Утопічний елемент ідеї громадянського суспільства. Соціологічний аспект

Актуальність теми: після дискредитації соціалістичної утопії, концепція громадянського суспільства почала сприйматися як її альтернатива. Якщо основними поняттями марксизму були: колективна власність на засоби виробництва, класова боротьба, і як її результат - безкласове суспільство, а в ленінізмі (якщо його розглядати як різновид неомарксизму) – правління лише однієї (більшовицької) партії, то концепція громадянського суспільства ґрунтується на добровільному об’єднанні вільних та рівних між собою індивідів, існуванню різноманітних організацій та інституцій, за допомогою яких, ці індивіди змогли б реалізовувати свої потреби та інтереси. Якщо підґрунтям для комунізму та соціалізму слугував колективізм, то громадянське суспільство за Джеффрі Александером «парадоксальне – це вимір соціальної організації, коріння якого йде одночасно в радикальну індивідуалізацію та в безкомпромісний колективізм (…)». В підтвердження цієї думки можна навести погляди Гегеля, який пов’язував громадянське суспільство із системою егоїстичних потреб та публічною сферою суспільного життя, що регулює їх задоволення. Але, так чи інакше ідеї та принципи концепції громадянського суспільства виглядають досить привабливими, саме тому за їх допомогою у 80-90х роках ХХ століття було розроблено нову «стратегію трансформування диктаторських режимів». Саме за допомогою раніше згаданої теорії, опоненти режимів ґатунку СРСР та країн соціалістичного табору намагалися розтлумачити причини падіння вищезазначених режимів у країнах Центральної та Східної Європи і окреслити шлях найоптимальнішого запровадження демократичних інститутів.