Значення фізкультури і спорту у житті учня

Харківське вище професійне механіко-технологічне училище 
 
 
 
 
 

Реферат

«Значення фізкультури і спорту у житті учня» 
 
 
 
 
 

Виконала:

Студентка гр. 310 ПК

Клімова Катерина Миколаївна 

Перевірила:

Пігарьова Ірина Володимирівна 
 
 
 
 
 

Харків

2010 

 

    План: 

    1.Гігієна фізичного виховання

    2.Фізична культура - це сукупність досягнень суспільства

    3. Здоровя показник всебічно гармонійного розвитку людини.

    4.Фізична освіта

    5.За допомогою спорту, розвивається правильність розуміння краси рухів людини 
Значення фізкультури і спорту  у житті учня 

    Основні завдання 

    Основні завдання фізичного виховання:

    підвищення  функціональних можливостей організму  засобами фізичної культури;

    сприяння  всебічному гармонійному розвитку, відмова  від шкідливих звичок, покращення розумової і фізичної праце­здатності;

    формування  думки про систематичні заняття  фізичними вправами з урахуванням  особливостей їх майбутньої професії, фізичне самовдосконалення та здоровий спосіб життя;

    отримання студентами та учнями необхідних знань, умінь та навиків у галузі фізичної культури з метою профілактики захворювань, відновлення здоров'я та підвищення професійної працездатності;

    використання  засобів фізичної культури в лікувально-профілактичній діяльності;

    оволодіння  методами визначення фізичного стану  та самоконтролю;

    виховання організаторських навичків, особистої  гігієни та загартовування організму;

    уміння  складати та виконувати вправи з комплексів ранкової гігієнічної гімнастики;

    виховання патріотичних, морально-вольових і  естетичних якостей;

    удосконалення спортивної майстерності студентів та учнів, що займаються обраними видами спорту. 

    Гігієна фізичного виховання 

    У вищих навчальних закладах передбачений курс лекцій щодо гігієни фізичного  виховання. 

    Гігієну фізичного виховання можна умовно поділити на 4 розділи:

    загальна  гігієна — займається вивченням  впливу факторів зовнішнього середовища на здоров'я людини, розглядає основні  гігієнічні вимоги щодо попередження негативного впливу зовнішніх факторів на організм дитини та їх використання в процесі фізичного виховання учнів чи студентів; розкриває значення, правила і методику загартовування за допомогою фізичних факторів.

    шкільна гігієна — викладаються гігієнічні вимоги (нормативи) до спортивних шкільних будівель, майданчиків і обладнання, спортивного одягу і взуття, організації навчально-виховного процесу в школі.

    гігієна фізичного виховання — викладаються відомості про гігієнічне значення окремих засобів і форм фізичного  виховання; наводяться гігієнічні вимоги до рівня рухової активності і  дозування фізичних навантажень у віковому аспекті; викладаються загальні гігієнічні вимоги до планування, організації і методики занять фізичною культурою, а також до занять в окремих видах спорту (гімнастика, легка атлетика, лижні гонки, плавання, спортивні ігри, туризм, єдиноборства).

    методика  викладання гігієнічних знань в  загальноосвітній школі — викладається теоретичний матеріал з основних питань методики формування знань гігієнічного характеру, основна увага приділяється аналізу шкільної програми з фізичного  виховання. 

    Виникнення  фізичної культури.

    Фізична культура виникла одночасно із загальною  культурою на ранніх ступенях розвитку цивілізацїї. На перших по­рах засоби фізичної культури відбивали матеріальний рівень життя людини, випливали, як правило, з природних форм руху (ходьби, бігу по пересіченій місцевості, кидання каміння і палок, стрибків, плавання тощо) і використовувалися, головним чином, для підготовки людей до існування.  

    З розвитком суспільства та матеріальних цінностей розвивається як загальна, так і фізична культура. При цьому ступінь розвитку однієї значно позначається на вираженість другої.  

    Водночас  з розвитком суспільства фізична  культура відгалужується від загальної  культури в самостійну галузь. Уже  в первісному суспільстві вона набуває  цілеспрямованого характеру і використовується для підготовки до виконання окремих видів діяльності. У цей час виникає і один з основних її компонентів -  

    фізичне виховання, метою якого був розвиток рухових якостей, морально-вольових, розумових та інших здібностей, а також професійно-прикладних навичок тощо.  

    На  сучасному етапі розвитку суспільства  фізична культура - це самостійна і  особлива галузь загальної культури, яка спрямована, головним чином, на зміцнення здоров'я людини, продовження  її творчої активності та життя, а також на зростання і вдосконалення її всебічного і гармонійного розвитку та використання набутих якостей в суспільній, трудовій та інших видах діяльності.  

    Головними чинниками всебічного розвитку, перш за все, є розвиток усіх видів діяльності людини та вміння використовувати їх у повсякденному житті. Ступінь їх вираженості визначається багатьма чинниками, головними з яких є прояв різноманітності змісту, форм, методів і засобів діяльності людини та їх оптимальне поєднання.  

    У своїй основі фізична культура, як і кожна з видів культури, має духовну і матеріальну форми вираження, її духовна сторона проявляється у зростанні загального інтелекту людини, у зміні її психоемоційного стану, розумових здібностей, у надбанні науково-теоретичних знань з галузі фізичної культури та спорту, інших гуманітарних та біологічних наук (психології, педагогіки, соціальної психології, анатомії, фізіології, гігієни, біомеханіки) та їх раціональне використання в повсякденному житті.  

    Матеріальна форма прояву фізичної культури - це розвиток фізичних якостей людини, зміни структурно-функціональ­них параметрів людського організму в цілому та його окремих систем і органів, а також вираження функціонального взаємозв'язку між ними.  

