Експертиза працездатності в педіатрії. Інвалідність дитинства

Вступ

Соціальна медицина - наука про закономірність розвитку суспільного здоров’я та охорони здоров’я. Соціальна медицина вивчає здоров’я не окремих людей, а здоров’я визначених соціальних груп населення, здоровя суспільства в цілому.

Мета медико-соціальної роботи: збереження та захист суспільного здоровя, соціальних захист хворих людей та членів їх родини.

Об’єктом вивчення в соціальній медицині являються фактори, визначающі здоров’я суспільства в цілому та конкретної людини, а також соціально дезадаптовані люди, як правило, що страждають якимось хронічним захворюванням, мають фізичні недоліки або соціально-значимі хвороби.

Експертиза працездатності

Експертиза працездатності - це медичне дослідження працездатності людини, що проводиться з метою визначення міри і тривалості його непрацездатності.

Працездатність - сукупність фізичних і духовних можливостей людини (залежних від стану його здоров'я), що дозволяють йому займатися трудовою діяльністю.

Медичний критерій працездатності - це наявність захворювання, його ускладнень, клінічний прогноз.

Основним завданням експертизи працездатності є визначення можливості цієї людини виконувати свої професійні обов'язки залежно від медичного і соціального критеріїв.

Крім того, в завдання лікарської експертизи працездатності входить:

      визначення лікування і режиму, необхідних для відновлення і поліпшення здоров'я людини;

      визначення міри і тривалості непрацездатності, що настала внаслідок захворювання, нещасного випадку або інших причин;

      рекомендація найбільш раціонального і повного використання праці осіб з обмеженою працездатністю без збитку для їх здоров'я;

      виявлення тривалої або постійної втрати працездатності і напрям таких хворих на медико-соціальну експертну комісію.

Якщо зміни в стані здоров'я носять тимчасовий, оборотний характер і найближчим часом очікується одужання або значне поліпшення, а також відновлення працездатності, то такий вид непрацездатності вважається тимчасовим. Тимчасова непрацездатність за характером підрозділяється на повну або часткову.

Повна непрацездатність - це коли людина внаслідок захворювання не може і не повинна виконувати ніякої роботи і потребує спеціального лікувального режиму.

Часткова непрацездатність - це непрацездатність у своїй професії при збереженні здатності виконання іншої роботи. Якщо людина може працювати в полегшених умовах або виконувати менший об'єм роботи, то він вважається таким, що частково втратив працездатність.

При експертизі непрацездатності лікареві іноді доводиться зустрічатися з проявами агравації і симуляції.

Агравація (aggravatio; латин., aggravo, aggravatum - обтяжувати, погіршувати) - перебільшення хворим симптомів дійсно наявного захворювання.

При активній агравації хворої вживає заходи до погіршення стану свого здоров'я або затягування хвороби. При пасивній агравації він обмежується перебільшенням окремих симптомів, але не супроводжує їх діями, що заважають проведенню лікування.

Патологічна агравація характерна для психічних хворих (істерії, психопатії і т. п.), будучи одним з проявів цих хвороб.

Симуляція (латин. simulatio - "удаваність") - імітація людиною симптомів хвороби, якої у нього немає.

Труднощі початкового періоду експертизи працездатності (звільнення хворого від роботи) значно поступаються труднощам її завершального моменту - виписки того, що видужав на роботу.

Лікар має право видавати листок непрацездатності до повного одужання хворого або ж до моменту, коли виразно проступають ознаки стійкої непрацездатності. Проте не існує таких об'єктивних ознак, по яких можна було б точно встановити, коли ж саме закінчилася непрацездатність і повністю відновилася працездатність. Тут завжди можливі коливання в 1-2 дні і правильне вирішення питання вимагає високої кваліфікації лікаря.

Не можна в порядку "перестраховки" надавати хворому зайві дні звільнення від роботи і в той же час неприпустимо виписувати хворого на роботу до того, як він видужав.

Не менші труднощі виникають при встановленні моменту переходу тимчасової непрацездатності в постійну.

Державна соціальна допомога інвалідам   з дитинства та дітям-інвалідам

1.     Право на державну соціальну допомогу

Право   на  державну  соціальну  допомогу  мають  інваліди  з дитинства  і  діти-інваліди  віком  до  18  років.

Причина, група інвалідності,  строк,  на який  встановлюється інвалідність,  визначаються  органом  медико-соціальної експертизи згідно   із   законодавством  України  з  одночасним  роз'ясненням інвалідам з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.

Перелік медичних  показань,  що  дають  право  на   одержання державної соціальної   допомоги   на   дітей-інвалідів   віком  до 18 років,  визначається   у   порядку,   встановленому   Кабінетом Міністрів України.

     Інвалідам   з   дитинства   та   дітям-інвалідам,  які  мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону,  на  пенсію  та  на  державну соціальну допомогу згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу  особам,  які  не мають права на пенсію, та інвалідам", призначається за вибором інвалідів з дитинства (законних представників інвалідів  з дитинства,  визнаних  недієздатними,  та дітей-інвалідів) державна соціальна допомога  відповідно  до  цього  Закону  або  пенсія  чи державна   соціальна  допомога  згідно  із  Законом  України  "Про державну соціальну допомогу особам,  які не мають права на пенсію, та інвалідам".  При цьому якщо інвалід з дитинства або дитина-інвалід  має  право  на  пенсію   у   зв'язку   з   втратою годувальника  і  державну  соціальну  допомогу відповідно до цього Закону,  ці  виплати  призначаються  одночасно.

