — це, передусім, об'єктивність, те, що не залежить від волі і бажання людини, від її свідомості. Звичайно, мова не йде про юридичні закони, які сьогодні приймаються, а завтра — скасовуються. Якщо, наприклад, ми ведемо мову про закони збереження енергії та речовини чи про закон всесвітнього тяжіння, то було б безглуздям стверджувати, що ми зможемо їх скасувати чи свідомо загальмувати їхню дію. Це стосується також і об'єктивних законів розвитку суспільства, таких, зокрема, як залежність суспільної свідомості від суспільного буття, чи основного соціологічного закону про вирішальну роль способу виробництва у суспільному житті. Отже, найсуттєвішою ознакою закону буде те, що він відображає об'єктивний стан речей, об'єктивні зв'язки між речами, предметами, явищами. 
Закон — це суттєве відношення, зв'язок між сутностями, який є об'єктивним, необхідним,  загальним,  внутрішнім, суттєвим, повторювальним. 
 

  Можна виділити три групи законів:

   1) окремі  закони, притаманні певним формам  руху матерії (закони механіки, хімії, біології тощо); 
2) особливі закони, притаманні усім або багатьом формам руху матерії (закони математики, кібернетики, закони збереження); 
3) загальні, універсальні закони (закони діалектики).

 

1. Закон як різновид  нормативно-правових  актів України

   1.2. Ознаки закону    

 
 

  1. Акт  точно визначених, вищих за статусом  суб'єктів влади в державі,  як правило, вищого представницького  органу країни (в Україні —  Верховна Рада) або громадянського  суспільства (безпосередньо народу) (референдум);

  2. Акт,  що може бути лише нормативним за змістом (на відміну від акта застосування норм права і акта тлумачення норм права);

  3. Завжди  письмовий акт-документ, який закріплює  норми права, що вводяться,  або їх зміни, містить первинні, засадничі норми права, яких  раніше в правовій системі не було, до того ж — норми з ключових, основних питань життя, встановлює права і обов'язки громадян;

  4. Акт,  що ухвалений у суворій відповідності  з конституцією і раніше ухваленими  законами і не потребує додаткового  затвердження;

  5. Акт, що може бути замінений, як правило, лише законом і перевірений на відповідність конституції лише Конституційним Судом;

  6. Акт,  що має вищу юридичну чинність, тобто акт найвищого юридичного  «рангу»; всі інші акти повинні  відповідати закону, ні в чому  йому не суперечити;

  7. Акт,  ухвалений із дотриманням особливої  законодавчої процедури, яка зветься  законодавчим процесом.²

  Структура закону це організація змісту, доцільного розташування нормативно-правових розпоряджень і інших правових атрибутів. Структура  закону займає важливе місце в законодавчій техніці і має істотне практичне значення. Правильний розподіл правового матеріалу в тексті закону робить його структуру чіткою, стрункою, логічно послідовною, допомагає швидко орієнтуватися в змісті закону, сприяє кращому його засвоєнню, забезпечує використання на практиці відповідно до вимог законності.³

 

1. Закон як різновид  нормативно-правових  актів України

     1.3. Структура закону 

   Структура закону складається з наступних  основних елементів (частин).

   1. Найменування органу, що прийняв закон.

   Вказівкою на орган, що прийняв закон, визначається його дії і юридична сила. Будь-який правовий акт, так само і закон, повинен  мати найменування органу, що його прийняв. Тим самим створюється відповідна ієрархія нормативно-правих актів за їх юридичною силою. Слід мати на увазі, що всі правові акти обов'язкові, але юридична сила їх різна.

   2. Назва  закону.

   Кожний  закон (як і будь-який правовий акт) повинен мати назву, що дозволяє відразу  ж визначити його предмет, коло регульованих ним суспільних відносин. При цьому назва закону повинна формулюватися максимально стисло, лаконічно відображати його основний зміст. Бувають, проте, випадки, коли довгої назви закону важко або навіть неможливо уникнути. Тоді доцільно давати короткі підзаголовки. Вимога законодавчої техніки щодо стислості назви закону пов’язано з необхідністю швидко орієнтуватися в об’ємному законодавчому матеріалі.

   Назва закону, який регулює певне коло суспільних відносин, відрізняється  від назви закону, який змінює прийняті закони і інші правові акти. В першому випадку стисло вказується його основний зміст; в-другому — необхідно перераховувати статті або відтворювати повністю назви актів, які новим законом змінюються або доповнюються.

   3. Преамбула  закону.

   Преамбула є вступною частиною закону, в якій викладаються мотиви його прийняття, завдання або цілі. Тим сам розкриваються причини прийняття і спрямованість закону, політичне, економічне або соціально-культурне значення. Преамбула пропагує закон, мобілізує і активізує діяльність людей на його практичну реалізацію, втілення в життя.

   Преамбулу закону слід висловлювати стисло, без  зайвих слів, урочистих описів і  популістських закликів. Гасла, декларації в законі недоречні: вони не несуть ніякого правового навантаження і лише захаращують його текст.

   Правила законодавчої техніки зовсім не вимагають, щоб у всіх законах формулювалися  преамбули. Наприклад, в кодексах вони відсутні, бо сам зміст зі всією  очевидністю свідчить про прагнення  законодавця звести воєдино і  систематизувати нормативно-правовий матеріал відповідних галузей законодавства. Немає потреби в преамбулах і в тих законах, мотиви, задачі або цілі яких, випливають із змісту їх приписів. В тих же випадках, коли закон встановлює винятки із загального порядку регулювання відповідних суспільних відносин або по-новому регулює інші відносини, преамбула закону необхідна для того, щоб пояснити підстави його прийняття.

   Іноді в преамбулу включається так  звана констатуюча частина, яка  описує незадовільність раніше прийнятих  правових актів або критично аналізує становище справ у відповідних сферах суспільних відносин, які склались в результаті реалізації цих актів. Такого роду констатуючі частини преамбули є зайвими, оскільки перевантажують текст відомостями, що не мають нормативно-правового значення: вони є вихідним пунктом для введення в життя нових, більш досконалих правових актів і тому доречні в заключних положеннях, пояснювальних записках або доповідях при обговоренні законопроекту.

   Не  можна допускати, щоб мотиви, задачі або цілі закону викладались не в преамбулі закону, а в його ухвалюючій частині, як і преамбула закону не повинна мати конкретний нормативно - правовий характер.

   4. Нормативно-правовий  зміст закону.

   Основною  частиною закону є його нормативно-правовий зміст, правові приписи, дозволи і заборони. На цю частину слід зосередити головну увагу в процесі законотворчості, оскільки саме в ній висловлюються обов’язкові вимоги, що становлять зміст закону.⁴

   Нормативно-правова  частина закону звичайно починається  після слів такий-то орган "ухвалює"; вслід за цим викладається конкретний зміст відповідних розпоряджень, дозволів, заборон. Нормативно-правовий зміст закону викладається в логічній послідовності з розбиттям на статті, які в свою чергу діляться на пункти з цифрами або буквеними позначеннями або на частини, кожна з яких починається з абзацу. При цьому пунктам і частинам надається рівноцінне значення.