    Ступінь вираження як духовної, так і матеріальної форм прояву фізичної культури залежить від рівня розвитку суспільства (соціального, політичного, економічного, наукового, духовного тощо), а також наявності та стану матеріальної бази (стадіонів, басейнів, спортивних кортів і майданчиків, залів, палаців, спортивних приладів та інвентарю, спортивної форми тощо).  

    Залежно від того, в якій сфері діяльності використовується фізична культура, вона отримує відповідну назву: "дошкільна  фізична культура", "шкільна  фізична культура", "фізична  культура в професійно-технічних училищах та спеціальних середніх навчальних закладах", "фізична культура у вузах", "лікувальна фізична культура", "виробнича фізична культура", "особиста фізична культура"тощо.  

    Таким чином, можна вважати, що фізична  культура - це сукупність досягнень суспільства у створенні та раціональному використанні спеціальних засобів, методів і умов цілеспрямованого вдосконалення людини.  

    Основними показниками розвитку фізичної культури на даному етапі розвитку нашої держави, як це сказано в главі 2 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", є рівень здоров'я, фізичний розвиток та підготовленість різних верств населення; ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності; рівень розвитку системи фізичного виховання; рівень розвитку самодіяльного масового спорту; рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами; рівень впровадження у фізичну культуру досягнень науково-технічного прогресу; відображення явищ фізичної культури в засобах масової інформації, у творах мистецтва і літератури; матеріальна база; рівень спортивних досягнень тощо.  

    Згідно  з функцією впливу фізичного виховання  на людину, розрізняють дві її нерозривно пов'язані сторони: фізичну освіту і фізичне вдосконалення організму, які здійснюються за допомогою розвитку фізичних якостей.  

    Фізична освіта - це вміння керувати рухами свого тіла 

    Фізична освіта - це вміння керувати рухами свого  тіла і окремими його частинами (голови, тулуба, рук, ніг тощо) як у просторі, так і в часі, виділення окремих  рухів з поміж багатьох, порівняння їх між собою, керування ними та раціональне їх поєднання з метою найефективнішого використання в умовах життєдіяльності людини. Іншими словами, в основі фізичної освіти лежить засвоєння як теоретичних, так і практичних знань з використанням рухових умінь і навичок у різних умовах життєдіяльності.  

    Фізичне вдосконалення характеризується станом здоров'я та всебічним розвитком  людини, до якого відносяться стан розвитку фізичних якостей та формування рухових умінь і навичок, загальний  рівень працездатності, морфофункціональні зміни організму і його окремих систем і органів, засвоєння спеціальної системи знань тощо. Так, наприклад, під впливом систематичних занять фізичними вправами розвивається швидкість, швидкісно-силові якості, сила, витривалість, гнучкість, спритність тощо; удосконалюється за формою, будовою і функцією тіло людини та його окремі органи і системи (збільшується маса м'язової і кісткової тканин, зростає маса легень, їх дихальний об'єм та життєва ємність, збільшуються м'язова маса та об'єм серця, викид крові з нього тощо). Діапазон можливостей при цьому великий. Однак, слід зазначити, що як розвиток фізичних якостей, так і вдосконалення форми, будови та функції організму обумовлені природними задатками людини, якими наділена вона за спадковістю. А тому вдосконалювати розвиток рухових якостей, будову тіла можна до певних показників.  

    У практиці фізичне виховання дуже часто носить професійно-прикладний характер, тобто спрямоване на певну трудову діяльність. В таких випадках користуються терміном "фізична підготовка". Це відноситься, наприклад, до фізичного виховання пожежника, підводника, космонавта, альпініста тощо.  

    Для формування фізично здорової та всебічно розвиненої людини виникла система фізичного виховання. Вона включає в себе ідеологічні, наукові, методичні, організаційні, правові, нормативні, контролюючі та інші елементи.  

    окремих систем і органів (особливо це помітно  при порівнянні дихальної і серцево-судинної систем), значно гірша захисна функція організму щодо різних патогенних факторів. Відсутність руху значно відбивається на фізичній і розумовій працездатності, на функції всього організму.  

    Як  було зазначено вище, іншою потребою виникнення системи фізичного виховання є зміцнення здоров'я. З давніх-давен відомо (на це звертали велику увагу лікарі, філософи, вчені, поети), що заняття фізичними вправами сприяють покращанню здоров'я людини. Особливо надавалося великого значення фізичним вправам у стародавньому Китаї, Індії, Греції, Римській імперії тощо. Так, наприклад, у Китаї при більшості захворювань (особливо серцево-судинної і дихальної систем) разом з ліками приписувалися, як правило, заняття фізичними вправами, водними процедурами тощо.  

    Особливого  значення набувають заняття фізичною культурою і спортом на сучасному етапі у зв'язку з обмеженням рухової активності, з витисненням з нашого життя м'язових зусиль, що поруч з нервовими напругами, стресовими ситуаціями, надлишковою вагою та іншими факторами сприяють розвитку різних захворювань, особливо серцево-судинних і нервових. Виявлено, що систематичні заняття фізичними вправами запобігають виникненню хвороб, покращують імунну систему, а також прискорюють відновлення функцій всіх систем і органів людського організму. Найбільш позитивний результат дають заняття фізичними вправами на серцево-судинну, дихальну, нервову та інші системи. Однак, слід пам'ятати, що фізичні вправи мають оздоровчий ефект тільки при правильному підборі їх відповідно до захворювання та правильному їх дозуванні. При цьому також потрібно враховувати вік, стать, фізичну підготовленість і працездатність, функціональні можливості організму, тяжкість захворювання тощо.  

    Фізична культура і спорт - дієві засоби для  виховання всебічно гармонійного розвитку особистості, які поєднують в собі освітню, оздоровчу, виховну та інші ланки.