2.     Розміри державної соціальної допомоги

     Державна соціальна допомога призначається у таких розмірах:

      інвалідам з дитинства I групи -  100  відсотків  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

      інвалідам з  дитинства  II  групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

      інвалідам  з  дитинства III групи - 60 відсотків прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність;

      на дітей-інвалідів   віком   до   18  років  -  70  відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум визначається відповідно до Закону України "Про  прожитковий  мінімум"  та  щорічно  затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України і  періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України.

     Розміри державної соціальної допомоги підвищуються у  зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму.

     Державна соціальна допомога встановлюється в новому розмірі з дня  набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму.

3.     Надбавка на догляд

      Інвалідам з  дитинства  I  групи  встановлюється  надбавка на догляд за ними в розмірі 50 відсотків  прожиткового  мінімуму  для осіб, які втратили працездатність.

      Одиноким інвалідам   з  дитинства  II  і  III  груп,  які  за висновком   медико-соціальної   експертної   комісії    потребують постійного стороннього догляду,  встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      Надбавка на  догляд  за  дитиною-інвалідом  установлюється  в розмірі:  на дитину-інваліда віком  до  6  років  -  50  відсотків прожиткового   мінімуму   для   дітей   віком   до   6  років,  на дитину-інваліда  віком  від  6  до  18  років   -   50   відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

      Надбавка на  догляд  за  дитиною-інвалідом  віком до 18 років призначається   одному   з   батьків,    усиновителів,    опікуну, піклувальнику,  які  не  працюють  і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.  Одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд  за  дитиною-інвалідом  призначається  незалежно  від факту роботи.

      При визначенні розмірів надбавок на догляд  за  інвалідами  з дитинства та дітьми-інвалідами з важкими формами інвалідності, які потребують постійного стороннього догляду або допомоги (прикуті до ліжка,   сліпоглухонімі,   з  психічними  вадами  тощо)  внаслідок захворювань  за  переліком,   затвердженим   Кабінетом   Міністрів України,  не може застосовуватися рівень забезпечення прожиткового мінімуму.

4.     Період, на який призначається державна соціальна допомога

    Державна    соціальна    допомога   інвалідам   з   дитинства призначається  на  весь  час  інвалідності,  встановленої органами медико-соціальної експертизи.

На дітей-інвалідів  державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений  у  медичному  висновку,  який  видається  у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України, але не більш як  по  місяць  досягнення  дитиною-інвалідом  18-річного віку.

5.     Строк виплати державної соціальної допомоги у разі зміни групи інвалідності

     У разі зміни групи інвалідності державна соціальна допомога у новому розмірі виплачується інваліду з дитинства з дня зміни групи інвалідності, якщо така зміна приводить до збільшення розміру, але з  місяця,  наступного  за  тим,  в  якому  встановлена нова група інвалідності, при зменшенні розміру допомоги.

     Якщо дитина-інвалід,  на яку виплачувалася державна соціальна допомога,  по  досягненні  18-річного  віку  визнана  інвалідом  з дитинства,  виплата допомоги продовжується у новому розмірі за  її заявою (недієздатним - за заявою опікуна) з дня встановлення групи інвалідності в разі збільшення розміру  допомоги,  але  з  місяця, наступного  за  тим,  в  якому  дитині-інваліду  встановлена група інвалідності, при зменшенні розміру допомоги.

6.     Умови поновлення виплати державної соціальної допомоги

     Виплата державної соціальної допомоги зупиняється  у  випадку пропуску    строку    переогляду   інвалідом   з   дитинства   або дитиною-інвалідом, а  в  разі   визнання   знову   інвалідом   або дитиною-інвалідом    виплата    державної    соціальної   допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць.

     Якщо  строк  переогляду пропущено з поважної причини, виплата державної   соціальної   допомоги  поновлюється  з  дня  зупинення виплати,  але  не  більш  як за 3 роки, за умови, що за цей період його  визнано інвалідом або дитиною-інвалідом. При цьому, якщо при переогляді   інваліда   з  дитинства  переведено  до  іншої  групи інвалідності (вищої або нижчої), то державна соціальна допомога за зазначений період виплачується за попередньою групою.

     У разі  припинення  виплати  державної  соціальної   допомоги внаслідок нез'явлення   на  переогляд  без  поважних  причин,  при наступному визнанні інвалідом з дитинства  або  дитиною-інвалідом, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення інвалідності або визнання дитиною-інвалідом.

7.     Інформація про державну соціальну допомогу

     Органи медико-соціальної  експертизи   та   заклади   охорони здоров'я  у 3-денний строк зобов'язані надіслати копії акта огляду інваліда  з  дитинства  або  медичного   висновку   про   визнання дитиною-інвалідом  до  управління  праці  та  соціального  захисту населення  за  місцем проживання інваліда з дитинства або батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника дитини-інваліда.

     Не пізніше 10 днів після надходження документів, зазначених у частині  першій  цієї  статті,  управління  праці  та  соціального захисту   населення   зобов'язане  у  письмовій  формі  повідомити інваліда  з  дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника  дитини-інваліда  про  право  на  державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її надання.

     За місяць до закінчення строку виплати  державної  соціальної допомоги   управління   праці  та  соціального  захисту  населення зобов'язане  попередити  у письмовій формі інваліда з дитинства, а також    батьків,    усиновителів,   опікуна   або   піклувальника дитини-інваліда про причину припинення її виплати.

8.     Порядок звернення за призначенням державної соціальної допомоги