Позаблокований статус Украины

• Україна зможе на паритетних засадах розвивати взаємовигідне

співробітництво як із НАТО, так із Росією.

Водночас не слід забувати і про можливі негативні наслідки:

• позаблоковий  статус  означає  насамперед  досягнення  і

підтримку такого рівня обороноздатності країни, який дозволяє їй

самостійно забезпечити  недоторканність своїх кордонів і територій

[1],  що  є  надзвичайно   дорогим  задоволенням,  пов’язаним  із

додатковими  бюджетними  витратами  і  обмеженням  соціально-економічних  програм.  Точні  цифри  порахувати  вкрай  важко.  Але

у  цьому  контексті  показовим  є  приклад  Швеції,  яка  мала  у  2008

році оборонний бюджет у розмірі 4,25 мільярдів доларів, що майже

утричі  більше  оборонного  бюджету  України  за  аналогічний  рік.

Крім  цього,  витрати  на  одного  військовослужбовця  у  Швеції  на

рік становлять 230 тисяч доларів, а в Україні – 6 тисяч 800 доларів.

Середньомісячна зарплата контрактника у Швеції сягає 1500-1700

доларів, а в Україні  – близько 110 доларів;

• Україна  як  позаблокова  країна  буде  вимушена  самотужки

вирішувати цілий спектр питань, пов’язаних не тільки з безпекою,

а й проблемами торгівлі, міграції людей, охорони довкілля тощо;

• проголошення  позаблокового  статусу  не  є  гарантією  того,

що  «боротьба  за  Україну»  з  боку  провідних  світових  акторів

припиниться.  Існують  цілком  обґрунтовані  побоювання,  що  наша

держава  і  надалі  буде  залишатися  буферною  зоною  та  ареною

геополітичного  протистояння,  а  надії  на  внутрішню  консолідацію

українського суспільства  можуть залишитися нереалізованими;

• крім  чинника  НАТО,  у  внутрішньому  житті  України  існує

багато  інших  суперечливих  моментів,  пов’язаних  із  реалізацією

мовної політики, різними підходами до оцінки історичних подій тощо.

Саме по собі проголошення позаблокового статусу не вирішить цих

проблем. Якщо зараз суперечки  щодо НАТО поступово вщухають

у  нашому  суспільстві,  то  мовне  питання,  дискусії  щодо  оцінок

Голодомору,  подій  Другої  світової  війни  розгортаються  з  новою

силою,  причому  з  активним  втручанням  у  ці  процеси  російської

сторони.  Тому  сам  факт  відмови  від  євроатлантичної  інтеграції

України  не  забезпечить  консолідації  українського  суспільства  і

нічого не змінить у  внутрішньому житті держави;

• насамкінець слід пам’ятати, що проголошення позаблокового

статусу  України  суперечить  провідним  тенденціям  сучасного

світового політичного процесу, сутність яких полягає в глобалізації

і регіоналізації міжнародного життя. Україна може залишитися поза

межами магістрального шляху  розвитку цивілізованих країн, адже

у  сучасній  світовій  політиці  провідне  місце  займають  не  тільки

національні держави, а їх об’єднання (союзи).

Таким  чином,  Україна  як  суверенна держава має право бути

як  позаблоковою  країною,  так  і  вступати  у  будь-який  воєнно-політичний альянс. Водночас проголошення позаблокового статусу

диктується не стільки національними інтересами України, скільки

зовнішніми умовами боротьби між євразійством і євроатлантизмом.

Таке рішення можна розцінювати як тимчасову поступку ключовим

гравцям на цьому полі на шкоду власним національним інтересам.

1.   Бадрак  В.  Позаблоковість  –  це  дорого  і…  несучасно  //

Дзеркало тижня. – 2010. № 12 (792). – 27 березня. – С. 1, С. 4. 2.

Будапештський меморандум [Електроний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.lawmix.ru/abro.php?id=7981.  –   Назва  з  титул.  екрану. 3.

Їжак О. Про позаблоковість без ілюзій // Дзеркало тижня. – 2010.

№  17  (797).  –  30  квітня.  –  С.  5. 4.   Литвиненко  О.  Яку  модель

позаблоковості  ми  вибираємо?  //  Дзеркало  тижня.  –  2010.  №  12

(792). – 27 березня. –  С. 5.